Постанова № 16069922, 06.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 р. № 2а-12235/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

при секретарі Івашків В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Скібінська Р.Г., Савка А.І., Сільченко В.В.

від відповідача: Хрящевський Р.Й., Базарник Б.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АІР» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2010 року №0000782301/0 та №0013541701/0.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АІР»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.12.2010 року №0000782301/0 та №0013541701/0.

Заявою про уточнення формулювання позовних вимог позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0000782301/0 та №0013541701/0.

В судовому засідання представники позивача позов підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві. Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0000782301/0 вважають, що товарно-транспортні накладні не є обовязковим документом, що є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі, тим паче, що перевезення здійснювалися, згідно з договором, власним транспортом постачальника. Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0000782301/0 зазначають, що розмір орендної плати за користування нежитловим приміщенням встановлюється за погодженням сторін, орендар самостійно не може його змінювати, а встановлення орендної плати у договорі між громадянином та юридичною особою, в якому громадянин є орендодавцем, порушує принцип свободи договору, який закріплений цивільним законодавством України. Зазначають, що в Аналізі регуляторного впливу Рішення Червоноградської міської ради Львівської області «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб, що надається в оренду»(п.4), яке було опубліковано разом з цим актом вказано, що дія цього Акта не поширюється на обєкти оренди, що належать до приватної власності субєктів господарювання. Просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні проти позову. Зазначив, що основними документами на перевезення є товарно-транспортні накладні, відтак останній є обовязковим документом для списання товарно-матеріальних цінностей.

Щодо орендної плати зазначив, що така була занижена, оскільки при визначенні обєкта оподаткування орендар мав керуватися Постановою Кабінету Міністрів та Рішенням Червоноградської міської ради Львівської області, якою затверджено мінімальну вартість місячної оренди 1 квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб, що надається в оренду, а не договором оренди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «АІР»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 25.11.2010 року за №3042/2301/22405192 (далі - Акт перевірки). На підставі вищевказаного Акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0000782301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток та №0013541701/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб.

При прийнятті постанови в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0000782301/0 суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що між торговельно-посередницьким підприємством фірмою «Едельвейс»та Приватним підприємством «АІР»було укладено Договір №ЕДС-13 від 01.12.2004 року (далі Договір) строком дії до моменту отримання однією зі сторін письмового повідомлення від іншої сторони про розірвання договору. Згідно із цим Договором ТППФ «Едельвейс»зобовязується продати, а ПП «АІР»прийняти та оплатити замовлені товари. Також згідно з умовами Договору (п.3.2, 3.3) право власності на поставлений товар і всі ризики щодо нього переходять до покупця після отримання товару покупцем; у випадку доставки товару продавцем витрати за доставку несе продавець, у випадку отримання товару зі складу продавця витрати за доставку несе покупець.

Як вбачається з Акта перевірки перевіркою встановлено, що підприємство здійснювало операції по придбанню лікарських засобів у МПФ «Едельвейс»; на підтвердження здійснення господарської операції підприємством надано накладні, податкові накладні, договір №ЕДС-13 від 01.12.2004 року.

Водночас в Акті перевірки зазначено, що витрати за доставку ніс продавець, прихід товару обліковується на підставі прихідних накладних, однак жодних документів на відрядження працівників ПП «АІР»до місця розташування контрагента перевіряючим не надано, хоча на накладних на отримання товару проставлено підписи працівників ПП «АІР». Крім того, в Акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні є обовязковим документом, який підтверджує факт оприбуткування товарів на склад, а також що до перевірки не було представлено ні товарно-транспортних накладних, ні інших документів, які підтверджують факт перевезення товару.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону,- до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Товар, зазначений у Договорі отримувався ПП «АІР», що підтверджується накладними, які було оглянуто судом, вибірково копії долучено до матеріалів справи.

Судом також оглянуто та вибірково долучено до матеріалів справи внутрішні накладні, згідно із якими товар переміщувався від ПП «АІР»до аптечних кіосків ПП «АІР».

Крім того, в судовому засіданні оглянуто фіскальні чеки, згідно з якими товар було реалізовано споживачеві.

Щодо оглянутих судом письмових документів та їх копій, вибірково долучених до матеріалів справи, від відповідача жодних заперечень не одержано.

Відповідачем також не заперечується факт того, що оглянуті судом та наявні у матеріалах справи накладні та Договір купівлі-продажу, будучи первинними документами, та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не суперечать вимогам ст. ст. 1 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені із дотриманням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом МФУ від 24.05.1995 року №88 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Оплата позивачем товарів, отриманих від ПТТФ «Едельвейс»підтверджується матеріалами перевірки і не заперечується сторонами.

Згідноіз п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів,а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою врегульовано правила ведення податковогообліку не визначено переліку обовязкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Оскільки згадані вище первинні документи є підставою для оприбуткування придбаних товарів, оплату проведено в повному обсязі, - відображення позивачем операцій з придбання товарів у ПТТФ «Едельвейс»в складі власних валових витрат у податковій звітності за період, що перевірявся, є правомірним.

Щодо висновку відповідача про обовязковість товарно-транспортних накладних як документів, що підтверджують факт оприбуткування товарів на склад суд зазначає наступне.

Як вбачається з умов Договору, у випадку доставки товару продавцем (ППТФ «Едельвейс») витрати за доставку несе продавець, у випадку отримання товару зі складу продавця витрати за доставку несе покупець (ПП «АІР»).

З оглянутих судом та долучених до матеріалів справи документів вбачається, що доставка товарів здійснювалася продавцем. Зазначене також не заперечується представником відповідача, який вказав, що відсутні докази, якими підтверджувалося б протилежне.

Відповідно до Закону «Про автомобільний транспорт»та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568, товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів; обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що чинним законодавством України не передбачено норми, згідно з якою товарно-транспортні накладні є обовязковими документами, що підтверджують факт оприбуткування товарів на склад, висновок відповідача про обовязковість товарно-транспортних накладних як документів, що підтверджую факт оприбуткування товарів на склад, є необґрунтованим та безпідставним.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0000782301/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При прийнятті постанови в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0013541701/0 суд виходив з наступного.

Між ПП «АІР»та громадянином ОСОБА_6 укладено договори оренди від 01.06.2007 року №4АО-7 (строком дії до 25.05.2010 року); №4АО-10 від 01.05.2010 року (строком дії до 25.04.2013 року); №3АО-07 від 01.06.2007 року (строком дії до 25.05.2010 року) та №3АО-10 від 01.05.2010 року (строком дії до 25.04.2013 року).

Згідно з цими договорами орендодавець ОСОБА_6 зобовязується передати у тимчасове платне користування нежитлове приміщення для використання під аптеку Приватного підприємства «АІР»; орендна плата складає 1050,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, ПП «АІР»занижено розмір орендної плати за приміщення, які орендуються у ОСОБА_6, у зв'язку з чим ПП «АІР»недоплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 11 783,21грн.

Відповідачем не заперечується факт належності вказаного приміщення ОСОБА_6 на праві приватно власності.

Відповідно до ст.ст.316-325 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; держава не втручається у здійснення власником права власності; суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно з ст.ст.759, 761-762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, договорами оренди від 01.06.2007 року №4АО-7 та №4АО-10 від 01.05.2010 року встановлено орендну плату в розмірі 1050 грн.

Відповідно до підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" орендарі є податковими агентами платників податку - орендодавців під час нарахування доходу від надання в оренду (суборенду), житлового найму (піднайму) нерухомого майна, крім земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, земельної ділянки, на якій розміщується нерухоме майно, присадибної ділянки, визначають мінімальну суму орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди такого майна.

Актом перевірки встановлено, що податковим агентом ПП «АІР»виплачено дохід на користь громадянина ОСОБА_6 в сумі 41220 грн. ((36 міс*1050 грн.)+(36 міс*95 грн.).

Водночас перевіряючі, покликаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. N 1787, якою затверджено методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб та Рішення Червоноградської міської ради Львівської області №38 від 14.09.2006 року «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб, що надається в оренду і Рішення Червоноградської міської ради Львівської області №385 від 05.03.2009 року «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб, що надається в оренду, зазначили, що враховуючи , що мінімальна вартість місячної оренди нерухомого майна фізичних осіб, що надається в центральній зоні функціонального використання «Іншої комерційної діяльності»становить відповідно 14,02 грн. та 25,00 грн., податковим агентом ПП «АІР»занижено орендну плату на суму 84041,60, грн., відтак не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 12606,24 грн. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, самостійно орендар не може змінювати ставки орендної плати. Зазначене відповідно до ЦК України може здійснюватися лише за згодою сторін.

Відтак, нормами Цивільного кодексу України не передбачено жодних обмежень щодо встановлення розміру орендної плати орендодавцем-фізичною особою.

Суд додатково зазначає, що відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. N 1787 якщо орган місцевого самоврядування не визначив мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна чи не оприлюднив її у спосіб, найбільш доступний для жителів територіальної громади, до початку звітного податкового року, об'єкт обкладення податком з доходів фізичних осіб визначається орендарем (крім орендарів - фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності) виходячи з розміру орендної плати, передбаченого в договорі оренди.

З матеріалів справи вбачається, що Рішення Червоноградської міської ради Львівської області №38 від 14.09.2006 року «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб, що надається в оренду було оприлюднено 12.10.2006 року задовго до початку звітного року, а Рішення Червоноградської міської ради Львівської області №385 від 05.03.2009 року - після початку звітного року.

Враховуючи зазначене вище, податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0013541701/0 прийнято безпідставно та є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України,- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 162 КАС України,- суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2010 року №0000782301/0 та №0013541701/0 є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді 3 грн. 40 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червнограді Львівської області від 08.12.2010 року №0000782301/0 та №0013541701/0.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «АІР»(місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул. Шептицького,1 ідентифікаційний код 22405192) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі складена 10.05.2011 року.

Суддя Лунь З.І.