Постанова № 16064493, 25.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/6664/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Хлопов А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю 2112 від 07.04.2011, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю 2112 від 07.04.2011., мотивуючі свої вимоги тим, що відповідачем всупереч Інструкції № 21-1 було порушено строки надіслання та вручення підприємству спірної вимоги, а також не враховано суми сплачені з 07.04.2011 по 18.04.2011 в рахунок погашення недоїмки.

Також, позивачем зазначено, що відповідачем пред'явлено вимогу від 7 квітня 2011 року на загальну суму 502 986,36 грн., яка складається з недоїмки в сумі 473 000,86 грн., фінансової санкції в сумі 14 580,90 грн. та пені у сумі 15 404,60 грн. Фінансова санкція в сумі 14 580,90 грн. та пеня у сумі 15 404,60 грн. нараховані відповідачем за рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 1696 від 30.12.10 р. Зазначене рішення про нарахування штрафу та пені було оскаржено позивачем до Донецького окружного адміністративного суду, про що було повідомлено відповідача 28.01.2011 р. Судове провадження тривало з 31 січня 2011 р. по 10 травня 2011 року. У зв’язку з чим, позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави на включення суми фінансової санкції у розмірі 14 580,90 грн. та суми пені у розмірі 15 404,60 грн. до оскаржуваної вимоги.

Крім того, позивач вважає, що суми фінансової санкції у розмірі 14 580,90 грн. та суми пені у розмірі 15 404,60 грн. визначені рішенням № 1696 від 30.12.10 р. у відповідності до п.7 розділу 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» повинні бути розстрочені.

Просив задовольнити позовні вимоги.

          Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

          Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченнях на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані суду докази суд встановив наступне.

Позивач - державне підприємство «Науково-дослідний інститут високих напруг» є юридичною особою, що підтверджується статутом підприємства (а.с. 28-31), свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 32); ідентифікаційний код – 00130441; є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Так, 07 квітня 2011 року органом Пенсійного фонду України було прийнято вимогу № Ю – 2112 від 07.04.2011 на суму у розмірі 502986,36 грн.

Позивач не погодився із спірною вимогою й тому звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Так, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та іншими нормативно-правовими актами прийнятими для реалізації норм вказаного Закону.

Абзацом 5 п. 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

          Пунктом 1 ч. 1 ст. 14 Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 20 вказаного Закону страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.          

          Частиною 6 статті 20 вказаного Закону передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є календарний місяць.

           Частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 09.09.2010, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

          Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

          Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

          У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Як вбачається зі спірної вимоги, то вона сформована на підставі даних картки особового рахунку платника, а саме: сум, які були несплачені позивачем за 2010 рік.

Що стосується посилання позивача, як на ознаку протиправності оскаржуваної вимоги, на оскарження в судовому порядку рішення УПФ № 1696 від 30.12.10 р. суми штрафу та пені якої увійшли до оскаржуваної вимоги, суд зазначає наступне.

Так, дійсно позивачем було оскаржено зазначене рішення УПФ № 1696 від 30.12.10 р. до суду.

Однак, згідно із абз. 2 ч. 13 ст. 16 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Зазначене рішення УПФ № 1696 від 30.12.10 р. було отримано позивачем 12.01.2011 року, про що свідчить відповідна відмітка. Таким чином, з урахуванням вищезазначеної норми закону, останній строк оскарження був 26.01.2011 р. Про оскарження зазначеного рішення позивач повідомив УПФ листом від 27.01.2011 р., який отримано 28.01.2011р., про що свідчить відповідна відмітка на листі.

          У зв’язку тим, що позивач запізно повідомив УПФ про оскарження зазначеного рішення, сума визначена в рішенні увійшла до заборгованості та відобразилася у картці особового рахунку позивача.

          Отже, приймаючи до уваги наведене і той факт, що вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу, суд приходить до висновку органом Пенсійного фонду було правомірно прийнято вимогу 07.04.2011 на підставі даних картки особового рахунку.

          Разом з тим, суд вважає необхідне зазначити, що на час розгляду справи набрало законної сили судове рішення, яким відмовлено у задоволені позову державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області про скасування рішення УПФ № 1696 від 30.12.10 р.

          Також, судом при розгляді справи встановлено, що станом на 25.05.2011 р. оскаржувана вимога УПФ від 07.04.2011 року не була передана до органу державної виконавчої служби для стягнення.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що в цій частині рішенням (вимогою) УПФ не порушені права та інтереси позивача.           

Щодо порушення строків надіслання спірної вимоги на які посилається представник позивача, то суд зазначає, що згідно із пп. 8.2 п. 8 Інструкції,          вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Як вбачається з реєстру вихідної кореспонденції (наявний в матеріалах справи), спірна вимога була направлена підприємству 07.04.2011, тобто у встановлені Інструкцією строки.

Стосовно сум, які були сплачені позивачем в рахунок погашення недоїмки з 07.04.2011 по 18.04.2011 суд зазначає, що вказані платежі були здійснені вже після складання спірної вимоги, тому вони не були враховані під час її складання та визначена у вимозі до сплати сума не була на них зменшена.

До того ж, суд вважає за доцільне вказати, що норми чинного законодавства не мають обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, проте чітко визначають, що за наявності недоїмки зі сплати страхових внесків вимога формується щомісяця на всю суму боргу, що і було зроблено органом Пенсійного фонду України.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на п.7 розділу 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у відповідності до якого суми штрафу та пені, визначені рішенням УПФ № 1696 від 30.12.10 р. повинні бути розстрочені з наступних підстав.

Згідно із п.7 розділу 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року.

Як вже було встановлено, строк сплати за рішенням УПФ № 1696 від 30.12.10 р. настав у січні 2011 року. Тобто, заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені за вказаним рішення виникла після 1 січня 2011 року, о отже не підлягає розстроченню у відповідності до п.7 розділу 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи викладене, суд вважає, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приймаючи спірну вимогу № Ю-2112 від 07.04.2011 на суму у розмірі 502986,36 грн. відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, у зв’язку із чим відсутні підстави для задоволення позову державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг».

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг» до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю 2112 від 07.04.2011, - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 25 травня 2011 року.

Повний текст постанови складений 30 травня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Лазарєв В.В.