Рішення № 16046234, 26.05.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2011 р.Справа № 4/5025/650/11 За позовом Фермерського господарства „Оберіг-2007” с. Пасічна Ярмолинецький район

до Державного підприємства дослідного господарства „Шарівка” Хмельницького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук с. Шарівка Ярмолинецького району

про стягнення 90577,50 грн., з яких 78625,00 грн. - основний борг, 2374,30 грн. пені, 7076,16 грн. інфляційні втрати, 2502,04 грн. 3% річних

Суддя Баула Л.П.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 керівник

відповідача: не зявився

В судовому засіданні згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 91095,59 грн., з яких 78625,00 грн. - основний борг,7076,16 грн. - 3% річних, 2872,77 грн.-пеня, 2521,66 грн. інфляційні втрати.

В судовому засіданні 26.05.2011р. представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 78625,00 грн. основного боргу, 2374,30 грн. пені, 7076,16 грн. інфляційних втрат, 2502,04 грн. 3% річних. В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідач, в порушення умов укладених між сторонами договорів №1 від 01.05.2009р., №3 від 06.04.2010р., не розрахувався за виконані роботи, в результаті чого утворилась заборгованість. Також, у звязку з невиконанням умов вказаних договорів позивачем було нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищевказана заява про зменшення розміру позовних вимог нормам чинного законодавства не суперечить, будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів не порушує, подана у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому судом приймається.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 16.04.2011р.

З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Між фермерським господарством „Оберіг-2007” (виконавець) та державним підприємством дослідного господарства „Шарівка” Хмельницького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (замовник) укладено договори №1 від 01.05.2009р. та №3 від 06.04.2010р., відповідно до умов яких виконавець зобовязався провести всі види сільськогосподарських робіт по видах, площі та вартості, обумовлених в договорі. (п. 2.1.).

Вартість робіт за договором №1 від 01.05.2009р. сторони визначили у розмірі 62860,00 грн.; вартість робіт за договором №3 від 06.04.2010р. 30890,00 грн.

Розділом 3 даних договорів сторони визначили порядок розрахунків, а саме: згідно п. п. 3.1. договору №1 від 01.05.2009р. замовник за виконані сільськогосподарські роботи згідно п. 2.1.1. і акту виконаних робіт проводить оплату в грошовому виразі, але не пізніше 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт. Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору №3 від 06.04.2010р. замовник за виконані сільськогосподарські роботи згідно п. 2.1.1. і акту виконаних робіт проводить оплату в грошовому виразі 30% попередня оплата, 30% під час 50% виконання робіт, решта не пізніше 5 календарних днів після підписання акту виконаних робіт. Плата за надані послуги здійснюється безготівковими розрахунками, або вноситься готівкою в касу виконавця до 30 серпня 2010р.

В п. 4.5. договору №3 від 06.04.2010р. сторони передбачили відповідальність за порушення строків розрахунків, вказаних в п. 3.1., а саме: замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На виконання умов договорів №1 від 01.05.2009р., №3 від 06.04.2010р. позивачем були виконані сільськогосподарські роботи на загальну суму 93750,00 грн., про що свідчать складені та підписані між сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт від 12.11.2009р. на суму 62860,00 грн., від 27.04.2010р. на суму 30890,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договорів №1 від 01.05.2009р. та №3 від 06.04.2010р. щодо оплати виконаних робіт належним чином не виконав, лише частково розрахувавшись з позивачем.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача загалом складає 78625,00 грн., а саме: за договором №1 від 01.05.2009р. борг становить 47735,00 грн., за договором №3 від 06.04.2010р. 30890,00 грн.

Крім того, між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем за виконані роботи станом на 01.09.2010р. складає 78625,00 грн.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договорами, згідно зі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 7076,16 грн. інфляційних втрат (на борг в розмірі 47735,00 грн. за договором №1 від 01.05.2009р. за період 22.11.2009р. 06.04.2011р. в сумі 5346,32 грн.; на борг в розмірі 30890,00 грн. за договором №3 від 06.04.2010р. за період 01.09.2010р. 07.04.2011р. в сумі 1729,84 грн.). Також, позивач нарахував 3% річних загалом в розмірі 2502,04 грн. (на борг в розмірі 47735,00 грн. за договором №1 від 01.05.2009р., а також на борг в розмірі 30890,00 грн. за договором №3 від 06.04.2010р.).

Також, на підставі п. 4.5. договору №3 від 06.04.2010р. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2374,30 грн. за період 01.09.2010р. по 28.02.2011р.

Таким чином, в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача 90577,50 грн., з яких 78625,00 грн. - основний борг, 2374,30 грн. пені, 7076,16 грн. інфляційні втрати, 2502,04 грн. 3% річних.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини між фермерським господарством „Оберіг-2007” с. Пасічна Ярмолинецький район та державним підприємством дослідного господарства „Шарівка” Хмельницького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук виникли на підставі договорів №1 від 01.05.2009р. та №3 від 06.04.2010р., відповідно до умов яких виконавець зобовязався провести сільськогосподарські роботи, а замовник здійснити оплату виконаних робіт. (2.1.1.).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі виконаних робіт від 12.11.2009р., від 27.04.2010р. вказано перелік робіт, виконання яких було здійснено позивачем і виконання яких було прийнято відповідачем, а також визначена їх вартість.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач виконав взяті на себе зобовязання згідно умов договорів №1 від 01.05.2009р. та №3 від 06.04.2010р. та виконав сільськогосподарські роботи на загальну суму 93750,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Необхідно зазначити, що в п. 3.1. договору №1 від 01.05.2009р. сторони визначили, що замовник за виконані сільськогосподарські роботи проводить оплату не пізніше 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт. В п. 3.2. договору №3 від 06.04.2010р. замовник за виконані сільськогосподарські роботи проводить оплату до 30 серпня 2010р.

Акт виконаних робіт на суму 62860,00 грн. підписаний сторонами 12.11.2009р., отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт, визначених в даному акті, настав 26.11.2009р.

Акт виконаних робіт на суму 30890,00 грн. підписаний 27.04.2010р., отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт, визначених в даному акті настав 30.08.2010р.

Згідно ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, належним чином не виконав свій обов'язок щодо здійснення оплати виконаних робіт згідно актів виконаних робіт, він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 78625,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт в розмірі 78625,00 грн. є правомірною.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту п. 4.5. договору №3 від 06.04.2010р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність за порушення строків розрахунків, а саме: замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2374,30 грн., яка нарахована за період з 01.09.2010р. по 28.02.2011р. (181 день).

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування 3% річних в сумі 2502,04 грн. (на борг в розмірі 47735,00 грн. за договором №1 від 01.05.2009р. та на борг в розмірі 30890,00 грн. за договором №3 від 06.04.2010р.

Стосовно інфляційних втрат необхідно відмітити, що інфляційні втрати становлять 9331,03 грн. (за договором №1 від 01.05.2009р. за період грудень 2009р. березень 2011р. в сумі 6921,61 грн.; за договором №3 від 06.04.2010р. за період вересень 2010р. березень 2011р. в сумі 2409,42 грн.

Однак, позивач нарахував інфляційні втрати загалом на суму 7076,16 грн.

Отже, позивач правомірно, в межах обгрунтовано нарахованої суми, звернувся до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 7076,16 грн.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИ Р І Ш И В:

Позов фермерського господарства „Оберіг-2007” с. Пасічна Ярмолинецький район до державного підприємства дослідного господарства „Шарівка” Хмельницького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук с. Шарівка Ярмолинецького району про стягнення 90577,50 грн., з яких 78625,00 грн. - основний борг, 2374,30 грн. пені, 7076,16 грн. інфляційні втрати, 2502,04 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з державного підприємства дослідного господарства „Шарівка” Хмельницького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (с. Шарівка, Ярмолинецького району, код ЄДРПОУ 00729770) на користь фермерського господарства „Оберіг-2007” (с. Пасічна, Ярмолинецький район, код ЄДРПОУ 34515904) 78625,00 грн. (сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять пять гривень 00 коп.) - основного боргу, 2374,30 грн. (дві тисячі триста сімдесят чотири гривні 30 коп.) пені, 7076,16 грн. (сім тисяч сімдесят шість гривень 16 коп.) інфляційних втрат, 2502,04 грн. (дві тисячі пятсот дві гривні 04 коп.) 3% річних, 905,78 грн. (деятсот пять гривень 78 коп.) - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Л.П. Баула

Повне рішення виготовлено та підписано 30 травня 2011 року.

Віддруковано 3 примірника:

1 до справи,

2 позивачу,

3 відповідачу.