Постанова № 16068211, 16.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р. cправа № 2a-640/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

позивача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

представника позивача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2

представників відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Слободян В.Л., Паньківської Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №0000131703/0 від 03.02.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №0000131703/0 від 03.02.2011 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно в порушення вимог пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартістьза наслідками проведеної в 2011 році планової виїзної комплексної документальної перевірки визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 142663,75 грн., оскільки висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппукладено договір підряду на виконання загальнобудівельних робіт при будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 на період з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року на загальну суму 687840,00 грн., в тому числі податку на додану вартість 114640,00 грн. На момент проведення планової виїзної перевірки в період з 29.12.2010 року по 13.01.2011 року, перевіряючим було представлено усі правовстановлюючі документи, що свідчать про право укладення будь-яких договорів та первинні бухгалтерські документи, що свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на виконання будівельних робіт та підставність включення їх вартості до валових витрат позивача.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснили суду, що перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання про те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 114640,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину з товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп, в результаті чого завищено податковий кредит на вказану суму за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року. Вказали, що на момент укладення договору підряду між позивачем та вищевказаним підприємством, сторони мали всі відповідні ознаки юридичної особи та необхідні повноваження для укладення будь-яких договорів. Товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппбуло представлено ліцензію серії АВ №408594 від 29.08.2008 року на право заняття господарською діяльністю, повязаною із створенням обєктів архітектури. Крім того, зазначили, що в результаті укладеного договору відбулася реальна дія та реальні наслідки, а саме: здійснено відповідні будівельні роботи по залиттю бетонної стяжки підлоги у квартирах та нежитлових приміщеннях споруджуваного будинку, що в кінцевому результаті свідчить збудований житловий будинок, а тому посилання відповідача про відсутність при укладенні договору мети спрямованої на настання реальних наслідків, є безпідставними. Недоведеними вважає висновки відповідача про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппнеобхідних людських, виробничих та технічних ресурсів для виконання договірних зобовязань у сфері створення обєктів архітектури, оскільки перевірка у зазначеному підприємстві, в тому числі за І квартал 2009 року, органами державної податкової інспекції м. Києва не проведена. Факт отримання позивачем від будівельного підприємства робіт, товарів і послуг на суму податку на додану вартість в розмірі 114640,00 грн. підтверджується даними додатку №5 до податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппза лютий 2009 року розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якого вказану сума податку поставлена останнім у зобовязання. Спростовуючи доводи відповідача про безтоварність наслідків вказаного у договорі підряду робіт зазначив, що згідно пункту 3.1. договору роботи виконуються із матеріалів підрядника, а тому питання купівлі, транспортування і зберігання таких матеріалів покладалася на товариство з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп. Позивач в свою чергу перевірив якість виконаних робіт по влаштування стяжки підлоги та прийняв їх шляхом оформлення актів прийняття виконаних будівельних робіт. Також вказав про неправомірність доводів перевіряючи щодо порушення підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, оскільки податкову накладну з відповідними реквізитами позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп, а відповідальність за належність податкової накладної несе особа, яка їх видає, тобто вище вказане підприємство. З даних підстав вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснили, що позивачем до складу податкового кредиту за березень 2009 року неправомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 114640,00 грн., згідно податкової накладної за №270220 від 28.02.2009 року, виписаної товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппз наступних підстав. В ході проведення оперативно-розшукових заходів щодо господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппвстановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Згідно відомостей Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, в якій взято на облік даного платника податків, встановлено, що на вказаному підприємстві в період з 25.07.2007 року по 30.06.2009 року працювала лише одна особа, а саме: з 25.07.2007 року по 22.04.2009 року ОСОБА_6 та з 22.04.2009 року по 30.06.2009 року ОСОБА_7 Інших найманих працівників на підприємстві не числиться. Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппдля отримання ліцензії на право здійснення будівельної діяльності внесено неправдиві дані в довідку про професійну структуру та рівень кваліфікації інженерно-технічних працівників, чим порушено пункт 4.2 ліцензійних умов провадження будівельної діяльності, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури, та житлової політики України від 13.09.2001 року за №112/182. Окрім того, на підставі протоколів допиту свідків посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю МодульмонтажгруппОСОБА_6 та ОСОБА_7 перевіряючі дійшли висновку про те, що дані громадяни до ведення фінансово-господарської діяльності будівельного підприємства жодного відношення не мають, а за таких обставин роботи для позивача не могли виконуватися взагалі. Таким чином, у результаті порушення вказаним підприємством своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, укладений договір між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппє нікчемним. Підсумовуючи викладене, вказали, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів і робіт, оскільки укладення угоди здійснено без мети настання реальних наслідків, а отже вказаний договір відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Таким чином, враховуючи вище вказані обставини, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту за березень 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 114640,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України Про систему оподаткування, Про податок на додану вартістьта Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамив редакції чинній на час їх дії.

Судом встановлено, що позивач є субєктом підприємницької діяльності фізичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податків на додану вартість.

В період з 29.12.2010 року по 13.01.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за №195/17-3/2751905518 від 20.01.2011 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1., 7.2.4., 7.2.6. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4, підпункту 7.5.1. пункту 7.5, підпункту 7.7.1. пункту 7.7 пункту 7.1 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2009 року в сумі 114640,00 грн. (а.с. 13-43).

03.02.2011 року, за наслідками перевірки відповідачем на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0000131703/0 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 142663,75 грн., в тому числі основного платежу 114131,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 28532,75 грн. (а.с. 11).

Як зясовано у судовому засіданні, із загальної маси встановлених за результатами перевірки порушень, предметом оскарження є частина порушень і висновків, повязаних із ними, наслідком виявлення яких стало прийняття податкового повідомлення-рішення за №0000131703/0 від 03.02.2011 року.

Так, вирішуючи питання про фактичність, реальність і товарність операції, досліджуючи із цього приводу докази, судом встановлено наступне.

На підставі пункту 3.7 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Інспекцією держаного архітектурно-будівельного контролю Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 08.12.2006 року позивачу надано дозвіл на виконання будівельних робіт за №210 по влаштуванню багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 (а.с. 82-83).

01.02.2009 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено з товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп(м. Київ) договір підряду на виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 на період з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року на загальну суму 687840,00 грн. щодо виконання окремих будівельних робіт (а.с. 44).

В матеріалах справи міститься завірена копія ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппсерії АВ №408594 від 29.08.2008 року на ведення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури (а.с. 84-85). Доказів анулювання даної ліцензії, так і інших фактичних обставин, що стверджують припинення органом ліцензування дії такої ліцензії, відповідач суду не надав.

За результатами виконання договору на підтвердження наданих послуг складено акт приймання виконаних робіт №2-3 за лютий 2009 року форми КБ-2В, довідку про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за лютий 2009 року типової форми КБ-3, локальний кошторис з розрахунком договірної ціни за лютий 2009 року та розрахунок вартості матеріалів, виробів та конструкцій №2-3 за лютий 2009 року (а.с. 45-52).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.02.2009 року та актом державної приймальної комісії від 13.04.2009 року прийнято в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення по вул. Галицька, поруч будинку №80, в м. Івано-Франківську (ІІ черга будівництва) (а.с. 90-94).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппвзято на облік Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва 25.07.2007 року, що підтверджується довідками про взяття на облік платника податків за №№ 1407, 3641 від 12.08.2008 року та 07.05.2009 року відповідно (а.с. 100-102).

В ході проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин позивача із контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппта дотримання податкового законодавства, на запит відповідача, Державною податкової інспекцією в Печерському районі м. Києва 14.01.2011 року встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппне знаходиться за юридичною адресою (місцем реєстрації). В ході даної перевірки Державною податкової інспекцією в Печерському районі м. Києва 14.01.2011 року складено акт №148/23-11/35309531 про неможливість проведення перевірки контрагента товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппз питань підтвердження отриманих від платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відомостей. Даним актом також встановлено, що на підприємстві в період з 25.07.2007 року по 30.06.2009 року працювала одна особа, а саме: з 25.07.2007 року по 22.04.2009 року ОСОБА_6 та з 22.04.2009 року по 30.06.2009 року ОСОБА_7

На запит Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську 15.10.2009 року старшим слідчим слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва листом за №7900179 надіслано копії протоколів допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 145-151). В даних протоколах внесено записи про те, що вказані особи до ведення фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппжодного відношення не мали, а дане підприємство вони зареєстрували на своє імя на прохання невідомої особи за грошову винагороду. Однак, із змісту копії протоколу допита від 31.07.2009 року зміст вказаних вище показів, внесених посадовою особою органу податкової міліції, ОСОБА_6 відмовився підписати.

Із врахуванням вказаного суд вважає, що копія такого протоколу допиту ОСОБА_6 та його зміст не є належним та допустимим доказом у даній справі.

Досліджуючи і оцінюючи відомості, які містяться у протоколах допиту ОСОБА_7, суд зазначає, що вказаний громадянин являвся посадовою особою товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппв період з 22.04.2009 року по 30.06.2009 року. Господарська операція щодо виконання окремих будівельних робіт, яка є предметом дослідження судового розгляду, мала місце в лютому 2009 року, тобто до моменту обіймання ОСОБА_7 відповідної посади на підприємстві-контрагента. В протоколах допиту ОСОБА_7 вказав, що йому не відомий зміст діяльності підприємства до квітня 2009 року.

Обґрунтування безтоварності господарської операції протоколом допиту громадянина ОСОБА_8, судом не береться до уваги, оскільки останній немає ніякого відношення як до товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп, так і до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Від так, беручи до уваги викладене, суд приходить до переконання про відсутність у перевіряючи підстав посилатися у акті перевірки від 20.01.2011 року за №195/17-31/275190518 на протоколи допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як на безумовний доказ, який свідчить про безтоварність операцій, без фактичного проведення такої перевірки на підприємстві контрагента, із відповідальними посадовими особами та первинними фінансово-господарськими документами.

Представники відповідача безпідставно посилаються у своїх поясненнях на факт порушення слідчими органами м. Києва кримінальної справи по факту створення невстановленими особами товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппз метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, так як в останньому абзаці наданого відповідачем листа податкової міліції Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 15.10.2009 року за №97000179 к/с вказано, що досудове слідство в кримінальній справі №79-00179 триває та станом на даний час кримінальна справа за фактом створення товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп, чи відносно службових осіб вказаного підприємства, не порушувалась (а.с. 106). Відомостей про порушення кримінальної справи за вказаним у поясненні фактом не містяться і у листі слідчого відділу Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 21.02.2011 року, про хід розслідування кримінальної справи за №05-16613 (а.с. 169).

Досліджуючи доводи відповідача про безтоварність вказаних у договорі підряду від 01.02.2009 року загальнобудівельних робіт судом встановлено, що згідно пункту 3.1. договору роботи виконуються із матеріалів підрядника. У договорі відсутні умови про обовязок позивача вирішувати питання придбання, транспортування і зберігання таких матеріалів, а отже такий обовязок наявний у товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп.

Суд відхиляє твердження представників відповідача про необхідність обовязкової наявність у позивача документів, які б засвідчували транспортування і зберігання будівельних матеріалів, влаштованих у стяжку підлоги квартир і нежитлових приміщень споруду по вул. Галицька, поруч будинку №80 в м. Івано-Франківську.

На спростування пояснень позивача та його представника Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржується в суді, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що товариство з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппв лютому 2009 року не укладало і не могло укладати із субєктами господарювання договори підряду, субпідряду, оренди обладнання і транспортних засобів, а також поставки товарів з метою виконання господарських зобовязань перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

На пропозицію суду, в судовому засіданні представники відповідача не надали суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських і фінансових документів, про те, що позивач весь обсяг будівельних робіт в межах договору підряду від 01.02.2009 року, придбання і влаштування обладнання, матеріалів по влаштуванню стяжки підлоги у квартирах і нежитлових приміщеннях, здійснено виключно за рахунок робочої сили працівників фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та із залученням останнім до підряду інших субєктів господарювання, що виключає і спростовує доводи позивача про виконанням таких робіт товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп, які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що факт отримання позивачем від будівельного підприємства робіт, товарів і послуг на суму податку на додану вартість в розмірі 114640,00 грн. підтверджується даними додатку №5 до податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппза лютий 2009 року розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якого вказану сума податку поставлена останнім у зобовязання (а.с. 109-113).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновку відповідача щодо нікчемності укладеного позивачем в 2009 році з товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппправочину, а саме договору підряду.

До такого висновку відповідач дійшов внаслідок того, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську підприємства-контрагента не виявлено за юридичною адресою, що свідчить про відсутність у вищезазначеного підприємства первинних документів, які б підтверджували факт здійснення відповідних господарських операцій. Такий висновок Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську зробила не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідні обсяги робіт, виконаних вищевказаним підприємством, підтверджені відповідним актом приймання та довідкою про вартість виконаних робіт. При цьому, відповідач стверджує, що укладаючи відповідний правочин його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представником відповідача подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.04.2011 року, з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппприпинено. Однак, як вбачається з матеріалів справи, господарські операції згідно договору підряду проводилися в лютому 2009 року. А тому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що вказане підприємство станом на лютий 2009 року було припинено, так як останнім не подано будь-яких доказів, які б підтверджували даний факт, в тому числі і згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Окрім того, зважаючи на специфіку діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп(господарська діяльність, повязана із створенням обєктів архітектури), яка була предметом правочину та не визнається відповідачем, вищезазначене підприємство мало відповідну ліцензію на здійснення даного виду діяльності. Доказів про протиправність отримання підприємством-контрагентом зазначеної ліцензії, як це зазначено у акті перевірки, відповідачем у судовому засіданні не надано.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обовязкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорі, вчиненому у визначеній законом формі, а відповідний акт приймання виконаних робіт відображає фактичне виконання сторонами своїх договірних зобовязань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з субєктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказаний правочин недійсним судом не визнавався, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Жодних доказів того, що вищезгаданий правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить. Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності товариства з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппза його місцезнаходженням, є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як субєкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобовязує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Проте, вищевказані норми чинного законодавства суперечать висновкам відповідача, оскільки у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідного правочину. Натомість частина 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання правочину недійсним в судовому порядку.

В розділі 2.5.2 акта перевірки від 20.01.2011 року перевіряючими по своїй суті робляться висновки про фіктивність правочину, укладення якого на думку відповідача здійснено з метою ухилення від сплати податків.

В даному випадку суд зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Такого рішення суду в судовому засіданні відповідачем не надано.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Однак, як вже зазначалося судом, ніхто з даного приводу до суду не звертався, а тому згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У звязку з виконанням умов договору, товариство з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгруппвиконало всі будівельні роботи передбачені умовами договору, на підставі чого було підписано відповідний акт виконаних робіт та видано податкову накладну, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 53). Втім, дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартістьподатковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українідано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами першою та пятою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартістьподаткова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал такої накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.1. пункту 7.2, підпункт 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлює обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявність у платника податку (позивача по справі) податкової накладної, виданої йому підприємством-контрагентом й оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, а також сплата продавцю вартості послуг, робіт і товару з податком на додану вартість, із встановленням судом реальності та товарності господарської операції, на переконання суду є достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартістьпередбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першою з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та поданої позивачем копії податкової накладної, дана накладна містить всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону, а тому висновок відповідача, що дана накладна не є підставою для нарахування податкового кредиту, є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Відповідачем не представлено суду будь-які фактичні докази підписання даної у лютому 2009 року накладної не уповноваженою не те особою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договору з товариством з обмеженою відповідальністю Модульмонтажгрупп, так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що з врахуванням вищезазначеного, позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість та правомірно віднесено у березні 2009 року до податкового кредиту відповідну суму коштів, що підтверджується встановленими у суді обставинами, первинними документами такої господарської операції та належним чином оформленою податковою накладною, яка видана позивачу за результатами виконаних робіт згідно договору підряду.

В звязку з цим, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000131703/0 підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0000131703/0 від 03.02.2011 року про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 142663,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 20.05.2011 року.