Постанова № 16039396, 22.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22 грудня 2010 р. № 2-а- 14501/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участю:

представника позивача Пилипенко О.А., Горкіної М.І.

представника відповідача Крицької Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Підприємства "Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союзу організації інвалідів України" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000180700/0 від 30.09.2010 року ( № 0000180700/1 від 27.10.2010 року), яким зменшено відшкодування податку на додану вартість на суму 85798,00 грн. та донараховано 42899,00 грн. штрафних санкцій; № 0000190700/0 від 30.09.2010 року ( 0000190700/1 від 27.10.2010 року), яким донараховано податкове зобовязання у розмірі 280444,50 грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 186963,00 грн. та визначені штрафні санкції в сумі 93481,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки відповідачем не врахованого того факту, що операції з постачання дизпалива за договорами, укладеними з ПП «ТК ВІМ»мали реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та вказане паливо було використано у подальшій діяльності підприємства.

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приблуди у судове засіданні дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства «Бенефіт»Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації Інвалідів України»з питань достовірності декларування податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за вересень - листопад 2009 року та достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 13.09.2010 року № 4270/07-024/32949551, яким встановлено, що підприємством порушені пп.7.4.1 , 7.4.4 п.7.4., п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в частині завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 272760.00 грн. ( в т.ч. у вересні 2009 року - 87353.66 грн., жовтні 2009 року - 84797.77 грн., грудні 2009 року - 99608,53 грн.) за рахунок безпідставного віднесення до його складу сум з ПДВ, сплачених за послуги ПП «ТК ВІМ», яка не повязана з веденням підприємством власної господарської діяльності.

Крім того актом перевірки встановлено, що з урахуванням результатів попередніх перевірок:

1.за вересень 2009 року: збільшення податкових зобовязань за результатами акту перевірки від 12.01.2010 року № 20/07-024/32949551 на 3088610.00 грн., зменшення податкового кредиту за результатами акту від 04.08.2010 № 3783/23-212/32949551 на 68418.00 грн., внаслідок чого зменшено відємне значення за вересень 2009 року та значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року в повному обсязі, перевіркою від 13.09.2010 року збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за вересень 2009 року , яке підлягає сплаті до бюджету на 87354.00 грн.;

2.за жовтень 2009 року: збільшення податкових зобовязань за результатами акту перевірки від 12.01.2010 року № 20/07-024/32949551 на 2870054.00 грн., зменшення податкового кредиту за результатами акту від 04.08.2010 № 3783/23-212/32949551 на 72259.00 грн., вена слідок чого зменшено відємне значення за жовтень 2009 року на 2942313.00 грн., яке за даними попередніх перевірок складає 179899.00 грн., перевіркою від 13.09.2010 року зменшено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту за жовтень 2009 року на 85798.00 грн;

3.за листопад 2009 року: збільшення податкових зобовязань за результатами акту перевірки від 13.07.2010 року № 3088/07-024/32949551 на 1298798.00 грн., внаслідок чого зменшено відємне значення за листопад 2009 року на 1298798.00 грн., яке за даними попередніх перевірок складає 646320.00 грн. та враховуючи зменшення відємного значення за жовтень 2009 року на 85789.00 грн., перевіркою від 13.09.2010 року зменшено суму залишку бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2009 року на 85798.00 грн., зменшено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту за листопад 2009 року на суму 99609.00 грн., - завищено суму залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 85798.00 грн. (рядок 26 Декларації на момент проведення перевірки використане підприємством); занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду на 186963.00 грн., в т.ч. вересень 2009 року 87354.00 грн., листопад 2009 року - 99609.00 грн. (рядок 27 Декларації).

Порушення зафіксовані актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень:

від 30.09.2010 року № 0000180700/0, яким позивачеві зменшено відшкодування податку на додану вартість на суму 85798,00 грн. та донараховано 42899,00 грн. штрафних санкцій;

від 30.09.2010 року № 0000190700/0, яким підприємству донараховано податкове зобовязання у розмірі 28044,50 грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 186963,00 грн. та визначені штрафні санкції в сумі 93481,50 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результати якого податкові рішення залишені без змін та винесені відповідні рішення від 27.10.2010 року № 0000190700/1 та № 0000180700/1 від 27.10.2010 року.

Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність положення ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ПП «ТК ВІМ» укладено договір поставки продукції № 19 від 02.04.2009 року (а.с.69). На виконання вказаного договору ПП «ТК ВІМ»видані позивачеві податкові накладні №1075 від 02.04.2009 року на суму ПДВ 28065.4 грн., № 1326 від 16.09.2009 року, № 1338 від 21.09.2009 року, № 1350 від 25.09.2009 року - на суму 59288.4 грн.; № 1276 від 12.08.2009 року на суму ПДВ 19002.46 грн. № 1360 від 02.10.2009 року, № 1367 від 08.01.02009 року, № 1373 від 12.10.2009 року , № 1378 від 15.10.2009 року на суму 66795.31 грн.; № 1393 від 01.11.2009 року , № 1406 від 02.11.2009 року, № 1417 від 04.11.2009 року № 1421 від 11.111.2009 на суму 99608.53 грн.

На підставі зазначених податкових накладних позивач включив до податкового кредиту за вересень 2009 року - 87353.80 грн.; жовтень 2009 року - 85797.77 грн.; листопад 2009 року - 99608.53 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що згідно з інформацією Кременчуцької ОДПІ встановлено, що ПП «ТК ВІМ» має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»та згідно даних АІС «Контрагенти»на момент реєстрації акту ПП «ТК ВІМ »має стан 8- «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», чим спростовується реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з Підприємством «Бенефіт»Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації Інвалідів України».

Проте суд не погоджується з правовою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки від 13.09.2010 року зазначено, що при проведення перевірки використано акти виїзних перевірок від 12.01.2010 року № 20/07-024/32949551; від 13.07.2010 року № 3308/07-024/32949551 від 04.08.2010 року № 3787/23-212/32946551; матеріали зустрічної перевірки основного постачальника за рахунок якого сформовано податковий кредит за вересень 2009 року листопад 2009 року, а саме ПП «ТК ВІМ»(а.с.10), тобто фактично висновок про безтоварність угоди між позивачем та ПП «ТК ВІМ»зроблено на підставі відомостей отриманих згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З цього приводу суд зазначає наступне. Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки та запиту на адресу Кременчуцької ОДПІ вбачається, що висновку про безтоварність операцій між позивачем та ПП «ТК ВІМ», встановлені фахівцем ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова ним на підставі відповіді Кременчуцької ОДПІ від 25.08.2010 року № 10674/7/26-316 отриманої відповідно до положень наказу ДПА від 18.08.205 року № 305.

Слід відмітити, що вказані Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість є документом для внутрішнього використання органами ДПС і не може носити обовязкового характеру у звязку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку.

Крім того, встановлений ним порядок співставлення показників у податковій звітності учасників господарських операцій, який відповідачем був застосовний виключно з використанням даних АРМів та Інформаційних систем АІС “Бест-Звіт”, системи автоматизованого співставлення податкових, не відповідає приписам законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану варітсть” та іншим законам з питань оподаткування, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобовязань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.

Суд також зауважує, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається із дослідженої в судовому засіданні копії договору позивача з ПП «ТК ВІМ»зазначений договір є двосторонніми та по своїй суті є договором купівлі продажу та підряду, тобто до них застосовуються приписи гл.54, 61 ЦК України, які регулюють відповідні відносини.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із досліджених в судовому засіданні копій договору, податкових накладних, накладних, актів приймання пального на відповідальне зберігання, актів попередніх перевірок позивача, яким визнається факт здійснення оплати за договором з ПП «ТК ВІМ»(а.с. 48-78, 110,129) вбачається, що договір був виконаний контрагентами, а висновки податкової інспекції щодо безтоварності угоди між ПП «ТК ВІМ»та Підприємством «Бенефіт»ХОС № 19 від 02.04.2009 року є необґрунтованими.

Суд також зауважує, що приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Із досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних виданих зазначеними вище субєктами господарювання позивачеві вбачається, що вони містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Суд також зазначає, що Законом України "Про податок на додану вартість" не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. В судове засідання доказів виключення ПП «ТК ВІМ»з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовані його свідоцтва платника податку на додану вартість на момент укладення договорів та видачі податкових накладних суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167,185 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Підприємства "Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союзу організації інвалідів України" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000180700/0 від 30.09.2010р. (№ 0000180700/1 від 27.10.2010р.) ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, яким було зменшено відшкодування податку на додану вартість на суму 85798 грн., та донараховано 42 899 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000190700/0 від 30.09.2010р (№ 0000190700/1 від 27.10.2010р.) ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, яким було донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 186 963,00грн. та штрафні санкції в сумі 93481,50грн., усього 280 444,50 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Підприємства "Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союзу організації інвалідів України"(код 32949551) судовий збір у розмірі 3,40 (три гривні сорок копійок)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 27.12.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.