Рішення № 16046225, 24.05.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2011 р.Справа № 22/5025/607/11 за позовом Приватного підприємства "Агросервіс", м. Старокостянтинів Хмельницької області

до Державного підприємства "Хмельницьке", м. Старокостянтинів Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, м. Київ

про стягнення 798122,00 грн.

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 9 від 22.03.2011 р.

відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 55 від 11.05.2011 р.

третьої особи: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 220/416/д від 04.04.2011 р.

Повне рішення складено та підписано 25.05.2011 р.

Суть спору: позивач - приватне підприємство "Агросервіс" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - державного підприємства "Хмельницьке", в якій просить суд стягнути з останнього 798122,00 грн., а також судові витрати, в тому числі, 18000,00 грн. на оплату послуг адвоката.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 29.03.2010 р. між ним та відповідачем було укладено договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) на суму 470000,00 грн. з терміном повернення до 29.10.2010 р., а 19.04.2010 р. укладено договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) на суму 645000,00 грн. з терміном повернення до 30.11.2010 р. Повідомляє, що на виконання умов зазначених договорів позивачем на рахунок відповідача перераховано рядом платіжних доручень та внесено готівкою в касу відповідача за квитанціями до прибуткових касових ордерів кошти в сумі 1110550,00 грн. Як вказує позивач, відповідач на виконання договорів безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) здійснив часткове повернення грошових коштів через установу банку відповідними платіжними дорученнями та готівкою в касу позивача за прибутковими касовими ордерами в сумі 312428,00 грн. На думку позивача, залишок неповернутої відповідачем позивачу фінансової допомоги становить 798122,00 грн. Також позивач вважає, що терміни повернення фінансової допомоги закінчилися, відповідач своїх зобов'язань по їх виконанню не здійснив в повному обсязі, протягом чотирьох останніх місяців представники відповідача уникають безпосередньої зустрічі і не відповідають на телефонні дзвінки, не бажають виконувати укладені угоди щодо повернення грошових коштів, своїми протиправними діями відповідач завдає матеріальних збитків підприємству позивача.

На підтвердження позовних вимог, заявлених до відповідача, позивач надав суду копії договорів безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 29.03.2010 р. та від 19.04.2010 р., платіжних доручень № 2 від 28.03.2010 р., № 5 від 11.04.2010 р., № 67 від 12.04.2010 р., № 68 від 12.04.2010 р., № 6 від 12.04.2010 р., № 7 від 13.04.2010 р., № 8 від 15.04.2010 р., № 9 від 18.04.2010 р., № 10 від 18.04.2010 р., № 11 від 19.04.2010 р., № 12 від 25.04.2010 р., № 35 від 04.05.2010 р., № 16 від 05.05.2010 р., № 13 від 06.05.2010 р., № 20 від 13.05.2010 р., № 21 від 13.05.2010 р., № 23 від 19.05.2010 р., № 24 від 20.05.2010 р., № 25 від 27.05.2010 р., № 25 від 30.05.2010 р., № 29 від 01.06.2010 р., № 35 від 06.06.2010 р., № 43 від 10.06.2010 р., № 44 від 13.06.2010 р., № 49 від 15.06.2010 р., № 51 від 21.06.2010 р., № 55 від 29.06.2010 р., № 8 від 11.07.2010 р., № 11 від 12.07.2010 р., квитанцій до прибутковго касового ордера від 29.03.2010 р., 31.03.2010 р., 30.03.2010 р., платіжних доручень № 211 від 24.08.2010 р., № 215 від 31.08.2010 р., № 217 від 02.09.2010 р., № 221 від 09.09.2010 р., № 222 від 13.09.2010 р., прибуткових касових ордерів від 10.09.2010 р., від 13.09.2010 р., від 14.09.2010 р., від 15.09.2010 р., від 21.09.2010 р., від 22.09.2010 р., договору про надання правової допомоги від 14.03.2011 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 226, платіжного доручення № 33 від 22.03.2011 р., витягів з ЄДРПОУ щодо відповідача та позивача, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача № 656508, довідки управління статистики у Старокостянтинівському районі з ЄДРПОУ № 300321.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, в повному обсязі; пояснив, що нове керівництво відповідача не має наміру повертати заборгованість, хоча кошти надавались не конкретному керівництву, а підприємству. В запереченнях від 24.05.2011 р. на відзив та клопотання ДП "Хмельницьке" зазначив, що у Статуті ДП "Хмельницьке" не визначено розміру обмежень повноважень керівника підприємства. Крім цього, пояснює, що грошові кошти поступили на рахунок відповідача, ним вони використовувались, при цьому було здійснено часткове їх повернення, що, в свою чергу, свідчить про дійсність договорів позики та узгодження сторонами усіх істотних умов, тобто розмір позики, терміни повернення та інші умови. Заперечення відповідача, на думку позивача, не спростовують позовних вимог і не відносяться до обставин справи.

В письмовому клопотанні ОСОБА_4, яке надійшло на адресу суду, останній повідомив, що наказом Міністра оборони України від 01.04.2011 р. № 181 призначено нового керівника ДП "Хмельницьке". Також повідомляє, що ДП "Хмельницьке не визнає позовних вимог, оскільки вважає договори позики від 29.03.2010 р. та 19.04.2010 р. мнимими, такими, що не були направлені на виникнення правовідносин щодо позики, а були направлені за змовою попереднього керівника підприємства та керівника позивача на незаконне використання сільськогосподарських угідь державного підприємства. Кошти, що були перераховані на рахунок підприємства за вказаним договорами, носили транзитний характер, фактично були використані самим же позивачем у власних господарських цілях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що відповідач є підприємством державної форми власності, яке не має право укладати певні договори без погодження з Міністерством оборони України. В запереченні на позов від 23.05.2011 р. ДП "Хмельницьке" не визнає позовні вимоги, оскільки вважає, що договори позики від 29.03.2010 р. та 19.04.2010 р. не відбулися юридично як договори позики, а є удаваними договорами, такими, що не були направлені на виникнення правовідносин щодо позики, а були направлені, за змовою попереднього керівництва, на незаконе безоплатне використання сільськогосподарських угідь державного підприємства та заволодіння майном та коштами державного підприємства. На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на вимоги Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (ст. 6, п.п. 20, 30), ГК України (п. 5 ст. 75), вимоги п. 6.2.2. Статуту підприємства. Керівник державного підприємства не має права без погодження з органом управління укладати договори оренди або спільної діяльності щодо майна, яке перебуває у віданні підприємства, а також безоплатно передавати його в користування. Крім того, відповідач вважає, що оскільки не було дотримано встановленої законом процедури погодження договорів позики, вказані договори не можуть вважатись укладеними, а тому не можуть бути підставою для задоволення позову. Разом з цим, враховуючи недотримання процедури погодження договорів позики, сторони не досягли згоди щодо його істотних умов у передбаченому законом порядку. В підтвердження своїх доводів посилається на ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в клопотання від 12.05.2011 р. зазначає, що згідно з Статутом державного підприємства „Хмельницьке”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.07.2008 р. № 370, ДП „Хмельницьке” уповноважене здавати в оренду нерухоме майно лише за попередньою згодою уповноваженого органу управління. Відповідно до норм Положення про Департамент економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.12.2010 р. № 633, на Департамент покладено завдання щодо погодження договорів оренди нерухомого майна і залучення кредитних ресурсів підпорядкованими підприємствами. Міністерство оборони України є уповноваженим органом, до сфери управління якого входить державне підприємство „Хмельницьке”. За попередньою інформацією, будь-яких дозволів (погоджень) ДП „Хмельницьке” на залучення кредитів (позик) Міністерством оборони України не надавалося, тому вищезазначені договори вчинені директором ДП „Хмельницьке” з перевищенням повноважень.

В підтвердження своїх доводів посилається на ст. 67 та ст. 74 ГК України.

У відзиві на позов від 23.05.2011 р. представник Міністерства оборони України додатково зазначає, що договори позики між ПП "Агросервіс" та ДП "Хмельницьке" від 29.03.2010 р. та 19.04.2010 р. є удаваними, такими, що не були направлені на виникнення взаємовідносин позики, а були направлені, за змовою попереднього керівника ДП "Хмельницьке" та керівника позивача, на незаконне використання земель оборони. Крім того, пояснює, що на кошти, отримані від ПП "Агросервіс", ДП "Хмельницьке" придбало мінеральні добрива, засоби захисту рослин і паливно-мастильні матеріали та відповідно до відомостей бухгалтерського обліку використало для обробітку земель, які перебували у користуванні СТОВ "Заслуч", а останнє без погодження з ДП "Хмельницьке" зібрало та привласнило собі урожай. Третя особа на підтвердження своїх доводів також посилається на норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

23.05.2011 р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просить суд надіслати матеріали справи до слідчих органів та зупинити провадження у справі. Так, в обгунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що, укладаючи договори позики від 29.03.2010 р. та 19.04.2010 р., попередній керівник відповідача та керівник позивача фактично мали на меті здійснювати незаконне використання сільськогосподарських угідь державного підприємства в інтересах позивача та пов'язаної з ним особи всупереч встановленому законом порядку без здійснення процедури погодження із органом управління майном, тобто Міністерством оборони України. В березні 2010 р. всупереч встановленому законом порядку фактично в користування позивача та СТОВ "Заслуч", які засновані однією особою, перейшли сільськогосподарські угіддя загальною площею 595 га. Використання зазначених площ здійснювалось на підставі договору № 1 про надання послуг сільськогосподарською технікою, укладеного 09.04.2010 р. між ДП "Хмельницьке" та СТОВ "Заслуч".

Договорами позики від 29.03.2010 р. та 19.04.2010 р. ПП "Агросервіс" було штучно створено кредиторську заборгованість з наміром в майбутньому отримати право на урожай в рахунок боргу за договором позики, а також здійснювалось фінансування вирощування сільськогосподарських культур для спільних власних цілей зі СТОВ "Заслуч", використовуючи при цьому в якості транзитного розрахунковий рахунок державного підприємства. Кошти, що були перераховані за вказаними договорами позики, носили транзитний характер, фактично були переведені в момент їх поступлення на рахунки інших суб'єктів господарювання за послуги, які взагалі не надавались, а також на придбання матеріалів, що були використанні виключно для обробітку площ, які знаходились в користуванні позивача та СТОВ "Заслуч". Також відповідач відмічає, що урожай 2010 року з площі 595 га став власністю СТОВ "Заслуч" та ПП "Агросервіс", а лише частину урожаю ячменю було передано ДП "Хмельницьке", з реалізації якого і було здійснено часткове повернення позики ПП "Агросервіс" в сумі 312428,00 грн.

Таким чином, на думку відповідача, в даному випадку має місце скоєння діянь, переслідуваних в кримінальному порядку, направлених на незаконне використання сільськогосподарських угідь державного підприємства та заподіяння державному підприємству збитків шляхом укладення удаваних договорів позики та використання рахунку підприємства в якості транзитного.

Зважаючи на позицію відповідача щодо удаваності укладених договорів позики, а також на докази, що підтверджують використання отриманих в якості позики коштів з рахунку державного підприємства всупереч встановленому законом порядку і що такі дії можуть містити в собі ознаки складу злочину, передбаченого ст. ст. 364, 365 Кримінального кодексу України, а також враховуючи, що за умови задоволення позову державному підприємству будуть заподіяні додаткові збитки на суму 798122,00 грн., ДП "Хмельницьке" вважає неможливим подальший розгляд справи по суті без проведення слідчих дій, направлених на дослідження обставин, пов'язаних із укладанням договорів позики, використанням сільськогосподарських угідь державного підприємства, збиранням врожаю та встановлення в діяннях винних осіб наявності ознак складу злочину.

Представник позивача заперечує проти заявленого відповідачем клопотання, вказує на його необгрунтованість, зокрема, зазначає, що відповідач не позбавлений можливості самостійно звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою, при цьому вказує на те, що договори безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) не визнані в судовому порядку недійсними.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В свою чергу, частиною 2 статті 79 ГПК України передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Таким чином, господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК).

Однак, виходячи зі змісту норми ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог. При цьому надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до ст. 90 ГПК України: якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку. Господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури (аналогічна позиція викладена в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. у справі № 8/11/367-10).

Таким чином, суд не позбавлений можливості надіслати в органи прокуратури повідомлення з копіями матеріалів справи, що, в свою чергу, свідчить про відсутність перешкод для розгляду справи та вирішення спору по суті.

Також 23.05.2011 р. на адресу суду надійшло клопотання ДП "Хмельницьке" про продовження строку розгляду справи на 15 днів, в обгрунтування якого останнє зазначає про необхідність додаткового часу для подання обгрунтованого клопотання про зупинення провадження у справі.

Зважаючи на те, що судом відмовлено в задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в клопотанні про продовження строку розгляду справи також належить відмовити з огляду на його безпідставність.

В засіданні суду 24.05.2011 р. представник відповідача подав суду клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, у зв'язку необхідністю подання до суду в межах цієї справи детального письмового обгрунтування щодо необхідності визнання недійсним договорів позики, в обгрунтування якого посилається на п. 1 ст. 83 ГПК України.

Представник позивача заперечує проти клопотання відповідача, вважає, що відповідач своїми діями затягує розгляд справи.

Вказане клопотання задоволенню судом не підлягає з огляду на те, що відповідачем в процесі розгляду справи не було надано жодних доказів щодо необхідності визнання недійсними договорів позики, а ст. 77 ГПК України не передбачає даної обставини для оголошення перерви в судовому засіданні. При цьому судом враховується, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визнання договорів позики недійсними в окремому судовому провадженні.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно копій наданих в матеріали справи витягу з ЄДРПОУ станом на 28.03.2011 р., довідки управління статистики у Старокостянтинівському районі з ЄДРПОУ № 300321 та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача № 656508 місцезнаходженням позивача - приватного підприємства "Агросервіс" є: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, будинок 49; ідентифікаційний код 21312318.

Згідно копії наданого в матеріали справи витягу з ЄДРПОУ станом на 28.03.2011 р. місцезнаходженням відповідача - державного підприємства "Хмельницьке" є: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Заікіна, будинок 10; ідентифікаційний код 14173158.

29.03.2010 р. між позивачем (позикодавець) в особі директора Асадова А.Т. та відповідачем (позичальник) в особі директора Омелянюка О.Т. укладено договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, (надалі іменується "позика") шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, вказаний у цьому договорі, а останній зобов'язується повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором.

В п. 1.2. цього договору сторони погодили, що проценти за цим договором не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до розділу 2 зазначеного договору розмір позики становить 470000,00 (чотириста сімдесят тисяч гривень 00 коп.) грн. без ПДВ. Позика надається позикодавцем у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника, або готівкою в касу підприємства. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику, а договір вважається таким, що укладений, з моменту перерахування позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок позичальника в банківській установі, що його обслуговує, або готівкою в касу підприємства.

Позика за цим договором надається на строк до 29 жовтня 2010 року (п. 3.1 договору).

Розділом 4 зазначеного договору визначено порядок повернення позики. Зокрема, в день закінчення строку, вказаного в п. 3.1 цього договору, позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві. Позика може бути повернута позичальником позикодавцю достроково. Позика в повному обсязі повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця, або готівкою в касу підприємства. Позика вважається повернутою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.

Згідно з п. п. 7.1 та 7.2 вказаного договору він вважається укладеним з дня надання позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Відповідно до п. 7.3 договору строк повернення позики може бути продовжений за згодою сторін з підписанням сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 29.03.2010 р. підписаний представником позикодавця директором Асадовим А.Т. та представником позичальника директором Омелянюком О.Т., скріплений відбитками печаток сторін.

19.04.2010 р. між позивачем (позикодавець) в особі директора Асадова А.Т. та відповідачем (позичальник) в особі директора Омелянюка О.Т. укладено договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, (надалі іменується "позика") шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, вказаний у цьому договорі, а останній зобов'язується повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором.

В п. 1.2. цього договору сторони погодили, що проценти за цим договором не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до розділу 2 зазначеного договору розмір позики становить 645000,00 (шістсот сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн. без ПДВ. Позика надається позикодавцем у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника, або готівкою в касу підприємства. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику, а договір вважається таким, що укладений, з моменту перерахування позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок позичальника в банківській установі, що його обслуговує, або готівкою в касу підприємства.

Позика за цим договором надається на строк до 30 листопада 2010 року (п. 3.1 договору).

Розділом 4 зазначеного договору визначено порядок повернення позики. Зокрема, в день закінчення строку, вказаного в п. 3.1 цього договору, позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві. Позика може бути повернута позичальником позикодавцю достроково. Позика в повному обсязі повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця, або готівкою в касу підприємства. Позика вважається повернутою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.

Згідно з п. п. 7.1 та 7.2 вказаного договору він вважається укладенимм з дня надання позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Відповідно до п. 7.3 договору строк повернення позики може бути продовжений за згодою сторін з підписанням сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 19.04.2010 р. підписаний представником позикодавця директором Асадовим А.Т. та представником позичальника директором Омелянюком О.Т., скріплений відбитками печаток сторін.

Відповідно до платіжних доручень № 2 від 29.03.2010 р. на суму 30000,00 грн., № 5 від 11.04.2010 р. на суму 20000,00 грн., № 67 від 12.04.2010 р. на суму 150000,00 грн., № 68 від 12.04.2010 р. на суму 50000,00 грн., № 6 від 12.04.2010 р. на суму 50000,00 грн., № 7 від 13.04.2010 р. на суму 40000,00 грн., № 8 від 15.04.2010 р. на суму 60000,00 грн., № 35 від 04.05.2010 р. на суму 40000,00 грн., квитанцій до прибуткового касового ордера від 29.03.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 31.03.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 30.03.2010 р. на суму 10000,00 грн. позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 470000,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 29.03.2010 р.

Відповідно до платіжних доручень № 9 від 19.04.2010 р. на суму 28000,00 грн., № 10 від 19.04.2010 р. на суму 2800,00 грн., № 11 від 19.04.2010 р. на суму 28000,00 грн., № 12 від 25.04.2010 р. на суму 25000,00 грн., № 16 від 05.05.2010 р. на суму 31400,00 грн., № 13 від 06.05.2010 р. на суму 20000,00 грн., № 20 від 13.05.2010 р. на суму 45700,00 грн., № 21 від 13.05.2010 р. на суму 35500,00 грн., № 23 від 19.05.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 24 від 20.05.2010 р. на суму 15000,00 грн., № 25 від 27.05.2010 р. на суму 36100,00 грн., № 25 від 30.05.2010 р. на суму 8000,00 грн., № 29 від 01.06.2010 р. на суму 12800,00 грн., № 35 від 06.06.2010 р. на суму 100000,00 грн., № 43 від 10.06.2010 р. на суму 13000,00 грн., № 44 від 13.06.2010 р. на суму 43000,00 грн., № 49 від 15.06.2010 р. на суму 88250,00 грн., № 51 від 21.06.2010 р. на суму 18800,00 грн., № 55 від 29.06.2010 р. на суму 12550,00 грн., № 8 від 11.07.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 11 від 12.07.2010 р. на суму 56650,00 грн. позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 640550,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 19.04.2010 р.

Загалом, позивачем відповідачу надано грошові кошти на загальну суму 1110550,00 грн.

Платіжними дорученнями № 211 від 24.08.2010 р. на суму 56580,00 грн., № 217 від 02.09.2010 р. на суму 79500,00 грн., № 221 від 09.09.2010 р. на суму 12500,00 грн., № 222 від 13.09.2010 р. на суму 51500,00 грн., №215 від 31.08.2010 р. на суму 56650,00 грн., прибуткових касових ордерів від 10.09.2010 р. на суму 9056,00 грн., від 13.09.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 14.09.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 15.09.2010 р. на суму 6642,00 грн., від 21.09.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 22.09.2010 р. на суму 10000,00 грн. відповідач повернув позивачу поворотну фінансову допомогу на загальну суму 312428,00 грн., надану згідно договору від 19.04.2010 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 29.03.2010 р. становить 470000,00 грн., за договором від 19.04.2010 р. - 328122,00 грн., разом - 798122,00 грн.

В зв'язку з несплатою вказаної вище суми боргу у добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення останньої примусово.

Крім цього, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, на оплату послуг адвоката.

14.03.2011 р. позивач (замовник) уклав договір про правову допомогу з адвокатом ОСОБА_5 (виконавець), відповідно до п. 1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в об'ємі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно з п. 2.1 вказаного договору виконавець зобов'язаний: надати правову допомогу замовнику по стягненню боргу з державного підприємства "Хмельницьке" в розмірі 798122,00 грн.; організувати та вести претензійно-позовну роботу по матеріалах, наданих бухгалтерією замовника; представляти інтереси замовника в суді загальної юрисдикції, господарському та адміністративному суді при розгляді справ з усіма правами, наданими стороні по справі. В п. 4.1 цього договору сторони погодили, що за виконану роботу замовник проводить попередню оплату в розмірі 18000,00 грн. в термін до 30.03.2011 р. Договір вважається заключеним з моменту його підписання і діє на невизначений термін, тобто до повного його виконання сторонами.

Договір про надання правової допомоги від 14.03.2011 р. підписаний представником замовника директором Асадовим А.Т. та виконавцем адвокатом ОСОБА_5, скріплений відбитками печоток сторін.

Згідно платіжного доручення № 33 від 22.03.2011 р. відповідач здійснив перерахування грошових коштів ОСОБА_5 в сумі 18000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору від 14.03.2011 р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 1046 параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів позики. Так, позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в сумі 110550,00 грн., а відповідач зобов'язувався повернути позивачу таку ж саму грошову суму.

Укладеними договорами сторони визначили строки повернення позики, зокрема, договором від 29.03.2010 р. встановлено обов'язок повернення позики до 29 жовтня 2010 р., договором від 19.04.2010 р. - до 30 листопада 2010 р. Проте у зазначені строки відповідачем позика повернута лише частково в сумі 312428,00 грн.

Отже, на час звернення з позовом до суду у позивача виникло право примусового стягнення наданої відповідачу позики.

Матеріалами справи встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань, передбачених договорами безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 29.03.2010 р. та від 19.04.2010 р., внаслідок чого відповідач заборгував позивачу 798122,00 грн., з яких: за договором від 29.03.2010 р. - 470000,00 грн., за договором від 19.04.2010 р. - 328122,00 грн. Наявність даної заборгованості підтверджується зазначеними договорами, платіжними дорученнями, прибутковими касовими ордерами, квитанціями до прибуткових касових ордерів тощо.

Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

Твердження відповідача та Міністерства оборони України про те, що ДП "Хмельницьке" не уповноважене укладати певні договори без погодження Міністерством оборони України, спростовуються п. 3.5. Статуту державного підприємства "Хмельницьке", яким передбачено, що підприємство має право укладати угоди, договори (контракти), набувати майнові та особисті немайнові права, обов'язки, нести зобов'язання у передбачених законодавством України випадках, бути позивачем, відповідачем, третьою особою, яка бере участь у суді. Також, недоречними є посилання Міністерства оборони України на положення Статуту ДП "Хмельницьке", яким передбачено право останнього здавати в оренду нерухоме майно лише за попередньою згодою уповноваженого органу управління, оскільки предметом розгляду справи є неповернення безпроцентної позики, а не правовідносини, пов'язані з орендою нерухомого майна. Крім цього, судом не беруться до уваги твердження Міністерства оборони України про те, що відповідно до Положення про Департамент економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.12.2010 р. № 633, на Департамент покладено завдання щодо погодження договорів оренди нерухомого майна і залучення кредитних ресурсів підпорядкованими підприємствами, з огляду на те, що зазначене Положення було затверджене 01.12.2010 р., тоді як договори безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) укладені 29.03.2010 р. та 19.04.2010 р.

Відповідно до п. 4 ст. 67 ГК України (статтю 67 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2457-VI від 08.07.2010 р.) державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стеттею 12 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” (який набрав чиннності з дня його опублукування 30.04.2010 р.) установлено, що у 2010 році державні підприємства, в тому числі господарські товариства, акціонерні холдингові компанії (крім банків), у статутному фонді яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірні підприємства здійснюють внутрішні довгострокові (більше одного року) та зовнішні запозичення, надають гарантії або є поручителями за такими запозиченнями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють внутрішні короткострокові запозичення (до одного року), надають гарантії або є поручителями за такими запозиченнями - за погодженням з відповідними суб'єктами управління об'єктами державної власності таких підприємств. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом не приймається до уваги посилання третьої особи на норми пункту 4 ст. 67 ГК України, оскільки частину четверту ст. 67 ГК України доповнено згідно із Законом № 2457-VI (2457-17) від 08.07.2010 р., тобто на час укладання договорів безпроцентної позики (29 березня 2010 р. та 19 квітня 2010 р.) Господарський кодекс України не передбачав будь-яких погоджень з органами державної виконавчої влади у разі залучення державними підприємствами внутрішніх короткострокових кредитів (позик).

На час укладання вказаних договорів Закон України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не набрав чинності, а тому сторони не могли керуватися нормами ст. 12 даного Закону, оскільки вказана норма останнім не була відома. Також на дати укладання договорів не існувало порядку таких погоджень, оскільки вказаний порядок затверджений лише 07 липня 2010 р. згідно постанови КМ України № 563.

Згідно п. 1 „Порядку погодження здійснення у 2009 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами запозичень, забезпечення ними виконання зобов'язань за запозиченнями порукою або гарантією” (затвердженого постановою КМ України № 1217 від 18.11.2009 р.) останній визначає процедуру погодження здійснення у 2009 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами (далі - підприємства) запозичень, забезпечення ними виконання зобов'язань юридичних осіб за запозиченнями порукою або гарантією.

Відповідно до п. 1 „Порядку погодження здійснення у 2010 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами запозичень, забезпечення ними виконання зобов'язань за запозиченнями порукою або гарантією” (затвердженого постановою КМ України № 563 від 07.07.2010 р.) останній визначає процедуру погодження здійснення у 2010 році державними підприємствами, господарськими товариствами, акціонерними холдинговими компаніями (крім банків), у статутному фонді яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніми підприємствами (далі - підприємства) запозичень, забезпечення ними виконання зобов'язань юридичних осіб за запозиченнями порукою або гарантією.

Посилання відповідача на вказані вище порядки погодження є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки Порядок, затверджений постановою КМ України № 1217 від 18.11.2009 р., стосувався лише процедури погодження та визначав дану процедуру в 2009 році, а не в 2010 році - часі укладання договорів. Порядку, затвердженого постановою КМ України № 563 від 07.07.2010 р., на дати укладання договорів позики не існувало.

Крім того, необгрунтованими є посилання відповідача на п. 5.3 контракту, укладеного з керівником військового радгоспу "Хмельницький", оскільки вказаний пункт контракту стосувався лише підстав для можливого звільнення керівника підприємства і ніяким чином не забороняє укладання договорів позики без погодження з органом управління майна.

Також не заслуговують на увагу суду посилання відповідача та Міністерства оборони України на існування правовідносин між ДП "Хмельницьке" та СТОВ "Заслуч" на підставі договору № 1 від 09.04.2010 р. про надання послуг сільськогосподарською технікою, оскільки СТОВ "Заслуч" не є стороною правовідносин позики, які виникли між ПП "Агросоюз" та ДП "Хмельницьке", відповідно договір № 1 від 09.04.2010 р. не є предметом розгляду даної справи.

Доводи відповідача про те, що договори безпроцентної позики є неукладеними в зв'язку з недосягненням між сторонами у передбаченому законом порядку згоди щодо всіх істотних умови договору (п. 2 ст. 180 ГК України), судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не доведено зазначеного вище факту.

Зміст договорів безпроцентної позики свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, при цьому законодавство, на яке посилається відповідач в обгрунтування відзиву на позов, не стосується порядку досягнення згоди саме щодо істотних умов договору, оскільки вказані норми права визначають лише порядок та процедуру погодження залучення запозичень.

При цьому враховано, що за договором від 29.03.2010 р. позика надана у повному об'ємі в період з 29.03.2010 р. по 15.04.2010 р.; за договором від 19.04.2010 р. позика надана в сумі 640550,00 в період з 19.04.2010 р. по 12.07.2010 р. Даного факту відповідачем не спростовано.

Крім того, взято до уваги, що у випадку доведення часткового отримання предмета позики договір вважається укладеним на суму коштів, що фактично були отримані (аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. по справі № 14/192-09-5131). Також зі змісту п. 2.3 договорів вбачається, що позика вважається наданою, а договір укладеним з моменту перерахування грошових коштів, а не з моменту перерахування всієї суми позики, вказаної у договорах.

Безпідставними також є посилання Міністерства оборони України на положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", метою якого є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Зі змісту вказаного Закону вбачається, що учасники ринків фінансових послуг - це юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг. Цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Тобто положення цього Закону поширюються на діяльність в Україні фінансових установ, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ПП "Агросервіс" не відноситься до фінансових установ, тому зазначений Закон в даному випадку не може застосовуватися.

За таких обставин, оцінюючи надані докази, з врахуванням незаперечення відповідачем факту отримання грошових коштів, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

При прийнятті рішення судом враховано, що договори безпроцентної позики від 29.03.2010 р. та від 19.04.2010 р. не визнані у встановленому законодавством порядку недійсними, а враховуючи ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи відпвоідача, викладені в клопотанні про відкладення розгляду справи, про те, що кошти, які були перераховані на рахунок ДП "Хмельницьке", носили транзитний характер та фактично були використані самим позивачем у власних господарських цілях, судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені будь-якими доказами та спростовуються наявними у справі матеріалами. Зокрема, з наявних платіжних доручень та квитанцій вбачається факт перерахування грошових коштів саме позивачем та саме ДП "Хмельницьке" з призначенням платежу поворотна фінансова допомога.

Відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами того, що кошти, перераховані за вказаними вище платіжними дорученнями та квитанціями, використовувались самим позивачем в господарських цілях.

При цьому прийнято до уваги, що відповідач, вбачаючи ознаки складу злочину в діях керівників підприємств, не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх порушених прав та охоронювальних законом інтересів в правоохоронні органи. Проте доказів такого звернення відповідачем суду не надано.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (постанова Вищого господарського суду України від 23.02.2011 р. у справі № 17/150-10).

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного Закону поширюється на осіб, які є адвокатами.

Згідно ст. 2 Закону України „Про адвокатуру” адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат з оплати послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений відповідними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, право ОСОБА_5 на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю. Між адвокатом та позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 14.03.2011 р.

На підтвердження понесених позивачем витрат надано платіжне доручення № 33 від 22.03.2011 р., яке свідчить про те, що на підставі договору про надання правової допомоги від 14.03.2011 р. позивач сплатив ОСОБА_5 18000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи складність справи і суму позову та зважаючи на те, що адвокат ОСОБА_1 лише організовує та веде (представляє інтереси) претензійно-позовну роботу по матеріалах, наданих бухгалтерією позивача (п. п. 2.2 , 2.3 договору від 14.03.2011 р.), приймаючи до уваги неспіврозмірність вартості адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд вважає за доцільне і розумне зменшити вартість адвокатських послуг до 5000,00 грн. При цьому судом прийнято до уваги те, що відповідач є підприємством державної форми власності.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) необхідно покласти на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.

Крім того, суд вважає за необхідне повернути приватному підприємству "Агросервіс" (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, будинок 49; ідентифікаційний код 21312318) з Державного бюджету України 0,78 грн. зайво сплаченого державного мита при зверненні з позовом до суду, а також 236,00 грн. зайво сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що слід видати довідки.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання відповідача від 24.05.2011 р. про оголошення перерви відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів справи до слідчих органів відмовити.

Позов приватного підприємства "Агросервіс", м. Старокостянтинів Хмельницької області, до державного підприємства "Хмельницьке", м. Старокостянтинів Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, м. Київ, про стягнення 798122,00 грн. задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Хмельницьке" (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Заікіна, будинок 10; ідентифікаційний код 14173158) на користь приватного підприємства "Агросервіс" (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, будинок 49; ідентифікаційний код 21312318) 798122,00 грн. (сімсот дев'яносто вісім тисяч сто двадцять дві гривні 00 коп.) заборгованості, 7981,22 грн. (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 22 коп.) державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат по оплаті послуг адвоката.

Видати наказ.

Повернути приватному підприємству "Агросервіс" (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, будинок 49; ідентифікаційний код 21312318) з Державного бюджету України 0,78 грн. (сімдесят вісім копійок) зайво сплаченого державного мита, про що видати довідку.

Повернути приватному підприємству "Агросервіс" (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, будинок 49; ідентифікаційний код 21312318) з Державного бюджету України 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати довідку.

СуддяС.В. Заверуха

Віддруковано 5 примірників: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу, 4. третій особі, 5. в прокуратуру.

Повне рішення складено та підписано 25. 05.2011 р.