Постанова № 1604224, 23.01.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

23 січня 2008 р.                                                                                Справа № 2-а-17730/07

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сторчак Володимир Юрійович, розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Елітекс-1", м. Вінниця  

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці 

про:  визнання протиправними дій по організації і проведенню позапланової виїзної перевірки в період з 26.10.07 по 08.11.2007р.

 скасування наказу   № 1634/23-п від 26.10.07

 визнання нечинним направлення № 2501/23 від 26.10.07

визнання нечинним акту  № 2024/2330/33323051 від 9.11.07

скасування повідомлення рішення № 21398/10/23 від 22.11.07

скасування повідомлення рішення № 21399/10/23 від 22.11.07

При секретарі судового засідання:  Гонті Інні Олександрівні

За участю представників сторін :

позивача     :     Костелєй К.Л.  ( за дорученням

відповідача :     Тишківський С.А, Герасименко В.М.

            Заявлено позов  Приватного підприємства “Елтекс-1”, м. Вінниця до  Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними дій по організації і проведенню позапланової виїзної перевірки в період з 26.10.07 по 08.11.2007р.;  скасування наказу   № 1634/23-п від 26.10.07 р.;  визнання нечинним направлення № 2501/23 від 26.10.07 р.; визнання нечинним акту № 2024/2330/33323051 від 9.11.07 р.; скасування повідомлення - рішення № 21398/10/23 від 22.11.07 р. та № 21399/10/23 від 22.11.07 р.

            Позов мотивований тим, що  діями відповідача при  проведені позапланової виїзної перевірки, порушені права та законні інтереси ПП “Елтекс-1”як платника ПДВ.

Так, перевірку проведено без рішення суду, як то встановлено ч.8 Закону України “Про державну податкову службу України”;

мета проведення позапланової перевірки, вказана у направлені № 2501/23 від 26.10.2007 р. не відповідає меті проведення позаплановї перевірки, вказаній у акті за № 2024/2330/33323051 від 9.11.2007 р.;

в направлені визначено ТОВ “Єлтекс-1”, тоді як перевірка проводилась на ПП “Елтекс-1”;

позивачеві не надано  належним чином оформленої копії наказу №1634/23п від 26.10.07 р., на підставі якого проведена перевірка;

порушені терміни (60 днів), в межах яких повинна була проводитись позапланова виїздна перевірка.

Відповідач в судовому засіданні та у письмових поясненнях проти позову заперечив, вважаючи його необґрунтованим з наступних підстав.

Проведення позапланової виїзної перевірки здійснюється за  рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Такий наказ  було отримано відповідачем під розписку;  мета перевірки, вказана в направлені, за змістом повністю відповідає меті, зазначеній у акті; при проведені даної перевірки застосовані  норми Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким, зокрема, встановлено строк визначення контролюючим органом податкових зобов’язань платнику податків-1095 днів від граничного строку подачі  податкової декларації.

Крім того, наказ на призначення перевірки та акт перевірки не є правовими актами індивідуальної дії, а тому не можуть бути скасовані.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н ОВ И В:

26 жовтня 2007 р. для проведення в термін з 26.10.2007 р. по 8.11.2007 р. позапланової виїзної документальної перевірки  ПП “Елтекс-1”,  відповідачем направлена посадова особа –старший державний податковий ревізор-інспектор Герасименко В.М.

В якості підстави проведення перевірки посадовою особою пред’явлені направлення № 2501/23 від 26.10.2007 р.  та службове посвідчення.

За результатами проведеної перевірки складено акт  № 2024/2330/33323051 від 9.11.2007 р.  “Про результати виїзної позапланової  документальної перевірки приватного підприємства “Елтекс-1”(код за ЄДРПОУ-33323051) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника   за період з 01.01.2007 р. по 01.09.2007 р.”(далі по тексту-акт перевірки), яким встановлені порушення п.п. 7.7.1—7.7.3, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

19.11.2007 р. винесені податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 62556 грн. із наступним зменшенням заявленої і невідшкодованої суми бюджетного відшкодування на вказану суму у картці особового рахунку платника податків ПП “Елтекс-1”, яка  ведеться в податковому органі та про визначення  ПП “Елтекс-1”таким, що добровільно відмовилось від отримання бюджетного відшкодування від’ємного значення сум податку на додану вартість в розмірі 303168 грн.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про державну податкову службу України”планові або позапланові  перевірки  осіб,  що  використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Цей закон надає право податковим службам, саме  у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України здійснювати перевірки (ст.11).

Так, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено, що протягом  30  днів,  наступних   за   днем   отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Листом ДПА України  від    19.09.2007  № 18727/7/16-1517 роз’яснено, що  отримана податкова  звітність  платника  піддягає перевірці в терміни, визначені Законом “Про податок  (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Як вбачається, податкові декларації, дані яких перевірялись,  подані позивачем по наступним датам:

за січень 2007 р. -20 лютого 2007 р.; за лютий 2007 р. –20 березня 2007 р., за березень 2007 р., -20 квітня 2007 р. ; за квітень 2007 року —21 травня 2007 року, за травень 2007 року —20 червня 2007 року, за  червень 2007 року —20 липня 2007 року, за липень 2007 року —17 серпня 2007 року і за серпень 2007 року —20 вересня 2007 року.

Терміни проведення перевірки заявлених в них даних витік відповідно: 20 квітня 2007 року (по декларації за січень), 20 травня 2007 року (по декларації за лютий),  20 червня 2007 року (по декларації за березень), 21 липня 2007 року (по декларації за квітень), 20 серпня 2007 року (по декларації за травень), 20 вересня 2007 року (по декларації за червень), 17 жовтня 2007 року (по декларації за липень) і 20 листопада 2007 року (по декларації за серпень).

Отже, суд вважає, що термін встановлений для проведення позапланової виїзної перевірки  по загальній кількості перевірених декларацій відповідачем пропущено,  оскільки перевірка проводилась  по сукупності декларацій за період з  січня 2007 р. по серпень 2007 р.

Крім зазначеного, слід зауважити, що в  податковому повідомлені-рішенні є графа, в якій слід вказати: посилання на пункт та статтю іншого  законодавчого акта, який є підставою для перевірки заявленої платником податків до відшкодування з бюджету суми ПДВ та відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок суми заявленого бюджетного відшкодування.

В оскаржуваних податкових повідомленнях у зазначеній графі вказані п.п. 7.7.5 п. 7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, заперечення відповідача про те, що підставою перевірки є п. 9 ч.6 ст.11 Закону “Про державну податкову службу України”та про те, що  при проведені перевірки слід застосовувати строки, встановлені Законом України “Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”судом мне беруться до уваги.

Відповідно до абз.1  ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу України” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:  направлення на перевірку та копії  наказу керівника податкового органу про проведення позапланової  виїзної  перевірки.

Аналізом виконання вимог даної норми встановлено наступне.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів,  позивачем отримано під розписку направлення № 2501/23 від 26.10.2007 р.  та ознайомлено останнього з наказом про проведення позапланової виїзної перевірки  № 1634/23п від 26.10.2007 р.

Доказів про вручення наказу позивачеві, як вимагають положення зазначеного Закону відповідачем не надано.

Отже, на порушення вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні"  копія наказу ПП “Елтекс-1”під розписку не надавалась, що дає підстави суду вважати, що дана перевірка не була належним чином організована.

Крім того, в листі ДПА  від 09.09.2005  № 18041/7/23-1217/1117 “Щодо організації контрольно-перевірочної роботи”також  роз’яснено, що копія наказу  вручається    платнику   податків   разом   з направленням на проведення перевірки.

Позивач посилається на те, що  мета проведення перевірки зазначена у направлені (з питань правильності визначення суми податку на додану вартість за період з 01.01.2007 р. по 01.09.2007 р.) не відповідає меті проведення перевірки викладеній у  акті  перевірки ( з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника   за період з 01.01.2007 р. по 01.09.2007 р.).

З таким твердження суд не погоджується, виходячи з наступного.

Пункт  7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”визначає порядок  визначення  суми  податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, в якому, зокрема, зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Отже, нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування є складовою частиною (тотожною) такого поняття як визначення платником податку сум ПДВ (сплата або відшкодування).

Щодо  дії положення Закону “Про державну податкову службу України”стосовно здійснення позапланової виїзної перевірки лише на підставі рішення суду, то слід зазначити, що листом ДПА від  26.12.2005  №  15454/5/23-2016/1479  роз’яснено  наступне.

Законом N 2322  було внесено зміни до Закону N 509, якими, зокрема, було передбачено, що позапланові виїзні перевірки здійснюються лише за рішенням суду.

Проте Законом № 2505 були внесені зміни до Закону № 509 шляхом доповнення статті 11-1 частиною сьомою, відповідно до якої позапланові виїзні перевірки здійснюються за рішенням керівника податкового органу.

При цьому при внесенні зазначених змін виникла технічна помилка, яка призвела до виникнення двох сьомих частин у статті 11-1 Закону № 509, про що Міністерство фінансів України листом <...> повідомило Кабінет Міністрів України.

Відповідно до зазначеного листа на даний час розробляється законопроект, який передбачає усунення частини сьомої статті 11-1 цього Закону (в редакції Закону N 2322  щодо здійснення позапланових перевірок лише на підставі рішення суду.

Тобто на даний час позапланові виїзні перевірки  здійснюються за рішенням керівника податкового органу відповідно до статті 11-1 Закону № 509.

Отже,  рішення суду щодо проведення позапланової виїзної перевірки не є обов’язковим.

Пункт 1 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на  спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб’єктів.

Наказ, направлення та акт перевірки не відповідають вищезазначеним ознакам юридичного акту, а тому в задоволені таких вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.  2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

  ДПІ є  органом державної влади і,  відповідно,  її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції  та аналогічним вимогам ст. 11 Закону № 509-XII.

 Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

В силу п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб‘єкта владних повноважень (що є предметом спору у даній справі) обов‘язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

     1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

     2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

     3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

     4) безсторонньо (неупереджено);

     5) добросовісно;

     6) розсудливо;

     7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

     8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

     9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки оскаржувані рішення видано,  без урахування всіх обставин, що мають значення  для прийняття рішення, з порушенням норм Закону,  а відповідач не довів правомірності проведення перевірки та винесення рішень  то вони підлягають  скасуванню.

За вказаних вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині визнання протиправними дії  по організації та проведенню позапланової виїзної перевірки та  скасування повідомлень –рішень. В решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 153, 157, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

1.  Позов задовольнити частково

2.  Визнати протиправними  дії ДПІ у м. Вінниці по організації і проведенню позапланової виїзної перевірки ПП “Елтекс-1”в період з 26.10.07 по 08.11.2007р.

3.  Скасувати податкові  повідомлення - рішення  ДПІ у м. Вінниця № 21398/10/23 від 22.11.07 р. та  № 21399/10/23 від 22.11.07

4. В частині  позовних вимог про скасування наказу   № 1634/23-п від 26.10.07 р.,  визнання нечинним направлення № 2501/23 від 26.10.07 та визнання нечинним акту № 2024/2330/33323051 від 9.11.07 р.  відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Елтікс-1”, вул.. 50-річчя Перемоги, 36/55, код 33323051 1 грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 28.01.2008 р.

Суддя