Постанова № 16065758, 08.11.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3139/10/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.4

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2010 р. 14.10 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі судового засідання Бішко А.Я.

за участю сторін:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромо Піелмо Україна" - представник Греца Я.В.;

відповідача: Хустська об'єднана Державна податкова інспекція Закарпатської області - представник Кошан І.Ю., Тегза Я.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромо Піелмо Україна" до Хустської об'єднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 08 листопада 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано у звязку із відрядженням судді протягом 16 листопада 2010 року.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромо Піелмо Україна" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Хустської об'єднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212342/0 362/35007338/10/23, № 0000461742/0 364/35007338/10/17 від 01.04.2010 р. , № 0000212342/2, № 0001331742/2 від 06.08.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000222342/0363/35007338/10/23 від 01.04.2010р.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити із підстав, що наведені у позовній заяві, а саме позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними з огляду на наступне. Визначення податкових зобовязань по податку на прибуток відповідачем проведено внаслідок зменшення валових витрат товариства зокрема на вартість послуг, отриманих від п/п ОСОБА_4, п/п ОСОБА_5, та п/п ОСОБА_6 на загальну суму 714461 грн. Обґрунтовуючи зменшення валових витрат, відповідачем зроблено висновок, що нібито акти виконаних робіт не містять повної інформації щодо змісту господарської операції та її вимірників у натуральному та вартісному виразі, проте позивач вважає, що такі твердження податкового органу суперечать ч.2.ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки всі необхідні реквізити такі документи містили. Наявні у товариства акти виконаних робіт містять цілком достатню інформацію про зміст та обсяг господарської операції. Позивач вважає, що Відповідачем не враховано, того що вартість послуг п/п ОСОБА_4 п/п ОСОБА_6 була визначена у фіксованій грошовій сумі і не залежала від тих показників, які наведені в акті перевірки, тому ні потреби, ні доцільності відображати їх в актах виконаних робіт не було, тим більше що закон цього не вимагає. Щодо послуг п/п ОСОБА_5, у випадках, коли умови укладених договорів визначали їх вартість залежно від кількості годин, витрачених на надання послуг, в актах виконаних робіт відображені відповідні обсяги господарських операцій, одиниці виміру та їх вартість. Відповідач не прийняв до уваги послуги п/п ОСОБА_4, оскільки в акті перевірки зроблено посилання на наявність у штаті підприємства головного бухгалтера. Разом з тим, Хустською ОДПІ не враховано, що відповідно до ч. 2. ст..8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Дане твердження перевіряючи суперечить вимогам ч.4 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», яка передбачає право підприємства самостійно визначати форму організації бухгалтерського обліку, серед яких зокрема передбачено користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець. При цьому закон не передбачає обмежень щодо можливості поєднання різних форм організації бухгалтерського обліку (введення в штат бухгалтера та використання послуг спеціаліста-підприємця). Твердження відповідача щодо того, що у звітах фігурує прізвище не ОСОБА_4 жодним чином не спростовує факт надання послуг п/п ОСОБА_4, оскільки не заперечує факт складання відповідної звітності приватним підприємцем, що безумовно мало місце і перевіркою не спростовано. Крім того, саме ОСОБА_4 була відповідальною за своєчасне подання відповідної звітності, а також послуг із перекладу із з російської із румунськими так і з італійськими партнерами фірми. Зменшення витрат на оплату секретарських послуг на підставі субєктивної оцінки інспектора з приводу їх «сумнівності та недоцільності»є грубим порушенням вимог п. 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України N 327 від 10.08.2005 року, де передбачено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п.4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). Також при проведенні перевірки не було враховано, що надання перекладацьких послуг не відноситься до функціональних обовязків заступника директора підприємства, а законодавство України не містить заборон щодо можливості поєднання підприємницької діяльності з роботою за трудовим договором (крім державної служби). Визначення доцільності чи недоцільності використання в господарській діяльності перекладацьких послуг не входить до сфери компетенції посадових осіб органів державної податкової служби і є прямим втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства. Позивач вважає, що повністю необґрунтованим є виключення з валових витрат позивача вартості послуг, наданих п/п ОСОБА_6 по обслуговуванню та профілактиці швейних машинок та супутнього обладнання, оскільки відповідачем не враховано ні технологічного процесу, ні моделей машинок тощо. Позивач вважає не доведеним те, що ним допущено порушення п.5.1 та п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказані правові норми містять загальне визначення поняття валових витрат і не може обґрунтовувати субєктивних припущень, домислів та голослівних тверджень, які складають основу акту перевірки в цій частині. Зокрема вказана норма не передбачає, що до валових витрат відносяться тільки ті витрати, які на субєктивну думку окремого працівника ДПІ є доцільними для підприємства. Відповідачем не враховано, що відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). При проведенні перевірки відповідачем не доведено і не встановлено, що укладені позивачем господарські договори не виконувались, послуги не надавались, оплата за них не проводилась (наявні у позивача первинні документи свідчать про протилежне). Тому, зменшення валових витрат на вартість послуг, отриманих від п/п ОСОБА_4, п/п ОСОБА_5, та п/п ОСОБА_6 є необґрунтованими. Протиправність визначення податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб позивач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки були надані документи, які безумовно свідчать про те, що отримані під звіт кошти були використані на виробничі потреби позивача у звязку з прибуттям на підприємство іноземних делегацій від підприємств - іноземних контрагентів товариства, а не на особисті потреби директора. Здійснюючи відповідні витрати, директор товариства діяв як підзвітна особа, уповноважений представник позивача, і такі дії здійснювалися в інтересах позивача та за його рахунок. Жодних додаткових благ представнику позивача директору особисто при цьому надано не було. Позивач не погоджується з висновками Відповідача щодо порушення ведення касових операцій, оскільки дане твердження спростовуються наявними у позивача авансовими звітами та первинними підтверджуючими документами, які свідчать про те, що в кожному випадку звіт про використання готівкових коштів з підтверджуючими документами був поданий своєчасно. Крім того, при проведенні перевірки не було враховано наявність у товариства кредиторської заборгованості перед підзвітною особою, а також платіжні документи (прибуткові та видаткові касові ордери), які свідчать про своєчасне повернення в касу отриманих, але не використаних готівкових коштів. Крім того, застосувавши штрафні санкції за порушення, які допущені до 01.04.2009 року, Хустською ОДПІ порушено вимоги ст.241, ГК України, оскільки такі можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

Відповідач проти позову заперечив повністю, подавши суду письмові заперечення. В судовому засіданні представники відповідача повідомили, що проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Кромо Піелмо Україна»завищено валові витрати за рахунок придбання та віднесення до складу валових витрат витрати нематеріального характеру, зокрема від приватного підприємця ОСОБА_5 - послуги усного та письмового перекладу, послуги ведення діловодства на загальну суму 255,2 тис.грн., приватного підприємця ОСОБА_6 - послуги по ремонту та обслуговуванню обладнання на загальну суму 301,1 тис.грн., приватного підприємця ОСОБА_4 - послуги по веденню бухгалтерського обліку на загальну суму 158,2 тис. грн. Позивачем при проведенні перевірки пред'явлено акти виконаних робіт та наданих послуг п/п ОСОБА_4, в яких зазначено такі види виконаних робіт: послуги ведення взаєморозрахунків з вітчизняними та іноземними постачальниками, складання та подача статистичної звітності в органи статистики, до Пенсійного фонду, фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві, міськрайонного центру зайнятості, перекладацьких послуг, секретарських послуг, проте дані акти наданих послуг не містять повної інформації щодо змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному і вартісному виразі), а саме: - не вказано за які звітні періоди складалася та подавалася звітність до вищевказаних органів, їх періодичність, яким чином надавалися перекладацькі послуги - в усній чи письмовій формі, кількість відпрацьованих годин та вартість послуг тощо. Позивачем не надано відповіді щодо доцільності та використання у власній господарській діяльності послуг нематеріального характеру від п/п ОСОБА_4 Звіти ж, що подавалися, підписувалися головним бухгалтером підприємства. Підприємство не укладало жодних контрактів із підприємствами Російської Федерації, тоді як надавалися послуги з перекладу на російську мову. Не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, зокрема: послуги зі складання та подання звітності до фондів п/п ОСОБА_4, отримання перекладацьких послуг на російську мову, оскільки контрагентами ТОВ «Кромо Піелмо Україна»є українські, румунські та італійські СПД. Надання секретарських послуг є недоцільними. Придбання ТОВ «Кромо Піелмо Україна»послуг ОСОБА_5 як приватного підприємця та включення їх до складу валових витрат у податковому обліку не може бути доцільним ні з точки зору необхідності для організації та ведення виробництва і в часовому діапазоні. Підприємством при проведенні перевірки пред'явлено акти виконаних робіт та наданих послуг, в яких зазначено такі види виконаних робіт: обслуговування та профілактика швейних машинок та супутнього обладнання, проте такі акти не містять повної інформації щодо змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному і вартісному виразі), а саме: наведені виконані роботи (послуги) носять загальний характер (обслуговування та профілактика машинок, тощо), відсутні кількісні та вартісні вимірники проробленої роботи (послуг). Хустською ОДПІ надано запити до інших субєктів підприємницької діяльності, що здійснюють аналогічний вид діяльності (пошив верхньої частини спортивного взуття із давальницької сировини нерезидентів) стосовно наявності у складі валових витрат - витрат на обслуговування та ремонт швейних машин та супутнього обладнання, проте у останніх обслуговування таких машинок здійснювали штатні працівники за значно менші кошти. Крім того, на посаді механіка у позивача працює фізична особа-нерезидент ОСОБА_7, середньомісячна заробітна плата якого у перевіряємому періоді складає 20,9 тис.грн. та механік ОСОБА_8 Таким чином, витрати ТОВ «Кромо Піелмо Україна»на технічне обслуговування та ремонт швейних машин та іншого обладнання, що використовується в виробничому процесі є значно завищені в порівнянні з витратами підприємств, що мають подібний технологічний процес. Слід зазначити, що перевіряючими не заперечувався факт укладання господарських договорів з вищеназваними суб'єктами господарювання, власне отримання їхніх послуг та їх оплату, перевіркою зроблено висновок за сукупністю критеріїв, викладених в акті перевірки, що послуги, придбані ТОВ «Кромо Піелмо Україна»у п/п ОСОБА_4 в сумі 158200,0 грн., п/п ОСОБА_5 в сумі 255180,00 грн. та п/п ОСОБА_6 в сумі 301081,76 гри. всього на загальну суму 714461,7 грн. не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва. Також відповідач зазначає, що всупереч п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем відображено у складі валових витрат вартість придбаних товарів та послуг з податком на додану вартість. Загальна сума ПДВ, що зайво включена до складу валових витрат підприємства становить 7287,45 грн., в тому числі за IV кв.2008 р. - 1383,0 грн., І кв.2009р. - 3549,25грн., півріччя 2009 р. - 5708,65 грн., 9 місяців 2009 р. - 5904,45 грн. Також актом перевірки № 399/35007338/23 від 19.03.2010 р. про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Кромо Піелмо Україна" встановлено порушення платником п.2.11, п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме посадовою особою ТОВ «Кромо Піелмо Україна" допущено перевищення встановлених строків використання виданих під звіт готівкових коштів та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих під звіт сум у розмірі 152665,11 грн. Зазначені відомості підтверджуються копією Картки рахунку 372 за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року. ТОВ «Кромо Піелмо Україна»здійснено виплати п/п ОСОБА_4 готівкових коштів у розмірі 20000,00 грн., тобто перевищено розмір здійснених платежів з перевищенням граничної суми розрахунку на суму 10000,00 грн. (20000,00 грн. - 10000,00 грн. + 0,00 грн. - 0,00 грн.), де 20000,00 грн. - розмір здійснених готівкових платежів протягом одного дня одному СПД, 10000,00 грн. - дозволений граничний розмір здійснення платежів протягом одного дня одному СПД, 0,00 грн. - залишок готівки в касі на кінець робочого дня та 0,00 грн. - ліміт залишку готівки у касі підприємства. Також ТОВ «Кромо Піелмо Україна»в порушення підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 та пункту 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не нараховувало, не утримувало та не перераховувало до бюджету 7477,10 грн. податку з доходів фізичних осіб, з одержаних директором ТОВ «Кромо Піелмо Україна»ОСОБА_10 - фізичною особою - нерезидентом у вигляді додаткового блага оплати товариством вартості харчування та проїзду в сумі 24923,6 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що в період з 25.02.2010 р. по 16.03.2010 року відповідачем Хустською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кромо Піелмо Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р. По результатам даної перевірки було складено акт від 19.03.2010 р. (а.с.13-27). 29.03.2010 р. позивач подав заперечення на акт перевірки (а.с. 66-71). На підставі даного акту було прийнято податкові повідомлення - рішення від 01.04.2010 р. № 0000212342/0 362/35007338/10/23, яким визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств»в сумі 259417 грн., в тому числі за основним платежем 200024 грн., за штрафними санкціями 59393 грн. (а.с.28), № 0000461742/0 364/35007338/10/17, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів найманих працівників»в сумі 437279,19 грн., в тому числі за основним платежем 145759,73 грн., за штрафними санкціями 291519,46 грн.(а.с.29), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000222342/0 363/35007338/10/23 від 01.04.2010 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 58166 грн. (а.с.30). На дані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до Хустської ОДПІ від 09.04.2010 р. (а.с.31-37). Дана скарга була залишено без задоволення, про що прийнято рішення Хутської ОДПІ від 02.06.2010 р. (а.с.38-42). 10.06.2010 р. ТОВ «Кромо Піелмо Україна»подало скаргу до ДПА в Закарпатській області (а.с.43-50). 06.08.2010 р. ДПА в Закарпатській області приймає рішення про результати розгляду скарги, де частково її задовольняє та частково скасовує податкове повідомлення-рішення Хустської ОДПІ від 01.04.2010 р. №0000461742/0 в частині 138282,63 грн. податку з доходів фізичних осіб, 276565,26 грн. штрафної санкції (а.с.51-55). 05.05.2010 р. позивач подав скаргу до ДПА в Закарпатській області на рішення про застосування штрафних санкцій № 0000222342/0 363/35007338/10/23 від 01.04.2010 року. (а.с.56-57). 04.06.2010 р. дана скарга була залишена без задоволення (а.с.58-60). 10.06.2010 р. позивач подав аналогічну скаргу до ДПА України (а.с.61-63). 26.07.2010 р. було отримано відповідь від ДПА України, якою в задоволенні скарги відмовлено (а.с.64-65). 06.08.2010 р. було прийняте податкове повідомлення рішення №0000212342/2 по податку на прибуток підприємств у сумі 259417,00 грн.(а.с.183) та податкове повідомлення-рішення №0001331742/2 по податку з доходів найманих працівників в сумі 22431,3 грн. (а.с.184).

Суд приходить до висновку щодо часткового визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212342/0 362/35007338/10/23 від 01.04.2010 р., від 06.08.2010 р. №0000212342/2, якими визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»в сумі 259417 грн., в тому числі за основним платежем 200024,00 грн. за штрафними санкціями 59393,00 грн. А саме, слід визнати протиправним та скасувати дані податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобовязань за основним платежем 191883,00 грн. та за штрафними санкціями 55322, 00 грн. Зокрема, визначення податкових зобовязань по податку на прибуток відповідачем проведено внаслідок зменшення валових витрат товариства зокрема на вартість послуг, отриманих від п/п ОСОБА_4, п/п ОСОБА_5, та п/п ОСОБА_6 на загальну суму 714461 грн. Обґрунтовуючи зменшення валових витрат, відповідачем зроблено висновок, що акти виконаних робіт не містять повної інформації щодо змісту господарської операції та її вимірників у натуральному та вартісному виразі. Проте, суд констатує, що при проведенні перевірки не враховано, що відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Частиною 2 статті 9 вказаного Закону передбачений перелік обовязкових реквізитів, які повинні містити первинні документи, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані акти виконаних робіт, які підтверджують відповідні витрати, містять всі обовязкові реквізити, що вимагаються вказаною правовою нормою (т.1 а.с. 84, 86, 87, 118-126, 133, 138-154, 159-169, т.2 а.с.62-64, 75-79). Закон передбачає наявність в первинному документі такого обовязкового реквізиту, як зміст та обсяг господарської операції, проте поняття та характеристика його повноти у даному нормативному акті відсутні. В актах виконаних робіт визначені як вид послуг, так і їхня вартість. Будь-які додаткові вимоги до змісту первинного документу щодо інших кількісних та вартісних показників не передбачені законом. Отже, дані акти є легітимними, мають юридичну силу і доказовість, відповідають змісту укладених договорів та повинні були враховуватись відповідачем при визначенні валових витрат позивача. Вартість послуг п/п ОСОБА_4 п/п ОСОБА_6 була визначена сторонами у фіксованій грошовій сумі, а тому відображалась в актах виконаних робіт без додаткових показників, які зазначені відповідачем у акті перевірки (кількість відпрацьованих годин, вартість однієї години відпрацьованого часу тощо) , оскільки ні умови договорів, ні закон цього не вимагали. Щодо послуг п/п ОСОБА_5, у випадках, коли умови укладених договорів визначали їх вартість залежно від кількості годин, витрачених на надання послуг, в актах виконаних робіт відображені відповідні обсяги господарських операцій, одиниці виміру та їх вартість (т. 1 а.с. 84-85, 87-88, 159-169, т. 2 62-65).

Відповідач безпідставно не прийняв до уваги послуги п/п ОСОБА_4, зокрема, в акті перевірки зроблено посилання на наявність у штаті підприємства головного бухгалтера. Проте, відповідачем - Хустською ОДПІ не враховано того, що відповідно до ч. 2. ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Норма ч.4 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»передбачає право підприємства самостійно визначати форму організації бухгалтерського обліку, серед яких зокрема передбачено користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець. При цьому закон не передбачає обмежень щодо можливості поєднання різних форм організації бухгалтерського обліку (введення в штат бухгалтера та використання послуг спеціаліста-підприємця). Дані, що зазначені у акті перевірки (т.1 а.с.16-17), що звітність подавалася головним бухгалтером ОСОБА_9 за підписами директора та головного бухгалтера не спростовує факт надання послуг п/п ОСОБА_4, оскільки не заперечує факт складання відповідної звітності приватним підприємцем, дану ж звітність зобовязані були підписувати посадові особи товариства головний бухгалтер та директор. Згідно актів виконаних робіт ПП ОСОБА_4 надавались бухгалтерські послуги по веденню обліку розрахунків з іноземними та вітчизняними постачальниками; складання та подача звітності в органи статистики; складання та подача звітності у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд страхування від нещасних випадків на підприємстві, Міського центру зайнятості; усні перекладацькі послуги та секретарські послуги (організація телефонних переговорів, друкування документів, прийом кореспонденції). В актах виконаних робіт вартість кожної послуги зазначена окремо. Крім того, згідно посадової інструкції головного бухгалтера (т.2 а.с.124-127), в посадові обов'язки головного бухгалтера входить відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, за виключенням обліку операцій з іноземними та вітчизняними постачальниками (п.2. розділу П). Доказів того, що відповідні послуги не повязані з господарською діяльністю позивача в акті перевірки не наведено та в ході судового розгляду справи не надано.

Відповідач не врахував у валові витрати товариства вартість перекладацьких послуг, наданих п/п ОСОБА_4 в акті перевірки (т.1. а.с.17) зроблено посилання на відсутність угод з фірмами-нерезидентами Російської Федерації, при цьому не спростовано твердження позивача, що потреба у відповідному перекладі виникає при співпраці з румунськими та окремими італійськими партнерами, які володіють російською мовою.

Зменшення витрат на оплату секретарських послуг (т.1 а.с.17-16) на підставі «сумнівності та недоцільності»є порушенням відповідачем вимог п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України N 327 від 10.08.2005 року, де передбачено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п.4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

При зменшенні витрат на вартість послуг ОСОБА_5, відповідач посилався на те, що акти виконаних робіт не містять повної інформації щодо змісту господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), а виконані роботи носять загальний характер (т.1. а.с.17-18). Проте до актів виконаних робіт сторонами складались додатки, де чітко визначались і форма перекладу, і вид послуги, і кількість годин. Акти виконаних робіт містять повну і вичерпну інформацію, про яку йде мова в акті перевірки (т.1. а.с. 155-170). До кожного акту виконаних робіт додається табель робочого часу за місяць, в якому зафіксовано календарні дні, години робочого часу та виконані роботи. Доказів того, що послуги не повязані з господарською діяльністю підприємства в акті перевірки не наведено. Згідно посадової інструкції від 1.11.2007р. у функціональні обов'язки заступника директора входить: керівництво виробничими структурними підрозділами, забезпечення освоєння нових видів виробів та комплектування підприємства персоналом. (т.2. а.с.128-130). Організаційні роботи: робота з митницею, відправкою рапортів та переклад до функціональних обов'язків заст. директора п. ОСОБА_5 не входять. Законодавство України не містить заборон щодо можливості поєднання підприємницької діяльності з роботою за трудовим договором (крім державної служби). Визначення доцільності чи недоцільності використання в господарській діяльності перекладацьких послуг не входить до сфери компетенції посадових осіб органів державної податкової служби і є втручанням у внутрішню господарську діяльність позивача.

Суд відхиляє посилання відповідача в акті перевірки на інформацію щодо обсягу використання перекладацьких послуг іншими субєктами господарювання, оскільки питання доцільності чи недоцільності використання певних послуг, потреба у їх використанні а також обсяг використання таких послуг це внутрішнє господарське питання кожного із субєктів господарювання і законодавство України не містить обмежень щодо обсягів використання перекладацьких послуг в господарській діяльності платника податку. Також відповідачем не враховувалось, що позивач здійснює зовнішньоекономічну діяльність (для нього це основний вид діяльності), що передбачає постійні ділові контакти з іноземними контрагентами і відповідно, обєктивну потребу в отриманні перекдадацьких послуг.

Суд вважає необґрунтованим виключення з валових витрат позивача вартості послуг, наданих п/п ОСОБА_6 по обслуговуванню та профілактиці швейних машинок та супутнього обладнання (т.1. а.с. 18-19) на підставі того, що акти виконаних робіт не містять повної інформації щодо змісту господарської операції та її вимірників, оскільки такі акти містять вичерпну інформацію і про зміст господарської операції (т.1 а.с. 91-126). Наведені в акті перевірки порівняння наявності у складі валових витрат інших субєктів господарювання витрат на ремонт та обслуговування швейних машин та супутнього обладнання суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки у такому порівнянні не враховано технічні характеристики обладнання, його потужність, вид, марку, складність в обслуговуванні та експлуатації, та інші вихідні дані, які у різних субєктів господарювання можуть суттєво відрізнятися (т.1. а.с. 17-18). При проведенні перевірки відповідачем не доведено і не встановлено, що укладені позивачем господарські договори не виконувались, послуги не надавались, оплата за них не проводилась, або що такі договори були нікчемними.

Відповідачем не враховано, що відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Пункти п.5.3-5.7 ст.5 Закону не містять жодного з тих обмежень, що зафіксовані в акті перевірки. Відповідно до п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Омеження щодо включення до валових витрат наведені у п.5.3 ст.5 вказаного закону, зокрема визначено, які саме витрати платника не повязані з його господарською діяльністю. Разом з тим, акт перевірки взагалі не містить посилання на вказану правову норму, що свідчить про необґрунтованість акту перевірки і його невідповідність вимогам, встановленим наказом ДПА України N 327 від 10.08.2005 року.

Також суд приймає до уваги, що згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі. В той же час у даному випадку позивачем доведено, що відповідні суми валових витрат підтверджені первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд враховує, що відповідачем не заперечується факт реального надання позивачу відповідних послуг фізичними особами-підприємцями, тим більше що даний факт підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи. Із змісту та характеру наданих послуг (ремонт і обслуговування обладнання, ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, здійснення перекладу тощо) суд встановив, що вони повязані з господарською діяльністю позивача. На вимогу суду відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували дану обставину.

Крім того суд приймає до уваги, що при визначенні розміру податкового зобовязання позивача по податку на прибуток відповідачем не було враховано факт заниження у податковому обліку витрат за девять місяців 2009 року в сумі 12638 грн. по поперердній оплаті (авансам) за придбані товари (роботи, послуги), повязані з господарською діяльністю. Такі витрати відповідно до п.п.11.2.1 та п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слід було включати до складу валових витрат виробництва та обігу по першій події. Згідно п.п.5.2.7 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкових зобовязань. Відповідно до підпункту «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Факт заниження валових витрат у цій частині підтверджено довідкою аудитора від 21.09.2010 року № 28.

Проте суд приходить до висновку щодо часткового визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212342/0 362/35007338/10/23 від 01.04.2010 р., від 06.08.2010 р. №0000212342/2. Так, зокрема, позивачем дійсно допущено порушення податкового законодавства, а саме віднесення до складу валових витрат сум ПДВ: у 2008 р. 1382,90грн. (т.2 а.с. 25), та 5904,45 грн. у 2009 році (т.2. а.с.25). Крім того позивачем не спростовано факту включення до складу валових витрат суми 237260 грн. без підтверджуючих документів, а також зайве віднесення до валових витрат у 2008 році суми 1609 грн., перерахованих авансів внаслідок механічної помилки. Дані порушення також підтверджені розгорнутою довідкою аудитора № 28 від 21.09.2010 року. (т.2. а.с.121-122).

Вказані порушення, враховуючи задеклароване у позивачем у податкових деклараціях відємне значення обєкту оподаткування, призвели до заниження податкового зобовязання по податку на прибуток за 9 міс.2009 року в сумі 8141 грн. (за 2008 рік : задекларовані збитки 24 984 грн. (т.2. а.с.16) мінус 1 383 грн. (ПДВ) мінус 1609 (аванси) = мінус 21 992 грн. Об'єкт оподаткування відсутній. (т.2. а.с.16, т. 2 а.с.122). За 9 міс. 2009р.: задекларовані збитки 197961 грн. (т.2. а.с.16) мінус 5904 (ПДВ) (т.2. а.с.25) , мінус 237260 (відсутні документи), плюс 12638 грн. (аванси) = 32565 грн. х 25% - ставка податку = 8 141 грн.) Також слід визнати правомірним застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50 % донарахованого податку в сумі 4071 грн. Всього 12 212 грн. Тобто, в цій частині податкове повідомлення-рішення слід залишити в силі.

Суд, визначючи нечинним та скасовуючи податкове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000222342/0 363/35007338/10/23 від 01.04.2010 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 58166 грн. (а.с.30), посилається на наступне. В акті перевірки від 19.03.2009 року зазначено, що позивачем допущено порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, а саме має місце перевищення встановлених строків використання виданих під звіт готівкових коштів розмірі 79665,11 грн. та видача під звіт готівкових коштів без повного звітування щодо раніше виданих під звіт сум в розмірі 73000 грн.

Суд відхиляє такі висновки акту перевірки у цій частині, оскільки вони, спростовуються авансовими звітами позивача та первинними підтверджуючими документами, що були оглянутими у судовому засіданні, які свідчать про те, що в кожному випадку звіт про використання готівкових коштів з підтверджуючими документами був поданий своєчасно. Крім того, при проведенні перевірки не було враховано наявність у позивача кредиторської заборгованості перед підзвітною особою, а також платіжні документи (прибуткові та видаткові касові ордери), які свідчать про своєчасне повернення в касу отриманих, але не використаних готівкових коштів. Позивач не допустив видачу під звіт готівки без повного звітування щодо раніше виданих сум. Позивач надав у розпорядження відповідача всі наявні у нього первинні документи, про що наголошувалось і в запереченні на акт перевірки (т.1 а.с.71). В процесі адміністративного оскарження рішення позивач надав ДПА у Закарпатській області належним чином завірені копії всіх первинних касових документів, однак і відповідачем, і ДПА у Закарпатській області вони не були враховані. (т.1. а.с.63). Первинні документи мають юридичну силу і доказовість, оскільки саме вони є підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем не спростовано достовірність первинних документів, які надані позивачем у ході проведення перевірки та у процесі розгляду скарги ДПА у Закарпатській області. Факт відсутності з боку позивача порушень норм з регулювання обігу готівки, які визначені актом перевірки відповідача, підтверджується також аудиторським звітом від 26.05.2010 року № 18/1 (т.1. а.с.175-181) Зокрема, встановлено, що авансові звіти про витрати, понесені у звязку із службовими відрядженнями складаються своєчасно. Фактичний час перебування працівника у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження. Фактичний час перебування у відрядженні за кордоном підтверджується копіями паспортів з відмітками контрольно-пропускних пунктів. Також аудитором встановлено, що авансові звіти про витрати, понесені у звязку з придбанням ТМЦ та оплатою послуг, складаються своєчасно. Виплата коштів по авансовим звітам проводиться на підставі оригіналів платіжних документів, які підтверджують сплату покупцем готівкових коштів (товарних чеків, чеків РРО, прибуткових касових ордерів). Перевищення встановлених термінів використання готівки, виданої під звіт, аудиторською перевіркою не встановлено. Видача готівкових коштів під звіт проводилась після подання авансового звіту та повернення невикористаних сум у касу. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не допустив правопорушення, відповідальність за яке встановлено абз.5 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Крім того, застосувавши штрафні санкції за порушення, які допущені до 01.04.2009 року, Хустською ОДПІ порушено вимоги ст.241 Господарського кодексу України, де передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Згідно ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. В даному випадку сплив граничний строк, протягом якого допускається застосування адміністративно-господарського штрафу, то застосування штрафних санкцій суперечить нормам закону. Зокрема такий строк сплив і по факту проведення готівкових розрахунків з п/п ОСОБА_4 у розмірі 20000 грн. згідно квитанції прибуткового касового ордеру № 8 від 13.11.2008 року. За таких обставин, оскаржене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним і підлягає скасуванню

Суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення, №0000461742/0 364/35007338/10/17 від 06.08.2010 р. №0001331742/2, яким визначено податкове зобовязання за платежем «податок з доходів найманих працівників»в сумі 7477,10 грн. за основним платежем та 14954,20 грн. за штрафними санкціями є протиправними та підлягають до скасування, виходячи із наступного. В акті перевірки від 19.03.2010 року встановлено порушення п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягає у тому, що відповідний податок утримувався із сум заробітної плати нерезидентів за ставкою 15 %, тоді як податковому органу не подавалось повідомлення про самостійне визначення резидентського статусу, внаслідок чого донараховано 138282,63 грн. (т.2. а.с.19-20). Рішенням ДПА у Закарпатській області від 06.08.2010 року № 1437/10/25-055 податкове повідомлення-рішення № 0000461742/0 364/35007338/10/17 в цій частині 138282,63 грн. податку з доходів фізичних осіб, 276565,26 грн. штрафної санкції скасовано (т. 1 а.с.51-55). Разом з тим, а в частині оскарження 7477,10 грн. податку та 14954,2 грн. скарга позивача по цьому податку не була задоволена, а податкове повідомлення-рішення залишено в силі.

Спірна сума податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7477,10 грн. (т.2 а.с.20), як додаткове благо директору товариства визначена у звязку з тим, що на підставі авансових звітів про використання коштів позивач відшкодував директору вартість харчування та транспортування іноземної делегації, яка прибула з господарською метою до позивача. При проведенні перевірки були надані документи, які свідчать про те, що отримані під звіт кошти були використані на виробничі потреби підприємства у звязку з прибуттям на підприємство іноземних делегацій від підприємств - іноземних контрагентів товариства, а не на особисті потреби директора. Зокрема відповідачем не враховано договір про надання транспортних послуг № 1 від 01.01.2008 року (т.1 а.с.а.с.174); накази позивача № 44, 45, 46 (т.1 а.с.171-173. Суд приходить до висновку, що здійснюючи відповідні витрати, директор товариства діяв як підзвітна особа, уповноважений представник позивача, і такі дії здійснювалися в інтересах позивача та за його рахунок. Жодних додаткових благ представнику позивача директору особисто при цьому надано не було, товариство ці витрати провело за рахунок власного прибутку без їх віднесення до валових витрат. Крім того, склад доходів які підпадають під визначення поняття «додаткове благо»визначений у п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», однак таких доходів директор товариства не отримував. За таких обставин, визначення спірної суми податкового зобовязання по податку з доходів фызичних осіб та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч.3. ст.. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кромо Піелмо Україна" до Хустської об'єднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, № 0000461742/0 364/35007338/10/17 від 06.08.2010 р. №0001331742/2, яким визначено податкове зобовязання за платежем «податок з доходів найманих працівників»в сумі 7477,10 грн. за основним платежем та 14954,20 грн. за штрафними санкціями;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000222342/0363/35007338/10/23 від 01.04.2010 р., яким застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 55322,00 грн.

4. Частково визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000212342/0 362/35007338/10/23 від 01.04.2010 р., від 06.08.2010 р. №0000212342/2, якими визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»в сумі 259417 грн., в тому числі за основним платежем 200024,00 грн. за штрафними санкціями 59393,00 грн. А саме визнати протиправним та скасувати дані податкові повідомлення-рішення в частині стягнення за основним платежем 191883,00 грн. та за штрафними санкціями 55322, 00 грн.

5. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).

6. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.