Рішення № 16054623, 10.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.11р.Справа № 5005/4123/2011 За позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1776048,33 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від прокурора: не з'явився;

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 1 від 16.12.10р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. № 76 від 01.01.11р.;

ОСОБА_3, довір. № 581 від 25.01.11р.

Суть спору:

Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі позивач), у якому просить стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі відповідач) суму 1672677,21 грн. основного боргу, 38570,48 грн. пені, 54609,27 грн. 7% штрафу, 7021,19 грн. інфляційних, 3170,18 грн. 3% річних, а всього 1776048,33 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 1142 від 01.01.09р.

Прокурор не забезпечив присутність у судовому засіданні. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмових пояснень про причини такої неявки на адресу господарського суду не надходили.

Позивач наполягав на задоволенні позову з врахуванням проведеної в ході розгляду спору часткової оплати відповідачем суми основної заборгованості.

Відповідач позов не визнає. У відзиві вмотивовує свої заперечення посиланнями на те, що прокурор, заявляючи вимоги про стягнення спірної суми заборгованості, не визначив в чому саме полягає порушення інтересів держави та не обґрунтував необхідність їх захисту, отже позов не підлягає задоволенню у звязку із відсутністю фактів порушення інтересів держави. Також, зазначає про неправомірність здійснених позивачем нарахувань суми пені та 7% штрафу, так як проведені розрахунки суперечать чинному законодавству, а саме: пеня при розрахунку не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ; підстави для застосування штрафу в розмірі 7%, згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, відсутні, оскільки невиконане залізницею зобовязання має саме грошовий характер.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора, так як останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних документів для прийняття судом обґрунтованого та правомірного рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.01.09р. року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) було укладено договір № 1142 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару (далі - Договір).

Згідно предмету Договору постачальник бере на себе відповідальність відпускати споживачу теплову енергію в потрібних йому розмірах, а останній, в свою чергу, зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами та в строки передбачені цією угодою.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 3.1 цього ж договору визначено зобовязання відповідача здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, де згідно умов п. 3.4 повинна проводитися передоплата в розмірі 75% планового місячного споживання у строк до 20 числа кожного місяця.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням Криворізької міськради № 110 від 08.04.09р. тариф теплової енергії для групи інших споживачів становить 605,00 грн. за 1 Гкал.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов Договору позивач у період з січня по лютий 2011 року належним чином здійснив постачання теплової енергії відповідачу, тоді як останній в порушення взятих на себе зобовязань своєчасно та в повному обсязі з постачальником не розрахувався, у звязку із чим на час звернення прокурора з позовом до суду у споживача існувала заборгованість з теплової енергії у сумі 1672677,21 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, сторонами у справі надано двосторонній акт звірки та документи, які відображають проведення відповідачем в ході розгляду спору часткової оплати розміру основної заборгованості в розмірі 521350,50 грн., отже ці грошові зобовязання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Внаслідок чого, у відповідача на час розгляду спору існує основна заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1151326,71 грн. та визнається господарським судом.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України вказують, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

З дотриманням умов п. 3.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми, за кожен день прострочення, розмір якої за період з 11.02.11р. по 20.03.11р. складає суму 38570,48 грн., а також за прострочення понад 30-ть днів додатково нарахував 7% штрафу в сумі 54609,27 грн.

На підставі положень передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу за лютий місяць 2011 року інфляційні на суму 7021,19 грн., а також за період з 11.02.11р. по 20.03.11р. розмір 3% річних на суму 3170,18 грн.

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування суд визнає їх обґрунтованими та правомірно розрахованими.

В той же час, заперечення ж відповідача щодо неправомірності розрахунку пені в розмірі 0,1 відсотку, так як перебільшують подвійну облікову ставку НБУ, господарським судом не приймаються до уваги, оскільки положення ст. 1 Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" вказують на правомірність здійсненого позивачем розрахунку. Тоді як, підстави здійснення відповідачем нарахування 7% штрафу передбачені узгодженими сторонами у справі умовами Договору та приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, тому вищенаведені посилання відповідача в спростування заявленого штрафу є безпідставними.

На час розгляду спору відповідач не надав суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості з врахування частково сплаченої та припиненої судом суми основного боргу.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Разом з тим, господарський суд вказує, що обставини на які посилається залізниця, є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, а тому вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір належних до стягнення з відповідача пені та 7% штрафу, тобто фактично стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 19285,24 грн. та суму 27304,63 грн. 7% штрафу.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки часткова оплата проведена відповідачем після подачі позову до суду, а заявлений позивачем розмір пені та 7% відсотків штрафу розрахований правомірно.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ЄДРПОУ 03342184) суму 1151326,71 грн. (один мільйон сто пятдесят одна тисяча триста двадцять шість грн. 71 коп.) основного боргу, 27304,63 грн. (двадцять сім тисяч триста чотири грн. 63 коп.) 7% штрафу, 19285,24 грн. (девятнадцять тисяч двісті вісімдесят пять грн. 24 коп.) пені, 7021,19 грн. (сім тисяч двадцять одна грн. 19 коп.) інфляційних, 3170,18 грн. (три тисячі сто сімдесят грн. 18 коп.) 3% річних.

У частині стягнення суми 521350,50 грн. основної заборгованості провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) в доход держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, р/р 31118095700005) державне мито у сумі 17760,48 грн. (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят грн. 48 коп.).

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) в доход держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31217264700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786, КБКД 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано 06.05.11р.