Постанова № 16058832, 30.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/2221/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

розглянувши у порядку письмовго провадження матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про: визнання неправомірними дій, визнання нечинною постанови та зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ :

В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій, визнання нечинною постанови та зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.05.2011 року ним отримано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 15.04.2011 року, постановлену державним виконавцем відділу примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Позивач вказує на те, що дії державного виконавця щодо винесення вказаної постанови є неправомірними, а постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відсутні, визначені ЗУ "Про виконавче провадження" підстави для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа.

Ухвалою суду від 23.05.2011 року задоволено заяву позивача про заміну відповідача, замінено первинного відповідача - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним відповідачем - Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В судове засідання позивач не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 14, 24/. 18.05.2011 року до суду надійшла заява позивача у якій він позов підтримав та просив розгляд справи провести у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою /а.с. 23/ та повідомленням про вручення поштового відправлення. /а.с. 25/.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а також відсутня потреба заслуховувати свідків чи експерта, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України , визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Маєвською Д.В. ВП №25969587 від 15.04.2011 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-5326/09/0270 виданого 31.03.2011 року.

Як підставу для відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, державним виконавцем в оскаржуваній постанові визначено наявність обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, а саме: у поданому на виконання виконавчому документі зазначено строк пред'явлення його до виконання протягом трьох років, що суперечить вимогам статті 22 ЗУ "Про виконавче провадження" ( в редакції з 09.03.2011року).

При цьому, приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець керувався п.8 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Задовольняючи позов, суд виходить із того, що статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Так, вказаною нормою визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що виконавчий лист №2-а-5326/09/0270 від 31.03.2011 року відповідає вимогам ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" та його пред'явлено до виконання в межах строків, визначених ЗУ "Про виконавче провадження" як в старій редакції, так і в редакції з 09.03.2011 року.

В свою чергу, державним виконавцем, в оскаржуваній постанові не наведено обґрунтування правомірності віднесення зазначеного у виконавчому листі строку пред'явлення його до виконання протягом трьох років до обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження.

В ході розгляду справи, судом не встановлено обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а-5326/09/0270 від 31.03.2011 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом.

З аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що обов'язок зазначення (обрахунку) строку пред'явлення виконавчого документа до виконання покладено на органи, що видають виконавчий документ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", в новій редакції, строк пред'явлення до виконання судових рішень обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Аналізуючи наведену норму, суд приходить до висновку, що оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання обчислюється з дня набрання чинності постанови суду, то й визначається з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на день набрання рішення законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду по справі № 2-а-2210/10/0270 набрала законної сили 09.02.2011р.

Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній до 09.03.2011р., передбачено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання - протягом трьох років.

Крім того, нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено повноваження державного виконавця на перевірку наявності у виконавчому документі строку пред'явлення його до виконання, а також його дотримання стягувачем. Жодною нормою вказаного Закону до повноважень та компетенції державного виконавця не віднесено перевірку правомірності визначення (обрахунку) строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

За таких обставин, зробивши висновок, що зазначений у виконавчому документі строк пред'явлення його до виконання суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець вийшов за межі наданих йому повноважень.

Суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 15.04.2011 року ВП №25969587, а також зобов'язання відповідача вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду №2-а-5326/09/0270 від 31.03.2011року.

Стосовно вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови, слід зазначити, що результатом оскаржуваних позивачем дій стало прийняття відповідачем рішення у формі постанови. При оскарженні такого рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення. Вказане свідчить про те, що визнання протиправним та скасування рішення охоплює в собі й визнання неправомірними дій при його прийнятті, а тому питання неправомірності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

З огляду на викладене, відповідачем не надано достатніх доказів які б обґрунтовували правомірність прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) та не надано переконливих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що, в ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірності прийнятого рішення, суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки квитанцією № 27 від 13.05.2011 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., а адміністративний позов задоволено частково, суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 2,26 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законо України "Про виконавче провадження", Конституцією України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.04.2011 року ВП №25969587 про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду №2-а-5326/09/0270 від 31.03.2011року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 2 грн. 26 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Свентух Віталій Михайлович

Копія вірна:

суддя:

секретар: