Постанова № 16064588, 01.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 р. справа № 2а-11926/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.43

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»

до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000392342/0-11658 від 21.04.2010р., № 0000402342/0-11659 від 21.04.2010р.

за участі представника позивача Бочарової Є.Ю.

представника відповідача Плохіх В.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» звернулося до суду з позовною заявою до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000392342/0-11658, № 0000402342/0-11659 від 21.04.2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. були встановлені порушення, зокрема п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 374074,00 грн. при здійсненні нікчемного правочину. Крім того, встановлені порушення п. 1.4 ст. 1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму у розмірі 299258,00 грн. при здійснені нікчемного правочину, про що складений акт № 342/23-2-31266421 від 08.04.2010р.

На підставі цього акту перевірки, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 статті 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000392342/0-11658 від 21.04.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 561111,00 грн., у тому числі за основним платежем 374074,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 187037,00 грн. та № 0000402342/0-11659 від 21.04.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 448887,00 грн., у тому числі за основним платежем 299258,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 149629,00 грн.

Позивач не згоден з вказаними повідомленнями-рішеннями в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договір № 2 від 01.02.2007р. між ним та ТОВ «Відродження» має ознаки нікчемності. Зазначає, що підставою для того, щоб вважати зазначений договір нікчемним є пояснення ОСОБА_3. Остання пояснила, що вона є директором ТОВ «Відродження» і ніяких договорів з ТОВ «Оріон» не укладала, і взагалі ніяких стосунків з підприємством не мала. Однак Костянтинівська ОДПІ, на думку позивача, не врахувала той факт, що на момент укладення спірного договору та його виконання ТОВ «Оріон» отримало ксерокопії установчих документів, згідно яких директором ТОВ «Відродження» на момент укладення та виконання договору був ОСОБА_4, а не ОСОБА_3

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаною особою. Тому позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення: № 0000392342/0-11658 від 21.04.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 561111,00 грн., у тому числі за основним платежем 374074,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 187037,00 грн. та № 0000402342/0-11659 від 21.04.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 448887,00 грн., у тому числі за основним платежем 299258,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 149629,00 грн.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях від 16.06.2010р. Зазначає, що проведеною плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. було встановлено, що на порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п.5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.4 ст. 1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Відродження» за нікчемним правочином. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності основні засоби, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, складські приміщення, воно не знаходиться за юридичною адресою, чим порушено ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Таке підтверджується актами перевірок податкової інспекції, на обліку якої знаходиться постачальники ТОВ «Відродження» та податкового кредиту з ПДВ на рівні ДПА України. Також, за результатами проведеного опитування директора ТОВ «Відродження» ОСОБА_3, встановлено, що за даними податкового та бухгалтерського обліку за період 2007р.-2008р. будь-які взаємовідносини ТОВ «Відродження» з ТОВ «Оріон» не проводили. Внаслідок цього відсутні обєкти оподаткування ПДВ в розумінні ст. 3 Закону України «Про ПДВ», зважаючи на що відповідач стверджує про незаконність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями.

Ухвалою від 06.12.2010р. по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. 18.04.2011 року на адресу суду надійшло повідомлення експертної установи №371/02 від 07.04.2011р. про неможливість надання висновку у звязку з тим, що на заявлене експертом клопотання про надання оригіналів досліджуваних документів, вільних та експериментальних зразків підпису та почерку ОСОБА_4 була отримана відповідь про відсутність таких документів.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон», зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області 08.12.2000р, як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 291649, код ЄДРПОУ 31266421.

Костянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки був складений акт № 342/23-2-31266421 від 08.04.2010р. (надалі Акт перевірки).

У зазначеному акті було відображено, що на порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.4 ст. 1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Відродження» за нікчемним правочином.

Відповідач зазначає, що згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненим ТОВ «Оріон» з постачальником ТОВ «Відродження», не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

В ході даної перевірки згідно проведеного аналізу матеріалів податкової звітності, отриманих відповідей за результатами зустрічних перевірок, системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобовязань та /або податкового кредиту по податку на додану вартість підприємства ТОВ «Відродження» та його контрагентів відповідачем встановлено наступне:

-згідно інформаційної бази «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» при проведені аналізу контрагентів товариства встановлено, що ТОВ «Відродження» не має основних фондів та трудових ресурсів (директор в одній особі), необхідних для ведення господарської діяльності;

-листом Ленінської МДПІ м. Луганська від 12.05.2010 року № 836/7/2300 на запит Костянтинівської ОДПІ про проведення зустрічної перевірки направлено акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Відродження» з питань підтвердження відомостей, отриманих від платника податків ТОВ «Оріон» у звязку з тим, що не встановлено фактичне місцезнаходження платника податків;

-згідно матеріалів, переданих відділом податкової міліції Костянтинівської ОДПІ, за результатами проведеного опитування директора ТОВ «Відродження» ОСОБА_3 встановлено, що за даними податкового та бухгалтерського обліку за період 2007-2008р. будь-які взаємовідносини ТОВ «Відродження» з ТОВ «Оріон» не проводились;

-згідно із службовою запискою податкової міліції від 29.03.2010 року № 182/26-013 у ході перевірки ТОВ «Оріон» у періоді, що перевірявся, безпідставно віднесено до складу валових витрат суми витрат у звязку з отриманням вантажно-розвантажувальних робіт ТОВ «Відродження», а отже зроблено висновок, що зазначена угода не має реального товарного характеру, не створює юридичних наслідків та була укладена з метою несплати товариством існуючих податкових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ.

Виходячи з наведеного відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарські операції з цим контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень на іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення такої діяльності.

Тому за твердженням відповідача, підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на задоволення майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійним. Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 374074,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 року у сумі 82583,00 грн., за півріччя 2007 року у сумі 276731,00 грн., за три квартали 2007 року у сумі 374074,00 грн., за 2007 рік у сумі 374074,00 грн. та п. 1.4 ст. 1, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму у розмірі 299258,00грн., у тому числі за лютий 2007 року у сумі 66067,00 грн., за квітень 2007 року сумі 72118,00 грн., за травень 2007 року у сумі 52050,00 грн., за червень 2007 року у сумі 31150,00 грн., за липень 2007 року у сумі 2400,00 грн., за серпень 2007 року у сумі 11840,00 грн., за вересень 2007 року у сумі 63633,00 грн.

На підставі цього акту перевірки, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 п. 4.2 статті 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000392342/0-11658 від 21.04.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 561111,00 грн., у тому числі за основним платежем 374074,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 187037,00 грн. та № 0000402342/0-11659 від 21.04.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 448887,00 грн., у тому числі за основним платежем 299258,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 149629,00 грн.

Позивач не згоден з вказаними повідомленнями-рішеннями в повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними даних повідомлень-рішень підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

01.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження» (продавець), в особі директора Ханас П.Д., який діяв на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон» (покупець), в особі директора Моруженко І.І., який діяв на підставі Статуту, був укладений договір купівлі-продажу №2.

Згідно п. 1.1 даного договору продавець продає, а покупець купує товари у відповідності з доданими до цього договору специфікаціями, які є невідємною його частиною.

Базисні умови постачання за даним договором визначені п. 2.1 договору, який передбачає, що доставка товару здійснюється за рахунок продавця протягом 3 робочих днів з дня надходження замовлення покупця.

Згідно п. 2.4 продавець надає покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, накладну на відпуск товару, специфікацію. Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець зобовязаний прийняти товар за кількістю протягом 1 робочого дня після отримання його на свій склад.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав наступні документи:

-специфікації від 01.02.2007р., від 13.07.2007р., від 04.04.2007р., від 18.07.2007р., 18.09.2007р., згідно яких був поставлений баббіт Б-83, феромолібден ФМО-60, нікель-катодний Н3 (гранула);

-рахунки: від 23.02.2007 року на суму 396400,00 грн., у тому числі ПДВ 66066,67 грн., від 04.04.2007 року на суму 11210,39 грн., у тому числі ПДВ 1868,40 грн., від 18.09.2007 року на суму 381800,00 грн., у тому числі ПДВ 63633,33 грн., від 22.08.2007 року на суму 44641,26 грн., у тому числі ПДВ 7440,21 грн., від 13.08.2007р. на суму 26400,00 грн., у тому числі ПДВ 4400,00 грн., від 18.07.2007р. на суму 7920,00 грн., у тому числі ПДВ 1320,00 грн., від 13.07.2010р. на суму 6481,77 грн., у тому числі ПДВ 5401,47 грн., від 13.06.2007р. на суму 186900,00 грн., у тому числі ПДВ 155750,00грн., від 14.05.2007р., на суму 312300,00 грн., у тому числі ПДВ 52050,00 грн., від 30.04.2007 року на суму 421500,00 грн., у тому числі ПДВ 70250,00 грн.;

-накладні № 22305 від 23.02.2007р. на суму 396400,00 грн., у тому числі ПДВ 66066,67 грн., № 40406 від 04.04.2007р. на суму 11210,39 грн., у тому числі ПДВ 1868,40 грн., №918 від 18.09.2007р. на суму 381800,00 грн., у тому числі ПДВ 63633,33 грн., № 822 від 22.08.2007р. на суму 44641,26 грн., у тому числі ПДВ 7440,21 грн., № 81303 від 13.08.2007р. на суму 26400,00 грн., у тому числі ПДВ 4400,00 грн., №71804 від 18.07.2007р. на суму 7920,00 грн., у тому числі ПДВ 1320,00 грн., №71305 від 13.07.20007р. на суму 6481,77 грн., у тому числі ПДВ 5401,47 грн., №61305 від 13.06.2007р. на суму 186900,00 грн., у тому числі ПДВ 155750,00грн., № 51407 від 14.05.2007р. на суму 312300,00 грн., у тому числі ПДВ 52050,00 грн., №43005 від 30.04.2007р. на суму 421500,00 грн., у тому числі ПДВ 70250,00 грн.

-податкові накладні: № 22305 від 23.02.2007р. на суму 396400,00 грн., у тому числі ПДВ 66066,67 грн., № 40406 від 04.04.2007р. на суму 11210,39 грн., у тому числі ПДВ 1868,40 грн., №918 від 18.09.2007р. на суму 381800,00 грн., у тому числі ПДВ 63633,33 грн., № 822 від 22.08.2007р. на суму 44641,26 грн., у тому числі ПДВ 7440,21 грн., № 81303 від 13.08.2007р. на суму 26400,00 грн., у тому числі ПДВ 4400,00 грн., №71804 від 18.07.2007р. на суму 7920,00 грн., у тому числі ПДВ 1320,00 грн., №71305 від 13.07.20007р. на суму 6481,77 грн., у тому числі ПДВ 5401,47 грн., №61305 від 13.06.2007р. на суму 186900,00 грн., у тому числі ПДВ 155750,00грн., № 51407 від 14.05.2007р. на суму 312300,00 грн., у тому числі ПДВ 52050,00 грн., №43005 від 30.04.2007р. на суму 421500,00 грн., у тому числі ПДВ 70250,00 грн.;

-платіжні доручення: № 76 від 14.03.2007р. на суму 219000 грн., № 94 від 03.04.2007р. на суму 15750,00 грн., №176 від 25.06.2007р., на суму 3000,00 грн., №67 від 05.05.2008р. на суму 37000 грн., № 100 від 24.06.2007р. на суму 26600,00 грн., № 101 від 25.06.2008р. на суму 28856,68 грн., № 259 від 24.09.2007р. на суму 3952,00 грн.; №107 від 19.04.2007р. на суму 11210,39 грн., № 141 від 17.05.2007р. на суму 421500,00 грн., № 138 від 16.05.2007р. на суму 312300,00 грн., № 177 від 25.06.2007р., №211 від 26.07.2007р. на суму 6481,77 грн., № 200 від 18.07.2007р. на суму 7920,00 грн., № 237 від 21.08.2007р. на суму 44641,26 грн., № 262 від 25.09.2007р. на суму 371800 грн.;

- вексель серії АА0206190 від 24.06.2008 року, за яким здійснені платежі 10000,00грн., 26400,00 грн., 62241,32 грн., на загальну суму 98641,32 грн.(акт приймання-передачі векселя від 24.006.2008р., акт вексельного платежу від 02.10.2009р.);

Також, в матеріалах справи наявні договори оренди, які укладені між ОСОБА_8 та ТОВ «Оріон»: від 01.12.2006р. № 2-Б, від 01.11.2007р. № 3-Б, згідно яких останньому передано у строкове оплатне користування частину господарської будівлі, яка розташована за адресою: м. Костянтинівка, вул. Леніна, 232 для використання у підприємницькій діяльності строком з 01.12.2006р. по 31.10.2007р. та з 01.11.2007р. по 30.09.2008р. відповідно

Дані обставини знайшли своє відображення у Акті перевірки та у рішенні господарського суду Донецької області від 25.08.2010р. по справі №39/188пд. У вказаній справі брали участь ті самі особи, що і у даному спорі.

З урахуванням вищенаведеного, господарським судом у рішенні від 25.08.2010 року по справі №39/188пд встановлений факт передачі позивачу товару, придбаного за договором № 2 від 01.02.2007р. у ТОВ «Відродження».

Вказане рішення набрало законної сили на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому адміністративний суд у даній справі виходить з доведеності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

В подальшому придбані у ТОВ «Відродження» товарно-матеріальні цінності були продані ТОВ «Ролин», ТОВ «Мегатекс», ТОВ «Мотодеталь-Контоп», ВАТ «Рутченківський завод «Гормаш», ТОВ «Регіон-поставка +», ТОВ «Сумихімпром», що підтверджується договорами: № 1 від 10.01.2007р., № 190-1/сп від 15.11.2006р., № 181 від 27.04.2007р., № 14 від 09.07.2007р., № 11 від 12.06.2007р.

На підтвердження виконання даних договорів позивач надав наступні документи:

-специфікації: № 6 від 18.09.2007р., №3 від 13.06.2007р., №1 від 22.08.2009р.,

б/н від 13.07.2007р.

-видаткові накладні № РН-0000012 від 23.02.2007р. на суму 404980,01 грн., № РН-0000018 від 04.04.2007р. на суму 11473,09 грн., № РН-0000025 від 30.04.2007р. на суму 431508,00 грн., №РН-0000029 від 14.05.2007р. на суму 319705,92 грн., №РН-0000044 від 13.06.2007р. на суму 191100,00 грн., №РН-0000049 від 13.07.2007р. на суму 6687,52 грн., №РН-0000052 від 18.07.2007р. на суму 8100,00 грн., №РН-0000060 від 13.07.2007р. на суму 27300,00 грн., №РН-0000061 від 22.08.2007р. на суму 45677,02 грн., №РН-0000067 від 18.09.2007р. на суму 388800,00 грн.;

-податкові накладні: № 12 від 23.02.2007р. на суму 404980,01 грн., № 19 від 04.04.2007р. на суму 11473,09 грн., № 26 від 30.04.2007р. на суму 431508,00 грн., №26 від 14.05.2007р. на суму 319705,92 грн., №44 від 13.06.2007р. на суму 191100,00 грн., №49 від 13.07.2007р. на суму 6687,52 грн., №52 від 18.07.2007р. на суму 8100,00 грн., № 60 від 13.07.2007р. на суму 27300,00 грн., № 61 від 22.08.2007р. на суму 45677,02 грн., №67 від 18.09.2007р. на суму 388800,00 грн.

-довіреності на отримання товару: ЯНН№361986 від 18.09.2007р., НАЦ №197511 від 13.06.2007р., ЯОБ № 842911 від 13.08.2007р., ЯНЦ № 969506 від 20.08.2007р., ЯОЖ №340185 від 18.07.2007р., ЯНШ №641757 від 01.07.2007р.;

-відомості щодо руху коштів на банківських рахунках: 12.03.2007р. у сумі 404980,01 грн., 13.04.2007р. у сумі 5000,00 грн., 17.04.2007р. у сумі 6473,09 грн., 15.05.2007р. у сумі 751213,92 грн., 22.06.2007р. у сумі 50000,00 грн., 27.06.2007р.. у сумі 141100,00 грн., 25.07.07р. у сумі 6688,00 грн., 17.02.2007р. у сумі 8100 грн., 15.08.2007р. у сумі 7300,00 грн., 16.08.2007р. у сумі 5000,00 грн., 17.08.2007р. у сумі 5000,00 грн., 20.08.2007р. у сумі 5000грн., 21.08.2007р. у сумі 5000 грн., 20.08.2007р. у сумі 45677,02 грн., 24.09.2007р. у сумі 388800грн.;

-лист ТОВ «Ролін» від 19.05.2010р. за № 19/05, з якого вбачається, що товар за договором купівлі-продажу №1 від 10.01.2007р. поставлявся позивачем конкретно під кожному плавку та у відповідній кількості.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежала від їх оплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, або одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, відповідачем не встановлена відсутність на момент видачі зазначених податкових накладних у ТОВ «Відродження» статусу платника ПДВ.

З урахуванням цього наведене підприємство правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Також перевіркою встановлено, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Відродження» за 2007 рік задекларовано валові витрати у сумі 1496295,00грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Судом встановлена та відповідачем не заперечується наявність у позивача первинних документів, які б підтверджували понесення витрат, які у відповідності до наведених норм підлягають включенню до складу валових витрат (накладних, платіжних документів).

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки Костянтинівської ОДПІ № 342/23-2-31266421 від 08.04.2010р. вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Відродження», їх спрямованість на порушення публічного порядку є:

1. відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у ТОВ «Відродження» - основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень;

2. пояснення директора та засновника ТОВ «Відродження» ОСОБА_3., згідно з якими підприємство ніяких договорів з ТОВ «Оріон» не укладало, товарів цьому підприємству не постачало, накладних, рахунків, товарно-транспортних накладених та інших документів щодо відносин між ТОВ «Відродження» та ТОВ «Оріон» не підписувала;

3. ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, талонів замовника журналу реєстрації довіреностей.

При оцінці даних доводів відповідача суд виходить з наступного:

1. З приводу відсутності у ТОВ «Відродження» основних засобів та виробничих потужностей слід зазначити, що спірним договором не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений саме на виробничих потужностях цих підприємств. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагенту позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів.

Так само відповідачем не доведено, що виконання спірних господарських операцій вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагента позивача. Відповідачем не встановлювалася відсутність укладених з цим підприємством цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання робіт, повязаних зі спірними операціями. Таким чином відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Відродження» є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем.

2. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пояснення ОСОБА_3. від 21.03.2010р. щодо відсутності взаємовідносин ТОВ «Відродження» з ТОВ «Оріон», оскільки з матеріалів справи вбачається, що остання була директором ТОВ «Відродження» з 30.01.2009р., тобто не на час здійснення спірних господарських операцій. Крім того, в матеріалах справи містяться інші пояснення ОСОБА_3. ( т. 2 а.с. 134).

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 04.11.2010р. по справі №1-665/10 за звинуваченням ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, які передбачені ст. 27 ч. 5, ст.212 ч. 3, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.205, ч. 3 ст. 212 КК України та ОСОБА_10 у скоєнні злочину, який передбачений ч. 2 ст. 205 КК України, як на підтвердження умислу на досягнення незаконної мети у осіб, які діяли від імені ТОВ «Відродження».

Даним вироком встановлено, що підсудний ОСОБА_9, продовжуючи свою злочинну діяльність, у період з 01.03.2008 року по 31.12.2009року, з метою прикриття незаконної діяльності, яка повязана з умисним ухиленням від сплати податків, маючи умисел на умисне ухилення від сплати податків, розуміючи, що йому одному здійснити свій злочинний намір буде важко, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом створення видимості непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, спільно з невстановленою у ході досудового слідства особою, залучив для цих цілей ОСОБА_3, шляхом реєстрації на її імя субєктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, зокрема ТОВ «Відродження», а також вступив у злочинний зговір з невстановленою в ході досудового слідства особою, якій доручив ведення бухгалтерської та податкової звітності, складання податкової звітності від імені останньої.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 04.11.2010р. кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 3, 205 ч.2 Кримінального кодексу України була закрита у звязку зі смертю останньої.

Як вбачається зі змісту вироку, злочинна діяльність ОСОБА_9 полягала у реєстрації ТОВ «Відродження» на імя ОСОБА_3 та веденні від її імені бухгалтерського та податкового обліку. З акту перевірки ТОВ «Відродження» від 27.01.2010р. №56/23/31260319 (т. 2 а.с. 48) вбачається, що ОСОБА_3 стала директором ТОВ «Відродження» з 30.01.2009р. До того часу з 26.10.2005р. директором був ОСОБА_4 Усі документи щодо господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Відродження» з боку останнього підписані ОСОБА_4. Його участь у злочинній діяльності ОСОБА_9 та ОСОБА_3 вироком у кримінальній справі № 1-665/10 не встановлена.

Костянтинівською ОДПІ наданий оригінал пояснень ОСОБА_4 від 23.03.2011р. (т.2 а.с. 125), у яких він відмовився від дачі пояснень з посиланням на ст. 63 Конституції України. Позивач у свою чергу також надав пояснення колишнього директора ТОВ «Відродження» ОСОБА_4, у яких останній підтверджує факт підписання даного договору та його виконання (т. 1 а.с. 145).

Таким чином, у розпорядженні адміністративного суду не має жодного доказу, який би свідчив про причетність ОСОБА_4 до злочинної діяльності з використанням ТОВ «Відродження».

У листі Ленінської МДПІ у м. Луганську №2710/7/26-10 від 23.03.2011р. (т.2 а.с. 128) так само як і у вироку суду йдеться про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за фактом придбання ТОВ «Відродження».

Спірні господарські операції, за якими позивач сформував податковий кредит та валові витрати, мали місце у 2007 році, тобто до того, як ТОВ «Відродження» почало використовуватися у злочинній діяльності ОСОБА_9 та ОСОБА_3

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що оплата за договором між позивачем та ТОВ «Відродження» мала місце після 01.03.2008 року (період, зазначений у вироку). Як вбачається із вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 04.11.20110р. період з 01.03.2008р. по 31.12.2009р. зазначений у звязку з тим, що цей період був перевірений Ленінською МДПІ м. Луганська, про що складений акт №56/23/31260319 від 27.01.2010р. (т. 2 а.с. 48).

За висновками цього акту встановлене заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість починаючи з березня 2008 року.

У той самий час, податкові зобовязання ТОВ «Відродження» за взаємовідносинами з позивачем виникли у період з лютого 2007 року по вересень 2007 року. Таке відповідає п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно з яким датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналогічно, п 11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає виникнення валового доходу дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Постачання товарів ТОВ «Відродження» та видача відповідних податкових накладних мали місце з лютого 2007 року по вересень 2007 року. Саме за цими господарськими операціями позивач формував податковий кредит з ПДВ та валові витрати.

Зважаючи на те, що господарські операції після 01.03.2008р. а ні у позивача, а ні у ТОВ «Відродження» не виникли змін у податковому обліку, часткова оплата позивачем зобовязань перед ТОВ «Відродження» у цей період не впливає на висновки суду про дійсність договору між цими сторонами.

Тобто заниження ТОВ «Відродження» податкових зобовязань жодним чином не може бути повязане з господарськими операціями з позивачем.

Також суд не приймає проголошені у судовому засіданні зауваження відповідача щодо дефекту цивільної дієздатності ПП «Горделія Трейд Компані», що зазначене у індосаментному ряді векселя АА 0206190, яким позивач сплатив частину зобовязань перед ТОВ «Відродження» (відповідач вказував, що на той момент Луганським окружним адміністративним судом було постановлене рішення про припинення юридичної особи ПП «Горделія Трейд Компані»). Як вбачається з наданого позивачем акту вексельного платежу (т.1 а.с. 151) вексель АА 0206190 був предявлений до оплати ТОВ «Центуріон Трейд». З наявної у справі копії зворотного боку векселя вбачається, що це (останнє) підприємство відсутнє у індосаментному ряді. Встановити належність наявної копії зворотного боку векселя саме до векселя АА 0206190 не вбачається можливим через відсутність його оригіналу. Зважаючи на приписи ч.4 ст. 79 КАС України суд вважає недоведеною участь ПП «Горделія Трейд Компані» у операціях з виданим позивачем векселем АА 0206190.

Крім того, як вбачається з наданої відповідачем довідки з Єдиного державного реєстру (т.2 а.с. 30-31) серії АГ №492795 ПП «Горделія Трейд Компані» не виключено з державного реєстру, 08.08.2008р. внесений запис щодо судового рішення про припинення юридичної особи. Відповідно до ч.5 ст. 91 ГК України та ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Наявність такого запису на час видачі або предявлення векселя АА 0206190 до платежу судом не встановлена.

3. Що стосується доводів відповідача про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, талонів замовника журналу реєстрації довіреностей, суд не приймає їх до уваги.

Оглянутий у судовому засіданні оригінал журналу реєстрації довіреностей та залучені до матеріалів справи копії окремих сторінок з нього спростовують твердження відповідача про відсутність такого журналу.

Що стосується товарно-транспортних накладних та інших документів, судом не заперечується їх необхідність, яка встановлена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363. Проте, за встановлених спірним договором умов перевезення, їх відсутність у позивача не може сама по собі беззаперечно свідчити про безтоварність господарських операцій.

При оцінці відсутності товарно-транспортних накладних суд враховує обставини, що встановлені господарським судом Донецької області у рішенні від 25.08.2010 року по справі №39/188пд, зокрема встановлений судом факт передачі позивачеві товару, придбаного за договором № 2 від 01.02.2007р. у ТОВ «Відродження» на суму 1795553,42грн.

Вказане рішення набрало законної сили на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішень. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000392342/0-11658 від 21.04.2010р., № 0000402342/0-11659 від 21.04.20101р.

задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000392342/0-11658 від 21.04.2010р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000402342/0-11659 від 21.04.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» (85114, м. Костянтинівна, вул. Октябрська, 301, ЄДРПОУ 31266421) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 01 червня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 03 червня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.