Рішення № 16046150, 31.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" травня 2011 р. Справа № 12/5007/49/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - дов. №026 від 30.05.11 р.

від відповідача ОСОБА_2. - дов. №433 від 07.04.11 р.

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор" (м. Херсон)

до Дочірнього пдприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 144 129,25 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 144 129,25 грн., з яких 92784,14 грн. - вартість товару; 1392,00 грн. - вартість транспортних послуг; 11269,59 грн. - пеня; 6592,33 грн. - штраф; 4961,66 грн. - 3% річних; 25468,84 грн. - інфляційні нарахування та судові витрати, з яких 1424,69 грн. державне мито та 236,00 грн. витрати з інформаційно технічного забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Надав довідку про стан заборгованості відповідача перед позивачем станом на 30.05.11р. та акт звірки, підписаний сторонами.

Представник відповідача в судовому засіданні надав копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з ЄДРПОУ та статуту підприємства.

Крім того, надав відзив на позовну заяву, згідно якого позов визнає лише в частині стягнення основного боргу.

В порядку ст. ст. 267 ЦК України, відповідач не заявляв клопотання про застосування позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.09 р. між Приватним підприємством "Комплектавтодор" (позивач, продавець) та філією "Житомирський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облатодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" був укладений договір купівлі-продажу №62 (а.с. 19-22).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно Специфікації до Договору.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість товару за договором складає 94176,14 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору продавець здійснює поставку товару на умовах EXW Херсон (ІНКОТЕРМС 2000) після підписання Додатку до Договору.

На поставку кожної партії товару покупець надає продавцю заявку, яка оформляється по фактичним потребам покупця (п. 3.2 договору).

Продавець розглядає заявку покупця в 5-ти денний строк та акцептує її або надає покупцю обгрунтовані заперечення в письмовій формі (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору, покупець зобов'язується сплатити вартість транспортних послуг на підставі документів, що надає продавець.

Згідно умов п. 3.6 договору продавець надає покупцю при передачі товару наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок, товаротранспортну накладну, акт виконаних робіт та податкову накладну до нього.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав дорожні знаки та кріплення до них на загальну суму 92784,14 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №219 від 15.05.2009 р. на загальну суму 31 932,14 грн.;

- №226 від 15.05.2009 р. на загальну суму 18 432,00 грн.;

- №225 від 15.05.2009 р. на загальну суму 42 420,00 грн. (а.с. 27-29).

Крім того, позивачем були надані відповідачу транспортні послуги на загальну суму 1 392,00 грн., про що був складений та підписаний сторонами акт виконаних робіт № 151 від 15.05.09р. (а.с. 31).

Відповідно до п. 6.1 договору, продавець виставляє покупцеві рахунок на кожну партію товару, а на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг - рахунок на виконання робіт.

Згідно п. 6.2 договору, покупець сплачує рахунки шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок продавця: попередня оплата за товар в обсязі 30% від суми фактичної заявки за кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та оплата наданих транспортних послуг покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару.

Для оплати вартості товару та транспортних послуг продавцем були виставлені рахунки:

- №222 від 15.05.2009 р. на загальну суму 1 392,00 грн.;

- №227 від 15.05.2009 р. на загальну суму 42 420,00 грн.;

- №230 від 15.05.2009 р. на загалну суму 31 932,14 грн.;

- №234 від 15.05.2009 р. на загальну суму 18 432,00 грн. (а.с. 32-35).

Відповідач оплату по вказаним рахункам не провів.

На думку позивача, у відповідності до п. 6.2 відповідач мав оплатити рахунки в період з 15.05.09 по 15.06.09, тобто протягом 30 днів з дати отримання товару.

19.11.2009 р. та 10.02.10 на ім'я директора ДП "Житомирський облавтодор" позивачем направлялись листи з вимогою про проведення розрахунків (а.с. 41,42), на які відповідач відповіді не надав і борг не сплатив.

Відповідно до п. 8.5 договору, в разі затримки оплати покупцем, покупець за вимогою продавця сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочки від вартості не сплачених отриманих товарів або послуг, а при прострочці більш ніж 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати позивач нарахував відповідачу до стягнення пеню за період прострочки оплати з 15.06.09 по 14.12.09, тобто за 182 дні; штраф у розмірі 7 %; 3% річних за період прострочки з 15.06.09 по 18.04.11, тобто за 672 дні; інфляційні за три дні травня 2009 року по березень 2011 року, які відповідно становлять:

- рахунок № 234 від 15.05.09 на суму 18432,00 грн.

2205,67 грн.; 1290,24 грн.; 5046,35 грн.; 1018,05 грн.

- рахунок № 227 від 15.05.09 на суму 42420,00 грн.

5076,19 грн.; 2969,40 грн.; 12281,27 грн.; 2342,98 грн.

- рахунок 230 від 15.05.09 на суму 31932,14 грн.

3821,16 грн.; 2235,25 грн.; 7801,13 грн.; 1762,70 грн.

- рахунок № 222 від 15.05.09 на суму 1392,00 грн.

166,57 грн.; 97,44 грн.; 340,09 грн.; 76,88 грн.

Всього: 11269,59 грн. - пені; 6592,33 грн. - штрафу; 25468,84 грн. - інфляційних нарахувань; 4961,66 грн. - 3% річних;

Відповідач позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу в сумі 94176,14 грн., з яких 92784,14 грн. - вартість товару, 1392,00 грн. - вартість транспортних послуг.

Решту позовних вимог позивач не визнає, вказав, що порушення зобов"язання відбулось не з його вини, оскільки з боку держави відсутнє належне фінансування та має місце тяжкий фінансовий стан підприємства-відповідача.

Вважає, що розрахунок штрафних санкцій проведений з помилками. Власного розрахунку відповідач не подав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог,враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, договори, зокрема, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням договору купівлі-продажу.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 62 від 14.05.09 і на виконання цього Договору, позивач поставив відповідачу дорожні знаки та кріплення до знаків на загальну суму 92784,14 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №219 від 15.05.2009 р. на суму 31 932,14 грн.; №226 від 15.05.2009 р. на суму 18 432,00 грн.; №225 від 15.05.2009 р. на суму 42 420,00 грн. (а.с. 27-29).

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.2 Договору сторони узгодили порядок проведення розрахунку, який мав здійснюватись в 2 етапи:

- 30% - попередня оплата за товар від суми фактичної заявки за кожну партію товару;

- остаточний розрахунок за отриманий товар (тобто 70%) та оплата наданих транспортних послуг на протязі 30 днів з дати отримання товару, тобто до 15.06.09.

Отже, як вбачається з договору, до моменту поставки, відповідачем мала бути здійснена 30% попередня оплата, яка, виходячи з загальної вартості товару в сумі 92784,14 грн, яка зазначена в специфікації та в додатку до договору, становить 27835,24 грн.

Таким чином, в період з 15.05.09 і до 15.06.09 відповідач мав виконати зобов"язання по сплаті 64948,90 грн. - 70% вартості товару та 1392,00 грн. вартості транспортних послуг, що в цілому становить 66340,90 грн.

Що стосується 30% вартості, яка мала бути сплачена як попередня оплата, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

Стаття 538 ЦК України вказує, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, виходячи з приписів ст 538 ЦК України, позивач в разі неотримання від відповідача попередньої оплати мав право зупинити або відмовитись від виконання свого зобов"язання щодо поставки дорожніх знаків.

Однак, оскільки, незважаючи на відсутність попередньої оплати позивач поставив товар, то відповідач мав виконати зустрічний обов"язок щодо його оплати у відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу направлялись листи від 19.11.2009 та від 10.02.2010 (а.с.41,42) з вимогою проведення розрахунків.

Доказів отримання відповідачем листа від 19.11.2009 позивачем не надано. Лист від 10.02.2010 № 33-р отриманий відповідачем 15.02.2010 р., про що свідчить відтиск штемпелю, тому суд вважає, що зобов"язання щодо проведення оплати 30% вартості товару відповідач мав виконати до 23.02.2010 року.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання не виконав, станом, як на день звернення позивача до суду, так і на день прийняття рішення його заборгованість становить 94176,14 грн., з яких 92784,14 грн. - вартість товару, 1392,00 грн. вартість транспортних послуг.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 94176,14 грн. є обгрунтованими, такими, що підтверджені належними доказами, тому підлягаєть задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

При укладені договору № 62 від 14.05.09 сторонами у п. 8.5 сторонами передбачена відповідальність покупця (відповідач) за несвоєчасно проведені розрахунки, а саме сплата пені в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості несплачених отриманих товарів чи послуг, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на викладене, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача вищевказані санкції.

Щодо розміру їх розміру, то суд вважає, що позивач неправомірно здійснив нарахування пені та штрафу на всю суму заборгованості, в тому числі, яка мала бути сплачена як попередня оплата, оскільки, як наголошувалось вище, в разі несплати попередньої оплати настають наслідки, передбачені ст. ст. 538, 693 ЦК України. Тобто, застосування умов договору, щодо відповідальності за несвоєчасно проведені розрахунки на суму 27835,24 грн., є неправомірним.

Правомірним буде нарахування пені та штрафу на суму 66340,90 грн., що становить 70% вартості товару плюс вартість транспортних послуг.

Крім того, у відповідності до ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, судом здійснено власний розрахунок пені та штрафу, згідно якого загальний розмір пені за період прострочки з 15.06.09 по 14.12.09, тобто за 182 дні, становить 6936,71 грн.; штраф - 4643,86 грн. (66340,90 грн. *7%).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не здійнив своєчасні розрахунки за отримані дорожні знаки, позивачем правомірно у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховано йому інфляційні та три проценти річних.

Однак, виходячи з вищевикладених обставин, неправомірним є нарахування інфляційних на всю суму заборгованості, починаючи з періоду, визначеного позивачем, тобто з травня 2009 року.

Нарахування інфляційних на суму 66340,90 грн. (70% вартості плюс вартість транспортних послуг) слід розпочинати з липня 2009 року, а на суму 27835,24 грн., з огляду на вищевикладені обставини, - з березня 2010 року

Крім того, при здійсненні нарахування інфляційних за місяці, в яких рівень інфляції був менше 100%, позивач помилково обраховані суми врахував на збільшення заборгованості, а не на її зменшення.

Суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, тобто відповідно з липня 2009 року та березня 2010 року.

Розрахунки індексу інфляції проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

При застосуванні вказаного методу розмір інфляційних нарахувань є більшим. Однак, як вбачається з розрахунку позивача, останній не застосовував "ланцюговий" метод, що є його правом.

Виходячи з обраного позивачем методу розрахунку, інфляційні за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 66340,9 грн. за період з липня 2009 р. по березень 2011 року становлять 10282,86 грн.; за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 27835,24 грн. за період з березня 2010 р. по березень 2011 р. - 2334,19 грн.

Загальна сума інфляційних нарахувань становить 12617,05 грн. (10282,86 грн. +2334,19 грн.).

Щодо нарахування 3% річних, то їх слід обраховувати наступним чином:

- за прострочення виконання грошового зобов"язання в сумі 66340,9 грн. з 15.06.09 по 18.04.11, тобто за 672 дні, що становить 3664,20 грн.;

- за прострочення виконання грошового зобов"язання в сумі 27835,24 грн. з 23.02.10 по 18.04.11, тобто за 420 днів, що становить 960,89 грн.

Загальна сума 3% річних - 4625,09 грн. (3664,20 грн. + 960,89 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, такий, що грунтується на нормах чинного законодавства та підлягає задоволенню в частині стягнення 122998,85 грн., з яких: 94176,14 грн. та складається з 92784,14 грн. - вартості товару та 1392,00 грн. - вартості транспортних послуг; 6936,71 грн.- пеня; 4643,86 грн. - штраф; 4625,09 грн. - 3% річних; 12617,05 грн.. - інфляційні нарахування.

В частині стягнення 4332,88 грн. пені (11269,59 грн.-6936,71 грн.); 1948,47 грн. штрафу (6592,33 грн.- 4643,86 грн.); 336,57 грн. 3% річних (4961,66 грн. - 4625,09 грн.); 12851,79 грн. інфляційних нарахувань (25468,84 грн. - 12617,05 грн.), що в цілому становить 19469,71 грн., суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, код 26192632

на користь Приватного підприємства "Комплектавтодор" , 73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км., код 14113570

- 94176,14 грн.- основний борг;

- 6936,71 грн.- пеня;

- 4643,86 грн. - штраф;

- 4625,09 грн. - 3% річних;

- 12617,05 грн. - інфляційні нарахування.

- 1229,99 грн. - державне мито;

- 203,75 грн. - витрати з інформаційно технічного забезпечення позову

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду вступає в закону силу в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 02 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам.