Постанова № 16068318, 31.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р. Справа № 2a-1315/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Рудій В.О.

за участю: прокурора - Гоголя В.В., представника позивача - Баралецької М.В.; представника відповідача - Солонини Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Заступника прокурор Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

до відповідача: ТзОВ "Лост, ЛТД"

про стягнення коштів в сумі 170505,07 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську звернувся в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лост, ЛТД" про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення в дохід держави коштів в розмірі 170505,07 гривень, одержаних за нікчемним правочином.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений відповідачем договір з ПП " Альпарі-Т", не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним, що тягне застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України. Такий висновок обґрунтовується обставинами викладеними в акті про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Альпарі-Т" від 18.05.2010 року та акті про результати планової виїзної перевірки ТзОВ " Лост, Лтд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві. Суду пояснила, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені статтею 228 ЦК України. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмове заперечення на позов. Проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

З 21.10.2010 року по 03.11.2010 року працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Лост, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 08.11.2010 року за №18499/23-2/22166741. В ході проведеної перевірки встановлено наступні обставини.

11.01.2010 року між ТзОВ "Лост, ЛТД" та ПП "Альпарі-Т" був укладений договір на постачання товарів №5ПТ. За умовами даного договору протягом січня-березня 2010 року відповідачем отримано від ПП "Альпарі-Т" тентову тканину, фурнітуру та інший товар.

Товар поставлявся у відповідності до накладних на загальну суму 170505,07 грн., в тому числі ПДВ 28418,00 грн.

В бухгалтерському обліку вищезазначені господарські операції було відображено в журналі-ордері та відомості по рах. 631 відповідними бухгалтерськими проведеннями.

За результатами здійснених господарських операцій ПП "Альпарі-Т" видано відповідні податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 59-69 ).

В судовому засіданні встановлено, що ПП "Альпарі Т" знаходиться на обліку в Балтській міжрайонній ДПІ Одеської області, куди позивачем було направлено запит від 26.10.2010 року №8331/7/23-245/14656 щодо проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин ТОВ "Лост ЛТД" з контрагентом ПП "Альпарі-Т". У відповідь Балтська МДПІ надіслала листа "Щодо визнання угод нікчемними" та акти невиїзних документальних перевірок , а саме:

- акт від 18.05.2010 року №17/2300/36643102/74, за результатами якої встановлено порушення:

1. частини 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних ПП "Альпарі-Т" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662,655 та 656 ЦК України

2. пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року № 436 IУ, статті 2, пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-X1У "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) ПП "Альпарі-Т" не підтверджено документально виникнення податкових зобовязань.

- акт від 11.08.2010 року №27/2300/36643102 за результатами якої встановлено порушення частини 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених ПП "Альпарі -Т" при формуванні податкового зобовязання та податкового кредиту у перевіреному періоді. В порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України факт передачі, отримання товарів, робіт (послуг) по зазначеним правочинам не підтверджено, пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року №436-IУ, пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-X1У "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні"(зі змінами та доповненнями ) ПП "Альпарі-Т" не підтверджено документально виникнення податкових зобовязань та податкового кредиту.

Фахівцями Балтської МДПІ здійснено вихід за юридичною адресою м. Кодима, вул. Леніна, 137 та встановлено, що ПП "Альпарі-Т" за юридичною адресою не знаходиться, про, що складено акт встановлення місцезнаходження СГД від 06.04.2010 року №9-2300/36643102.

Враховуючи отримані дані, працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську зроблено висновок, що оскільки не можливо встановити реальність господарських операцій (не підтверджується час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів) договір №5ПТ від 11.01.2010 року укладений між ТзОВ "Лост ЛТД" та ПП "Альпарі-Т" є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначений договір відповідно до п.п.1,2 статті 215 ЦК України, п.п. 1,5 статті 203 ЦК України є нікчемним, і в силу статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вказаний висновок ДПІ в м. Івано-Франківську й слугував підставою звернення заступника прокурора Івано-Франківської області з даним позовом, заявленим в інтересах ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі положень статті 228 ЦК України.

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні санкції встановлені й статтею 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобовязання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязаннями, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак, слід зазначити, що на відміну від положень статті 208 ГК України, у відповідності до змісту частини 3 статті 228 ЦК України, обовязковою умовою застосування наслідків укладення правочину вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є визнання його недійсним судом.

Згідно з вимогами вищенаведених норм Цивільного та Господарського кодексів України передбачені ними санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, як зазначає прокурор в позовній заяві, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.

Слід також, зазначити, що стаття 228 ЦК України доповнена частиною 3 в грудні 2010 року та набрала законної сили з 01.01.2011 року. Тобто, на момент укладення та виконання правочинів відповідачем з контрагентами, як і на час проведення перевірки податковим органом, вказаної норми не існувало.

Встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З вищенаведеного вбачається, що умовою для застосування санкцій встановлених статтею 228 ЦК України та статтею 208 Господарського кодексу України є визнання договору недійсним, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них. Такий умисел виникає при укладенні договору або в момент виконання такого договору, а не в момент здійснення розрахунку.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що за умови доведеності позивачем недійсності укладеного договору купівлі-продажу, моментом виникнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави, в контексті статті 208 Господарського кодексу України, є укладення договору. Саме з цього часу слід обчислювати строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави ДПІ в м. Івано-Франківську, звернувся в суд з позовом 13.04.2011 року, а договір №5ПТ між ТзОВ "Лост ЛТД" та ПП №5ПТ 11.01.2010 року між ТзОВ "Лост ЛТД" та ПП "Альпарі-Т". "Альпарі-Т" укладений 11.01.2010 року то строк для застосування адміністративно-господарських санкцій встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, позивачем пропущено.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що вищезазначений договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК Українийого слід вважати нікчемним. Визнання такої угоди недійсною не вимагається. Враховуючи вищенаведені висновки суду щодо характеру санкцій, укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, відповідач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договору відповідачем, що мало місце під час здійснення підприємницької діяльності відповідачем, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення відповідачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані відповідачу в звязку з несплатою ним сум податкових зобовязань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобовязань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у відповідача, заступником прокурора Івано-Франківської області та представником ДПІ в м. Івано-Франківську, також суду не надано.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених статей 215, 216, 228 ЦК України правових наслідків, повязаних із стягненням виконаного.

Позивач, обґрунтовуючи свої доводи, тим що укладені відповідачем договори є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок (статті 228 Цивільного кодексу України), не врахував, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, також встановлено статтею 216 цього Кодексу, згідно з якою кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину, що виключає підстави для звернення заступника прокурора Івано-Франківської області з позовом про стягнення з відповідача всього отриманого за угодою в дохід держави.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (як і частиною 3 статті 228 ЦК України). Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність якого в діях відповідальних осіб податковим органом не доведено.

Зазначені вище правові позиції з приводу застосування вказаних адміністративно-господарських санкцій також висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 06.06.2011 року.