Постанова № 16046468, 26.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2011 № 38/452

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Трохліб О.Г.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

від 26.05.2011року,

розглянувши апеляційну скаргу

Капітана Миколаївського морського порту Рябчикова Павла Сергійовича

та апеляційну скаргу Міністерства транспорту та звязку України

та апеляційну скаргу державного підприємства

«Миколаївський морський торговельний порт»

на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року

у справі №38/452 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Капітана Миколаївського морського порту

Рябчикова Павла Сергійовича, м.Миколаїв,

до Антимонопольного комітету України, м.Київ,

треті особи: 1) товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», м.Миколаїв,

2) Міністерство транспорту та звязку України, м.Київ,

3) державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт», м.Миколаїв,

про скасування рішення від 21.09.2010року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Антимонопольного комітету України від 21.09.2010року №469-р по справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» вирішено:

1. визнати, що Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - третя особа 3) впродовж 2009року та семи місяців 2010року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг порту, повязаних із виконанням функцій із забезпечення безпеки мореплавства в межах власної акваторії, із часткою 100 відсотків;

2. визнати, що Державне підприємство «Дельта-лоцман» впродовж 2009року та семи місяців 2010року займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг із лоцманського обслуговування і лоцманського проведення суден із часткою 100 відсотків;

3. визнати, що дії Капітана Миколаївського морського торговельного порту Рябчикова Павла Сергійовича (далі позивач), які полягали у відмові в погодженні заявки на лоцманське проведення судна «PREVENTER» до причалу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - третя особа 1), забороні заходу зазначеного судна до причалу третьої особи 1 у жовтні 2009року шляхом видання розпорядження від 16.10.2009року №45/2009 «Стосовно заходу т/х «PREVENTER», а також забороні плавання першим коліном каналу акваторії порту Миколаїв суден типу СН-50 і СН-70 з 05.11.2009року до закінчення реконструкції та введення в експлуатацію першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв, а також обумовлення надання погодження на лоцманське проведення судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 прийняттям судновласником судна «PREVENTER» додаткових зобовязань з відшкодування шкоди та надання нотаріально посвідченого і легалізованого гарантійного листа, погодженого зі страховими компаніями, є порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення органом адміністративно-господарського управління та контролю антиконкурентних дій, які могли призвести до обмеження конкуренції на загальнодержавному ринку перевалки вантажів на вантажні судна;

4. визнати, що дії Державного підприємства «Дельта-лоцман», які полягають у фактичній відмові в наданні лоцманських послуг (неприйнятті заявок на лоцманське проведення та ненаправлені лоцмана на судно «PREVENTER» в проміжок часу з жовтня 2009року до 02.03.2010року) є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з лоцманського обслуговування і лоцманського проведення суден шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів субєкта господарювання (третьої особи 1), які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку;

5. накласти на Державне підприємство «Дельта-лоцман» за вчинення порушення, зазначеного у п. 4 цього рішення, штраф у розмірі 30000,00гривень;

6. визнати, що бездіяльність Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», яка полягала у неналежному підтриманні навігаційних габаритів першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв, що призвело до відмови в наданні послуг морського порту для плавання судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 та обумовлення надання портових гідротехнічних споруд у використання прийняттям судновласником судна «PREVENTER» додаткових зобовязань з відшкодування шкоди та надання нотаріально посвідченого і легалізованого гарантійного листа, погодженого зі страховими компаніями, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг порту, повязаних із виконанням функцій із забезпечення безпеки мореплавства шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів субєкта господарювання (третьої особи 1), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

7. накласти на Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» за вчинення порушення, зазначеного у пункті 6 цього рішення, штраф у розмірі 300000,00гривень;

8. визнати, що дії Міністерства транспорту та звязку України (далі - третя особа 2), які не забезпечили повного та всебічного зясування обставин справи, належної оцінки і скасування виданих позивачем розпоряджень від 16.10.2009року №45/2009 та розпорядження від 05.11.2009року №50/2009, а також невжиття третьою особою 2 заходів щодо припинення анти конкурентних дій позивача у вигляді необґрунтованої відмови у погодженні заявок на лоцманське проведення судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 і заборони лоцманського проведення судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1, є порушенням, передбаченим пунктом 7 статті 50, статтею 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді легітимації порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом адміністративно-господарського управління та контролю позивачем.

07.12.2010року Капітан Миколаївського морського торговельного порту Рябчиков Павло Сергійович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного Комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення від 21.09.2010року №469-р по справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», оскільки на думку позивача, висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, та відповідач визнав встановленими обставини, які не були ним доведені під час розгляду справи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 в задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що пункти 1, 2, 4-8 рішення Антимонопольного Комітету України №469-р у справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 від 21.09.2010року ніяким чином на правове становище позивача не впливають, обсяг прав та обовязків позивача не змінюють, а стосуються інших учасників справи, що є підставою для відмови позивачу у позові в цій частині позовних вимог. Одночасно, враховуючи рішення адміністративного суду, яким дії позивача визнано протиправними та такими, що обмежують самостійність третьої особи 1, у вигляді вчинення позивачем, як органом адміністративно-господарського управління та контролю, антиконкурентних дій, які могли призвести до обмеження конкуренції на загальнодержавному ринку перевалки вантажів на вантажні судна, суд дійшов до висновку про відсутність підстав, встановлених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для визнання недійсним спірного рішення відповідача, тому відмовив позивачу у задоволенні позову повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович посилається на те, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок про те, що його дії суперечать правилам плавання та лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, посилаючись при цьому на п.п.3.1.2. Правил Плавання та лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, на рапорт від 14.08.2008року Капітана порту КоновальчукаО.О. щодо проведення суден «M.FARUK» та «HANDY V» та на нотаріально посвідчену заяву КоновальчукаО.О. Також, Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович вважає висновки відповідача щодо штатного режиму проведення судна «PREVENTER» такими, що недоведені та зробленими з неповним зясуванням обставин справи. Поряд з тим, Капітан вважає неправильними висновки відповідача про те, що він безпідставно вимагав від судновласника судна «PREVENTER» гарантійного листа щодо прийняття на себе усіх ризиків, повязаних з плаванням судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1, узгодженого з кількома страховими компаніями, оскільки рішення про такі вимоги було прийнято згідно Передпроектних рішень наради від 29.12.2009року під головуванням заступника Голови Укррічфлоту СударєваВ.О. Одночасно, в обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович посилається на статті18, 19, 21, 22, 25 Конвенції Організації Обєднаних Націй з морського права, статті88, 89 Кодексу торговельного мореплавства України, п.4 Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті, п.1 Положення про Державну систему управління безпекою судноплавства, п.2.7. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, п.3.1.2. Правил плавання та лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, п.1.8. Положення про Капітана морського торговельного порту. Поряд із тим, Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович вважає правомірною свою відмову третій особі 1 в погодженні заявки на лоцманське проведення судна «PREVENTER» до причалу ТОВСП«Нібулон», забороні заходу зазначеного судна до причалу третьої особи 1 у жовтні 2009року шляхом видання розпорядження від 16.10.2009року №45/2009 «Стосовно заходу т/х «PREVENTER», а також забороні плавання першим коліном каналу акваторії порту Миколаїв, оскільки розміри судна «PREVENTER» більші, ніж передбачено паспортом акваторії з урахуванням водних підходів (Одеса, 2005рік, ДП«ЧорноморНДІпроект», арх.№84896).

Поряд із тим, у своїх поясненнях Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович зазначає, що він є субєктом владних повноважень, а не органом адміністративно-господарського управління та контролю, у звязку з чим не може виступати відповідачем у справах щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство транспорту та звязку України звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги Міністерство транспорту та звязку України посилається на фактичне недослідження судом першої інстанції обставин справи в повному обсязі щодо всіх учасників судового провадження, оскільки в спірному рішення суду зазначено, що пункти 1, 2, 4-8 рішення Антимонопольного Комітету України №469-р у справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 від 21.09.2010року прав та обовязків позивача не порушують, що є підставою для відмови позивачу у позові в цій частині позовних вимог. Також, Міністерство транспорту та звязку України зазначає, що під час організації рейсу судна «PREVENTER» судновласником та агентом судна були порушені вимоги Міжнародної конвенції про охорону людського життя на морі (п. 1 Правил 34 «Безпека плавання») та відповідної Резолюції Міжнародної морської організації А.893(31). Міністерство транспорту та звязку України вважає, що відповідач при прийнятті рішення від 21.09.2010року №469-р по справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» не врахував розміру судна «PREVENTER» та відомостей, викладених в паспорті акваторії з урахуванням водних підходів (Одеса, 2005рік, ДП«ЧорноморНДІпроект», арх.№84896). Поряд з цим, Міністерство транспорту та звязку України зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин такої гідротехнічної споруди як перше коліно каналу акваторії порту Миколаїв не існувало, а відповідач надав невірну оцінку таким поняттям як «гідротехнічна споруда» та морський судноплавний шлях», що суперечить статті 67 Водного кодексу України. Міністерство транспорту та звязку України звертає увагу суду на те, що чинним законодавством не передбачено та відповідно і не вимагається обовязку Міністерства транспорту та звязку України скасовувати чи відміняти рішення капітана порту після того, як вони були скасовані в судовому порядку. В решті доводів апеляційної скарги Міністерство транспорту та звязку України посилається на ті ж обставини, що і Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович.

Не погодившись з прийнятим рішенням, державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги ДП«Миколаївський морський торговельний порт» посилається на те, що місцевий господарський при прийнятті оскаржуваного рішення не дослідив, чи перше коліно каналу акваторії порту Миколаїв на момент проходження судна «PREVENTER» було прийнято до експлуатації як гідротехнічна споруда та чи на перше коліно каналу акваторії порту Миколаїв на момент проходження судна «PREVENTER» існував паспорт гідротехнічної споруди або діючі документи Регістра судноплавства України. Також, ДП«Миколаївський морський торговельний порт» посилається на неврахування відповідачем п.3.2.33. та 4.1.4. Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд. ДП«Миколаївський морський торговельний порт» вважає, що з його боку відсутні порушення антимонопольного законодавства. В решті доводів апеляційної скарги ДП«Миколаївський морський торговельний порт» посилається на ті ж обставини, що і Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович та Міністерство транспорту та звязку України.

У своєму відзиві ТОВСП«Нібулон» заперечує проти задоволення вимог поданих апеляційних скарг Капітана Миколаївського морського порту Рябчикова Павла Сергійовича, Міністерства транспорту та звязку України та ДП«Миколаївський морський торговельний порт», посилаючись при цьому в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.12.2009року у справі №2а-5993/09/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010року, та рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2010року у справі №21/76, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010року та постановою Вищого господарського суду України 18.10.2010року. ТОВСП«Нібулон» стверджує, що під час лоцманського проведення суден «M.FARUK» та «HANDY V» (аналогічних за типом судну «PREVENTER» - СН-70) до/від причалу ТОВСП«Нібулон» складнощів не виникло, що вбачається з письмових пояснень від 16.07.2010року лоцмана ОСОБА_1 та письмових пояснень від 15.07.2010року лоцмана ОСОБА_2. Також, ТОВСП«Нібулон» звертає увагу суду на те, що вимога про надання судновласником судна «PREVENTER» та ТОВСП«Нібулон» гарантійного листа щодо прийняття на себе усіх ризиків, повязаних із з проходом судна до причалу ТОВСП«Нібулон», узгодженого з кількома страховими компаніями, під загрозою заборони лоцманського проведення судна була висунута саме Капітаном Миколаївського морського порту Рябчиковим Павлом Сергійовичем.При цьому, на переконання ТОВСП«Нібулон», надання вказаного вище гарантійного листа не передбачено нормами чинного законодавства України. ТОВСП«Нібулон» переконує, що впродовж 2004-2009років біля причалу ТОВСП«Нібулон» було безпечно прийнято понад 200 суден завдовжки більше 170 метрів та завширшки від 20 до 32 метрів (з них 2 судна завдовжки 224,9 та 225 метрів, завширшки 32,2 метрів) та понад 100 суден завдовжки більше 215 метрів (з них 30 суден завдовжки більше 230 метрів та 4 судна завдовжки більше 250 метрів). Також, на думку ТОВСП«Нібулон», Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович у спірних правовідносинах є самостійним органом адміністративно-господарського управління та контролю, наділений процесуальною правосубєктністю і може виступати відповідачем у справах щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що розглядається органами відповідача. ТОВСП«Нібулон» зазначає, що пункти 1, 2, 4-8 рішення Антимонопольного Комітету України №469-р у справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 від 21.09.2010року прав та обовязків позивача не порушують, наслідком чого є відмова в задоволенні позовних вимог. ТОВСП«Нібулон» стверджує, що така гідротехнічна споруда як перше коліно каналу акваторії порту Миколаїв існувало на момент виникнення спірних правовідносин, а бездіяльність ДП«Миколаївський морський торговельний порт», яка полягала у неналежному підтриманні навігаційних габаритів першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв, що призвело до порушень антимонопольного законодавства.

У своїх відзивах Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович, Міністерство транспорту та звязку України та ДП«Миколаївський морський торговельний порт» підтримують вимоги апеляційних скарг один одного в повному обсязі.

У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційних скарг з тих же підстав, що і ТОВСП«Нібулон».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011року у справі №38/452 апеляційні скарги Капітана Миколаївського морського порту Рябчикова Павла Сергійовича на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452, Міністерства транспорту та звязку України на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 та державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 прийнято до провадження, обєднано в одне апеляційне провадження та призначено їх розгляд на 19.04.2011року.

В судовому засіданні 19.04.2011року було оголошено перерву до 26.04.2011року.

В судовому засіданні 26.04.2011року було оголошено перерву до 17.05.2011року.

В судовому засіданні 17.05.2011року було оголошено перерву до 26.05.2011року.

В судовому засіданні 26.05.2011року позивач та скаржники підтримали вимоги поданих апеляційних скарг та просили їх задовольнити. Представники відповідача та третьої особи 1 заперечили проти задоволення вимог апеляційних скарг з підстав, викладених у своїх відзивах.

Відповідно до статті99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2004року наказом Міністерства транспорту України №436 позивач - Рябчиков Павло Сергійович призначений на посаду капітана Миколаївського морського торговельного порту.

Третя особа 1 є власником перевантажувального терміналу для перевалки зернових та олійних культур, розташованого по вул.Каботажний спуск, 1 у м.Миколаєві, до складу якого входить вантажний причал, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.03.2009року, а також земельної ділянки, на якій він розташований, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 20.09.2004року.

17.09.2009року третя особа 1 уклала з компанією Nibulon S.A. (Швейцарія) контракт №PSA100-FB на поставку 65000 тонн ячменю +/- 10% в опціоні покупця на експорт на умовах FOB з перевантажувального терміналу третьої особи 1 у м.Миколаєві в строк до 30.11.2009року.

Третя особа 1 накопичила на перевантажувальному терміналі необхідну партію ячменю, що підтверджується складськими квитанціями на зерно.

02.10.2009року позивач відмовив у наданні дозволу на лоцманське проведення судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1, наклавши на заявці морського агента «Атлантік Мерітайм» на лоцманське проведення №718/2 резолюцію такого змісту: «Відмовлено у звязку з тим, що розміри судна значно перевищують розміри, вказані у паспорті акваторії третьої особи 1».

05.10.2009року третя особа 1 звернулась до позивача з листом №9222/01-03 з проханням дозволити вхід та швартування судна «PREVENTER» до свого причалу з дотриманням вимог позивача.

05.10.2009року позивач листом №КП-26/114 відмовив третій особі 1 з посиланням на те, що акваторія, яка використовується третьою особою 1 згідно з паспортом розробленим у 2005році ДП«ЧорноморНДІпроект», може забезпечити безпечний підхід до причалу терміналу та відхід від нього суден довжиною не більше 170 м, а також послався на те, що згідно з вимогами п.9.2. НД 31.3.002-2003 паспорт акваторії, розроблений ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Гідротехніка» на замовлення третьої особи 1, для визначення його чинності повинен бути погоджений з ДП«ЧорноморНДІпроект», а відношення до цього документа Регістра судноплавства України ніяк не свідчить про чинність цього документу.

Листами №9271/01-30 від 06.10.2009року, №9485/01-03 від 12.10.2009року та №9569/01-03 від 13.10.2009року третя особа 1 зверталась до позивача з пропозиціями щодо надання дозволу на лоцманське проведення судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 з дотриманням висунутих позивачем вимог.

Листами №КП26/117 від 06.10.2009року та №КП-26/123 від 14.10.2009року позивач відмовив третій особі 1 з посиланням на висновки уповноваженого державою науково-дослідного інституту, викладені у Паспорті акваторії, прилеглої до терміналу третьої особи 1, а також на нормативні обмеження щодо довжини (170 м) та заглиблення суден (9,2 м), що прямують транзитом першим коліном каналу акваторії порту Миколаїв до причалу третьої особи 1.

13.10.2009року судно «PREVENTER» прибуло на рейд порту «Южний» і подало повідомлення про готовність до навантаження 59627 тонн ячменю до причалу третьої особи 1.

15.10.2009року ДП«Дельта-лоцман» затверджений висновок здійснення експериментального моделювання і відпрацювання на тренажерному комплексі ДП«Дельта-лоцман» тренажерної вправи по лоцманському маневруванню, швартуванню та відшвартуванню судна довжиною 227,0 м, шириною 32,0 м до/від причальних споруд третьої особи 1, відповідно до якого швартування до причалу третьої особи 1 судна довжиною 227,0 м і осадкою 6,5 м, відшвартуванння від причалу третьої особи судна з осадкою 9,2 м та вивід судна на вихід з БДЛК до одного із причалів третьої особи 3 для довантаження до осадки 10,3 м можливі при виконанні певних умов.

16.10.2009року позивачем прийнято чотири різних розпорядження стосовно заходу судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1, а саме:

- 16.10.2009року позивачем на підставі статті 89 Кодексу торговельного мореплавства України, діючих Правил плавання та лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, БДЛК і ХМК, Обовязкових постанов по порту (без зазначення, по якому саме порту) і паспортних характеристик акваторії, прилеглої до причалу терміналу, з урахуванням висновків ДП«Дельта-лоцман» від 16.10.2009року, винесено розпорядження №44/2009 «Стосовно заходу т/х «PREVENTER» на термінал третьої особи 1, яким відмовив в заході судна «PREVENTER» до причалу терміналу третьої особи 1 і зобовязав морську агенцію «Атлантік Мерітайм» інформувати капітана судна, судновласника і керівництво третьої особи 1 про його заборону заходу судна «PREVENTER» до причалу зазначеного терміналу, а також зобовязав морську лоцманську службу ДП«Дельта-лоцман» відмовити капітану судна «PREVENTER» в наданні йому лоцманських послуг під час плануємого переходу судна від рейду порту «Южний» до причалу третьої особи 1.

- 16.10.2009року позивачем на підставі статті 89 Кодексу торговельного мореплавства України, п.3.1.2 діючих Правил плавання та лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, БДЛК і ХМК, п.п.5.1.22, 5.1.23 Обовязкових постанов по порту (без зазначення, по якому саме порту), Паспорту акваторії (прилеглої до причалу позивача), Лоції Чорного та Азовського морів на води України (№101, 2009рік) винесено також розпорядження №44/2009 «Стосовно заходу т/х «PREVENTER», яким заборонено захід судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 і зобовязано морську агенцію «Атлантік Мерітайм» інформувати капітана судна і судновласника судна «PREVENTER» та керівництво третьої особи 1 про заборону заходу судна «PREVENTER» до вказаного причалу, а також зобовязано ДП«Дельта-лоцман» відмовити капітану судна «PREVENTER» в наданні лоцманських послуг під час плануємого переходу судна до причалу третьої особи 1.

- 16.10.2009року позивачем на підставі статті 89 Кодексу торговельного мореплавства України, п.3.1.2 діючих Правил плавання та лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, БДЛК і ХМК, п.п.5.1.22, 5.1.23 Обовязкових постанов по порту (без зазначення, по якому саме порту), Лоції Чорного та Азовського морів на води України (№101, 2009рік) винесено також розпорядження №45/2009, яким заборонено захід судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 і зобовязано морську агенцію «Атлантік Мерітайм» інформувати капітана судна, і судновласника судна «PREVENTER» та керівництво третьої особи 1 про заборону заходу судна «PREVENTER» до вказаного причалу, а також зобовязано ДП«Дельта-лоцман» відмовити капітану судна «PREVENTER» в наданні лоцманських послуг під час плануємого переходу судна до причалу третьої особи 1.

16.10.2009року позивачем винесено розпорядження №46/2009 «Стосовно заходу т/х «PREVENTER», яким розпорядження від 16.10.2009року №44/2009 визнане позивачем недійсним.

22.10.2009року третя особа 1 звернулась до позивача та третьої особи 2 з пропозиціями щодо здійснення лоцманського проведення судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 з дотриманням умов, встановлених висновком ДП«Дельта-лоцман» від 14.10.2009року, та додаткових обмежень, в тому числі щодо завантаження судна до заглиблення лише 9,0 м замість оголошеного заглиблення суден у прісній воді 9,2 м тощо.

23.10.2009року позивач листом №КП-26/130 повідомив третю особу 1 про те, що його позиція щодо заходу судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 залишається незмінною і що його рішення базується на вимогах нормативних документів, враховує весь попередній досвід плавання великотоннажних суден у цьому районі, а також реальний стан першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв та акваторії, прилеглої до причалу третьої особи 1. Цим же листом позивач повідомив про свою готовність дозволити лоцманське проведення судна «PREVENTER» по БДЛК до причалу третьої особи 3, а також про те, що канал акваторії порту Миколаїв не паспортизований, реальна ширина окремих ділянок першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв на ізобатах 9,2 м досягає тільки 48-50 м, що унеможливлює проведення судна «PREVENTER», оскільки згідно до «Норм технологічного проектування морських портів» ширина підхідних каналів до акваторій повинна складати не менше 3,5-4,5 ширини розрахункового судна. Параметри акваторії, прилеглої до причалу третьої особи 1, можуть забезпечити безпечний прохід до причалу судна довжиною не більше 170 м.

При цьому, позивач заперечив чинність паспорту акваторії, розробленого ТОВ»Науково-виробниче підприємство «Гідротехніка» у 2007році, посилаючись на лист ДП«ЧорноморНДІпроект» від 19.10.2009року №НГ11/8-1730 та відсутність узгодження даного паспорту з ДП«ЧорноморНДІпроект». Крім того, в обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що при вирішенні питання щодо надання дозволу на перехід судна «PREVENTER» від рейду порту «Южний» до причалу третьої особи 1 необхідно також брати до уваги гідрометеорологічні обставини і реальний стан першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв, вважаючи, що плавання судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 є небезпечним і невиправдано ризиковим.

04.12.2009року Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі №2а-5993/09/1470 за позовом третьої особи 1 до позивача за участю третіх осіб ДП«Дельта-лоцман», третьої особи 3 та третьої особи 2, про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії, скасування розпорядження від 16.10.2009року №45/2009.

Вказаною постановою позов задоволено частково та вирішено: 1) визнати дії позивача, що полягають у відмові у наданні дозволу на лоцманське проведення судна «PREVENTER» до причалу третьої особи, протиправними; 2) визнати протиправним і скасувати розпорядження позивача від 16.10.2009року №45/2009 «Стосовно заходу т/х «PREVENTER».

У вказаній постанові Миколаївським окружним адміністративним судом встановлено, що посилання третьої особи 2 на наявність неприпустимого звуження ширини каналу місцями до 48 метрів та суттєве зміщення профілю каналу відносно осі є необґрунтованими. Нормативно-правові акти не містять правових норм, які б забороняли проведення та постановку до причалу третьої особи 1 торгівельного судна довжиною 227 м, шириною 32,2 м і заглибленням 7,9 м. Пунктом 4.3. Тимчасових правил передбачено можливість проходу першим коліном каналу акваторії порту Миколаїв у буксирному супроводженні суден, що мають довжину понад 187 м без обмеження максимальної довжини суден. Таким чином, приймаючи оскаржуване розпорядження та відмовивши у наданні дозволу на лоцманське проведення судна «PREVENTER» до причалу третьої особи 1 шляхом накладення резолюції на заявці морського агента «Атлантик Меритайм» на лоцманське проведення, а також у подальших листах позивач діяв в порушення приписів вищевказаних законодавчих актів України. Прийняте позивачем розпорядження є невмотивованим, не обґрунтоване будь-якими фактичними даними та прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Прийняттям розпорядження позивач порушив права та охоронювані законом інтереси третьої особи 1 щодо вільного здійснення законної господарської діяльності, закріплені статті 42 Конституції України, та конституційні основи правопорядку у сфері господарювання статті 5, 6, 19 Господарського кодексу України, та істотно обмежив третю особу 1 у можливості здійснювати експорт зерна відповідно до контракту.

27.04.2010року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду вказану постанову Миколаївського окружного адміністративного суду залишено без змін (т.2, а.с.73-79).

Цією ухвалою встановлено, що приймаючи оскаржуване розпорядження позивач здійснював владні управлінські функції на основі законодавства на виконання делегованих повноважень з питань забезпечення безпеки мореплавства по відношенню до третьої особи 1.

21.09.2010року відповідачем винесено рішення №469-р по справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, та інші особи у випадках, передбачених законодавчими актами України, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами субєктів, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Також, ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому звязку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом обєктивного і прямо не опосередкований у субєктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що обовязковою умовою визнання акта недійсним є порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Даний висновок підтверджується п.2 розяснення Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів».

Як вбачається зі змісту рішення №469-р від 21.09.2010року по справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», пункти 1, 2, 4-8 цього рішення ніяким чином на правовий стан позивача не впливають, обсяг прав та обовязків позивача не змінюють, а стосуються інших учасників справи відповідача.

За вказаних обставин на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про те, що пункти 1, 2, 4-8 рішення відповідача №469-р від 21.09.2010року у справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 прав та інтересів позивача не порушують, що є підставою для відмови позивачу у позові в цій частині позовних вимог.

Поряд із тим, відповідно до статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Згідно з статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються, в тому числі дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання субєкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 цього Закону. З метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для субєктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», таким, дія якого не зупиняється у звязку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.

З вказаних вище норм права вбачається, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів адміністративно-господарського управління та контролю шляхом прийняття будь-яких актів або вчинення будь-яких дій чи бездіяльності, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції зокрема, якими встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком тощо.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Так, спірним рішенням Антимонопольного Комітету України позивач Капітан Миколаївського морського торговельного порту Рябчиков Павло Сергійович був визнаний органом адміністративно-господарського управління та контролю у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (т.1, а.с.46-47). Однак, такий висновок протирічить нормам Закону України «Про захист економічної конкуренції», Кодексу торговельного мореплавства України, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено поняття субєкта господарювання, а також встановлено, що органи адміністративно-господарського управління та контролю, це субєкти господарювання, обєднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування. При цьому, субєктами господарювання визнаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Одночасно, вказаною статтею Закону дається поняття контролю, а саме контроль це вирішальний вплив однієї чи декількох повязаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність субєкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління субєкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обовязкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління субєкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу субєкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших субєктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів субєкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому субєкті господарювання.

Повязаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність субєкта господарювання. Зокрема, повязаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу торговельного мореплавства України державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту, який підпорядкований центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту (центральному органу виконавчої влади в галузі рибного господарства) і очолює Інспекцію державного портового нагляду. Капітан морського торговельного (морського рибного) порту діє відповідно до Положення про капітана морського торговельного (морського рибного) порту, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).

До функції капітану порту згідно до статті 88 Кодексу торговельного мореплавства України належать: 1) нагляд за дотриманням чинного законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства; 2) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено чинним законодавством України; 3) видача документів, зазначених у статті 51 цього Кодексу; 4) перевірка суднових документів, а також дипломів і кваліфікаційних свідоцтв; 5) видача посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу; 6) нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у порт і виходу з порту; 7) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища; 8) оформлення приходу суден у порт і виходу з порту; 9) керівництво лоцманською службою і службою регулювання руху суден, нагляд та контроль за ними; 10) організація і нагляд за криговим проведенням суден на підходах до порту в межах його акваторії; 11) видача дозволів на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення в межах території та акваторії порту будівельних, гідротехнічних та інших робіт; 12) облік та розслідування аварійних морських подій. Розслідування аварійних морських подій здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Відповідно до статті 89 Кодексу торговельного мореплавства України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обовязкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії порту. Розпорядження капітана морського торговельного (морського рибного) порту може бути скасоване тільки центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).

За порушення чинного законодавства і правил щодо безпеки мореплавства і порядку в порту капітан порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Зі змісту вищенаведених норм Кодексу торговельного мореплавства України вбачається, що на капітана покладено обовязок здійснення забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту.

Згідно з п. 1.2 Положення про капітана морського торговельного порту України (затвердженим наказом Міністерства транспорту та звязку України від 02.11.2000року №573) капітан морського торговельного порту України (надалі - капітан порту) є посадова особа, яка здійснює державний нагляд за мореплавством у морському торговельному порту України (надалі - порт). У частині питань, які стосуються нагляду за безпекою мореплавства, організації проведення розслідувань причин аварійних морських подій, капітан порту керується наказами та приписами Держфлотінспекції України, виданими в межах її компетенції. Згідно з п. 1.6. Положення у державному морському порту капітан порту і служба капітана порту входять до складу порту. Пунктом 2.8 Положення до обовязків капітану порту віднесено контроль за дотриманням вимог законодавства і міжнародних договорів України щодо безпечного морського перевезення пасажирів, вантажів. Здійснення перегляду документів, що містять інформацію про вантаж, з метою його безпечного морського перевезення суднами, які завантажуються в порту. Перевірка наявності та правильності укладання відправниками, перевізниками, одержувачами договорів обовязкового страхування відповідальності субєктів морського перевезення небезпечних вантажів у водах під юрисдикцією України на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що капітан порту здійснює державний нагляд за безпекою мореплавства у порту, не є органом адміністративно-господарського управління та контролю в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім того, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.12.2009року у справі №2а-5993/09/1470 визначено, що капітан порту є субєктом владних повноважень, а не органом адміністративно-господарського управління та контролю, та що Капітан Миколаївського морського порту Рябчиков Павло Сергійович, приймаючи рішення від 16.10.2009року за №45/2009, здійснював владні управлінські функції на основі законодавства на виконання делегованих повноважень (в розумінні положень ч.7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України) з питань забезпечення безпеки мореплавства при здійсненні діяльності, повязаної з використанням суден для перевезення вантажів.

Згідно п. 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України субєкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, необхідною та єдиною ознакою субєкта владних повноважень є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій. При цьому, акт ухвалений субєктом владних повноважень, яким останній зобовязує субєкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, згідно із законодавством України є обовязковим до виконання.

Дії капітана порту, що стали предметом дослідження у спірному рішенні Антимонопольного комітету, спрямовані на забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, не можуть бути кваліфіковані як антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що капітан порту не є ані субєктом господарювання, ані органом адміністративно-господарського управління та контролю, а тому не може бути відповідачем у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не може нести відповідальність за статтею 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 в частині відмови в задоволенні позову Капітана Миколаївського морського порту Рябчикова Павла Сергійовича про визнання недійсним пункту 3 рішення Антимонопольного комітету України від 21.09.2010року №469-р у справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» необхідно скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов в цій частині задовольнити.

Решта доводів скаржників зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Капітана Миколаївського морського порту Рябчикова Павла Сергійовича на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 задовольнити частково.

2.Апеляційну скаргу Міністерства транспорту та звязку України на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 задовольнити частково.

3.Апеляційну скаргу державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 задовольнити частково.

4.Рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 в частині відмови в задоволенні позову Капітана Миколаївського морського порту Рябчикова Павла Сергійовича про визнання недійсним пункту 3 рішення Антимонопольного комітету України від 21.09.2010року №469-р у справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» скасувати.

5.Прийняти нове судове рішення, яким позов Капітана Миколаївського морського порту Рябчикова Павла Сергійовича в цій частині задовольнити.

6.Визнати недійсним пункт 3 рішення Антимонопольного комітету України від 21.09.2010року №469-р у справі №36-26.13/81-10/44-10/52-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

7.В решті рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2011року у справі №38/452 залишити без змін.

8.Стягнути з Антимонопольного комітету України (03680, м.Київ, вул.Урицького, 45, ідентифікаційний код 00032767) на користь Капітана Миколаївського морського порту Рябчикова Павла Сергійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 42,50грн. державного мита за подання позову, 21,25грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9.Стягнути з Антимонопольного комітету України (03680, м.Київ, вул.Урицького, 45, ідентифікаційний код 00032767) на користь Міністерства транспорту та звязку України (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 00017584) 21,25грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

10.Стягнути з Антимонопольного комітету України (03680, м.Київ, вул.Урицького, 45, ідентифікаційний код 00032767) на користь державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23, ідентифікаційний код 01125608) 21,25грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

11.Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

12.Справу №38/452 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіСуховий В.Г.

Чорногуз М.Г

03.06.11 (відправлено)