Постанова № 16065092, 27.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/4034/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретарі          Беспалько Г.Г.

за участю представників сторін:          

позивача:                              ОСОБА_1 (дов.)

                                        ОСОБА_2 (дов.)

відповідача:                              ОСОБА_3 (дов.)

                                        ОСОБА_4 (дов.)

                                        ОСОБА_5 (дов.)

прокурора:                              не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву                     Державного підприємства «Макіїввугілля»

до                                         Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції

за участю                               Прокурора Донецької області

про           визнання дій протиправними, визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Макіїввугілля» (надалі – позивач, ДП «Макіїввугілля») звернулось до суду з адміністративним позовом до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі – відповідач, Макіївська ОДПІ) про визнання дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0 на суму 9917328,70 грн. протиправними; визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0 на суму 9917328,70 грн., а саме: - з податкових зобов’язань на суму 7933863,00 грн., - по штрафним санкціям на суму 1983465,75 грн.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 18.04.2011р. №08-81/156, з урахуванням уточнення від 28.04.2011р. №08-81/169, позивач просить визнати дії щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0 на суму 9921431,75 грн. протиправними; визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0 на суму 9921431,75 грн., а саме: - з податкових зобов’язань на суму 7933863,00 грн., - по штрафним санкціям на суму 1987568,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість з мотивів твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Іолід» та ТОВ «Стар Лайтс».

Крім того, погоджуючись із висновком відповідача щодо завищення податкового кредиту за грудень 2008р. у сумі 16412,00 грн., позивач вважає безпідставним застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення, посилаючись на п.5 підрозділу 10 розділу ХХ Податкову кодексу України.

В судовому засіданні від 27.05.2011р. представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що результати документальної перевірки відповідають чинному законодавству, а складений за її наслідками акт перевірки, на підставі якого прийняте спірне рішення, є об’єктивним та обґрунтованим.

У судовому засіданні від 27.05.2011р. представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.

Прокурор у судове засідання від 27.05.2011р. не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Макіївською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 31.01.2011р. № 386/23-2/32442295.

Згідно вказаного акту перевірки встановлені порушення, у тому числі: п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, абзацу 1 п. 4.1, абзацу 2 п. 4.7, п. 4.9 ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3, абзацу 5 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7950275,00 грн., у тому числі: за грудень 2008р. – 16412,00 грн., за грудень 2009р. – 31461,00 грн., за січень 2010р. – 65370,00 грн., за липень 2010р. – 3072368,00 грн., за серпень 2010р. – 4756064,00 грн., за вересень 2010р. – 8600,00 грн.

На заперечення до акту перевірки від 07.02.2011р. №17/39 Макіївською ОДПІ наданий висновок від 14.02.2011р. №3648/10/23-213.

На підставі акту перевірки від 31.01.2011р. № 386/23-2/32442295, Макіївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0, яким ДП «Макіїввугілля» визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9137843,75 грн., у тому числі 7950275,00 грн. за основним платежем та 1987568,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У відповідності до п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Таким чином, відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства при застосуванні до позивача штрафних (фінансових) санкцій та визначенні суми грошових зобов'язань шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0 на спірну суму – є безпідставними.

Підставами для встановлення зазначених в акті перевірки від 31.01.2011р. № 386/23-2/32442295 порушень стали наступні обставини.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 40061,00 грн., а саме:

- У вересні 2010р. ВП «Макіївський РМЗ» ДП «Макіїввугілля» виписано податкову накладну в адресу ДП «Селидіввугілля» на суму ПДВ - 8600,00 грн. (податкова накладна за № Сг-1 2.09.2010 від 02.09.2010р., акт приймання-здачі виконаних робіт від 15.01.2010р. №4). Однак, при заповненні декларації з податку на додану вартість за вересень 2010р. до складу податкових зобов’язань не віднесено суму ПДВ у розмірі 8 600,00 грн.

Зазначене призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 8600,00 грн.;

- На підставі наказу № 260 від 30.12.2008р. комісією проведено 14.12.2009р. - 15.12.2009р. інвентаризацію основних засобів та МШП, які рекомендується списати, та які обраховано на балансових субрахунках №10, №112 станом на 01.12.2009р. У головній книзі підприємства за грудень 2009р. зроблено запис – рах.10 – обіг по кредиту 136112,00 грн., рах. 112 – обіг по кредиту 57783,17 грн. (по спецапарату ДП «Макіїввугілля»).

Перевіряючи зазначили, що заниження податкових зобов’язань з ПДВ по зазначеній операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням склало 25060,03 грн.;

- Підприємством не нараховані податкові зобов’язання по ПДВ в грудні 2009р. в сумі 6401,06 грн. по операції списання основних засобів залишковою вартістю 32005,29 грн. (будівлі вентиляційного ствола, інв. Номер 96761).

Зазначене призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 6401,06 грн. (по ВП «Червоногвардійський РМЗ» ДП «Макіїввугілля»).

Перевіркою повноти визначення задекларованого податкового кредиту з ПДВ встановлено його завищення всього у сумі 7910214,00 грн., а саме:

- Подвійне включення до податкового кредиту за грудень 2008р. 16412,00 грн. згідно податкової накладної від 03.11.2008р. №1361. (по спецапарату ДП «Макіїввугілля»).

Згідно уточнення від 28.04.2011р. №08-81/169 сума з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16412,00 грн. за грудень 2008р. не оскаржується у зв’язку із подвійним включенням позивачем до податкового кредиту у грудні 2008р. згідно податкової накладної від 03.11.2008р. №1361.;

- У червні та серпні 2010р. позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податкового кредиту по податковим накладним виписаних ТОВ «Іолід» на загальну суму 3661766,00 грн.

Перевіряючими встановлено здійснення ДП «Макіїввугілля» операцій по придбанню вугільної продукції від ТОВ «Іолід» згідно договору №171 від 09.07.2010р., не пов’язаних з господарською діяльністю на загальну суму 21970594,00 грн., у тому числі ПДВ 3661766,00 грн.

Також, перевіряючі посилаються на довідку Антрацитівської ОДПІ від 31.10.2010р. №890/23-36621639 відносно ТОВ «Іолід», згідно якої у червні 2010р. ТОВ «Іолід» безпідставно сформовано податкові зобов’язання (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів у повному обсязі, а з липня 2010р. ТОВ «Іолід» не надається податкова звітність.

Зазначено, що за результатами перевірки Антрацитівською ОДПІ, та враховуючи обставини викладені в акті встановлено нікчемні правочини між ТОВ «Іолід» та контрагентами-покупцями, в результаті чого усі операції з купівлі-продажу з ТОВ «Іолід» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже – є нікчемними.

На підставі наведеного встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 3661766,00 грн. по операціях з придбання вугільної продукції від ТОВ «Іолід» згідно з Договором постачання № 171 від 09.07.2010р., не пов’язаних з господарською діяльністю, у тому числі: за липень 2010р. 3072368,00 грн., за серпень 2010р. – 589397,00 грн.

- ДП «Макіїввугілля» укладено договір комісії від 20.07.2010р. № 15-026К з ТОВ «Іолід», згідно якого позивач, у якості комісіонера, зобов’язується здійснити для ТОВ «Іолід», у якості комітента, від свого імені та за рахунок комітента угоду по постачанню вугільної продукції. Даний договір набирає чинності з 01.08.2010р. та діє до 31.12.2010р.

Позивач на підставі зазначеного договору здійснив оплату вартості вугільної продукції згідно платіжного доручення №3368 від 31.08.2010р. в сумі 25000000,00 грн., у тому числі ПДВ – 4666666,67 грн. По факту перерахування грошових коштів ТОВ «Іолід» виписана податкова накладна № 40 від 31.08.2010р. на суму ПДВ - 4666666,67 грн.

Сума податку на додану вартість по зазначеній накладній включена до податкового кредиту відповідного періоду.

Перевіряючими встановлено, що угода, укладена з позивачем на реалізацію товару за договором комісії, не спричинила реального настання наслідків всупереч п.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведених обставин, що встановлені Антрацитівською ОДПІ, перевіряючи дійшло до висновку, що у результаті порушення контрагентом ТОВ «Іолід» своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угода, укладена з позивачем не спричинила реального настання правових наслідків та є нікчемною.

На підставі наведеного встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 4666667,00 грн. за серпень 2010р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Іолід» згідно з договором комісії від 20.07.2010р. № 15-026К.

- ТОВ «Стар Лайтс» поставило на адресу ВП «Червоногвардійський РМЗ» ДП «Макіїввугілля» запчастини 1КД80 на підставі договорів від 04.01.2010р. №10/4, від 11.01.2010р. №10/12, від 20.01.2010р. №10/29, від 21.01.2010р. №10/33.

За зазначеними договорами виписано податкові накладні на загальну суму 392220,00 грн. у тому числі 65370,00 грн. ПДВ.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту за січень 2010р.

Оплата здійснена позивачем платіжним дорученням від 20.01.2010р. №2324 на суму 392220,00 грн. у тому числі ПДВ.

Перевіряючими зазначено, що оскільки на ТОВ «Стар Лайтс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В акті перевірки від 31.01.2011р. № 386/23-2/32442295 зазначено, що в ході перевірки ВП «Червоногвардійський РМЗ» ДП «Макіїввугілля» встановлено відсутність поставок товарів та недодержання сторонами процедур у сфері державних закупівель.

У зв’язку із наведеними відповідач прийшов до висновку про нікчемність зазначених правочинів між позивачем та ТОВ «Стар Лайтс».

На підставі наведеного встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 65370,00 грн. за січень 2010р.

Щодо заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 8600,00 грн. Суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України

У відповідності до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивачем надана виписка особового рахунку за 12.09.2008р., із якої вбачається, що ВАТ ДХК «Донвуглереммаш», правонаступником якого є ДП «Макіїввугілля», отримало від ДП «Селидіввугілля» передплату за капітальний ремонт насоса ЦНС за договором від 06.06.2008р. №02-01/1-КР29, у тому числі 51600,00 грн. (з урахуванням 8600,00 грн. ПДВ) у якості часткової передплати за капітальний ремонт насоса ЦНС (номер документу № U2779375).

Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.09.2008р. – 30.09.2008р. ВАТ ДХК «Донвуглереммаш»видана податкова накладна від 12.09.2008р. №12-09/2008-пр-1 на ДП «Селидіввугілля» на суму ПДВ – 21500,00 грн.

Із додатку № 1 до договору від 06.06.2008р. №02-01/1-КР29 вбачається, що оплата у розмірі 51600,00 грн. здійснена за капітальний ремонт насоса ЦНС у кількості 2 одиниць на ВП «Шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля».

Згідно пояснень представника позивача, до вказаної податкової накладної увійшла суму ПДВ у розмірі 8600,00 грн., сплачена за документом № U2779375 у якості часткової передплати за капітальний ремонт насоса ЦНС.

У зв’язку із зазначеним 8600,00 грн. враховано у якості податкових зобов’язань з ПДВ у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2008р. вхід. №29320 16.10.2008р., про що вбачається із додатку №5 до зазначеної декларації вхід №29321 від 16.10.2008р.

Вказана обставина відповідачем не спростована.

Згідно акту приймання-здачі виконаних робіт від 15.01.2010р. №4 (за договором від 06.06.2008р. №02-01/1-КР29) робота з капітального ремонту насоса ЦНС 300х300 (2 одиниці) на загальну суму 51600,00 грн. (з урахуванням 8600,00 грн. ПДВ) виконана у повному обсязі.

Згідно пояснень представника позивача, у зв’язку із зазначеним, на прохання ДП «Селидіввугілля» видана податкова накладна за № Сг-1 2.09.2010 від 02.09.2010р.

Із наведеного вбачається, що ДП «Макіїввугілля» своєчасно віднесло суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 8600,00 грн. до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008р. вхід. №29320 16.10.2008р. (додаток №5 до зазначеної декларації вхід №29321 від 16.10.2008р.) за господарською операцією з капітального ремонту насоса ЦНС.

Таким чином, видана податкова накладна за № Сг-1 2.09.2010 від 02.09.2010р. не є підставою для повторного віднесення до податкових зобов’язань з ПДВ зазначеної суми у розмірі 8600,00 грн., оскільки вона видана за господарською операцією за якою позивачем задекларовані відповідні податкові зобов’язання та перераховано ПДВ у повному обсязі.

Щодо заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 25060,03 грн. та у розмірі 6401,06 грн. Суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до абзацу першого п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

При цьому, згідно абзацу другому п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Протоколом засідання комісії з ліквідації основних засобів прийнято рішення про звернення до Мінвуглепрому з проханням дозволити списати будівлю, що реконструюється (будівля вентиляційного стволу), у сумі 32 тисячі гривень та затрати на реконструкцію у сумі 292 тисячі гривен.

При цьому зазначено, що вентиляційний ствол не придатний для його подальшого використання через надаварійний стан.

Позивачем наданий акт демонтажу будівлі вентиляційного стволу від 30.12.2009р., згідно якого, у зв’язку з отримання згоди Мінвуглепрому на списання основних засобів було проведено розібрання початку кладки стін з бетоніту вентиляційного стволу. За наслідками демонтажу отриманий бетоніт в кількості 420 штук, придатний для подальшого використання, який був оприбуткований у картках складського обліку запасів.

Також, позивачем надані:

- акт інвентаризації майна, яке підлягає списанню від 15.12.2009р. на 208 фактичних одиниць (180 порядкових номерів);

- протокол засідання постоянно-діючої комісії по списанню основних засобів від 02.12.2009р., згідно якого комісія дійшла до висновку про відсутність економічної вигоді від подальшого використання вказаного в протоколі майна та списання цього майна з балансу підприємства (180 порядкових номерів);

- затверджений акт технічного стану майна, яке підлягає списанню у грудні 2009 року, із якого вбачається що зазначене майно відновленню та ремонту не підлягає;

- затверджений акт на знищення матеріальних цінностей (основних засобів та МНМА) на 28.12.2009р.

Зазначені відомості знайшли своє відображення в акті перевірки від 31.01.2011р. № 386/23-2/32442295, тобто були надані до органу державної податкової служби.

Правова позиція відповідача обґрунтована нормативним приписом абзацу першого п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на що, податковим органом зроблено висновок про те, що позивач мав збільшити суму власних податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 25060 грн. та 6401, 06 грн.

Однак, суд дійшов висновку щодо помилковості даної позиції відповідача, оскільки останнім необгрунтовано не прийнято до уваги нормативний припис абзацу другому п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідачем не наведено доказів застосування звичайних цін для зазначеного майна при визначенні бази оподаткування.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям позивача з ТОВ «Іолід» та ТОВ «Стар Лайтс», Суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту перевірки від 31.01.2011р. № 386/23-2/32442295, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Іолід», ТОВ «Стар Лайтс» є висновок про заниження позивачем об’єкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобов’язань у повному об’ємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Дійсно факт ухилення суб’єктом господарювання від сплати власних податкових зобов’язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв’язку з несплатою ними сум податкових зобов’язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов’язань.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення спірних господарських операцій, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб’єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що фактів відсутності належним чином оформлених податкових накладних щодо спірних господарських відносин позивача з ТОВ «Іолід» та ТОВ «Стар Лайтс» при перевірці податковим органом не виявлено.

Суд звертає увагу, що наявність ознак (на думку податкового органу) нікчемності правочину із-за відсутності умов для ведення господарської діяльності, ще не є доведеним фактом такої нікчемності укладеного договору між позивачем та його контрагентом

09 липня 2010р. між ДП «Макіїввугілля», у якості покупця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іолід», у якості постачальника, укладено договір поставки № 117, згідно якого ТОВ «Іолід» зобов’язується поставити, а ДП «Макіїввугілля» прийняти та оплатити вугільну продукцію відповідно до специфікацій. Загальна орієнтовна сума договору складає 60000000,00 грн.

Згідно додатку 1 від 09.07.2010р. до зазначеного договору, постачальник зобов’язується відвантажити, а покупець прийняти та оплатити вугілля на загальну суму 25601600,00 грн., у тому числі ПДВ – 4433600,00 грн.

20 липня 2010р. між ДП «Макіїввугілля», у якості комісіонера, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іолід», у якості комітента, укладено договір комісії № 15-026 К/180, згідно якого ТОВ «Іолід» доручає, а ДП «Макіїввугілля» зобов’язується здійснити для комітента від свого імені та за рахунок комітента угоди по постачанню вугільної продукції марок Т 0-100 ГСШ 0-13. Загальна орієнтовна сума договору складає 60000000,00 грн.

Згідно специфікації №1, що є додатком 1 до зазначеного договору комітент зобов’язується забезпечити комісіонеру поставку вугілля на загальну вартість 32670000,00 грн. (у тому числі ПДВ).

У відповідності до п. 3.4 договору комісії № 15-026 К/180 від 20 липня 2010р., з урахуванням додаткової угоди від 30.08.2010р., винагорода комісіонера складає 5,00 грн. за тону реалізованого вугілля.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.04.2011р. (№9682437) місцезнаходження ТОВ «Іолід» - 94638, Луганська область, м. Антрацит, смт Дубівський, вул. Гагаріна, б.51; статус відомостей – підтверджено.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Іолід» позивачем надані наступні документи, що підтверджують реалізацію придбаного у ТОВ «Іолід» вугілля та реалізацію вугілля ТОВ «Іолід» за договором комісії:

- відомість аналітичного обліку розрахунків за іншими операціями за липень 2010р. та за серпень 2010р., із яких вбачається продаж вугілля за договором комісії до ДП «Вугілля України»;

- рахунки-фактури за серпень 2010р.№ 48/8 – №54/8, №150/8 - № 168/8 – платник ДП «Вугілля України»;

- рахунки-фактури за липень 2010р.№ 69/7 – №78/7, №81/7 - № 86/7, № 89/7 - №91/7 – платник ДП «Вугілля України»;

- листи: від 31.07.2010р. № 3-232 ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», від 26.07.2010р. №26/07-10/1 від ТОВ «Іолід», від 26.07.2010р. №153/15/10А від Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», від 30.07.2010р. № 40/07-10/2 від ТОВ «Іолід»; від 30.07.2010р. № 30/07-10/2 від ТОВ «Іолід»; від 30.07.2010р. № 30/07-10/1 від ТОВ «Іолід»; від 31.07.2010р. № 31/07-10/1 від ТОВ «Іолід»; від 13.08.2010р. № 13-08/01 від ТОВ «Іолід»; від 25.08.2010р. від ТОВ «Іолід»; від 27.07.2010р. №147/15/10А від Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія»; від 31.07.2010р. № 31-07/02 від ТОВ «Іолід»; від 31.08.2010р. від ТОВ «Іолід»; від 14.07.2010р. №140/15/10А від Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія»; від 31.07.2010р. № 31-07/03 від ТОВ «Іолід»; від 08.04.2011р. №27-04/12-416 від Закритого акціонерного товариства «Янівське»; від 31.07.2010р. № 31-07/01 від ТОВ «Іолід»; від 29.07.2010р. №15/1265-1 від 29.07.2010р. від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 31.07.2010р. №15/1280-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 29.08.2010р. №3-233 ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат»; від 12.08.2010р. №15/1342-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 27.08.2010р. №15/1443-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 27.08.2010р. №15/1444-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 28.08.2010р. №15/1456-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська»; від 31.08.2010р. №748/1 від ТОВ «ФК «Стоік»; від 31.08.2010р. №15/1477-1 від ТОВ ЦЗФ «Узлівська» - щодо визначення власника вугілля;

- посвідчення про якість вугілля та квитанції про приймання вантажу до зазначених посвідчень, а також відповідні рахунки-фактури.

Із зазначених документів вбачається рух вугілля що був придбаний позивачем у ТОВ «Іолід», а також вугілля за договором комісії до споживачів.

04 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс», у якості постачальника, та ДП «Макіїввугілля» (в особі ВП «Червоногвардійський РМЗ»), у якості покупця, укладено договір купівлі-продажу №10/4, згідно якого ДП «Макіїввугілля» придбає у ТОВ «Стар Лайтс» продукцію: консоль зворотна 1КД80 13.00.300К, перекриття завальне 1КД80 15.05.000К, ось (важільної с-ми) 1КД80 12.00.002 . Загальна сума договору складає 99 320,00 грн.

Згідно специфікації №1 до зазначеного договору позивач придбає: консоль зворотна 1КД80 13.00.300К у кількості 4 одиниці, перекриття завальне 1КД80 15.05.000К у кількості 2 одиниці, ось (важільної с-ми) 1КД80 12.00.002 у кількості 3 одиниць на загальну суму 99 320,00 грн., у тому числі 16553,33 грн. ПДВ

11 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс», у якості постачальника, та ДП «Макіїввугілля» (в особі ВП «Червоногвардійський РМЗ»), у якості покупця, укладено договір купівлі-продажу №10/12, згідно якого ДП «Макіїввугілля» придбає у ТОВ «Стар Лайтс» комплект рукавов 1КД80. Загальна сума договору складає 96000,00 грн.

Згідно специфікації №1 до зазначеного договору позивач придбає комплект рукавов 1КД80 у кількості 15 одиниць за 96000,00 грн., у тому числі 16000,00 грн. ПДВ

Згідно специфікації №1 до договору від 21.01.2010р. №10/33 позивач придбає у ТОВ «Стар Лайтс» стойки гідравлічні 1КД80 16.01.000 на суму 97500,00 грн., у тому числі 16250,00 грн.

21 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Лайтс», у якості постачальника, та ДП «Макіїввугілля» (в особі ВП «Червоногвардійський РМЗ»), у якості покупця, укладено договір купівлі-продажу №10/29, згідно якого ДП «Макіїввугілля» придбає у ТОВ «Стар Лайтс» гідродомкрат 1КД80 13.02.000. Загальна сума договору складає 99 400,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Стар Лайтс» позивачем надані наступні документи, що підтверджують придбання та використання продукції:

- лімітна картка на відпускання матеріалів №7 за травень 2010р. та акт списання матеріалів № 11 за травень 2010р., лімітна картка на відпускання матеріалів №8 за лютий 2010р. та акт списання матеріалів № 14 за лютий 2010р., лімітна картка на відпускання матеріалів №8 за червень 2010р. та акт списання матеріалів № 25 за червень 2010р.

- рахунок авізо № 263 від 30.09.2010р.;

- накладна від 21.09.2010р. №993;

- калькуляції на зборку секції крепі 1КД80 та розшифрування матеріальних витрат на зборку секції крепі 1КД80;

- видаткова накладна від 20.01.2010р. №859 та податкова накладна від 20.01.2010р. №859, видаткова накладна від 20.01.2010р. №857 та податкова накладна від 20.01.2010р. №857; видаткова накладна від 20.01.2010р. №858 та податкова накладна від 20.01.2010р. №858; видаткова накладна від 20.01.2010р. №860 та податкова накладна від 20.01.2010р. №860;

- відомість аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (до рахунку 63) за січень 2010р. та відомість обліку розрахунків з різними дебіторами (до рахунку 37) за січень 2010р.;

- журнал реєстрації довіреностей за 2005р.- 2011р.

На підставі наведеного, Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стар Лайтс» і ТОВ «Іолід» та фактичне здійснення вказаних господарських операцій.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких, умови для здійснення господарських операції поставлені в залежність від певних обставин.

Чинним законодавством України на сторону господарського договору – покупця товару, який є платником податків, не покладено обов’язку при формуванні податкового кредиту (зобов’язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника зазнавати певних негативних матеріальних наслідків.

Крім того, як було встановлено під час розгляду справи, будь яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні, або вчинені що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та надавали право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Суд вважає, що висновки відповідача про нікчемність господарських відносин між позивачем та його контрагентами є необ’єктивними, необґрунтованими та безпідставними, засновані на припущеннях.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідні висновки акту перевірки від 31.01.2011р. № 386/23-2/32442295 є спростованими у ході розгляду справи, то суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 4103,00 грн. за завищення податкового кредиту за грудень 2008р. 16412,00 грн. Суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на п.5 підрозділу 10 розділу ХХ Податкову кодексу України як на підставу скасування спірного рішення в цій частині на підставі наступного.

Згідно п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Податковий кодекс України набрав чинності 01.01.2011р. Спірне рішення прийнято на момент чинності Податкового кодексу України. Передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції пом’якшують відповідальність позивача у порівнянні із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, відповідач правомірно застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4103,00 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Крім того, у відповідності до п.5 підрозділу 10 розділу ХХ Податкову кодексу України встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

На момент здійснення правопорушення застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобов’язань було передбачено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не актами Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу.

Також, посилань на неправильність розрахунку штрафних санкцій за завищення податкового кредиту за грудень 2008р. на суму 16412,00 грн. позивачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі наведеного, Суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011р. №0000042330/0 на суму 9917328 (дев’ять мільйонів дев’ятсот сімнадцять тисяч триста двадцять вісім) гривень 75 (сімдесят п’ять) копійок, а саме : - основного платежу 7933863 (сім мільйонів дев’ятсот тридцять три тисячі вісімсот шістдесят три) гривні 00 копійок, - фінансових санкцій на суму 1983465 (один мільйон дев’ятсот вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят п’ять) гривень 75 (сімдесят п’ять) копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ – 34687090, МФО – 834016, банк – Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» 1 (одну) гривню 70 (сімдесят) копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 27 травня 2011 року, повний текст виготовлено 1 червня 2011 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Буряк І. В.