Рішення № 16046237, 30.05.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2011 р.Справа № 4/5025/594/11 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак", м.Луцьк

до фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів, Хмельницька область

про стягнення 4655,52 грн. з яких 3182,73 грн. - основний борг, 53,05 грн. - 3% річних, 75,73 грн. - інфляційні, 318,96 грн. - пеня, 1025,05 грн. - штраф

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 26.04.2011р.

відповідач не з'явився

У судовому засіданні згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4655,52 грн., з яких 3182,73 грн. - основний борг, 53,05 грн. - 3% річних, 75,73 грн. - інфляційні, 318,96 грн. - пеня та 1025,05 грн. - штраф. В обґрунтування вимог посилається на умови договору № 103/651 від 02.01.2010 р.

В судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі. Окрім того, до матеріалів справи додав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2010р., підписаний сторонами із зазначенням відповідача, що із заборгованістю згідний.

Відповідач не направив представника для участі у судовому засіданні, запропоновані судом докази не надав, причини не направлення і не подання суду не повідомив. При цьому адреса останнього та його правовий статус підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_2. Відповідно на цю адресу та адресу, зазначену у позовній заяві, направлялися ухвали суду. Копія ухвали суду про порушення провадження у справі, що направлялась на адресу відповідача, поштою повернута з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи , оскільки ухвала суду надіслана відповідачу, що підтверджується штампом господарського суду та Реєстром відправленої кореспонденції. При цьому Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів. Згідно п.4.1 вказаних нормативів у редакції наказу Міністерстватранспорту та зв'язку України від 08.12.2009 р. N 1267 встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; 4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Згідно п.4.2 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Враховуючи, що ухвали суду надсилаються рекомендованою кореспонденцією та зважаючи на місцезнаходження відповідача , останнім мала бути отримана ухвала суду протягом зазначеного терміну (аналогічна позиція в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. по справі №22/1829-10). Правова позиція Вищого господарсьокого суду України щодо того, що штамп (відмітка про відправку ухвали) вважається належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час і місце судового засідання викладена у п.32 листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” № 01-08/530 від 29.09.2009.

При цьому судом враховано положення ст. 64 ГПК України, відповідно до якої вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена стороні належним чином, якщо вона надіслана за адресою місцезнаходження сторони, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За таких обставин спір вирішується з врахуванням ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між сторонами 02.01.2010р. укладений договір поставки № 103/651Т, згідно умов якого постачальник (надалі - позивач) зобовязувався поставити і передати у власність (повне господарське ведення) покупцю товар, а покупець (надалі відповідач) зобовязувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом цього договору, визначається в накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невідємною частиною даного договору. Загальний обсяг товару, що продається за цим договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару (п. п. 1.1-1.4) .

Згідно п. п. 2.1, 2.3 даного договору ціни на товар встановлюються, формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних. Загальну суму даного договору складає сума всіх накладних, по яких було відпущено товар, згідно даного договору.

Договором поставки передбачено також, умови та терміни оплати: схема 3: оплата за отриманий товар здійснюється відповідачем на умовах відтермінування 100% на 7 календарних днів з моменту відвантаження товару, кількість днів відтермінування від частоти доставки продукції клієнту протягом одного тижня та об'єму місячного обороту клієнта та визначається на розсуд позивача (п. 5.1 договору).

Згідно п. 5.4 договору поставки моментом виконання відповідачем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок позивача.

Сторони періодично здійснюють звірки взаєморозрахунків. Відповідач зобов'язаний провести оплату за товар незалежно від кількості його реалізації, в строки вказані у п. 5.1 договору (п. п. 5.5, 5.7)

Підпунктом 7.1.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість товару згідно розділу 5 даного договору.

Пунктами 8.1, 8.2 та 8.3 договору поставки передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання умов договору, сторони несуть відповідальність встановлену чинним законодавством України і цим договором. За несвоєчасну оплату за отриманий товар відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки від суми несплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє відповідача від оплати вартості товару. У випадку порушення відповідачем строку оплати товару (п. 5.1) більше ніж на 2 календарних дні, позивач має право стягнути з відповідача, окрім штрафних санкцій, передбачених п. 8.2 цього договору, штраф у розмірі 20% від суми поставленого та неоплаченого товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань, визначених договором поставки № 103/651Т від 02.01.2010р. позивач поставив відповідачу, а останній отримав товар на загальну суму 5125,23 грн., згідно накладних № 10-7/2498 від 31.03.2010р. на суму 2608,26 грн. та № 10-4-ТТ-7/700 від 08.04.2010р. на суму 2516,97 грн.

Проте, відповідач за отриманий товар повного розрахунку не провів у визначений договором термін, провівши лише частково розрахунок з позивачем у розмірі 1942,50 грн.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість у суму 3182,73 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2010р., підписаний сторонами із зазначенням відповідача, що із заборгованістю згідний.

За несвоєчасну оплату за отриманий товар відповідно до п. 8.2 договору, позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 318,96 грн. (за період з 08.04.2010р. по 15.10.2010р.).

Відповідно до п. 8.3 договору поставки за порушення відповідачем строку оплати товару (п. 5.1) більше ніж на 2 календарних дні, позивачем нарахований штраф відповідачу у розмірі 1025,05 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

На підставі даного, позивачем нараховані відповідачу 3% річних у розмірі 53,05 грн. (за період з 08.04.2010р. по 15.10.2010р.) та інфляційне збільшення суми заборгованості у розмірі 75,73 грн. (за період з 08.04.2010р. по 15.10.2010р.)

Станом на момент подання позову та розгляду справи по суті, заборгованість відповідачем не сплачена, на підтвердження протилежного відповідачем доказів не надано, протилежного не доведено.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача 4655,52 грн., з яких 3182,73 грн. - основний борг, 53,05 грн. - 3% річних, 75,73 грн. - інфляційні, 318,96 грн. - пеня та 1025,05 грн. - штраф.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

1. Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору, за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 1, 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

Позивач свої зобовязання за договором поставки виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на суму 5125,23грн., що підтверджується відповідними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначений договором строк, а саме до дати здійснення розрахунку, зазначеної у накладних не виконав своїх зобовязань щодо повної оплати вартості одержаного товару, сплативши лише частково за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3182,73 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2010р., підписаний сторонами із зазначенням відповідача, що із заборгованістю згідний.

Позовні вимоги в цій частині відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню .

2. Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГКУ).

Згідно ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 8.2, 8.3 договору поставки від 02.01.2010р. передбачено, що за несвоєчасну оплату за отриманий товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочки від суми несплати. У випадку порушення покупцем строку оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця штраф в розмірі 20% від суми поставленого та неоплаченого товару.

Відповідно позивачем нараховано пеню у розмірі 318,96 грн. (за період з 08.04.2010р. по 15.10.2010р.) та штраф у розмірі 1025,05 грн.

Правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 318,96 грн. пені, тому у заявлені до стягнення пені судом задоволено.

Однак, суд не може погодитись з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача 1025,05 грн. штрафу, оскільки як передбачено договором поставки від 02.01.2010р. позивач має право стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% від суми поставленого та неоплаченого товару. Розрахунок позивача проведено від суми поставленого товару, тобто 5125,23 грн., але при цьому не враховано, що відповідачем частково сплачено за отриманий товар 1942,50 грн. Тому правильним розрахунком нарахування штрафу буде: 3182,73 грн. (заборгованість) х 20% = 636,55 грн.

Отже, підлягає стягненню 636,55 грн. штрафу. В стягненні 388,50 грн. необхідно відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що відповідно до поданого позивачем розрахунку складає 53,05 грн. - 3% річних (за період з 08.04.2010р. по 15.10.2010р.) та 75,73 грн. - інфляційне збільшення суми заборгованості (за період з 08.04.2010р. по 15.10.2010р.).

Заявлені суми нарахованих 3% річних та інфляційних обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак", м.Луцьк до фізичної особа-підприємця ОСОБА_1, м. Старокостянтинів, Хмельницька область про стягнення 4655,52 грн. з яких 3182,73 грн. - основний борг, 53,05 грн. - 3% річних, 75,73 грн. - інфляційні, 318,96 грн. - пеня, 1025,05 грн. - штраф підлягає частковому задоволенню у розмірі 4267,02 грн.

У позові в частині стягнення 388,50 грн. штрафу належить відмовити, у зв'язку з безпідставністю.

Враховуючи задоволення часткове позову (91,66%) згідно ст. 49 ГПК України сплачені позивачем судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15,33, 44, 49, 66-68 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак", м.Луцьк до фізичної особа-підприємця ОСОБА_1, м. Старокостянтинів, Хмельницька область про стягнення 4655,52 грн. з яких 3182,73 грн. - основний борг, 53,05 грн. - 3% річних, 75,73 грн. - інфляційні, 318,96 грн. - пеня, 1025,05 грн. - штраф задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особа-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак", м.Луцьк (вул. Карбишева, 1, код 21736857) - 3182,73 грн. (три тисячі сто вісімдесят дві гривні 73 коп.) заборгованості; 318,96 грн. (триста вісімнадцять гривень 96 коп.) пені; 636,55 грн. (шістсот тридцять шість гривень 55 коп.) штрафу; 53,05 грн. (п'ятдесят три гривні 05 коп.) 3% річних; 75,73 грн. (сімдесят п'ять гривень 73 коп.) інфляційне збільшення; державне мито в розмірі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та 216,32 (двісті шістнадцять гривень 32 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 388,50 грн. штрафу відмовити.

СуддяЛ.П. Баула

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу