Рішення № 16053339, 24.03.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року березня місяця 24 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Іващенко В.В. Суддів Даніла Н.М.

Хмарук Н.С. При секретарі Бугайовій В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Канцлер» про повернення безпідставно набутого майна,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_6

на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

у жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПП «Канцлер»про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 58500,80 грн.

Позов мотивовано тим, що 22.01.2010 року ним було передано керівнику відповідача 3500 євро та 3000 доларів США у якості авансу на підтвердження укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, належної відповідачу. Однак, при підготовці усіх необхідних документів щодо оформлення зазначеного правочину, позивачеві стало відомо, що власник квартири самочинно звів прибудову до неї. Враховуючи, що зазначене робить неможливим правове оформлення цієї прибудови та відповідно і договору купівлі-продажу, він звернувся до відповідача із вимогою повернути кошти, проте до сьогодні їх так і не отримав.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 січня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема представник апелянта зазначає, що ОСОБА_4 отримав гроші від тещі ОСОБА_5 саме як директор ПП «Канцлер», що підтверджується його розпискою, яка мається в матеріалах справи, а те що в ній не зазначено його імя не має суттєвого значення, оскільки сам по собі факт наявності у нього оригіналу розписки підтверджує те, що між ним та відповідачем існують договірні відносини.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що він не надав достатніх та допустимих доказів, які підтверджують, що грошові кошти: 3500 євро та 3000 доларів США, вказані у розписці, належали саме йому і що вони були отримані саме ПП «Канцлер».

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, із тексту розписки (арк.5) убачається, що ОСОБА_4 як директор ПП «Канцлер», 02.04.2010р. отримав завдаток у розмірі 3500 євро та 3000 доларів США за квартиру АДРЕСА_1, належної приватному підприємству.

З витягу з Єдиного державного реєстру правочинів убачається, що вищезгадана квартира, за продаж якої директор ПП «Канцлер» отримав завдаток, належала на момент передачі авансу саме цьому підприємству ПП «Канцлер» (арк. 9-10).

Допитаний в якості свідка директор ПП «Канцлер» ОСОБА_4 підтвердив, що саме ПП «Канцлер» та ОСОБА_5 досягли угоди щодо оформлення у майбутньому квартири АДРЕСА_1, належної відповідачу, та ці наміри були оформлені у вигляді розписці.

Той факт, що саме ПП «Канцлер» безпідставно набуло грошові кошти, належні ОСОБА_5, а не ОСОБА_4, як стверджує представник відповідача, підтверджується довідкою КРП «БРТІ» м. Євпаторії про наявність самочинно збудованої добудови до квартириАДРЕСА_1(арк.52), угодою розірвання договору купівлі-продажу вищезгаданої квартири від 11 червня 2010р.(арк.53), показаннями свідка ОСОБА_4, який підтвердив отримання грошових коштів від ОСОБА_5 саме підприємством, а не їм особисто.

Факт передачі керівнику відповідача 3500 євро та 3000 доларів США у якості авансу на підтвердження укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 підтверджується розпискою директора підприємства (арк.32).

І хоча у вказаній розписці не зазначено імя ОСОБА_5 як кредитора, проте наявність саме у нього цієї розписки свідчить про існування договірних відносин між ним і ПП «Канцлер» (правова позиція Верховного Суду, викладена в ухвалі від 01.06.2006р.).

За таких обставин висновок суду про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не відповідає дійсності.

Невідповідність висновків суду обставинам справи згідно з п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, судова колегія виходить із встановлених обставин: ОСОБА_4 як директор ПП «Канцлер» 02.04.2010р. отримав завдаток у розмірі 3500 євро та 3000 доларів США за продаж квартири АДРЕСА_1, належної приватному підприємству. Договір купівлі-продажу цієї квартири не було укладено, проте грошові кошти підприємство не повертає позивачу.

Відповідно до положень ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання.

Суму грошових коштів, що були передані директору ПП «Канцлер» у рахунок платежів по майбутньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, не можна вважати завдатком в сенсі ч.1 ст. 570 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 570 ЦК України якщо буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ч.2 ст. 570 ЦК України, ст. 1212 ЦК України.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України судова колегія присуджує ОСОБА_5 з ПП «Канцлер» понесені ним судові витрати, повязані зі сплатою судового збору у розмірі 2550грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 240 грн., всього: 2790 грн.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п.3, 314, 316, 319, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 січня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Канцлер» про повернення безпідставно набутого майна задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Канцлер», 95007, м. Сімферополь, пр. Вернадського, б.2 корп.5, код. ЕГРПОУ 24878189, т/р 2600912090(980) КРД АППБ «Аваль», на користь ОСОБА_5 58500 грн. та понесені ним судові витрати у сумі 2790 грн., а всього: 61290 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :