Рішення № 16046407, 31.05.2011, Господарський суд Чернігівської області

31.05.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 698166

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

“31” травня 2011 р. Справа № 7/67

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком”, м. Київ

в особі : Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства ?Укртелеком?

14000, м. Чернігів, пр-т Миру,28

До відповідача: Приватного підприємства ?Юридична фірма ?Дія?

16600, м. Ніжин, вул. Московська,3а/2

Про стягнення 2025,94 грн.

Суддя Н.О Скорик

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 21.07.2008 р.

Відповідача: не з?явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством ?Укртелеком? подано позов до Приватного підприємства ?Юридична фірма ?Дія? про стягнення 1500 боргу по неповерненню грошових коштів, перерахованих на виконання договору по виготовленню науково технічної продукції № б/н від 26.01.2009 р., 246,67 грн. пені, 217,50 грн. інфляційних, 63 грн. 3% річних.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги заявою від 31.05.2011 р. визначив, що згідно ч.3 ст. 612 Цивільного кодексу України внаслідок прострочки боржника виконання втратило інтерес і позивачем предявлялись вимоги претензії про повернення суми передплати та відмову від прийняття виконання.

Відповідно до уточненого розрахунку позивачем нараховано 3% річних за період прострочки перерахування грошових коштів з 20.12.2009 р. по 05.05.2011 р. в сумі 61,77 грн. та 217,50 грн. інфляційних за період прострочки з 20.12.2009 р. по 31.03.2011 р.

Заява прийнята судом .

Справа розглядається з врахуванням зазначеної заяви.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді.

Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача в судовому засіданні встановлено:

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

26.01.2009 р. між сторонами укладено договір на виготовлення науково технічної продукції (технічна документація щодо складання документів, що посвідчує право оренди на земельну ділянку) відповідно до умов якого замовник ВАТ ?Уктелеком? (позивач) доручив, а виконавець ПП ?Юридична фірма ?Дія? (відповідач) зобовязався виконати у відповідності до умов даного договору комплекс робіт по виготовленню технічної документації щодо складання документів, що посвідчує право оренди на земельну ділянку для розміщення АТС (автоматична телефонна станція), розташованої за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Прилуцька,126 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору термін виконання робіт становить тридцять робочих днів, початком робіт є наступний день після надходження на рахунок виконавця авансової суми (п. 3.2. договору).

Розділом 4 договору сторони передбачили, що вартість робіт визначено з врахуванням витрат праці на збір вихідних даних, виконання підготовчих, проектних та погоджувальних робіт, оформлення та тиражування звіту. Вартість робіт є договірною та становить 1500 грн. Замовник попередньо сплачує виконавцю 100% вартості робіт, що становить 1500 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору п. 4.3., 5.4. договору 27.01.2009 р. позивачем перераховано відповідачу 1500 грн., що підтверджується копією банківської виписки.

Відповідач порушив умови договору в обумовлені договором строки роботу не виконав.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Листом № 07/1284 від 09.12.2009 р., відправленим на адресу відповідача рекомендованим листом, що підтверджується поштовою квитанцією № 7058 від 09.12.2009 р., позивач звернувся по відповідача з претензією про повернення до 20.12.2009 р. на рахунок позивача суми 1500 грн., оскільки роботи, обумовлені договором станом на 09.12.2009 р. не були виконані відповідачем.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

18.10.2010 р. позивачем направлено відповідачу лист № 1576 від 18.10.2010 р. в якому він вдруге вимагає повернути кошти в сумі 1500 грн., перераховані на виконання робіт по виготовленню технічної документації, у звязку з відсутністю результату виконаної роботи, а також потреби у подальшому виконані договору.

Відповідач отримав зазначений лист 19.10.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 01608383.

Згідно ст.. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, в звязку з відмовою позивача від прийняття виконання, оскільки внаслідок прострочки відповідача воно втратило інтерес для позивача, відповідач зобовязаний повернути одержані від позивача кошти на його вимогу, відповідно до ст.. 530 Цивільного кодексу України в строк до 20.12.2009 р.

На момент предявлення позову до суду та слухання справи в суді відповідач не повернув кошти в сумі 1500 грн.

За таких обставин позовні вимоги по стягненню 1500 грн. є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.. 536 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення 217,50 грн. інфляційних, як збитків від знецінення грошових коштів, за період прострочення виконання грошового зобовязання з 20.12.2009 р. по 31.03.2011 р. та 61,77 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобовязання з 20.12.2009 р. по 05.05.2011 р.

Відповідач не надав доказів сплати даних сум нарахувань.

Вимоги позивача по стягненню інфляційних та 3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

Пунктом 8.1. договору сторони визначили, що за невиконання договірних зобовязань виконавець і замовник несуть матеріальну відповідальність згідно з діючим законодавством.

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення 246,67 грн. пені за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 04.05.2010 р. по 05.05.2011 р. В обґрунтування підстав нарахування пені позивач посилається на Закон України ?Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань? від 22.11.1996 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України ?Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань? № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони не передбачили сплату пені за прострочку виконання грошового зобов?язання та, відповідно, не визначили її розмір.

Отже, посилання позивача на Закон України ?Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань? в обґрунтування вимог про стягнення пені, безпідставне і позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог згідно ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст..526,536,547,549,625,837,1212,1214 Цивільного кодексу України, ст. 49,.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Приватного підприємства ?Юридична фірма ?Дія?, м Ніжин, вул. Московська,3/2 (код 31948431, з будь якого поточного рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства ?Укртелеком?, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18 (р. 26008518 в ЧОД ПАТ ?Райффайзен банк ?Аваль? м. Чернігів, МФО 353348, код 01189425) 1500 грн. боргу, 217,50 грн. інфляційних, 61,77 грн. річних, 89,58 грн. держмита та 207,27 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити.

Суддя Н.О. Скорик

Повне рішення складено 01.06.2011 р.