Постанова № 16068741, 06.06.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2011 року Справа № 1170/2а-1156/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Ясенової Т.І.

при секретарі Осиповій Н.В.,

за участю сторін:

представників позивача: Куліш Н.І.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованість по страхових внесках в розмірі 1744 , 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобовязана нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п. 3 ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” протягом 10-ти денного терміну відповідач не сплатила узгоджену вимогу № Ф-439 від 03.11.2010 р. про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків за ІІІ квартал в сумі 860,46 грн. та узгоджену вимогу № Ф-32 від 24.02.2011 року про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків за ІV квартал 2010 року в сумі 884,34 грн. Вимога про несплату недоїмки відповідачем № Ф-439 на суму 860 грн. 46 коп. була подана до відділу Державної виконавчої служби Добровеличківського районного управління юстиції, на яку було відкрито виконавче провадження. Постановою державної виконавчої служби від 14.02.2011 року ВП № 22797681 „Про повернення виконавчого документа стягувачеві” державною виконавчою службою повернено виконавчий документ управлінню ПФУ через відсутність коштів у боржника. Тому борг (недоїмка) підлягає стягненню у судовому порядку. Загальна сума недоїмки в розмірі 1744,80 грн. складається із сум заборгованих (несплачених) страхових внесків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснення надала аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача заперечували проти позовних вимог посилаючись на те, що вимога про сплату пенсійних внесків у відповідності до п.8 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” до платника фіксованого податку у відповідності до Указу Президента України від 03.07.1998 №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” є неправомірною. Згідно зазначеного Указу Президента України, субєкт малого підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування, не є платником таких видів податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема, збору на обовязкове державне пенсійного страхування. Проте, страховий внесок у Пенсійний фонд є обовязковим платежем, що встановлено Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, а відповідно до Закону України „Про систему оподаткування” обовязкові платежі не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Тобто, норми різних законів припускають неоднозначне трактування прав та обовязків платників податків та контролюючих органів. Проте, згідно п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне ( множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Аналогічне положення містить ч.7 ст.4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 07.03.2000 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області (а.с.5).

Згідно ч.1 ст.15 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, обєднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Статтею 1 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

На підставі ч.3 ст.18 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Законом України Про внесення змін до законів України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010р. №2461, внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом викладення в новій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно абз.9 ст.1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до абз.6 п.4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, тобто фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) на 32 відсотки за 2004 2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Частиною 1 ст. 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 р. №2154-VІ установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 869 гривень, з 1 квітня 884 гривні, з 1 липня 888 гривень, з 1 жовтня 907 гривень, з 1 грудня 922 гривні.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати та ставку у розмірі 33,2 %, мінімальний страховий внесок для платників єдиного та фіксованого податку у липні - вересні 2010 року становив 294, 82 грн. (888 грн. х 33,2 %) у місяць, у жовтні-листопаді 2010 року становив 301,12 грн.(907 х 33,2 %) у місяць, у грудні 2010 року становив 306,10 грн.(922 х 33,2 %).

Згідно ч.6 ст.20 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України "Про систему оподаткування", як на підставу звільнення його від сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, з огляду на наступне.

Згідно п.п.3, 4 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Виходячи з вищевикладеного, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Відтак, обовязок сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.

Пунктом 16 розділу XV „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

За таких обставин Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не має пріоритету перед Законом України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. В даному випадку він регулює механізм зарахування частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.

Пунктом 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” визначено, що відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку, зокрема 42 % до Пенсійного фонду України.

Частинами 2, 3 ст.106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст.23 Закону „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримала особисто під розписку вимогу від 03.11.2010 р. за № Ф-439 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків за ІІІ квартал в сумі 860,46 грн. та вимогу від 24.02.2011 року за № Ф-32 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків за ІV квартал 2010 року в сумі 884,34 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.19,20). Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків складає 1744 грн. 80 коп., що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області від 30.05.2011р. № 631/07-32 (а.с.47).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги єобґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись вищевикладеним, ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особипідприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 20650042, р/р 256073121239 в ОУ ВАТ Державний ощадний банк України в м. Кіровограді, МФО 323475) заборгованість в розмірі 1744 (тисяча сімсот сорок чотири) грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 06.06.2011р.

Суддя Ясенова Т.І.