Рішення № 16059854, 01.06.2011, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2705/11 Головуючий у 1-й інстанції: Куценко О.О.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:Боєвої В.В.,

суддів:Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі:Винник І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Якимівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, третя особа комунальне підприємство «Якимівське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності та зобовязання здійснити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернуся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, третя особа комунальне підприємство «Якимівське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності та зобовязання здійснити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

В позові зазначав, що йому на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області № 2-621/2007 від 06 червня 2007 року належить право власності на будівлі та споруди, розташовані в АДРЕСА_1, зареєстрованого в КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації»як правовстановлюючий документ, про що 03 липня 2007 року виданий Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 15090277. 26 квітня 2006 року між відповідачем та позивачем укладено нотаріальний договір оренди земельної ділянки № 620, розташованої в АДРЕСА_1 строком на 49 років під розміщення бази відпочинку, загальною площею 0,3992 га. За період використання земельної ділянки позивачем, за власні кошти, самовільно добудовано другий поверх над кухнею літера Г-1 в результаті чого площа стала 109,2 кв.м, самовільно збудовано нежиле приміщення, літера Д-2, загальною площею 324,2 кв.м. 19 листопада 2009 року Якимівським БТІ внесено зміни до технічного паспорту. Всі роботи з будівництва вище вказаного об'єкту нерухомого майна були виконані без потрібного дозволу, що суперечить ст. 30 Закону України "Про основи містобудування". Вартість витрачених коштів на його будівництво складає 30000 грн.

Посилаючись на ці обставини, просив суд визнати за ним право власності на кухню, літера Г-2, загальною площею 109.2 кв.м, нежиле приміщення, літера Д-2, загальною площею 324.2 кв.м, розташованих на території будівель та споруд в АДРЕСА_1. Зобов'язати КП «Якимівське БТІ»зареєструвати за ним право власності на кухню, літера Г-2, загальною площею 109,2 кв.м, нежиле приміщення, літера Д-2, загальною площею 324,2 кв.м, розташованих на території будівель та споруд в АДРЕСА_1.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на кухню, літера Г-2, загальною площею 109,2 кв.м, нежиле приміщення, літера Д-2, загальною площею 324,2 кв.м, розташованих на території будівель та споруд в АДРЕСА_1.

Зобов'язано КП «Якимівське БТІ»зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на кухню, літера Г-2, загальною площею 109,2 кв.м, нежиле приміщення, літера Д-2, загальною площею 324,2 кв.м, розташованих на території будівель та споруд в АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі Прокурор Якимівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в Запорізькій області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, застосувати поворот виконання зазначеного рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта прокурора Кулібу О.А., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі п. 2, п.3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем позов визнається в повному обсязі і це не порушує права, свободи і інтереси інших осіб.

Проте, такий висновок суду суперечить ст. ст. 213, 214 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим, а також має вирішити питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 06 червня 2007 року за ОСОБА_3 визнано право власності на будівлі та споруди, розташованих в АДРЕСА_1 та 03 липня 2007 року зареєстровано його право власності КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації»реєстраційний №19411125, про що виданий Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 15090277.

26 квітня 2006 року між відповідачем та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки № 620 загальною площею 0,3992 га, розташованої в АДРЕСА_1 строком на 49 років під розміщення бази відпочинку, посвідчений нотаріусом Якимівської державної нотариріальної контори Запорізької області Тимченко Є.С., реєстр №620.

За період використання земельної ділянки позивачем, за власні кошти, самовільно добудовано другий поверх над кухнею літера Г-1 в результаті чого площа стала 109,2 кв.м, самовільно збудовано нежиле приміщення, літера Д-2, загальною площею 324,2 кв.м. 19 листопада 2009 року Якимівським БТІ внесено зміни до технічного паспорту. Всі роботи з будівництва вище вказаного об'єкту нерухомого майна були виконані без потрібного дозволу, що суперечить ст. 30 Закону України "Про основи містобудування".

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено можливість визнання за рішенням суду права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво обєктів містобудування, перебудову чи знесення будинків та споруд.

Статтею 18 Закону України „Про основи містобудування ” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом обєкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку обєктів забороняється.

Відповідно до ст. 30-1 Закону України „Про планування і забудову територій ” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

До 01.01.2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затверджених постановою КМУ від 22.09.2004 року №1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 01.01.2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженим постановою КМУ від 08.10.2008 року № 923.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про основи містобудування” спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції залишилося поза увагою суду, що порушене позивачем у суді питання не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право, оскільки відповідно ч. 1 ст. 15, ст. 3 ЦПК особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Виходячи з викладеного, з урахуванням характеру правовідносин сторін, вищевказаних норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позову та неможливість його задоволення. Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також вважає необхідним застосувати поворот виконання скасованого рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст.380 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 380 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Прокурора Якимівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в Запорізькій області задовольнити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року по цій справі скасувати та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Застосувати поворот виконання рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року. Зобовязати КП «Якимівське БТІ»скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на кухню, літера Г-2, загальною площею 109,2 кв.м, нежиле приміщення, літера Д-2, загальною площею 324,2 кв.м, розташованих на території будівель та споруд в АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: Справа №