Постанова № 16068802, 11.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 травня 2011 року Справа № 2а-3226/11/1270 головуючого судді Прудника С.В.,

при секретарі судового засідання Шматковій Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко О.М.,

від відповідача: Білаш Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В

13 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» (далі - ДП «Збагачувальний комплекс» ТОВ «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит», підприємство або позивач) до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (ДПІ в м. Свердловську) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 21 березня 2011 року за № 0000071640, яке прийняте на підставі висновку відповідача, викладеному в акті перевірки № 136-15-10-32697374 від 14.03.2011 року.

Позивач, вважає незаконним вказане вище податкове повідомлення-рішення, оскільки Дочірнім підприємством «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» було вчасно подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, а саме: 20.01.2011 року з підписом посадової особи, яка тимчасово призначена виконуючим обовязки директора підприємства та пояснювальну записку щодо відсутності печатки, але відповідачем не було визнано вказану звітність, в результаті чого нараховане грошове зобовязання.

Зокрема, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.11р. по 30.06.11р. застосовуються в розмірі 1 грн. за кожне порушення.

Таким чином, на думку позивача, Державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області при нарахуванні штрафної санкції до дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» в розмірі 170 грн. вийшла за межі законодавства України.

З огляду на вищевикладене, позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000071640.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що строк подання податкової декларації з податку на додану вартість за 2010 рік починається з 01.01.2011 року та закінчується 20.01.2011 року, тому дана податкова декларація не могла бути подана позивачем раніше 01.01.2011 року, оскільки не закінчився звітний період.

Крім того, представник позивача не заперечував щодо порушення ним вимог частини 3 та пункту 1 частини 5 статті 48 Податкового кодексу України, тобто відсутності обовязкових реквізитів на податковій декларації, а саме: підписів керівника платника податків або уповноваженої особою, оскільки не були належним чином внесені зміни до облікових даних дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит».

Також, у судового засіданні представник позивача стверджував, що відповідальність за порушення податкового законодавства України за період з 1 січня по 30 червня 2011 року тільки за порушення нових, відмінних від старого законодавства норм права виключно при обчисленні податкових зобовязань за період з 01.01.11р. по 30.06.11р. не відповідає чинному законодавству, оскільки пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України чітко вказує на те, що штрафні санкції в розмірі не більше 1 грн. застосовуються за будь-яке порушення податкового законодавства.

Таким чином, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та вказав, що на підставі акту перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року ДПІ в м. Свердловську було прийнято податкове повідомлення рішення від 21.03.2011 року за № 0000071640, за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Штрафна санкція, на його думку, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, однак позивач не здав декларацію за грудень 2010 року, на підставі якої здійснюється нарахування податкового зобов'язання за грудень 2010 року. Відповідальність за порушення податкового законодавства застосовується за період з 1 січня по 30 червня 2011 р. тільки за порушення нових відмінних від старого законодавства норм права виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року за № 0000071640 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Враховуючи наведене вище, представник відповідача просив суд відмовити у задоволені позовних вимог Дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» в повному обсязі.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Дочірнє підприємство «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» (ідентифікаційний номер 32697374) зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 08.12.2003 року, що підтверджується довідкою АБ № 319139 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Позивач перебуває на обліку у державній податковій інспекції в м. Свердловську як платник податків з 02.02.2004 року за № 48/74.

Отже, ДПІ в м. Свердловську Луганської області було проведено камеральну перевірку підприємства податкової звітності з податку і додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої був складений акт щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з податку на додану вартість від 14.03.2011 року за № 136-15-10-32697374.

Як вбачається з вказаного акту, за наслідками перевірки були встановлені порушення ДП «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, а саме: неподання податкової звітності з податку на додану вартість.

21 березня 2011 року державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області на підставі акту перевірки від 14.03.2011 року за № 136-15-10-32697374 було прийнято податкове повідомленнярішення за № 0000071640, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 170 грн.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251 платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно із пунктом 48.3 статті 48 вказаного кодексу встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Під час розгляду справи по суті позивачем було визнано, що податкова декларація з податку на додану вартість була підписана не уповноваженою особою, а саме: тимчасово виконуючим обовязки директора підприємства Стороженко О.М., який був призначений на підставі рішення власника дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» від 02.08.2010 року.

Відповідно до пункту 66.4 статті 66 даного кодексу встановлено, що платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати органу державної податкової служби відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом. Статтею 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2011 року позивачем була надана до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, що підтверджується відміткою про її отримання.

Зокрема, пунктом 49.8 статті 48 Податкового кодексу України зазначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 статті 49 даного кодексу визначено, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: - у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; - у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Судом встановлено, що 21.01.2011 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист за № 863/28-17 з повідомленням про відмову у прийнятті податкової декларації через порушення вимог частини 3 та пункту 1 частини 5 статті 48 Податкового кодексу України та пропозицією усунути виявлені недоліки і повторно подати декларацію до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області.

Крім того, суд критично оцінює надання позивачем до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області пояснювальної записки щодо відсутності печатки підприємства, тому що дана пояснювальна записка не може бути офіційним поясненням відсутності відбитку печатки, оскільки вона оформлена не на фірмовому бланку підприємства та підписана не уповноваженою не це особою.

Що стосується прийнятого державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області податкового повідомленнярішення за № 0000071640, яким ДП «Збагачувальний комплекс» ТОВ «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 170 грн. суд дійшов наступного.

Згідно із пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Як вбачається пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Однак, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що при прийняті податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 року за № 0000071640 було не вірно застосовані норми Податкового кодексу України, що потягнуло за собою накладання штрафу на позивача в розмірі 170 грн. Слід зазначити, що посилання відповідача на те, що положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України повинні застосовуватися лише за порушення нових відмінних від старого законодавства виключно при обчисленні податкових зобовязань за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року є помилковими з огляду на наступне.

Як було вказано вище, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Тобто, законодавцем при прийнятті Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755 було чітко вказано, без будь яких обмежень, що за кожне порушення за період з 1 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції застосовуються у розмірі не більше 1 гривні.

Слід, також, зазначити, що хоча податкова декларація позивача і є за грудень 2010 року, але була надана підприємством до податкового органу в визначені податковим законодавством строки, але не була визнана податковим органом, що, в свою чергу, визнається ДПІ в м. Свердловську та підтверджується листом податкового органу від 21.01.2011 року за № 863/28-17. Сам же факт порушення підприємством податкового законодавства (неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість) було встановлено лише 14 березня 2011 року, що підтверджується актом за № 136-15-10-32697374, після цього податковим органом було прийняте оскаржувальне позивачем рішення.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із частиною 2 статті 71 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позовні вимоги за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним рішення є обґрунтованими, в судовому засіданні доведеними та підтверджені належними доказами, з огляду на зазначене підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним рішення задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про застосування штрафних санкцій до Дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» від 21.03.2011 року за № 0000071640.

Присудити з Державного бюджету України судовий збір на користь Дочірнього підприємства «Збагачувальний комплекс» товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» 03 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 травня 2011 року.

СуддяС.В. Прудник