Постанова № 16066978, 11.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року Справа № 2а-0870/1518/11

(13 год. 20 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, дов. № 053 від 03.11.2010;

представника відповідача: ОСОБА_2, дов. № 19113/10/10-010 від 18.11.2010,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю «Евіта»

до:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про:визнання протиправними рішень.

16.03.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Евіта» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004542304 від 07 грудня 2010 року та податкове повідомлення рішення № 0000712304 від 02 березня 2011 року протиправними.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

За приписами ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», субєкт господарювання несе відповідальність лише в разі, якщо він не веде або веде облік товарів за місцем реалізації товарів з порушенням встановленого законодавством порядку ведення такого обліку. Проте, відповідачем у акті перевірки № 000834 від 23.11.2010 взагалі не вказано, норму якого нормативного акту (встановленого законодавством порядку обліку товарів) було порушено, а лише зазначено, що первинні документи, інвентаризаційні відомості та контрольні стрічки надані не були.

Також позивач стверджує, що відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відокремлений підрозділ юридичної особи зобовязаний вести бухгалтерський облік лише в разі, якщо такий підрозділ юридичною особою виділено на окремий баланс. Магазин, розташований за адресою: вул. Перемоги, 2, м. Запоріжжя, де проводилася перевірка, не виділено на окремий баланс, а отже під час здійснення його діяльності не має обовязку щодо ведення бухгалтерського обліку, в тому числі обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Облік товарних запасів здійснюється бухгалтерією позивача за місцем його державної реєстрації: АДРЕСА_1. За цією адресою також зберігаються і первинні документи, що є підставою для ведення бухгалтерського обліку.

Крім цього позивач зазначив, що під час проведення перевірки перевіряючим були надані первинні документи, а саме: інвентаризаційна відомість станом на 01 жовтня 2010 року, видаткові накладні щодо передачі товарів зі складу позивача до магазину, а також контрольні стрічки, товарні звіти та щоденні звіти про продаж. 25.11.2010 головний бухгалтер позивача ОСОБА_3 та юрисконсульт ОСОБА_1 в приміщенні відповідача надали вищезазначені документи для огляду начальнику сектору контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ОСОБА_4 та було запропоновано зробити копії необхідних документів. Після огляду документів ОСОБА_4 відмовився робити з них копії та зазначив, що підприємство повинно надати йому завірені копії. Позивач вважає таку вимогу протиправною, оскільки чинним законодавством не передбачено обовязку надання завірених документів під час проведення перевірки.

Виходячи з наведеного, позивач вважає оскаржувані рішення протиправними.

Ухвалою судді від 21.03.2011 було відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 07.04.2011.

07.04.2011 судом були отримані заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані наступним.

Під час перевірки відповідачем були вибірково зняті залишки товарів, що знаходяться в реалізації, на загальну суму 21 100,62 грн. (згідно опису ТМЦ), при цьому керівництву позивача було запропоновано надати до перевірки первинні прибуткові документи, останні інвентаризаційні відомості та контрольні стрічки. Вказані документи надані до перевірки не були, таким чином було встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 21100,62 грн., чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).

Ухвалою суду від 07.04.2011 провадження у справі було зупинено до 10.05.2011 для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази.

Ухвалою від 10.05.2011 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 11.05.2011.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, що були викладені у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 11.05.2011 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2010 відповідачем була проведена перевірка позивача з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої було складено акт, зареєстрований у відповідача 24.11.2010 за № 0418/08/28/23/31540037 (далі акт перевірки).

В акті перевірки відображено, що позивачем були порушені п. 11, 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а також порушено режим попереднього програмування по найменуванню товару через реєстратор розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2010 № 0004542304, яким до позивача на підставі п. 6 ст. 17, ст. 21 Закону № 265/95-ВР застосовано фінансові санкції у розмірі 42286,24 грн., з яких 85,00 грн. за порушення використання режиму попереднього програмування та 42201,24 грн. за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 21100,62 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 01.02.2011 № 395/10/25-020 було скасовано рішення відповідача від 07.12.2010 № 0004542304 в частині надмірно застосованих штрафних санкцій з посиланням на п. 6 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 02.03.2011 № 4207/6/25-0415 рішення відповідача від 07.12.2010 № 0004542304 з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 01.02.2011 № 395/10/25-020 було залишено без змін.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позовних вимог, суд виходив з наступного.

За правилами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, відповідно до якого субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 21 Закону № 265/95-ВР в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, для застосування санкцій на підставі ст. 21 Закону № 265/95-ВР контролюючий орган мав встановити порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання або встановити факт неведення такого обліку всупереч законодавчо закріпленому обовязку.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 5 ст. 8 Закону № 996-XIV передбачено, що підприємство самостійно може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобовязані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

З огляду на наведені норми Закону № 996-XIV відокремлений структурний підрозділ підприємства зобовязаний вести бухгалтерський облік лише у випадку виділення його на окремий баланс.

Магазин, розташований за адресою: вул. Перемоги, 2, м. Запоріжжя, де проводилася перевірка, позивачем не виділено на окремий баланс. Зазначена обставина відповідачем не заперечується.

Судом були взяті до уваги пояснення представників сторін, які підтвердили, що позивач 25.11.2010 надав відповідачу інвентаризаційну відомість товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2010, а також накладні на переміщення товару зі складу позивача до магазину, звіти про продаж та товарні звіти, проте відповідач відмовився приймати зазначені документи. Копії перелічених документів були надані позивачем та долучені до матеріалів справи (а.с. 48 173). Також судом встановлено, що позивач надав відповідачу оригінали контрольних стрічок.

В п. 2.2.14 акту перевірки зазначено, що оскільки за викликом до ДПІ позивач не зявився та не надав документи, зазначені в п. 4.4 акту, а саме первинні документи, інвентаризаційні відомості, контрольні стрічки, то було встановлено порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про порушення позивачем порядку обліку товарів за місцем їх реалізації, оскільки факт ненадання позивачем витребуваних документів було спростовано зібраними та дослідженими судом доказами.

Суд зазначає, що законодавством не передбачено обовязку субєкта господарювання надавати засвідчені копії документів на вимогу контролюючого органу, а відтак надання позивачем 25.11.2010 оригіналів документів, зокрема контрольних стрічок, не повинно було розцінюватися відповідачем як невиконання вимог про надання документів, зазначених у п. 4.4 акту перевірки.

Отже рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004542304 від 07 грудня 2010 року та податкове повідомлення рішення № 0000712304 від 02 березня 2011 року є необґрунтованими, оскільки були прийняті відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Таким чином суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та крім вирішення питання щодо протиправності оскаржуваних рішень, вирішити також питання щодо їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Платіжним дорученням № 90 від 12.03.2011 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн. Відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 122, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Евіта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 грудня 2010 року № 0004542304 та податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 02 березня 2011 року № 0000712304.

Судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Евіта» (ідентифікаційний код 31540037) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус