Постанова № 16064740, 31.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6109/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

з участю:

представника позивача:Отрощенко І.М.

представника відповідача: Панкова К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової і інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610,80 грн. від 03.04.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової і інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610,80 грн. від 03.04.2011 року,-

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.04.2011 року податковим органом було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610,80 грн. по податку на додану вартість, відповідно до якого ДП «ДВЕК» були нараховані за несвоєчасну оплату податку штрафна санкції.

Позивач вважає рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у звязку із тим, що зарахування суми, на яку зменшено податкове зобовязання відповідного податкового періоду . яка не сплачена до бюджету, та зобовязання уплати якої відмінена самим фактом зменшення не свідчить про факт сплати та відповідно не дає право податковій інспекції нараховувати штрафні санкції.

Просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610,80 грн. від 03.04.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, надав письмове заперечення, де зазначив, що камеральною перевіркою своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість було встановлено порушення пп. 17.2 ст. 17 ЗУ від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент подання уточнюючого розрахунку позивачем), у звязку із чим платником податків несвоєчасно сплачено суму недоплати.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.09.2004 року за № 1266108 0001 000843, свою діяльність здійснює на підставі статуту та знаходиться за адресою: 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 63. Взяте на податковий облік у СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 26.01.2005 року за № 735/28-114-3 та має свідоцтво платника ПДВ від 30.09.2004 року.

27.12.2006 року за № 39 між Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та ДП «ДВЕК» було укладено договір про реструктуризацію основного податкового боргу за № 39, відповідно до якого СДПІ по роботі з ВПП надає платнику реструктуризацію сплати основного податкового боргу на загальну суму 26828948,39 грн. терміном до 26.11.2016 року відповідно до графіку сплати.

На підставі зазначеного договору, 27.12.2006 року СДПІ по роботі з ВПП було винесено рішення за № 11/24-013 про реструктуризацію основного податкового боргу та рішення за № 45/24-113 про розстрочення податкових зобовязань від 30.03.2010 року.

18.02.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку було проведено камеральну перевірку ДП «ДВЕК» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість по уточнюючим розрахункам від 26.11.2009 року № 9002045025, від 22.01.2010 року № 9000032227, від 22.01.2010 року № 9000032229, від 22.01.2010 року № 9000032336, 22.01.2010 року № 9000032335, від 22.01.2010 року № 9000032332, від 25.01.2010 року № 9000032774, від 09.03.2010 року № 9000491720, від 10.03.2010 року № 9000493978, від 10.03.2010 року № 9000493780, по результатам якої складено акт № 126/15-16-23/3-33161769.

Вказаним актом перевірки були встановлені порушення пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання у сумі 183054,00 грн. з затримкою понад 30 календарних днів та зазначено, що відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року.

На підставі встановлених порушень, податковим органом було винесено податкове повідомлення рішення за № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 від 03.04.2011 року, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% - 36610,00 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинний на перевіряємий період) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, питанням даного спору є правомірність чи неправомірність зарахування сплачених позивачем сум поточних податкових зобовязань на погашення податкового боргу, нарахованого у звязку із несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Підпунктом «а» 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ЗУ № 2181-ІІІ визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

З матеріалів справи встановлено, що уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість надійшли до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку 26.11.2009 року за № 9002045025, 22.01.2010 року за № 9000032227, 22.01.2010 року за № 9000032229, від 22.01.2010 року за № 9000032336, 22.01.2010 року за № 9000032335, від 22.01.2010 року за № 9000032332, від 25.01.2010 року за № 9000032774, від 09.03.2010 року за № 9000491720, від 10.03.2010 року за № 9000493978, від 10.03.2010 року за № 9000493780.

Згідно із пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Платіжними дорученнями ДП «ДВЕК» на рахунок ГУДКУ у Донецькій області спрямувало кошти із визначенням призначення платежу, а саме:

-№ 1254 від 12.10.2010 року в сумі 85544,81 грн., призначення платежу «розстрочка податкового боргу по ПДВ відповідно до ухвали адміністративного суду по справі № 2а-10645/08»;

-№ 1535 від 02.11.2010 року в сумі 140000,00 грн., призначення платежу «розстрочка податкового боргу з ПДВ відповідно до рішення № 45/24-113»;

-№ 1551 від 03.11.2010 року в сумі 1480,00 грн., призначення платежу - «розстрочка податкового боргу з ПДВ відповідно до рішення 45/24-113»;

-№ 1552 від 03.11.2010 року в сумі 2955,97 грн., призначення платежу «розстрочка податкового боргу (%) з ПДВ відповідно до рішення 45/24-113»;

-№ 1553 від 03.11.2010 року в сумі 1848,77 грн., призначення платежу «погашення податкового боргу з ПДВ відповідно до ЗУ № 2711 за договором 39 від 27.12.2006 року»;

-№ 1554 від 03.11.2010 року в сумі 6000,00 грн., призначення платежу «погашення податкового боргу з ПДВ відповідно Закону № 2711 за договором 39 від 27.12.2006 року»;

-№ 1573 від 04.11.2010 року в сумі 167000,00 грн., призначення платежу «погашення податкового боргу з ПДВ відповідно за договором 39 від 27.12.2006 року»;

-№ 1601 від 08.11.2010 року в сумі 89443,58 грн., призначення платежу «розстрочка податкового боргу з ПДВ відповідно до ухвали адміністративного суду № 2а-10645/08;

-№ 2070 від 29.12.2010 року в сумі 25189,29 грн., призначення платежу «розстрочка податкового боргу з ПДВ відповідно до ухвали адміністративного суду № 2-а-19291/09/0570»;

Суд вважає, оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610,80 грн. від 03.04.2011 року є неправомірним, оскільки вищезазначеними платіжними дорученнями ДП «ДВЕК» спрямувало свої кошти саме на сплату зобовязань відповідно до договору про реструктуризацію основного податкового боргу № 39 від 27.12.2006 року та зобовязань відповідно до рішень суду про надання розстрочки, тому СДПІ по роботі з ВВП не мала підстав для зміни призначення платежу та зарахування сплачених позивачем сум вказаних податкових зобовязань на погашення штрафних санкцій.

Так, дійсно, згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня та відповідно до пп.16.3.3 при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Такі ж самі норми передбачені ст. 126 Податкового кодексу України (який діяв на момент перевірки, але не у перевіряємий період), яким зазначено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою Наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276 та зареєстрованою в Мінюсті України 02.08.2005 року за № 843/11123 а саме п. 1.1 якої встановлено, порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на зазначену Інструкцію, оскільки розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення, тобто розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сплачені податкові зобов'язання відповідно до договору про реструктуризацію основного податкового боргу № 39 від 27.12.2006 року та зобовязань відповідно до рішень суду, але всупереч цьому, відповідачем дані кошти були спрямовані на погашення податкової заборгованості за несвоєчасну сплаьу податку, що суд вважає неправомірним.

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що жодною нормою ЗУ № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а також жодною нормою Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачено права чи обовязку контролюючого органу, яким є податковий орган, змінювати саме призначення платежу, в рахунок сплати якого платник податків спрямував кошти. Не передбачене таке право податкового органу і іншими законами та підзаконними нормативними актами.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення податкового повідомлення рішення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610,80 грн. від 03.04.2011 року, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової і інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610,80 грн. від 03.04.2011 року - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610,80 грн. від 03.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства " Донецька вугільна енергетична компанія" (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 63; ЄДРПОУ 33161769) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 31.05.2011 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.06.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.