Постанова № 16064485, 26.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6764/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Барковій В.Ю.

за участю

представників позивача Сущенко С.П., Бордюговій О.О.

представника відповідача Лукащук Т.М.

розглянувши позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Оил-Сервіс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкового повідомлення рішення № 0002362342/0 від 16.11.2010 в частині визначення сплати 4706,10 грн. податку на додану вартість та 2353,05 грн. застосованої штрафної (фінансової санкції) та податкового повідомлення рішення № 0002372342/0 від 16.11.2010 в частині визначення до сплати 5882,63 грн. податку на прибуток та 2144,59 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції,-

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оил-Сервіс» звернулося до суду з уточненим під час судового розгляду позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкового повідомлення рішення № 0002362342/0 від 16.11.2010 в частині визначення сплати 4706,10 грн. податку на додану вартість та 2353,05 грн. застосованої штрафної (фінансової санкції) та податкового повідомлення рішення № 0002372342/0 від 16.11.2010 в частині визначення до сплати 5882,63 грн. податку на прибуток та 2144,59 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем було проведено невиїзду документальну перевірку з питань перевірки відомостей, яка мала правові відомості з платником податків - ПП «Фірма Томь» за період з 01 жовтня 2009 року по 28 лютого 2010 року, за результатами якої було складено акт від 17 вересня 2010 року №2361/23-2/31674403. На підставі даного акту було 17 листопада 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №50410/10/23-2, яким визначено суму податкового зобов*язання з податку на додану вартість в розмірі 7059,15 грн. (з яких 4706,10 грн. основного платежу та 2353,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та №50102/10/23-2, яким визначено суму податкового зобов*язання з податку на прибуток в розмірі 8027,22 грн. (з яких 5882,63 грн. основного платежу та 2144,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій) на підставі висновку акту стосовно того, що у позивача не було підстав включення до складу податкового кредиту на додану вартість, згідно з податковими накладними №370 від 30.10.2009р.- 7486,28 грн., ПДВ- 1497,26 грн., №552 від 30.11.2009р.- 3857,31 грн., ПДВ- 771,46 грн., №750 від 30.12.2009- 3848,61 грн., ПДВ-769,72 грн., №99 від 29.01.2010р.-4153,40 грн., ПДВ-830,68 грн., №270 від 26.02.2010р.- 4184,91 грн., ПДВ-836,98 грн., та в порушення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями») ТОВ «Оил-Сервіс» безпідставно віднесені до складу валових витрат, витрати з придбання послуг оренди обладнання, оренди приміщення та транспортні послуги згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №370 від 30.10.2009р., №552 від 30.11.2009р., №750 від 30.12.2009, №99 від 29.01.2010р., №270 від 26.02.2010р. Дане порушення полягало у безпідставному віднесенні позивачем до складу валових витрат вартості послуг на підставі укладеного з ПП «Фірма Томь» договору оренди приміщень на підставі укладеного договору №30/09-09 від 30 вересня 2009 р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя в акті перевірки встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «Фірма Томь» носять характер нікчемного правочину, оскільки ці правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідачем сформульовано висновок, що ПП «Фірма Томь» не має основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності, тобто не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських операцій, укладання угод.

Позивач не погоджується з висновками ату податкового органу, оскільки: факт надання послуг ПП «Фірма Томь» підтверджено належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку (актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними документами); не виконання контрагентом свого зобов*язання зі сплати податку до бюджету не є підставою для нарахування податків ТОВ «Оил Сервіс», яке виконало усі передбачені законом умови в межах вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов*язаних з його недійсністю. Позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0002362342/0 від 16.11.2010 року в частині визначення сплати 4706,10 грн. податку на додану вартість та 2353,05 грн. застосованої штрафної (фінансової санкції) та податкове повідомлення рішення № 0002372342/0 від 16.11.2010 року в частині визначення до сплати 5882,63 грн. податку на прибуток та 2144,59 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав. Вважає, що підтвердити правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Оил-Сервіс» неможливо без підтвердження правомірності та підстав виникнення податкових зобов*язань його контрагента ПП «Фірма Томь», дати сплати податкових зобов*язань до бюджету. Правочини між ТОВ «Оил-Сервіс» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, отже вони є нікчемними. Вважає, що у позивача відсутній об*єкт на оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками та відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками. Просив суд в задоволені позову відмовити з підстав, викладених у запереченні від 18.05.2011 р. /а.с. 67-68/.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представників позивача та представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оил-Сервіс» є субєктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 31674403 і перебуває на податковому обліку у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя.

Відповідачем Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією міста Маріуполя була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Оил-Сервіс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Фірма Томь» відомостей за період з 01.10.2009 р. по 28.02.2010 р.

За результатами перевірки був складений акт № 2361/23-2/31674403 (надалі Акт перевірки), яким зафіксовано порушення п.3.1 ст.3, п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4706,1 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2009 року - 1497,26 грн., листопад 2009 року - 771,46 грн., грудень 2009 року - 769,72 грн., січень 2010 року - 830,68 грн., лютий 2010 року - 836,98 грн.; п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5882,63 грн., у т.ч. за 2009 рік в сумі 3798,05 грн., за 1 квартал 2010 р.- 2084,58 грн.

У акті перевірки встановлено недодержання вимог ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Оил-Сервіс» при придбанні товарів. Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Вищезазначений висновок було зроблено відповідачем на підставі акту від 29 червня 2010 року №290/23-1/22041152 ДПІ у Іллічівському районі міста Маріуполя про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма Томь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2010 року, за результатами якої не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., що свідчить про те, що правочини між ПП «Фірма Томь» та підприємствами-постачальниками здійсненні без мети настання реальних наслідків. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Фірма Томь» підприємствам покупцям. Перевіркою встановлено відсутність об*єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 01.01.2009р. по 31.03.2010р., в розумінні ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за №334/94-ВР та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. не встановлено факту реального виконання угоди, а саме - передачі товарів від продавця до покупця, в зв*язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та встановлений факт не включення до складу податкових зобов*язань ПП «Фірма Томь» взаємовідносин з ТОВ «Оил-Сервіс».

Таким чином відповідачем відповідно до п. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зазначений договір визнано нікчемним, то бо відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний договір, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

За результатами перевірки відповідачем згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002362342/0 від 16.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7059,15 грн., у тому числі за основним платежем - 4706,10 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2353,05 грн. та податкове повідомлення рішення № 0002372342/0 від 16.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8027,22 грн., у тому числі за основним платежем - 5882,63 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2144,59 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування зазначених повідомлень-рішень підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Між ПП «Фірма томь» (орендодавець) та ТОВ «Оил-Сервіс» (орендатор) був укладений договір № 30/09-09 від 30.09.2009р. /а.с.7/, згідно якого орендодавець передає, а орендатор отримує у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення, що розташоване на 1-му поверсі громадської будівлі, загальною площею 400 кв.м., що розташоване за адресою : м. Маріуполь, вул. Станіславського, 5. Строк оренди складає з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Орендна плата за орендує мий об*єкт по даному договору складає 22 грн. 00 коп. за 1 кв.м. в місяць, загальна суми по договору у місяць складає 8800 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ- 1466 грн. 67 коп.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 жовтня 2009 року на підставі договору оренди нежитлових приміщень №30/09-09 від 30 вересня 2009 р., нежитлове приміщення загальною площею 400 кв.м. на 1-му поверсі двохповерхової будівлі було прийнято ТОВ «Оил-сервіс» в особі директора Сущенко С.П. /а.с.8/.

Додатковою згодою №1 від 01 листопада 2009 року до договору оренди нежитлового приміщення №30/09-09 від 30 вересня 2009 року було змінено п.1.3, п.4.1, п.5.1 договору оренди нежитлового приміщення та викласти в наступній редакції : 1.3 загальна площа - 200 кв.м., строк оренди з 01 листопада 2009 року по 28 лютого 2010 року, 5.1 орендна плата за орендує мий об*єкт по даному договору складає 22 грн. 00 коп. за 1 кв.м. у місяць, загальна сума по договору у місяць складає 4400 грн. 00 коп., у т.ч. НДС- 733 грн. 33 коп. /а.с.9/.

Додатковою угодою №2 від 01 березня 2010 року до договору оренди нежитлового приміщення №30/09-09 від 30 вересня 2009 року було визначено, що сторони прийшли до угоди розірвати договір оренди нежитлового приміщення №30/09-09 від 30 вересня 2009 року з 01 березня 2010 року. З моменту вступу в дію даної додаткової угоди сторони не вважають себе пов*язаними будь - якими правами та обов*язками /а.с. 10/.

Актом прийому - передачі нежитлового приміщення по договору оренди нежитлового приміщення №30/09-09 від 30 вересня 2009 року від 01 березня 2010 року підтверджено факт того, що відповідно до п.8.1 договору оренди орендодавець передав, а орендатор прийняв нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Станіславського, 5, загальною площею 200 кв.м. Об*єкт оренди знаходиться в задовільному стані та передано у відповідності до умов договору /а.с. 11/.

Виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі робіт (наданих послуг): №370 від 30.10.2009р. на суму 8,983 грн. 54 коп., №552 від 30.11.2009р. на суму 4,628 грн. 77 коп., №750 від 30.12.2009 на суму 4,618грн. 33 коп., №99 від 29.01.2010р. на суму 4,984 грн. 09 коп., №270 від 26.02.2010р. на суму 5021 грн. 89 коп. /а.с. 17-21/.

ТОВ «Оил-Сервіс» при здійсненні вказаних операцій були видані податкові накладні: №370 від 30.10.2009р. на суму 8,983 грн. 54 коп., №552 від 30.11.2009р. на суму 4,628 грн. 77 коп., №750 від 30.12.2009 на суму 4,618грн. 33 коп., №99 від 29.01.2010р. на суму 4,984 грн. 09 коп., №270 від 26.02.2010р. на суму 5021 грн. 89 коп. /а.с. 12-16/.

Оплата позивачем за оренду нежитлового приміщення проведена платіжними дорученнями: №2049 від 01.07.2010 р., №2051 від 12.07.2010 р., №1978 від 19.04.2010р., №1979 від 19.04.2010 р., №1883 від 11.01.2010 р., №1968 від 07.04.2010р., копії яких наявні у матеріалах справи /а.с.22-24/.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З аналізу акту перевірки Жовтневої МДПІ від 17.09.2010 року №2361/23-2/31674403 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оил-Сервіс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Фірма Томь» відомостей за період з 01.10.2009р. по 28.02.2010р., акту ДПІ у Іллічівському районі міста Маріуполя №290/23-1/22041152 від 29 червня 2010 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма Томь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ПП «Фірма Томь», його спрямованість на порушення публічного порядку є не підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від ПП «Фірма Томь».

Суд вважає, що цю обставину відповідачем не було встановлено.

Як було встановлено у судовому засіданні в акті ДПІ Іл»їчівського району про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма Томь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2010 року, зазначено, що згідно відповіді директора ПП «Фірма Томь» первинні документи були втрачені та триває їх відновлення.

При цьому, факт належності ПП «Фірма Томь» нежилого приміщення, та надання його згідно договору з ТОВ «ОІЛ-Сервіс» в оренду не перевірявся.

Отже, відповідачем в ході перевірки не було спростовано факт отримання позивачем у ПП «Фірма Томь» нежилого приміщення розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Станиславського,5 у тимчасове користування.

Втім, факт надання позивачу послуг ПП «Фірма Томь» підтверджено належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а саме актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними документами.

З урахуванням цього суд дійшов висновку, що наведене підприємство правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

При цьому, приписами Закону не передбачено нарахування податків стороні договору з підстав не виконання іншою стороною договору своїх зобовязань зі сплати податку до бюджету.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішеннь, які не знайшли свого підтвердження, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оил-Сервіс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкового повідомлення рішення № 0002362342/0 від 16.11.2010 в частині визначення сплати 4706,10 грн. податку на додану вартість та 2353,05 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та податкового повідомлення рішення № 0002372342/0 від 16.11.2010 в частині визначення до сплати 5882,63 грн. податку на прибуток та 2144,59 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції-задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0002362342/0 від 16.11.2010 в частині визначення сплати 4706,10 грн. податку на додану вартість та 2353,05 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0002372342/0 від 16.11.2010 в частині визначення до сплати 5882,63 грн. податку на прибуток та 2144,59 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оил-Сервіс» (87514, м. Маріуполь, вул. 9-ої Авіадивізії, буд. 32, кв. 57, ЄДРПОУ 31674403) судові витрати з судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 26 травня 2011 року у присутності сторін.

Повний текст постанови виготовлений 31 травня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.