Постанова № 16045993, 23.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 р.Справа № 2-а-2332/09/2170 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Касєвич К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МКП Прозерпіна»до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання дій протиправними, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МКП Прозерпіна»звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, який у подальшому уточнило та в якому просило суд визнати нечинними податкові повідомлення рішення відповідача від 25 грудня 2008 року № 0006512301/0 та № 0006522301/0, від 06 лютого 2009 року № 0006512301/1 та № 0000492301/1; визнати протиправними дії відповідача щодо включення до акту № 3726/23-5/21290781 від 10 грудня 2008 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «МКП Прозерпіна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року валютного та іншого законодавства» неправдивих відомостей про завищення валових витрат на суму 164266 грн. 66 коп. за ІІ квартал 2008 року та зобовязати відповідача виключити ці відомості з акту перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що акт перевірки не є рішенням субєкту владних повноважень, а висновки суду не відповідають обставинам справи, у звязку з чим суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта та ТОВ «МКП Прозерпіна»розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні в період з 22 жовтня 2008 року по 2 грудня 2008 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МКП Прозерпіна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 30.06.2008 рік. За результатами перевірки складений Акт № 3726/23-5/21290781 від 10.12.2008року, в якому зафіксовані допущені позивачем порушення вимог пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.4.4 п. 5.4, п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток на суму 1363775 грн. 82 коп., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 164266 грн. 66 коп. за 2-й квартал 2008 року, встановлено порушення пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 499832 грн. 65 коп. за липень, грудень 2007 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008 р. № 0006512301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2716121 грн. 66 коп. (1363775 грн. 82 коп. основного платежу та 1352345 грн. 84 коп. штрафних санкцій); № 0006522301/0 від 25.12.2008 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 749748,97 грн. (499832 грн. 65 коп. основного платежу та 249916 грн. 32 коп. штрафних санкцій).

ТОВ «МКП Прозерпіна»подало скаргу на податкові повідомлення - рішення, за результатами розгляду якої ДПІ у м. Херсоні було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 25.12.2008 № 0006522301/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1342 грн. 65 коп. та 671 грн. 32 коп. застосованих штрафних санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін; податкове повідомлення - рішення від 25.12.2008 р. №0006512301/0 залишено без змін.

ДПІ визнало обґрунтованим віднесення суми податку на додану вартість, яка виникла у зв'язку з наданням послуг ТОВ "Таврида" по проживанню іноземних громадян в готелі "Мускат" в розмірі 1342,65 грн. до складу податкового кредиту, так як зазначені послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, про що свідчить контракт від 17.11.2007 р. між ТОВ «МКП Прозерпіна»та міжнародною компанією BEKIK GIDA SAN про покупку сільськогосподарської продукції рослинного походження та квітів.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір між сторонами виник внаслідок різного тлумачення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які регулюють порядок віднесення витрат платника податків до валових витрат.

Законом передбачено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону). Пунктом 1.32 ст. 1 Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п. 5.2.1 ст. 5 Закону в редакції, яка діяла в період який перевірявся).

Таким чином, платник податків має право віднести до валових витрат будь-які витрати на здійснення господарської діяльності, але витрати понесені платником повинні бути пов'язані з господарською діяльністю, яка направлена на отримання доходу.

Нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону, яким визначено, що установлення податкових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. При цьому, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону визначено, що валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції правильно встановив, що витрати позивача, включені до валових витрат у спірному періоді, підтверджуються належними доказами.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка регламентує правила ведення податкового обліку, не встановлює вимог до форми або виду документів, які були б належними для цілей податкового обліку, тобто, були б обов'язковими для підтвердження віднесення витрат до складу валових.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до статей 1, 3 цього Закону: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів). Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином суд першої інстанції правильно встановив, що, видаткові накладні, на підставі яких було здійснено повернення товару ПП "Імутфру", містять всі реквізити первинних бухгалтерських документів, вони відображені в податковому обліку., у звязку з чим відповідач безпідставно не прийняв їх до уваги.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги посилання відповідача в судовому засіданні на свідчення директора ПП "Імутфру" як доказ того, що товар не був повернутий останньому.

Суд першої інстанції правильно не прийняв як доказ письмові свідчення ОСОБА_1, в яких він посилається на викрадення у нього з автомобіля чистих листів з печаткою та його підписом, оскільки таке викрадення підтверджується тільки слідчими органами, а до міліції ОСОБА_1 не звертався.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача щодо безоплатного отримання товару внаслідок неповернення товару ПП "Імутфру", є припущенням, а не достовірно встановленою обставиною.

Суд першої інстанції правильно встановив, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладені в акті перевірки не обєктивно, без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, суб'єктивні припущення перевіряючих не мають підтвердження доказами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив неправомірність висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток, висновку про заниження податку на додану вартість за липень 2007 року на суму 499832 грн. 65 коп. при здійснення господарських операцій з ПП "Імутфру".

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацією та проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбанням та розповсюдженням подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним п. 7.11 ст. 7 цього Закону та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 5.4.4 п. 5.4 цієї статті). До складу валових витрат на підставі пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше 2 % від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Суд першої інстанції правильно встановив відсутність порушень при формуванні валових витрат в 1V кварталі 2007 року. Доказів того, що витрати позивача по проживанню іноземних громадян були пов'язані з рекламними цілями, суду не надано. Позивач довів, що оплата послуг по проживанню іноземних громадян в готелі "Мускат" була пов'язані з укладанням та виконанням зовнішньоекономічних контрактів (договорів), ці витрати були правомірно включені ТОВ «МКП Прозерпіна»до валових витрат підприємства як такі, що повязані із власною господарською діяльністю відповідно до пп. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Претензій до оформлення господарських операцій у податкової інспекції не було.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач неправомірно встановив заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2007 року на суму 1342 грн. 65 коп. Право на податковий кредит щодо сум ПДВ з витрат на проживання виникає у загальному порядку, встановленому п. 7.4.1 Закону про ПДВ, податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Суми ПДВ підприємство має право включити до податкового кредиту за умови, що ці суми мають бути підтверджені податковими накладними. З матеріалів справи вбачається, що претензій до оформлення податкових накладних, задіяних позивачем у спірному періоді для формування податкового кредиту немає, вони відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 5.5.1 п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплаті або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Таким чином, невід'ємною підставою для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат, є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності.

Викупаючи корпоративні права ТОВ "Світоч" у фізичних осіб, ТОВ «МКП Прозерпіна»здійснювало один із напрямів своєї статутної діяльності, тобто здійснювало діяльність, яка мала направленість на отримання доходу, незалежно від подальших результатів, відсотки за користування цими кредитними коштами підлягають включенню до складу валових витрат.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку», корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. Володіння позивачем 83 % статутного фонду ТОВ "Світоч" надає позивачу право управляти цим товариством. При ліквідації ТОВ "Світоч" позивач має право одержати активи. Порядок виплати дивідендів в товариствах з обмеженою відповідальністю регулюється статутами, підставою для розподілу прибутку є протокол загальних зборів учасників товариства. Періодичність виплати дивідендів законодавчо не встановлена, але податковою інспекцією не спростовані доводи позивача про те, що Статутом ТОВ "Світоч" передбачено розподіл прибутку та виплату один раз на рік після затвердження річних результатів фінансово-господарської діяльності товариства. Корпоративні права були придбані позивачем в травні 2008 року, відповідач перевіряв період діяльності з 01.07.2007 р по 30.06.2008 р., тому посилання податкової інспекції на відсутність дивідендів за цей період є незрозумілим.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що отримання чи не отримання дивідендів від володіння корпоративними правами ТОВ "Світоч" не має відношення до віднесення чи не віднесення до складу валових витрат сум сплачених відсотків по кредитному договору, пов'язаних з придбанням корпоративних прав. Підставою для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності, а остання не завжди є прибутковою. За наведених підстав висновок податкового органу про незаконне віднесення до складу валових витрат сплачених відсотків по кредитному договору та сум додаткових платежів, повязаних з придбанням корпоративних прав, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання нечинними оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання неправомірними висновків відповідача, викладених в акті планової виїзної перевірки та щодо зобов'язання ДПІ виключити з акту перевірки висновки.

Акт перевірки, не є нормативним актом, а є лише документом, який фіксує результати перевірки та встановлені перевіряючими факти. Акт перевірки виконує функцію носія доказів, які судом можуть бути прийняті або відхилені чи спростовані.

А тому, суд І інстанції, встановивши, помилковість висновків відповідача, які містяться в акті перевірки, та наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, не повинен був визнавати неправомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки, та зобовязувати виключити з акту ці висновки.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень відповідача від 25 грудня 2008 року № 0006512301/0, № 0006522301/0, від 06 лютого 2009 року № 0006512301/1 та № 0000492301/1 про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення в частині позовних вимог щодо податкових повідомлень - рішень ухвалив з додержанням норм права, проте в частині визнання неправомірними висновків, викладених в акті перевірки та зобов'язання ДПІ виключити з акту перевірки висновки, - допустив порушення норм процесуального права, у звязку з чим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена постанова скасована та ухвалена нова постанова про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МКП Прозерпіна»задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 25 грудня 2008 року № 0006512301/0, № 0006522301/0, від 06 лютого 2009 року № 0006512301/1 та № 0000492301/1 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «МКП Прозерпіна»податкових зобовязань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «МКП Прозерпіна»відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: суддя Домусчі С.Д.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.