Постанова № 16055801, 24.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

24.05.11 Справа № 5015/590/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПП “Біосет” від 31.03.2011 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2011 р.

у справі № 5015/590/11

за позовом ТзОВ «БаДМ», м.Дніпропетровськ

до ПП “Біосет”, м.Кам»янка-Бузька Львівської обл.

про стягнення 282512, 49 грн., в т.ч. 212515, 13 грн. основного боргу, 66754, 54 грн. 30 % штрафу, 1962, 6 грн. пені, 1280, 22 грн. 10 % річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.136)

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. (представник, довіреність від 20.05.2010 р. вих. № 100 у матеріалах справи);

від відповідача не з»явився

Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2011 р. у справі № 5015/590/11 (суддя Данко Л.С.) позов про стягнення 212515, 13 грн. основного боргу, 66754, 54 грн. 30 % штрафу, 1962, 6 грн. пені, 1280, 22 грн. 10 % річних за договором поставки задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильного застосування норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги грунтуються виключно на тому, що господарським судом не досліджено всіх обставин справи, зокрема, наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки самі накладні не містять прізвища особи, яка прийняла товар, тобто самого факту його отримання.

Як встановлено судом першої інстанції, 2 січня 2009 року між ТзОВ “БаДМ” (постачальник за договором, позивач у справі) та ПП “Біосет” (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № Л-231 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача лікарські препарати, засоби гігієни та догляду за хворими (товар), а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с.12-15).

На виконання умов договору позивач у період з 09.11.2009 р. по 26.11.2009 р. поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 218909, 95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які згідно з п.1.3 договору є невід»ємними його складовими частинами (а.с.21-109).

Прийняття товару підтверджується підписом відповідальної особи та печаткою покупця на видаткових накладних.

У процесі розгляду справи позивач зменшив розмір основного боргу у зв»язку з частковою його оплатою, який визначений у сумі 212515, 13 грн.

Відповідно до п.6.1 договору покупець зобов»язується сплатити суму за товар у строки, які вказані в накладній на передачу товару.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника (п.6.4 договору).

Доставка товару від ТзОВ «БаДМ»в аптечні заклади ПП “Біосет” здійснювалась постачальником кільцевим методом за узгодженими сторонами адресами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2011 р. у справі № 5015/590/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП “Біосет” - без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з дати останньої накладної від 26.11.2009 р., строк оплати за отриманий товар визначений 10.12.2009 р.

Порушенням зобовязання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання ПП “Біосет” товару та виникнення обов”язку його оплати.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте відповідач як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій не долучив до матеріалів справи доказів проведення повного розрахунку з позивачем.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 212515, 13 грн. основного боргу є обгрунтованою, яка підставно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Тобто у вказаній статті дається визначення двох видів неустойки. Відповідно до даної статті штраф може бути встановлений за будь-яке порушення виконання зобов'язання, в той час як пеня у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Пеня є тривалою неустойкою, проте як штраф стягується одноразово у разі порушення конкретного терміну виконання зобов'язання.

Так, пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на 20 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару.

Згідно з розрахунком позовних вимог (а.с.11) за період з 24.12.2010 р. по 13.01.2011 р. позивачем нараховано відповідачу 1962, 6 грн. пені, а також 66754, 54 грн. 30 % штрафу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 7.3 договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України.

Оскільки сторони за договором (п.7.3) передбачили розмір процентів річних 10 %, що не суперечить вимогам ч.2 ст.625 ЦК України, то позивачем правомірно нараховано за період з 24.12.2010 р. по 13.01.2011 р. 10 % річних у сумі 1 280, 22 грн. і відповідно підставно стягнуто Господарським судом Львівської області.

Покликання відповідача на факт відсутності у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, з наступними змінами та доповненнями, як нібито підтвердження того, що товар з боку ТзОВ “БаДМ” не передавався, не заслуговують на увагу, адже жодний інший первинний бухгалтерський документ, окрім видаткової накладної, не може підтверджувати факту поставки товару, а довіреність (чи то форми 4М, чи як правочин, яким уповноважено одну особу іншою здійснювати певні повноваження) є нічим іншим як підтвердження права особи на отримання такого товару. Проте, як вбачається з матеріалів справи, на кожній видатковій накладній містяться підписи працівників, що здійснювали прийом товару, які скріплені печаткою ПП «Біосет».

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.03.2011 р. у справі № 5015/590/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП “Біосет” - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин