Постанова № 16068923, 20.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2011 року Справа № 2а-595/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді Кравцової Н.В.,

при секретарі Бражник В.І,

за участю сторін:

представника позивача: Цукера І.Б..,

представника відповідача: Кудима В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фелікс» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752340/0 від 31.12.2010, -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Фелікс» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752340/0 від 31.12.2010.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що відповідачем на підставі акту планової виїзної документальної перевірки № 2172/23-13380949 від 21.12.2010 було прийнято податкового повідомлення-рішення № 0000752340/0 від 31.12.2010.

Позивач вважає податкового повідомлення-рішення № 0000752340/0 від 31.12.2010 незаконним, оскільки вважає висновки у акті перевірки безпідставними та такими, що суперечать нормам статті 215 Цивільного кодексу України.

Також позивач зазначив, що із тексту акту перевірки не можливо зробити висновок, що стало підставою для висновків щодо нікчемності угод між позивачем та його контрагентами.

Крім того, зміст акту містить лише норми діючого законодавства, відомості оперативно-розшукової діяльності та пояснень осіб та не містить фактичних даних щодо нікчемності угод.

Просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000752340/0 від 31.12.2010.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000752340/0 від 31.12.2010.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, підтримав надані заперечення, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що під час перевірки було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Луганськ Фокс Ойл» та ПП «Фірма «Іліріан», позивачем були надані податкові накладні, видаткові накладні та договори з вказаними підприємствами, товаро - транспортні накладні та довіреності на отримання товару надані не були. По результатам зустрічної перевірки з ТОВ «Луганськ Фокс Ойл» ДПІ в Артемівському районі м. Луганська було повідомлено про неможливість проведення перевірки, відсутність даного підприємства за місцем знаходження, відсутність загальних фондів та кількість працюючих осіб на підприємстві про що було відображено у акті перевірки. Щодо контрагента ПП «Фірма «Іліріан» під час перевірки зясувалося, що підприємство за юридичною адресою також не знаходиться та рішенням податкової інспекції від 11.08.2010 анульовано свідоцтво ПДВ. Таким чином, у акті перевірки було відображено про безпідставність ПП «Фелікс» формування податкового кредиту по вказаним підприємствам та складено висновок про нікчемність правочинів між ПП «Фелікс» та ТОВ «Луганськ Фокс Ойл» та ПП «Фірма «Іліріан» та як наслідок заниження податку на додану вартість на суму 121615 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши і оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закону України «Про податок на додану вартість»втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Приватне підприємства «Фелікс» взято на податковий облік до Краснодонської ОДПІ та зареєстровано у виконавчому комітеті Краснодонської міської ради Луганської області 18.12.1998.

21.12.2010 Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Фелікс» за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 ( Т. 1 а.с. 6-40).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення: п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3; п. 4.1 ст. 4; п.п 7.3.1 п. 7.3 статті 7; п.п 7.4.5, п.п 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 121615 грн., у тому числі за вересень 2009 року у сумі 733 грн., за жовтень 2009 року у сумі 167 грн., за лютий 2010 року у сумі 43906 грн., за березень 2010 року у сумі 63269 грн., за квітень 2010 року у сумі 13540 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0000752340/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 182422, 50 грн., у тому числі, за основним платежем 121615 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 60807, 50 грн. ( Т. 1 а.с. 5).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 (далі Закону № 168). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п 7.3.1 п. 7.1 статті 7 Закону № 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як передбачено п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168.

Згідно п.п 7.2.3 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено у судовому засіданні, між ПП «Фелікс» (Покупець) та ПП «Фірма «Іліріан» (Продавець) було укладено договір купівлі продажу від 01.11.2009 (Т. 1 а.с. 130).

Згідно п. 1.1 договору Продавець зобовязується передати, а Покупець прийняти та сплатити товар, згідно накладних, які є невідємною частино договору.

Згідно п. 2.2 договору Вид транспорту та базис поставки: за угодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору від ПП «Фірма «Іліріан» на адресу ПП «Фелікс» було здійснено поставку товару, що підтверджується накладними та податковими накладними (Т. 1 а.с. 135-161).

Згідно договору оренди, укладеного між ПП «Фелікс» (Орендатор) та ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» (Орендодавець) від 10.06.2008, Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Старобільськ, вул.. Старотаганрогская, а саме: кабінет медичної сестри, відділ збиту, холодильні камери (Т. а.с. 131-133).

Як вбачається із пояснень представника позивача на підставі договору оренди, укладеного з ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» товар, поставлений від ПП «Фірма «Іліріан» зберігався у орендованому приміщенні позивачем.

Таким чином, позивачем було документально підтверджено наявність приміщень для зберігання продуктів харчування, придбані у ПП «Фірма «Іліріан» та факт поставки вказаного товару.

14.01.2009 між ПП «Фелікс» (Покупець) та ВАТ «Луганськ Фокс Ойл» (Постачальник) було укладено договір поставки товару (Т.1 а.с. 114-116).

На виконання умов договору ВАТ «Луганськ Фокс Ойл» поставило на адресу ПП «Фелікс» товар (бензин А-80), що підтверджується накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання товару (Т. 1 а.с. 162-261, Т. 2 а.с. 1-126).

Як вбачається із пояснень представника позивача, поставлений товар (бензин А-80) від ВАТ «Луганськ Фокс Ойл» передбачався для ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» згідно договору, укладеного між позивачем та ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока». У звязку з договірними відносинам з ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» товар від імені ПП «Фелікс» отримував робітник ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» ОСОБА_5 на підстав довіреності, що передбачено п. 14 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99. В подальшому товар (бензин А-80) зберігався на ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» про що видано відповідну довідку заводом від 15.03.2011.

Як вбачається із матеріалів справи, факт приймання товару ЗАТ «Старобільський завод замінника незбираного молока» від ПП «Фелікс» підтверджується накладними та довіреностями, виданими на імя ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 165-169, 174-181, 185-188, 193-198, 201-202, 206-209, 211-212, 217-222, 226-229, 233-236, 240-243, 248-252, 254, 256, 258-261, Т.2 а.с. 2, 48-13, 15, 17, 19, 21, 23-30, 32, 34, 36-39, 41, 43-44, 46, 48, 50, 52-57, 59, 61, 63, 65-69, 70, 72, 74, 76, 78-8385, 87, 89, 91-96, 98, 100, 102, 104-109, 111, 112, 115, 117, 119-126).

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Виходячи із змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податків, сплачених підприємством, оскільки між позивачем та ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан» фактично відбувалися договірні відносини, реально були вчинені господарські операції з поставки товару, з оформленням відповідних документів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан» податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Щодо посилання представника відповідача на те, що згідно акту № 195 від 12.08.2010 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Фірма «Іліріан», а тому у позивач не було підстав для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по договірним відносинам з вказаним підприємством, суд вважає безпідставним, оскільки на момент вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Фірма «Іліріан», останній був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість про що свідчить свідоцтво № 100052066 від 11.07.2007 (Т. 1 а.с. 117).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Щодо посилання представника відповідача на нікчемність правочину між ПП «Фелікс» та ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан» суд зазначає наступне.

Згідно пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації та діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4. Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Позивачем під час розгляду справи було документально підтверджено про фактичні поставки товару від ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан», а тому підстав для визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан» нікчемними у суду немає.

Щодо посилання представника відповідача на висновок спеціаліста № 41 від 19.11.2010, яким зроблено висновок про те, що підписи на накладних від імені директора ПП «Фірма «Іліріан» виконані можливо не ОСОБА_6, а іншою особою, суд до уваги не бере оскільки висновки спеціаліста були складені не в рамках розгляду цивільної, адміністративної або кримінальної справи, а на підставі листа начальника УНМ ДПА в Луганській області, а тому не є належним доказам у даній справі..

Згідно частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім того, суд не бере до уваги і доводи відповідача щодо порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч. 2 статті 205 КК України по факту утворення ПП «Мальдек», ПП «Мальден-СМН», ПП «Фірма «Іліріан», оскільки на час розгляду даної справи вироку суду відносно посадової особи ПП «Фірма «Іліріан» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.. 205 КК України не винесено.

Щодо посилання представника відповідача на акти перевірки відносно ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан» та листи щодо надання інформації податковим органм відносно вказаних підприємств, суд також вважає необґрунтованим, оскільки невиконання контрагентами вимог податкового законодавства не ставить в залежність позивача щодо правових підстав віднесення сум до податкового кредиту.

Крім того, як вбачається із пояснень представника відповідача на час вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан», контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДР як юридичні особи та мали відповідне свідоцтво платника ПДВ.

Крім того, суд вважає за необхідним зауважити, що підставою для висновків у акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 121615 грн. слугувало порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Фелікс» з ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан».

Оскільки у судовому засіданні не знайшли своє підтвердження висновки Краснодонської ОДПІ щодо нікчемності правочинів, вчинених ПП «Фелікс» з ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан», то і як наслідок безпідставно нараховано позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 182422, 50 грн.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем не було доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Луганськ Фокс Ойл», ПП «Фірма «Іліріан», а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч 3.ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем не було заявлено вимогу про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Фелікс» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752340/0 від 31.12.2010 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове-повідомлення рішення № 0000752340/0 від 31.12.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 182422, 50 грн., у тому числі, за основним платежем - 121615, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 60807, 50 грн..

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 травня 2011 року.

СуддяН.В. Кравцова