Рішення № 16054465, 06.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.11р.Справа № 5005/3907/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", м. Київ в особі Філії № 22 - "Криворізька" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Одеський райагропостач", м. Одеса

про стягнення 84 058 413,44 грн. за договором застави

Суддя: Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання: Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 497-ГО/10 від 27.12.10р.;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про звернення стягнення на Предмет застави за Договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-5 від 27.11.08р. укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: Бензин А-76 - 37,707 т., Бензин А-95 - 30,298 т., Бензин А-95 Premium - 28,778 т., Бензин А-92 - 49,365 т., Дизельне паливо - 132,063 т., зріджений СПБТ - 13,781 т. для задоволення вимог за Генеральним договором № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 27.11.08р. укладеного між позивачем та третьою особою у розмірі 84 058 413,44 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації Предмета застави на прилюдних торгах.

Відповідач у призначені судові засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов та витребуванні судом документи не надав. Пояснень щодо неможливості участі в судовому процесі суду не надав.

11.04.11р. надав до суду клопотання б/н б/д, у якому просить замінити первісного відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" в особі Філії № 22 - "Криворізька" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) на належного відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", м. Київ).

Суд відхилив клопотання відповідача у заміні первісного відповідача на належного відповідача.

Третя особа у призначені судові засідання не з'явилася, конверти з ухвалами суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи повернулися на адресу суду з відміткою ДП “Укрпошта” про те, що третя особа “не зареєстрована”.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач та третя особа не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

"27" листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - Банк, Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Броварський райагропостач", (ділі - Позичальник, Третя особа) відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19.01.2011р. Серія АЕ № 557464 позичальник змінив назву з Відкритого акціонерного товариства "Броварський райагропостач" на Відкрите акціонерне товариство "Одеський райагропостач" (ділі - ВАТ "Одеський райаргопостач"), було укладено генеральний договір №219-08 (далі - Генеральний договір) про здійснення кредитування за проведення інших активних банківських операцій.

Відповідно до п. 2.1. Генерального договору визначає загальні приписи та порядок кредитування Позичальника та проведення Банком інших видів активних банківських операцій щодо Позичальника на умовах строковості, забезпеченості, цільового використання, обов'язкового повернення та здійснення плати за користування коштами, за умови додержання Позичальником внутрішніх вимог Банку до зазначених операцій, а також встановлює права та обов'язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов'язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального договору та до всіх відносин, що виникли на підставі Генерального договору та Договорах кредиту, укладених в межах Генерального договору.

Відповідно до п. 2.2. Генерального договору, сторони (Банк та Позичальник) домовились, що кожна кредитна операція буде здійснюватись Банком за заявою Позичальника і проводитись на підставі Договорів кредиту, укладених Сторонами в межах встановленого Ліміту Генерального договору. Відповідно до п. 2.10. Генерального договору всі зобов'язання, що випливають з цього Генерального договору та з будь-яких Договорів кредиту, укладених Сторонами в його межах, вважаються зобов'язаннями за цим Генеральним договором.

Зі змісту п.п. 2.1., 2.2., 2.10. Генерального договору слідує, що зобов'язання, які виникли на підставі Договорів кредиту вважаються зобов'язанням за Генеральним договором, а Договори кредиту є його невід'ємними частинами.

Тобто, Генеральний договір є визначальним та основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникають усі послідуючі правовідносини щодо здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операції.

Згідно з п. 2.4. Генерального договору на момент укладання Генерального договору Ліміт кредитування становив 108 000 000 гривень 00 копійок (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (доларах США, євро, російських рублях) по курсу Національного банку України на дату укладення відповідного Договору кредиту).

З метою реалізації положень Генерального договору відносно визначення конкретних умов здійснення кредитування, виходячи із встановленого Ліміту кредитування, пунктами 3.4.-3.6. Генерального договору передбачено, що строки користування кредитними коштами, розмір процентних ставок за користування кредитними коштами, комісій та інших платежів, порядок їх нарахування та сплати встановлюються окремо для кожної кредитної операції та зазначаються в Договорах кредиту, укладених в межах Генерального договору.

Керуючись умовами Генерального договору, в його межах між Позичальником та Банком укладено Кредитний договір № 219-01/К-08 на відкриття відновлюваної кредитної лінії (в національній валюті) від 27.11.08 р. (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 якого Позивач зобов'язувався відкрити Позичальнику кредитну лінію у розмірі 46 000 000 грн.

Відповідно до п.п. 2.22.2., 2.3 Кредитного договору Позивач набув зобов'язань відкрити Позичальнику позичковий рахунок № 2063 601 300565, здійснити видачу кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальнику відкритий у Позивача № 2600 501 300565 та шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику відповідні грошові кошти, що підтверджується виписками з позичкового рахунку та відповідними меморіальними ордерами, що додаються.

В свою чергу, згідно з п.п. 1.1., 6.1.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням і повернути його до 08.12.2009р. включно.

Крім того, в порядку п.п. 1.1., 4.4., 4.6. Кредитного договору Позичальник зобов'язався щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця здійснювати сплату процентів за користування кредитом в розмірі 22 % річних на рахунок Банку № 2068 505 300565, а у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту - 23 % річних.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів здійснюється в валюті кредиту.

Відповідно до Додаткового договору від 28.11.08 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору п. 4.4. Кредитного договору доповнено п.п. 4.4.1., яким сплата Позичальником відсотків нарахованих за період з 27.11.08 р. по 27.11.08 р. перенесено на 31.12.08р.

Відповідно до Додаткового договору від 25.12.08 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору п. 4.4. Кредитного договору доповнено п.п. 4.4.1., яким сплата Позичальником відсотків нарахованих за період з 28.11.08 р. по 27.12.08 р. перенесено на 23.01.09р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням (у тому числі господарське) є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України слідує, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарські договори, згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Генерального договору та Кредитним договором не передбачено право Позичальника відмовитись від зобов'язань або в односторонньому порядку змінити їх.

Стаття 628 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 180 регламентує, що зміст договору становлять умови (пункти) договору, визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та такі, які приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, Позичальник уклавши Генеральний договір, а також укладений в його межах Кредитний договір, погодився на всі умови, визначені цими договорами та взяв на себе обов'язок їх виконувати.

Однак, всупереч нормам закону, умовам Генерального договору та Кредитного договору, укладеного в його межах, Позичальник не виконує свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом та процентами.

Генеральним договором, зокрема п.п. 5.4.17, передбачено, що Позичальник за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань зобов'язується сплатити Банку неустойку та відшкодувати збитки в порядку, передбаченому Генеральним договором та Договором кредиту та чинним законодавством України.

Також, у пункті 7.2 Генерального договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов будь-якого з Договорів кредиту, укладених в межах цього Генерального договору, Позичальник несе відповідальність у випадках та розмірі, зазначених у кожному окремому Договорі кредиту.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору у разі порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Як передбачено ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Крім того, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Пункт 1 статті 623 ЦК України також містить вимогу, яка передбачає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як передбачено ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, ВАТ "Одеський райагропостач", уклавши з ТОВ "Укрпромбанк" Генеральний договір № 219-08 від 27.11.08 р., погодившись на всі його умови та взявши на себе обов'язок щодо їх виконання, всупереч закону та умовам укладеного договору не виконало свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 84 058 413,44 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 46 000 000,00 грн., заборгованість за процентами - 23 355 451,90 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 10 067 068,49 грн., пеня за своєчасне погашення процентів - 4 635 893,05 грн.

Пунктом 3.1., 3.1.1. Кредитного Договору передбачено, що виконання Позичальник зобов'язань за цим договором забезпечується товарами в обороті.

У забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором та укладеним в його межах Кредитним договором, між Позивачем (далі - Заставодержатель) та Філією № 22 -"Криворізька" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (далі - Заставодавець, Відповідач) укладено Договір застави товарів в обороті № 219/2г-08-5 від 27.11.08 р.

Згідно з п. 1.2. Договору застави Позивачу в заставу передано товари в обороті (далі - Предмет застави) - нафтопродукти, а саме:

НайменуванняКількіст, (тон)Ціна з ПДВ за 1 тону (грн.)Вартість, (грн.)

Бензин А-7637,7076 460,00243 587,22

Бензин А-9530,2986 990,00211783,02

Бензин А-95 Ргemium28,7787 850,00225 907,30

Бензин А-9249,3656 600,00325 809,00

Дизельне паливо132,0636 750,00891 425,25

Газ зріджений СПБТ13,7816 160,0084 890,96

Всього291,9921 983 402,75 Відповідно до п.1.3. Договору застави Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності

Відповідно до п. 1.4. Договору застави вартість Предмету застави становить 1 983 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути кредит до 08.12.09 р. включно, тобто термін виконання основного зобов'язання настав, ще в грудні 2009 року, але й досі Позичальником не виконується.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставне майно здійснюється на підставі рішення суду.

Крім того, як вбачається з п.п. 2.1.5, 2.1.6. Договору застави Позивач має право у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або Заставодавцем умов Кредитного договору та /або цього договору звернути стягнення на Предмет застави.

Відповідно до п. 4.1. Договору застави Позивач набуває право звернути стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням та цим договором, якщо у момент настання стоку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином.

Відповідно до п. 4.2. Договору застави у випадку порушення Позичальником та/або Заставодавцем обов'язків Генерального договору та/або цього договору Заставодержатель надсилає Заставодавцю та/або Позичальнику письмове повідомлення про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Заставодержателя залишається без задоволення, Заставодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет застави.

15.06.09 р. Позивачем за вих. № 26926 на адресу Позичальника та Відповідача направлено письмову вимогу про усунення порушення, в якій даних суб'єктів було попереджено про те, що у разі невиконання у тридцяти денний строк зобов'язання перед Позивачем, буде розпочато звернення стягнення на Предмет застави в порядку, передбаченому Договором застави (а.с. 69-75 т. 1).

Жодних дій по виконанню вимог Позивача ні Позичальником, ні Відповідачем здійснено не було. Жодної відповіді на лист не надійшло.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором фо законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Позов про звернення стягнення на Предмет застави заявлений у зв'язку з існуючою заборгованістю за Кредитним договором та порушенням Позичальником своїх зобов'язань за ним, тобто предметом позову є захист порушеного права Позивача на повернення Позичальником коштів.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

З врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір доведено до розгляду в суді з вини відповідача, на останнього покладаються судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.20 Закону України "Заставу", ст.ст. 173, 179, 193, 220, 224, 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 180, 328, 346, 525, 526, 530, 546, 589, 590, 610, 612, 623, 626, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на Предмет застави за Договором застави товарів в обороті № 219/Zr-08-5 від 27.11.08р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" в особі Філії № 22 - "Криворізька" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", а саме:

- Бензин А-76 - 37,707 т.;

- Бензин А-95 - 30,298 т.;

- Бензин А-95 Premium - 28,778 т.;

- Бензин А-92 - 49,365 т.;

- Дизельне паливо - 132,063 т.;

- газ зріджений СПБТ - 13,781 т.,

для задоволення вимог за Генеральним договором № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 27.11.08р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Відкритим акціонерним товариством "Броварський райагропостач" (ВАТ "Одеський райаргопостач") у розмірі 84 058 413,44 грн. (вісімдесят чотири мільйонна п'ятдесят вісім тисяч чотириста тринадцять грн. 44 коп.) за рахунок коштів отриманих від реалізації Предмета застави на прилюдних торгах, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31088169) в особі Філії № 22 - "Криворізька" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, буд. 48; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33830419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19357325) державне мито у сумі 25 500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 10.05.2011р.