Постанова № 16039373, 18.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 травня 2011 р. № 2-а- 3660/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

прокурора - Якимчук О.О.

позивача - Загребельний Г.С.,

відповідача - Малахова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участю прокурора Київського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом у якому просив суд скасувати податкові повідомлення рішення за №0001232302 від 04.04.11 на загальну суму 3953305, 00 грн. та №0001242302 від 04.04.11 на загальну суму 3160393, 80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що податковим органом не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні планової виїзної документальної перевірки та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова, проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкові було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ", код за ЄДРПОУ 33901201 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

У відповідності до висновку акту перевірки від 28.03.2011 р. №1047/23-506/33901201 ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення:

1. ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ»з ТОВ „ Техно-Асавир ”.

2. п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ»занизило податок на прибуток у сумі 3162644грн. у т.ч. за І кв.2010р. 92395грн., за 2кв. 2010р - 586980грн., за 3 кв.2010р. 1142195грн., за 4 кв.2010р. 1341074грн.

3. п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого, занижено податок на додану вартість в сумі 2528315грн., у т. ч. за березень 2010року 73916грн., за квітень 2010року 49000грн., за травень 2010року 42000грн., за червень 2010р. 378584грн., за липень 2010р. 576987грн., за серпень 2010р. 98187грн., за вересень 2010р. 236782грн., за жовтень 2010р. 363280грн., за листопад 2010р. 249863грн., за грудень 2010р. 459716грн.

Суд зазначає, що в мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" мало взаємовідносини з ТОВ «Техно-Асавир». В ході проведення зустрічної перевірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну перевірку ТОВ «Техно-Асавир»не має можливості.

ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" для перевірки надало акти виконаних робіт, витратні накладні, платіжні доручення податкові накладні та договір про співпрацю. Згідно умов договору не визначено хто відповідальний та за чий рахунок здійснюється транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, місця зберігання та інші умови поставки. ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" не надало до перевірки, підтверджуючих документів стосовно вантажно-розвантажувальних робіт, товарно - транспортні накладні, місця зберігання та умови транспортування запчастин. Стосовно наданих інформаційно-консультаційних послуг підприємством не надані обґрунтування вартості отриманих послуг та не можливо їх достовірно оцінити для включення до складу витрат.

На підставі вище наведеного надані первинні документ не дають змогу встановити факт поставки товару (робі, послуг) на адресу ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ", код за ЄДРПОУ 33901201.

Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

Таким чином, на підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобовязання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

На підставі вище наведеного, надані первинні документ не дають змогу встановити факт поставки товару (робі, послуг) на адресу ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ".

У звязку з викладеним, укладені правочини вважаються нікчемними.

За результатами акту перевірки були винесені податкові повідомлення рішення за №0001232302 від 04.04.11 на загальну суму 3953305, 00 грн. та №0001242302 від 04.04.11 на загальну суму 3160393, 80 грн.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" (Покупець) були укладено з ТОВ «Техно-Асавир» (Продавець) договір про співпрацю №б/н від 02.01.2010р.

Згідно вказаного договору ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" придбало у ТОВ «Техно-Асавир»запчастини та інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 15180 691 грн., у т.ч. ПДВ 2530 115грн.

Вказані операції з придбання товарі (робіт, послуг) відображені ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" у декларації з податку на прибуток у складі валових витрат в сумі 12650 576грн., в тому числі по періодах, згідно видаткових накладних та актів виконаних робіт наданих позивачем до матеріалів справи, а саме:

- видаткова накладна від 17.06.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 235704 грн., в т.ч. ПДВ 39284 грн.;

- видаткова накладна від 13.07.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 2588742 грн., в т.ч. ПДВ 431456,94 грн.;

- видаткова накладна від 04.08.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 34681,92 грн., в т.ч. ПДВ 5780,32 грн.;

- видаткова накладна від 10.08.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 156068,6 грн., в т.ч. ПДВ 26011,44 грн.;

- видаткова накладна від 30.08.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 14208 грн., в т.ч. ПДВ 2368 грн.;

- видаткова накладна від 07.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 75480 грн., в т.ч. ПДВ12580 грн.;

- видаткова накладна від 16.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 90096 грн., в т.ч. ПДВ15016 грн.;

- видаткова накладна від 16.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 728989,8 грн., в т.ч. ПДВ121498,3 грн.;

- видаткова накладна від 28.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 24108 грн., в т.ч. ПДВ 4018 грн.;

- видаткова накладна від 28.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 335479,2 грн., в т.ч. ПДВ55913,2 грн.;

- видаткова накладна від 10.11.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 746787 грн., в т.ч. ПДВ 124464,5 грн.;

- видаткова накладна від 23.11.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 752390,4 грн., в т.ч. ПДВ 125398,4 грн.;

- видаткова накладна від 06.12.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 852600 грн., в т.ч. ПДВ 142100 грн.;

- видаткова накладна від 16.12.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 14976 грн., в т.ч. ПДВ 2496 грн.;

- видаткова накладна від 29.12.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 500520 грн., в т.ч. ПДВ 83420 грн.;

- акт виконаних робіт від 31.03.2010 р. № РН-0000441 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - І квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 443496 грн., в т.ч. ПДВ 73916 грн.;

- акт виконаних робіт від 30.04.2010 р. № РН-0000605 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 294000 грн., в т.ч. ПДВ 49000 грн.;

- акт виконаних робіт від 31.05.2010 р. № РН-0000756 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 252000 грн., в т.ч. ПДВ 42000 грн.;

- акт виконаних робіт від 01.06.2010 р. № РН-0000926 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 2035800 грн., в т.ч. ПДВ 339300 грн.;

- акт виконаних робіт від 01.07.2010 р. № РН-0001116 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 883980 грн., в т.ч. ПДВ 147330 грн.;

- акт виконаних робіт від 31.08.2010 р. № РН-0001315 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 384168 грн., в т.ч. ПДВ 64028 грн.;

- акт виконаних робіт від 30.09.2010 р. № РН-0001572 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 166536 грн., в т.ч. ПДВ 27756 грн.;

- акт виконаних робіт від 15.10.2010 р. № РН-0001804 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 2179680 грн., в т.ч. ПДВ 363280 грн.;

- акт виконаних робіт від 30.12.2010 р. № РН-0002105 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 1390200 грн., в т.ч. ПДВ 231700 грн.

Також, на виконання умов Договору були виписні податкові накладні, а саме від 31.03.2010 №17 на загальну суму 443496,00 грн., від 30.04.2010 №21 на загальну суму 294000,00 грн., від 31.05.2010 №27 на загальну суму 252000,00 грн., від 01.06.2010 №34 на загальну суму 2035800,00 грн., 17.06.2010№ 33 на загальну суму 235704,00 грн., від 01.07.2010 №42 на загальну суму 873180,00 грн., від 13.07.2010 №39 на загальну суму 2588741,64 грн., від 04.08.2010 №47 на загальну суму 34681,92 грн., від 10.08.2010 №48 на загальну суму 156068,64 грн., від 30.08.2010 №51 на загальну суму 14208,00 грн., від 31.08.2010 №54 на загальну суму 384168,00 грн., від 07.09.2010 №57 на загальну суму 75480,00 грн., від 16.09.2010 №56 на загальну суму 90096,00 грн., від 16.09.2010 №58 на загальну суму 728989,80 грн., від 28.09.2010 №59 на загальну суму 24108,00 грн., від 28.09.2010 №60 на загальну суму 335479,20 грн., від 30.09.2010 №64 на загальну суму166536,00 грн., 15.10.2010 №71 на загальну суму 2179680,00 грн., від 10.11.2010 №73 на загальну суму 746787,00 грн. від 23.11.2010 №76 на загальну суму 752390,40 грн., від 06.12.2010 №78 на загальну суму 852600,00 грн., від 16.12.2010 №79 на загальну суму 14976,00 грн., від 29.12.2010 №82 на загальну суму 500520,00 грн. та від 30.12.2010 №83 на загальну суму 1390200,00 грн.

В рахунок оплати за товари (роботи, послуги) ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" було перераховано ТОВ “Техно-Асавир” грошові кошти в сумі 11472 755,33грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими до матеріалів справи.

Крім цього, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи були надані документи в підтвердження використання вказаних товарів (робіт, послуг) як у власній господарській діяльності так і в подальшій реалізації товарів, а саме на виконання умов угоди за № 080610/02 від 08.06.2010р. ТОВ «Юрполіс компані»було поставлено товар за період з 08.06.2010 по 31.12.2010р. на адресу Концерну «Бронетехніка України»на що було виписано податкові накладні та видаткові накладні які маються в матеріалах справи. Розрахунок за поставлений товар по договору №080610/02 від 08.06.2010 Концерн «Бронетехніка України»»здійснило у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Юрполіс компані».

Також, на виконання умов угоди за №200810/03 від 20.08.2010р. ТОВ «Юрполіс компані було поставлено товар за період з 20.08.2010 по 31.12.2010 на адресу Концерну «Бронетехніка України»на що виписано податкові накладні та видаткові накладні. Розрахунок за поставлений товар по договору № 200810/03 від 20.08.2010р Концерн «Бронетехніка України»»здійснило у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Юрполіс компані».

Також, на виконання умов угоди за №270810/05 від 27.08.2010 ТОВ «Юрполіс компані було поставлено товар за період з 27.08.2010 по 31.12.2010р. на адресу Концерн «Бронетехніка України»на що виписано податкові накладні та видаткові накладні. Розрахунок за поставлений товар по договору № 270810/05 від 27.08.2010 Концерн «Бронетехніка України»»здійснило у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Юрполіс компані».

На виконання умов угоди за №310810/04 від 31.08.2010р. ТОВ «Юрполіс компані було поставлено товар за період з 31.08.2010 по 31.12.2010 на адресу Концерн «Бронетехніка України»на, що виписано податкові накладні та видаткові накладні. Розрахунок за поставлений товар по договору № 310810/04 від 31.08.2010р Концерн «Бронетехніка України»»здійснило у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Юрполіс компані».

Також, відповідно до наданих до матеріалів справи документів встановлено, що між ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" з однієї сторони та ТОВ «Укрспецкабель», ТОВ «Альфа Моторз», ТОВ «Альфа-М Плюс», ПП «Архбудекспертиза», ТОВ «Юридична компанія»Нафтогаз», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Тех-агромаркетинг», ТОВ «Тех-агроремпоставка»- з іншої сторони були укладені Договори про надання юридичних, інформаційних та консультаційних послуг. В матеріалах справи наявні технічні завдання, акти виконаних робіт, звіти про виконання робіт, податкові накладні та докази сплати по вказаним договорам.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України ТОВ «Юрполіс компані»та ТОВ «Техно-Асавир», на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму у розмірі 2528 315 грн., яка підтверджена податковими накладними, складеними ТОВ «Техно - Асавир», у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у ТОВ "Юрполіс - Компані" вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується завищення валових витрат в силу визнання нікчемними відповідачем укладених правочинів суд зазначає наступне, що у відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, слід зазначити, що податковою не ставиться під сумнів виконання сторонами зобовязань по договорам.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність обєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Зрозуміло, що одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.

Відповідно до п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1), а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно з приписами п.5.11 ст.5 зазначеного вище закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, повязаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Суд зазначає, що позивачем дотримано приписів чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між ТОВ "Юрполіс Компані" - з одної сторони та ТОВ «Техно-Асавир»- з другої сторони, недійсними.

На підставі викладеного, суд зазначає, що твердження відповідача стосовно завищення позивачем валових витрат на суму 12650576 грн. є неправомірними.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 03.03.11 по справі №5023/1137/11 за позовом ТОВ «Юрполіс Компані»до ТОВ «Техно - Асавир»про визнання недійсним правочину в задоволені позову було відмовлено.

В мотивувальній частині рішення, судом було встановлено, що Договір про співпрацю від 02.01.2010р. укладений між ТОВ «Техно-Асавір»та ТОВ «Юрполіс Компані»є дійсним та таким, що відповідає п. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 92, 228, 509, 526, 532, 626, 627, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, п. 1 ст. 203, ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року, вимогам Господарського кодексу України та вимогам Податковому кодексу України. Вказане рішення набрало законної сили.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності субєкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участю прокурора Київського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 04.04.2011 р. № 0001232302 та від 04.04.2011 р. № 0001242302.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2011 року.

Суддя І.С.Чалий