Постанова № 16069171, 25.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 року Справа № 2а-3033/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання:Кашкаровій Г.Є.;

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1.(довіреність № 9263/01-105 від 07.06.2010 року);

від відповідача: ОСОБА_2.(довіреність № 06/930 від 01.04.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної суми заборгованості з відшкодування пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, отримавши каліцтво в державах СНД в сумі 56286,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області (далі-Позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові Луганської області (далі-Відповідач) про стягнення витрат на виплату щомісячної суми заборгованості з відшкодування пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, отримавши каліцтво в державах СНД в сумі 56286,31 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові Луганської області не включило до актів звірення суму витрат на відшкодування, повязаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, отриманого в країнах СНД за період з січня 2008 року по лютий 2011 року включено на загальну суму 56286,31 грн., що підтверджено актами щомісячної звірки особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання між управлінням ПФУ в м. Стаханові та Відділенням виконавчої дирекції Фонду ССНВ в м. Стаханові Луганської області.

Факт виплати пенсії за період з січня 2008 року по лютий 2011 року управлінням ПФУ в м. Стаханові по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отриманих в країнах СНД підтверджується довідками про розмір отриманої пенсії поосібно за кожен місяць.

Загальну суму пенсій, які підлягають відшкодуванню та не відшкодовані за період з 01.01.2008р. по 28.02.2011р. особам, які отримали каліцтво в країнах СНД, а саме:

- ОСОБА_3: за 2008 рік -4662,04 грн.; за 2009 рік -6653,32 грн.; за 2010 року -8384,51 грн.; за 2011 рік -1500,00 грн. Всього 21199,87 грн.;

- ОСОБА_4: за 2008 рік -4826,00 грн.; за 2009 рік -6647,84 грн.; за 2010 рік -8366,20 грн.; за 2011 рік -1500,00 грн. Всього -21340,04 грн.;

- ОСОБА_5: за 2009 рік -3880,20 грн.; за 2010 рік -8366,20 грн.; за 2011 рік -1500,00 грн. Всього -13748,40 грн.

Взагалі по трьох особах витрати складають - 56286,31 грн. та не відшкодовані згідно списків наданих до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на відшкодування.

Як свідчать акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не відшкодовані відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області.

Таким чином, сума невідшкодованих витрат на виплату і доставку пенсії інвалідності нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по вищезазначеним особам за період з січня 2008 року по лютий 2011 року становить - 56286,31 грн.

Пунктом 4 Порядку 04.03.2003 № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку.

Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи свої заперечення наступним. Підстав, для відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, витрат з її доставки та відшкодування пенсії по втраті годувальника не вбачається. Просив визнати заявлені позовні вимоги необґрунтованими та в їх задоволені відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі та перевіривши на їх підтвердження докази, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем були надані відповідачу акти щомісячної звірки з відповідачем витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2008 року по лютий 2011 року та таблиці розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2008 року по лютий 2011 року (аркуші справи 11-91).

Отже, предметом заявленого адміністративного позову є відшкодування виплаченої пенсії по інвалідності, витрат на поховання та відшкодування суми сплаченої позивачем державної адресної допомоги до пенсії.

Правомірність виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у звязку з втратою годувальника особам: ОСОБА_3: за 2008 рік - 4662,04 грн., за 2009 рік - 6653,32 грн., за 2010 рік - 8384,51 грн., за 2011 рік - 1500,00грн. Всього 21199,87грн.; ОСОБА_4: за 2008 рік - 4826,00 грн., за 2009 рік 6647,84 грн., за 2010 рік- 8366,20 грн., за 2011 рік - 1500,00 грн. Всього - 21340,04грн.; ОСОБА_5: за 2009 рік - 3880,20 грн.,за 2010 рік - 8366,20 грн., за 2011 рік - 1500,00 грн. Всього - 13748,40 грн.; загалом по трьох особах складає - 56286,31 грн., підтверджується витягом із акту огляду МСЕК № 001953, протоколом № 176068 від 11.03.1999 року, актом № 2 від 03.06.1998 року, довідкою (ОР 176068 ЦБ/ПБ 3114/90) від 31.03.2011 року, витягом із акту огляду у МСЕК № 0009446, довідкою (ОР 165653 ЦБ/ПБ 3114/90) від 31.03.2011 року, актом від 20.12.1986 року, протоколом № 138 від 05.06.1987 року, витягом із акту огляду МСЕК № 0004561, довідкою (ОР 170483 ЦБ/ПБ 100/99) від 31.03.2011 року, актом № 4 від 02.12.1993 року, протоколом № 268 від 25.04.1994 року (аркуші справи 92-109).

Виплата державної адресної допомоги передбачена постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 (далі-Постанова КМУ № 265). Пунктом 1 постанови КМУ № 265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

У п.2 постанови КМУ № 265 зазначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Таким чином, підстави виплати щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ № 265, безпосередньо не повязані з фактами нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі-Закон № 1105), обовязок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності та у звязку із втратою годувальника, відповідно до підпунктів «г», «д» п.1 ст. 21 зазначеного Закону покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно із підпунктом „д” п. 1, ч. 1, ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Згідно з ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Тобто, з наведених законодавчих актів не вбачається обовязок відповідача відшкодовувати виплачені позивачем суми державної адресної допомоги, а відтак позовні вимоги в частині відшкодування виплаченої державної адресної допомоги та витрат на її доставку є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві Юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697.

Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 4 Порядку 04.03.2003 № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі граничних тарифів на основні послуги зв'язку.

Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Тому суд дійшов висновку про те, що зазначений Порядок відшкодування витрат передбачає здійснення відповідних розрахунків та перерахування коштів на централізованому рівні, а пунктом 4 вищевказаного Порядку визначений перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відшкодування адресної допомоги, зазначеним Порядком не передбачена.

Що стосується позовних вимог про відшкодування на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Луганську виплаченої пенсії по втраті годувальника в сумі 56286,31 грн., та витрат на їх доставку суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ч.2 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, та пенсію по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що стався на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Враховуючи те, що відшкодуванню позивачу підлягають лише витрати щодо виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з січня 2008 року по лютий 2011 року, а також витрати повязані з її доставкою, а саме:

- За 2008 рік: виплата пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загалом склала - 2937,88 грн. (ОСОБА_3 1137,88 грн., ОСОБА_4 1800,00 грн.), витрати на її доставку - 09,00 грн. (ОСОБА_3 09,00 грн.);

- За 2009 рік: виплата пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загалом склала 4307,60 грн. (ОСОБА_3 1107,60 грн., ОСОБА_4 1800,00 грн., ОСОБА_5 1400,00 грн.), витрати на її доставку - 08,76 грн. (ОСОБА_3 08,76 грн.);

- За 2010 рік: виплата пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загалом склала 5307,60 грн. (ОСОБА_3 1107,60 грн., ОСОБА_4 1800,00 грн., ОСОБА_5 2400,00 грн.), витрати на її доставку - 02,92 грн. (ОСОБА_3 02,92 грн.);

- За 2011 рік (січень та лютий 2011 року): виплата пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загалом склала 884,60 грн. (ОСОБА_3 184,60 грн., ОСОБА_4 300,00 грн., ОСОБА_5 400,00 грн.), витрати на її доставку - 00,00 грн. (аркуші справи 194-211).

Таким чином, з січня 2008 року по лютий 2011 року позивачу повинні бути відшкодовані витрати щодо виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання зазначеним особам в загальному розмірі 13437,68 грн., а також загальні витрати повязані з доставкою пенсій 20,68 грн., що не заперечувалось в судовому засіданні сторонами.

Отже, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області про відшкодування виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з січня 2008 року по лютий 2011 року в сумі - 13437,68 грн. та витрат на її доставку в сумі 20,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач від сплати державного мита звільнений.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної суми заборгованості з відшкодування пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, отримавши каліцтво в державах СНД задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові Луганської області (94005, Луганська область, м. Стаханов, вул. Леніна, 23, р/р 37176420001264 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 25926968) на користь Управління Пенсійного фонду України місті Стаханові Луганської області (94002, Луганська область, м. Стаханов, вул. Б.Хмельницького, 19, р/р 25604301739 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк» у м. Луганську, МФО 304665, код 21792465) суми витрат на виплату щомісячної суми заборгованості з відшкодування пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, отримавши каліцтво в державах СНД в сумі - 13437,68 (тринадцять тисяч чотириста тридцять сім грн. 68 коп.) грн. та витрат на доставку цієї пенсії в сумі 20,68 (двадцять грн. 68 коп.) грн.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30 травня 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін