Постанова № 1604239, 22.01.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

                                                                              Справа 2-а-1298/07

                                                                                                       н.н. 2-а-2319/08

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           22січня  2008 року                                                                                         м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд     

в складі головуючого: судді Гонтарука В.М.                     

при секретарі  Зелінській І.В.

за участю:

            представника позивача  Богданова О.В.

            представника відповідача Жуковської Н.Ю.

            представника відповідача Шуваєвої Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб» до Державної податкової інспекції м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року, суд –   

встановив:

Заявлено позов Підприємством «Торговий дім «Вінницяхліб» до Державної податкової інспекції м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 червня 2007 року на адресу Підприємства  «Торговий дім «Вінницяхліб», яке засноване на повній власності юридичної особи іноземної держави – компанії «Тіспон Маркетинг Лімітед» (надалі - Підприємство), надійшли податкові повідомлення від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 265 355 грн. (в т.ч. основний платіж - 176 903 грн. та штрафні санкції - 88 452 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року,згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 331 692 грн. (в т.ч. основний платіж - 221  128 грн. та штрафні санкції - 110 564 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту «Про результати виїзної позапланової перевірки Підприємства «Торговий дім «Віницяхліб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 01.04.2005 р. № 472/2350/31602344 від 14.03.2007 року, а податкові зобов'язання визначені по одних і тих же господарських операціях і є пов'язаними між собою.

Підприємство не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки та з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Щодо вимоги по податковому повідомленню-рішенню від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року.

На думку ДПІ у м. Вінниця позивачем завищено загальну суму валових витрат за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року на суму 884511 грн. 28 коп. в зв'язку з тим, що, не підтверджено факт придбання товарів Підприємством по купівлі висівок пшеничних гранульованих у ППФ «Діміна» за договором поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року, які в подальшому були експортовані позивачем через комісіонера МПП «Макс» за договором комісії №81 від 03.11.2003 року.

Позивач зазначає, що таке твердження ДПІ у м.Вінниці не відповідає дійсним обставинам.

Так як, 03.11.2003 року між Підприємством та МПП «Макс» укладено договір комісії №81, за яким останній зобов'язується від свого імені та за рахунок Підприємства здійснити реалізацію нерезидентам України продукцію, що належить Підприємству, укладати угоди, оформляти та підписувати необхідні документи та вчиняти інші дії, пов'язані з вказаними операціями необхідні для виконання доручень Комітента. Кількість товару, умови поставки, ціна погоджується сторонами у додатках.

12 січня 2004 року між Підприємством та ППФ «Діміна» укладено договір поставки, за яким ППФ «Діміна» зобов'язується передати Підприємству у власність товар. Номенклатура, якісні характеристики, кількість, ціна погоджується сторонами у додатках.

В рамках договору поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року, сторонами були укладені доповнення до цього договору, а саме: доповнення №1 від 12.01.2004 року, доповнення №2 від 30.01.2004 року, доповнення №4 від 30.03.2004 року.

Згідно вказаних вище доповнень, ППФ «Діміна» постачає Підприємству товар – висівки пшеничні гранульовані, за якими позивач фактично отримав цей товар, що підтверджується відповідними документами, зокрема: актами приймання-передачі, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними.

В подальшому, отриманий від ППФ «Діміна» товар, Підприємством був реалізований нерезиденту України - GгеаіесhСогр. Wilmington, USA. через комісіонера МПП «Макс», відповідно до умов договору комісії №81 від 03.11.2003 року та з урахуванням укладених додатків до нього, про що останнім були надані звіти комісіонера, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Наведене стверджується актами приймання-передачі товару та вантажно-митними деклараціями.

Крім того, вказані операції відображені у книгах придбання та реалізації товарів, робіт (послуг) та у податкових деклараціях за відповідний період як з податку на прибуток так і з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та статті 334 зазначеного кодексу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, висновок ДПІ у м.Вінниці щодо відсутності документального підтвердження валових витрат на суму 884 511 грн. 28 коп., вважає позивач не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, а отже віднесення цією суми до валових витрат позивачем є правомірним, оскільки згідно, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент здійснення операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Вимоги даної норми позивачем повністю дотримано.

Разом з тим, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення   від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року,також підлягає скасуванню, оскільки є протиправним.

Свою позицію позивач аргументував тим, що ДПІ у м. Вінниця неправомірно зроблено висновок щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 176 903 грн. з тих підстав, що немає документального підтвердження факту придбання товарів Підприємством по купівлі висівок пшеничних гранульованих у ППФ «Діміна» за договором поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року, які в подальшому були експортовані позивачем через комісіонера МПП «Макс» за договором комісії №81 від 03.11.2003 року і ця сума не є компенсацією за товар.

Згідно п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент здійснення операцій), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.7.5 ст. 7 вказаного вище Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

 дата здійснення першої з подій:

 або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки  відповідного рахунку  (товарного  чека)  -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання  платником - податку товарів (робіт, послуг).

Так, по операціях з придбання висівок пшеничних гранульованих продавцем виписано податкові накладні №02/02/01 від 02.02.2004 року на суму 439 067 грн. 25 коп., №16/02 від 16.02.2004 року на суму 500 000 грн., яка потім була відкоригована розрахунком коригування від 29.04.2004 року в зв'язку із зміною об'єму поставки, №29/04/04 від 29.04.2004 року та № 26/03 від 26.03.2004 року (по якій зроблено передоплату) на загальну суму 68 716,67 грн.

Тобто, позивач придбав висівки пшеничні гранульовані в ППФ «Діміна» по Договору №ПД/01 від 12.01.2004 року та додатками до нього №1 від 12.01.2004 року, №2 від 30.01.2004 року, №4 від 12.01.2004 року і відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на дану вартість» отримав право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Вказані операції відображені у книгах придбання та реалізації товарів, робіт (послуг) та у податкових деклараціях  за відповідний період як з податку на прибуток так і з податку на додану вартість.

Отже, висновок ДПІ у м.Вінниці щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України«Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 176 903грн., не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи і віднесення цією суми до податкового кредиту позивачем є правомірним.

 З огляду на викладене вище, позивач звернувся з позовом до суду, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

 Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.06.2007 року № 0000102350/2 вих. № 10877/10/23-514 від 12.06.2007 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.06.2007 року № 0000112350/2 вих. № 10878/10/23-514 від 12.06.2007 року.

В ході розгляду справи, відповідно до поданої письмової заяви представника позивача, проведено заміну неналежного позивача Підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб», яке засноване на повній власності юридичної особи іноземної держави – компанії «Тіспон Маркетинг Лімітед», належним – приватним підприємством «Торговий дім «Вінницяхліб», оскільки пройшла реорганізація таких.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовільнити їх. Крім обставин, що викладені в позовній заяві, представник позивача суду пояснив наступне.

Посилання відповідача на нікчемність договору поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року є безпідставним, оскільки вказаний договір містить всі істотні умови договору поставки та складений у відповідності до чинного законодавства України. Номенклатура, об'єм, ціна, місце здійснення поставки та її умови відображені у додатках до Договору.

При цьому, представник позивача, зазначив, що акти приймання - передачі  чітко вказують у якому місці та на яких умовах здійснено передачу товару, відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2000».

Щодо відсутності у ПП  «Торговий дім  «Вінницяхліб» товарно-транспортних накладних на перевезення товару пояснюється тим, що поставлений товар уже знаходився у порту м.Херсон і постачальником та покупцем не перевозився.

Відсутність складських  квитанцій у  позивача, які передбачені Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», пояснюється тим, що дія вказаного Закону не  поширюється на  здійснені операції  з поставки, оскільки предметом поставки є не зерно, а - висівки гранульовані, а порт Херсон не є сертифікованим зерновим складом, уповноваженим  видавати складські квитанції чи свідоцтва. Останній виконує функцію «перевалки» і надає суб'єктам господарювання свої потужності в оренду, а тому складські документи на зерно, передбачені вищевказаним Законом, не могли бути видані і сам порт не відображає у своєму обліку господарські операції інших суб'єктів господарювання.

Представники відповідача проти позову заперечували. Свою позицію, яка викладена в письмових запереченнях, мотивували слідуючим.

ДПІ у м.Вінниці було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб»  з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 р. по 01.04.2005 р., за результатами якої складено акт від 14.03.2007 року № 472/2350/31602344.

При проведенні перевірки було встановлено порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено загальну суму валових витрат за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року на суму 884511 грн. 28 коп., яка не є компенсацією за товар, оскільки документально не підтверджено факт придбання товарів Підприємством.

З позиції податкового обліку, всі витрати платника податків повинні бути підтверджені документально. Згідно з п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не можуть бути віднесені до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, ДПІ м.Вінниці були прийняті оскаржувані податкові повідомлення.

Крім того, представники відповідача вказують, що на ПП «Вінниця хліб», як на суб’єкта господарювання, який здійснює свою підприємницьку діяльність на ринку зерна, поширюється сфера дії Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Зазначений закон визначає правове регулювання ринку зерна, суб'єктів ринку зерна, якими є суб'єкти зберігання зерна та суб'єкти підприємницької діяльності, які діють на ринку зерна.

Зберігання зерна – це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Власники зерна укладають договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Договір складського зберігання зерна є публічним договором, (типова форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України), укладається у письмовій формі, що підтверджується видачею власнику  зерна складського документа.

Законом передбачено, що документ, який не відповідає вимогам зазначеного Закону не є складським документом, тобто без оформлення складського документа не здійснюється передача зерна, й відтак і не виникає переходу права власності згідно договорів на поставку укладених ПП «Вінницяхліб» з МПП «Діміна» та МПП «Макс», оскільки ПП «Вінницяхліб» було самостійно визначено момент переходу права власності на товар, згідно укладених договорів (умови Порт Херсон).

Зазначений вище Закон визначає правовий режим передачі зерна новому власнику, відповідно до якого передача зерна оформляється не актом прийому передачі, який наданий ПП «Вінницяхліб», а передачею простого чи подвійного складського свідоцтва шляхом оформлення передавального напису чи переоформленням складської квитанції.

Разом з тим, представник ДПІ у м.Вінниці Жуковська  Н.Ю. вважає, що ПП «Вінницяхліб» при укладенні договорів на поставку з МПП «Діміна» та МПП «Макс» не було дотримано вимог ЦК України, зокрема ст. 203, а тому такий правочин є нікчемним, що є підставою для визнання їх недійсними.

На підставі вищенаведеного, представники ДПІ у м.Вінниці, позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити у їх задоволенні.

При розгляді вказаної адміністративної справи, за клопотанням представника позивача призначена судово-бухгалтерська експертиза, яка здійснювалась Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. За результатами проведеної експертизи надано висновок №1487 від 15.10.2007 року. Разом з тим, в судовому засіданні заслухано пояснення судового експерта Радзієвського В.М., якому доручено проведення даної  судово-бухгалтерської експертизи.

Відповідно до пояснень та висновку проведеної експертизи встановлено, що валові витрати, заявлені підприємством «Торговий дім «Вінницяхліб» в податкових деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2004 року по 01.07.2004 року, документально підтверджуються.

Заслухавши пояснення сторін, експерта, дослідивши матеріали справи, та надані в їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у м.Вінниці було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб» (надалі – Підприємство)  з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 р. по 01.04.2005 р., за результатами якої складено акт від 14.03.2007 року № 472/2350/31602344.

При проведенні перевірки було встановлено порушення з боку позивача Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки Підприємством завищено загальну суму валових витрат за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року в зв'язку з тим, що, не документально підтверджено факт придбання товарів останнім по купівлі висівок пшеничних гранульованих у ППФ «Діміна» за договором поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року, які, в подальшому були експортовані позивачем через комісіонера МПП «Макс» за договором комісії №81 від 03.11.2003 року і ця сума не є компенсацією за товар.

Відповідно до підпункту п.п. 4.2.2, п. 4.2 ст. 4 п.п. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону Україна «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 та п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі акту №472/2350/31602344 від 14.03.2007 р., за порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року, що надіслані на адресу позивача.

Згідно вищевказаних рішень державного податкового органу, Підприємству «Торговий дім «Вінницяхліб» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 265 355 грн. (в т.ч. основний платіж - 176 903 грн. та штрафні санкції - 88 452 грн.) та визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 331 692 грн. (в т.ч. основний платіж - 221  128 грн. та штрафні санкції - 110 564 грн.).

Суд не погоджується з такими висновками Акту перевірки виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 03.11.2003 року між Підприємством та МПП «Макс» укладено договір комісії №81, відповідно до умов якого останній зобов'язується від свого імені та за рахунок Підприємства здійснити реалізацію нерезидентам України продукцію, а саме висівок пшеничних гранульованих, що належить Підприємству, укладати угоди, оформляти та підписувати необхідні документи та вчиняти інші дії, пов'язані з вказаними операціями необхідні для виконання доручень Комітента. Кількість товару, умови поставки, ціна погоджується сторонами у додатках.

12 січня 2004 року, в рамках  вищезазначеного договору,  між Підприємством та ППФ «Діміна» укладено договір поставки №ПД/01, за яким ППФ «Діміна» зобов'язується передати Підприємству у власність товар. Номенклатура, якісні характеристики, кількість, ціна погоджується сторонами у додатках.

На виконання договору №ПД/01 від 12.01.2004 року, сторонами 12.01.2004 року укладено Доповнення №1, за яким ППФ «Діміна» постачає Підприємству 1000 тонн висівок пшеничних гранульованих на суму 521 000 грн.

02 лютого 2004 року Підприємство отримало від ППФ «Діміна» висівки пшеничні гранульовані в кількості 841,125 тонн на суму 439 067 грн. 25коп., в т.ч. ПДВ – 73177,88грн. на умовах СРТ порт Херсон, що підтверджується актом приймання - передачі №1, Рахунком-фактурою №02/02/01 від 02.02.04 року, видатковою накладною №02/02/01 від 02.02.2004 року та податковою накладною №02/02/01 від 02.02.2004 року, товар отримано за довіреністю сер. ЯЕО  №232288 від 02.02.2004 року.

15.01.2004 року, в рамках договору комісії №81 від 03.11.2003 року, між позивачем та МПП «Макс» - комісіонером укладено додаток №2 до договору комісії № 81, та є його невід’ємною частиною. Згідно додатку №2, отриманий Підприємством товар від ППФ «Діміна», реалізований комісіонером нерезиденту України - GгеаіесhСогр. Wilmington, USA., про що надано звіт комісіонера від 16.02.2004 року, акт виконаних робіт №3 від 16.02.2004 року з податковою накладною №6 від 16.02.2004 року.

 Вищезазначене стверджується Актом приймання-передачі №3 від 02.02.2004 року, довіреністю сер. ЯЕО № 259547 від 02.02.2004 року та вантажно-митною декларацією №50800/4/001234 від 11.02.2004, що завірена Херсонською митницею, з відміткою «сплачено» та «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України».

На підставі договору №ПД/01 від 12.01.2004 року, сторонами 30.01.2004 року укладено доповнення №2, відповідно до якого ППФ «Діміна» постачає Підприємству разом 2200 тонн висівок пшеничних гранульованих на суму 1 166 000 грн.

04 березня 2004 року Підприємство отримало від ППФ «Діміна» висівки пшеничні гранульовані в кількості 500 тонн на суму 265000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №04/03 від 04.03.2004 року та податковою накладною №16/02 від 16.02.2004 року, розрахунком коригування від 29.04.2004 року (по якій зроблено коригування в зв'язку із зміною об'єму поставки), товар отримано за довіреністю сер ЯЗЗ №076371 від 03.03.2004 року. Відповідно до проведеної передачі товару, складено акт приймання - передачі №4 від 04 березня 2004 року.

В подальшому, з урахуванням положень договору комісії №81 від 03.11.2003 року, та згідно укладеного до нього додатку №3 від 02.02.2004 року, отриманий від ППФ «Діміна» товар, Підприємством був реалізований нерезиденту України - GгеаіесhСогр. Wilmington, USA комісіонером - МПП «Макс», про що останнім, надано звіт комісіонера від 19.03.2004 року з податковою накладною №11 від 19.03.2004 та складено акт виконаних робіт №4 від 19.03.2004 року.

 Вищенаведене стверджується Актом приймання-передачі №4 від 04.03.2004 року, затвердженого підписами перших осіб та печатками позивача та МПП «Макс», довіреністю сер. ЯЗП №623377 від 04.03.2004  року та вантажно-митною декларацією  №50800/4/002125   від 11.03.2004 року, що завірена Херсонською митницею, з відміткою «сплачено» та «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України».

На виконання договору №ПД/01 від 12.01.2004 року, сторонами 30.03.2004 року укладено доповнення №4, за яким ППФ «Діміна» постачає Підприємству 700 тонн висівок пшеничних гранульованих на суму 412 300 грн. і 29 квітня 2004 року складено акт приймання-передачі №5, за яким Підприємство отримало, від ППФ «Діміна» висівки пшеничні гранульовані в кількості 606,700 тонн на суму 357346, 30 грн. , в т.ч. ПДВ – 59557,72, що підтверджується також Рахунком - фактурою №29/04/04 від 29.04.2004 року, видатковою накладною №29/04/04 від 29.04.2004 року та податковими накладними №29/04/04 від 29.04.2004 та 26/03 від 26.03.2004 року (по якій зроблено передоплату), товар отримано за довіреністю  сер ЯЗП № 718439 від 29.04.2004 року.

В подальшому, отриманий від ППФ «Діміна» товар, Підприємством був реалізований нерезиденту України - GгеаіесhСогр. Wilmington, USA. по вказаному вище договору комісії №81 від 03.11.2003 року, згідно додатку №4 від 31.03.2004 року до нього, комісіонером - МПП «Макс», про що, останнім, надано звіт комісіонера від 12.05.2004 року, акт виконаних робіт №5 від 12.05.2004 року з податковою накладною №17 від 12.05.2004 року.

Наведене стверджується Актом приймання-передачі №5 від 29.04.2004 року, довіреністю сер. ЯЗП №623388 від 28.04.2004 року та вантажно-митною декларацією №50800/4/004475 від 0.05.2004 року, що завірена Херсонською митницею, з відміткою «сплачено» та «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України».

Вказані операції відображені у книгах придбання та реалізації товарів, робіт (послуг) та у податкових деклараціях за відповідний період як з податку на прибуток так і з податку на додану вартість.

Згідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при визначені валових витрат у зв’язку з придбанням товарів, відповідно до вищезазначених операцій, позивачем до складу валових витрат І кварталу 2004 року віднесено суму 618743 грн., за І-ше півріччя 2004 року – 884511грн.

Однак відповідач вважає, що вказана сума не може бути включена до валових витрат, оскільки не є компенсацією за товар, так як документально не підтверджено факт його придбання.

Актом документальної перевірки, який послугував підставою для проведення донарахувань зазначається, що Підприємством при визначені сум валових витрат, було порушено п.5.1., п.п.5.3.9. п.5.3 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається зі змісту п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент здійснення операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власні господарській діяльності.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, не належить до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В підтвердження здійснених Підприємством господарських операцій за наслідками укладених договорів, позивач надав суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір поставки № ПД/01 від 12.01.2004 року, доповнення до нього, акти приймання-передачі, видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, договір комісії  №81 від 03.11.2003 року, доповнення до нього акти приймання-передачі, довіреності на отримання матеріальних цінностей, вантажно-митні декларації, засвідчені Херсонською митницею, акти виконаних робіт та звіти  комісіонера, оригінали яких в послідуючому були передані на дослідження судово-бухгалтерської експертизи.

Згідно з висновком Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1487 від 15.10.2007 року, валові витрати, заявлені підприємством «Торговий дім «Вінницяхліб» в податкових деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2004 року по 01.07.2004 року документально підтверджуються.

Проаналізувавши досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку, що при визначені валових витрат у зв’язку з придбанням товарів, відповідно до вищезазначених операцій, позивачем правомірно включено до складу валових витрат І кварталу 2004 року суму 618743 грн. та за І-ше півріччя 2004 року – 884511грн.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зі змісту наведеної норми Закону вбачаються дві самостійні підстави для формування податкового кредиту: перша - із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва  (обігу); друга - із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до умов Договору №ПД/01 від 12.01.2004 року та додатками до нього №1 від 12.01.2004 року, №2 від 30.01.2004 року, №4 від 12.01.2004 року, позивач придбав висівки пшеничні гранульовані в ППФ «Діміна», що є продавцем за договором.

На підтвердження операцій, здійснених за наслідками укладених договорів, виписано податкові накладні №02/02/01 від 02.02.2004 року на суму 439 067 грн. 25 коп., №16/02 від 16.02.2004 року на суму 500 000 грн., яка потім була відкоригована розрахунком коригування від 29.04.2004 року в зв'язку із зміною об'єму поставки, №29/04/04 від 29.04.2004 року та № 26/03 від 26.03.2004 року (по якій зроблено передоплату) на загальну суму 68 716,67 грн.

Відповідно до п.7.5 ст. 7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент здійснення операцій), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки  відповідного рахунку  (товарного  чека)  -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання  платником - податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

З урахуванням проведеної операції, на виконання якої позивачем здійснено оплату, а продавцем виписано податкові накладні, на підставі п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на дану вартість», Підприємство «Торговий дім «Вінницяхліб» отримав право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Вказані операції відображені у книгах придбання та реалізації товарів, робіт (послуг) та у податкових деклараціях  за відповідний період як з податку на прибуток так і з податку на додану вартість.

Придбавши висівки пшеничні гранульовані в ППФ «Діміна» по Договору №ПД/01 від 12.01.2004 року та додатками до нього №1 від 12.01.2004 року, №2 від 30.01.2004 року, №4 від 12.01.2004 року,  позивач здійснив витрати в грошовій формі, для подальшого їх використання у власній діяльності, фактично для їх продажу з метою отримання доходів

З матеріалів справи вбачається, зокрема договору комісії  №81 від 03.11.2003 року, доповнень до нього, актів приймання-передачі, довіреності на отримання матеріальних цінностей, актів виконаних робіт, звітів комісіонера, вантажно-митних декларацій, які засвідчені Херсонською митницею з відміткою «сплачено» та «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України», що придбаний товар був в подальшому експортований.

На підставі викладених фактів, суд дійшов висновку, що позивачем  правомірно віднесено суму 176 903грн. до податкового кредиту

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Твердження відповідача щодо визнання Договору поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року нечинним, не береться судом до уваги, оскільки дане питання не відноситься до предмету спору, є поза межами адміністративного позову, а тому не є предметом доказування в судовому процесі під час розгляду даної справи.

Посилання  ДПІ у м.Вінниці на невідповідність місця складання  актів  приймання-передачі  поставленого товару місцю фактичної  його  передачі,  як на  доказ, суд вважає безпідставними, оскільки в актах приймання - передачі поставленого товару є вказівка на місце та умови його передачі : «на умовах СРТ порт Херсон», тобто, акти приймання - передачі чітко вказують у якому місці та на яких умовах здійснено передачу  товару.

Про відсутність складських квитанцій у позивача, які передбачені Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», спростовуються поясненнями представника  позивача відповідно до яких, предметом поставки є не зерно, а - висівки гранульовані, про що було і зазначено в самому Акті перевірки.

Згідно з ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд вважає, що висновок ДШ у м.Вінниці щодо порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки Підприємством завищено загальну суму валових витрат за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року в зв'язку з тим, що, не документально підтверджено факт придбання товарів останнім по купівлі висівок пшеничних гранульованих у ППФ «Діміна» за договором поставки №ПД/01 від 12.01.2004 року, які, в подальшому були експортовані позивачем через комісіонера МПП «Макс» за договором комісії №81 від 03.11.2003 року, є безпідставним, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 163, 162, 167,181, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –                       

постановив:

Позов приватного підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб» до Державної податкової інспекції м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2007 року №0000102350/2 вих.№10877/10/23-514 від 12.06.2007 року та від 12.06.2007 року №0000112350/2 вих.№10878/10/23-514 від 12.06.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Торговий дім «Вінницяхліб» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:

Постанова, відповідно до ст. 160, ч.4 ст. 167 КАС України,  в повному обсязі виготовлена 28.01.2008 року.