Рішення № 16054814, 02.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" червня 2011 р.

Справа № 20/5007/48/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Біг Сіті" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 14071,28 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соммельє" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Біг Сіті" 14071,28 грн., які складають: 7722,27грн. - сума основного боргу по договору № 228/10 від 17.11.2010 р.; 5344,01грн. - пеня, 188,85 грн. - інфляційні нарахування, 43,92грн. - 3% річних, 772,23грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.04.2011р. прийнято позовну заяву та порушено провадження по справі № 20/5007/48/11.

В судовому засіданні 19.05.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №228/10 від 17.02.2010р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Крім того, зазначив, що нарахування штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань здійснювалося ним станом на 15.04.2011р., тобто в період зазначений у розрахунку.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.05.2011р. розгляд справи відкладено на 02.06.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України.

19.05.2011р. на адресу суду через загальний відділ від представника позивача надійшло клопотання №99 від 19.05.2011р., в якому останній просить суд в зв'язку з неможливістю явки 02.06.2011р. в судове засідання уповноваженого представника розглянути справу за наявними в ній документами.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. Вимог ухвал господарського суду від 28.04.2011р., та від 19.05.2011р. не виконав.

Всі процесуальні документи судом направлялися відповідачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві, в договорі №228/10 від 17.02.2010р. (а.с.6) та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.46) (Житомирська область, м. Новоград-Волинський пров. Шкільний, 1) повернулися до суду з відміткою: "За зазначеною адресою не проживає". Інші адреси господарському суду не повідомлялися.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (відповідна позиція викладена в п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соммельє" (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Біг Сіті" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №228/10 (а.с.6-7) (далі - договір).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник постачає, а покупець приймає і зобов'язується сплатити на умовах, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийом товару від постачальника до покупця, і є невід'ємною частиною цього договору. Сукупність всіх сум, вказаних в накладних за поставлений товар є ціною цього Договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка фіксує момент передачі товару (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар згідно зробленої і погодженої обома сторонами заявки.

Постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, що відповідає всім санітарним, гігієнічним і іншим нормам, стандартам, встановленим чинним законодавством для товарів даного типу. Якість товару має бути підтверджена сертифікатами, згідно з правилами торгівлі, що діють. Постачальник зобов'язався у момент передачі товару надати покупцеві належним чином оформлені накладні, оригінали податкових накладних, а також документи, що підтверджують якість товару (п.2.2 договору).

Пунктом 2.5 договору, сторони узгодили, що покупець зобов'язан прийняти товар по відповідних накладних. При цьому, покупець втрачає право апелювати до постачальника відносно кількості та якості товару, після того, як сторонами зроблені підписи про прийом-передачу товару на накладній.

Покупець зобов'язується сплатити за товар відповідно до умов цього Договору (п.2.7 договору).

Загальна сума договору складає суму всіх накладних (п.3.1 договору).

Згідно із п.3.2 договору, ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускаються, встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно до накладних.

Покупець зобов'язується розрахуватися за поставлені товари не пізніше ніж 45 календарних днів з моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату в гривнях, переказом суми на р/р постачальника (п. 3.3 договору).

Крім того, відповідно до доповнення №1 до договору сторони узгодили перелік і дані осіб, яким довіряється завірити своїм підписом факт здобуття товарно - транспортних цінностей відповідно до товарно-транспортних накладних.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7892,27грн., що підтверджується видатковими накладними № С - 06025 від 24.11.2010р. на суму 1224,11рн. (а.с.10), № С-06045 від 25.11.2010р. на суму 550,78грн. (а.с.9), № С -06981 від 28.12.2010р. на суму 6117,38грн. (а.с.11) (оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні та їх копії містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 170,00грн. підтвердженням чого є банківська виписка (а.с.12).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду за останнім утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 7722,27грн.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно із абз. 2 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 7722,27грн. заборгованості є такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 08.01.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С - 06025 від 24.11.2010р. в сумі 1022,49грн., за період з 09.01.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С - 06045 від 25.11.2010р. в сумі 528,75грн., за період 12.02.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С - 06981 від 28.12.2010р. в сумі 3792,78грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На відміну від загального правила Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п.3.4 договору сторони узгодили, що у разі затримки оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочи платежу.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням заявленого позивачем періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5344,01грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 772,23грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). При цьому, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Така ж відповідальність передбачена і статтею 230 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 3. 4 договору, в разі затримки оплати понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд встановив, що штраф нарахований позивачем в сумі 772,23грн. є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з 08.01.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С - 06025 від 24.11.2010р. в сумі 31,62грн., за період з 09.01.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С - 06045 від 25.11.2010р. в сумі 16,52грн., за період 12.02.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С - 06981 від 28.12.2010р. в сумі 140,70грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 08.01.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С - 06025 від 24.11.2010р. в сумі 8,40грн., за період з 09.01.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С- 06045 від 25.11.2010р. в сумі 4,35грн., за період 12.02.2011р. по 15.04.2011р. по накладній № С - 06981 від 28.12.2010р. в сумі 31,17грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних становить 44,56грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних, яка визначена у розмірі 43,92грн. менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 43,92грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань становить 193,67грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 188,85грн. менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 188,85грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), оскільки, їх розмір узгоджений сторонами в договорі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біг Сіті" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський пров. Шкільний, 1, ідентифікаційний код 35375740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє" (04071, м. Київ, Подільський район, пров. Електриків, 13, ідентифікаційний код 35877773) 7722,27грн. (сім тисяч сімсот двадцять дві гривні 27 коп.) - основної заборгованості, 5344,01грн. (п'ять тисяч триста сорок чотири гривні 01 коп.) - пені, 43,92грн. (сорок три гривні 92 коп.) 3% річних, 188,85грн. (сто вісімдесят вісім гривень 85 коп.) - інфляційних нарахувань, 140,71грн. (сто сорок гривень 71 коп.) - державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Гнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)