Ухвала суду № 16041123, 12.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року справа №2а-9411/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шишова О.О.

суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 р. у справі № 2а-9411/10/1270 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЮД-КЕМІ АЛВІГО КЕТЕЛІСТС УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області , Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2010 року в сумі 19529, 08 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду бездіяльність державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 19529,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень вісім копійок) визнана протиправною. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" (ідентифікаційний код 31337612, місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5-ИЗ/1) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 19529,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень вісім копійок).

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі вказали, що за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року позивачу не відшкодовано 19529,08 грн., оскільки зазначену суму неможливо підтвердити у звязку з неотриманням відповідей на запити про надання відомостей щодо постачальників товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна», а саме АТЗТ «Системи реального часу - Україна» з іноземними інвестиціями, ТОВ «Компаніс АС», ТОВ ПМТЗ «Інженерний центр «Реагент». Також зазначив, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. При проведенні перевірки державною податковою інспекцією в м.Сєвєродонецьку Луганської області встановлена відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

На момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин):

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» (ідентифікаційний код 31337612) проведена виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 12 лютого 2001 року (арк. справи 7).

Як платник податків позивач знаходиться на обліку у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18 серпня 2009 року за № 158 (арк. справи 98).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» товариство з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» (ідентифікаційний код 31337612) зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 313376112141, про що свідчить свідоцтво серії НБ № 025320 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25 грудня 2008 року № 100155983 (арк. справи 8).

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом), товариством з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, що зареєстрована у I-го відповідача 22 березня 2010 року за № 7671 (арк. справи 10-11). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 22 березня 2010 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 160465,00 грн. (арк. справи 10-11, 14).

До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість товариство з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 15).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» (ідентифікаційний номер 31337612) з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01 грудня 2009 року по 31 січня 2010 року, за результатами якої складена довідка від 13 квітня 2010 року № 822/23-31337612 (арк. справи 46-77).

У довідці державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13 квітня 2010 року № 822/23-31337612 за результатами позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2010 року зазначено (арк. справи 60), що:

- перевіркою правильності визначення податкового кредиту у лютому 2010 року суми, віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, відповідають реєстру отриманих податкових накладних, даним реєстрам бухгалтерського і складського обліку;

- перевіркою відображених показників декларації за лютий 2010 року на підставі таких документів: податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, прибуткові, товарно-транспортні накладні, виписки банку, журнали ордера по рахунках 631, 281, 311 не встановлено заниження або завищення задекларованих субєктом господарювання показників по рядках 10-17 декларації;

- перевіркою правильності визначення відємного (позитивного) значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 року не встановлено порушення правильності визначення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту у лютому 2010 року в сумі 164178,00 грн.;

- перевіркою показників довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за лютий 2010 року) порушень не встановлено;

- порушень при розрахунку сум бюджетного відшкодування не встановлено.

Перевіркою також підтверджена фактична сплата позивачем отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), що беруть участь у розрахунку бюджетного відшкодування за лютий 2010 року (арк. справи 76).

За результатами позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2010 року державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області підтверджено відображене товариством з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» у декларації за лютий 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 139935,92 грн. та зазначено, що висновок щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в сумі 20529,08 грн. буде зроблено після отримання інформації про взаємовідносини з контрагентом-постачальником: АТЗТ «Системи реального часу - Україна», ТОВ «Нодест», по яким сформовано податковий кредит за січень 2010 року (арк. справи 61).

Відповідно до приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Матеріалами справи (податковими накладними від 11.01.2010 № 1, від 28.01.2010 № 33 та банківськими виписками за 28.01.2010) підтверджено фактичну сплату позивачем отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні товару постачальникам таких товарів акціонерному товариству закритого типу «Системи реального часу - Україна» та товариству з обмеженою відповідальністю «Нодест», у загальному розмірі 53700,07 грн., які включені до складу податкового кредиту у лютому 2010 року (арк. справи 109, 110, 112, 113).

Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області під час судового розгляду справи не посилалась в обґрунтування своїх заперечень проти позову та не доводила суду, що угоди, укладені позивачем з акціонерним товариством закритого типу «Системи реального часу - Україна» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Нодест», мають фіктивний характер та є безтоварними і що метою платника податку було протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, що, в свою чергу, виключало би можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, у зв'язку з чим Головне управління Державного казначейства України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 19529,08 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Податкові органи, як субєкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області повинна була надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, I-ий відповідач припустився бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушив вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування ПДВ на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 р. у справі № 2а-9411/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 р. у справі № 2а-9411/10/1270 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

ГоловуючийО.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко