Постанова № 16039242, 12.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2011 р. № 2-а- 883/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участю представників:

позивача Межирицького А.О.,

відповідача Пивоварова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень , встановив:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000402320/0 від 16.09.2010 р., № 0000402320/1 від 03.11.2010р. , № 0000402320/2 від 24.11.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 055 575,2 грн. (в т.ч. основний платіж - 879 646 грн., штрафні санкції - 175 929,2 грн.) та № 0000412320/0 від 16.09.2010 р., № 0000412320/1 від 03.11.2010р., № 0000412320/2 від 24.11.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 759 951 грн. (в т.ч. основний платіж - 506 634 грн., штрафні санкції - 253 317 грн.) В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для винесення спірних рішень слугував відображений в акті перевірки висновок контролюючого органу про нікчемність укладених між ТОВ «Ваго-Рев»та ТОВ «Мирокад» договору поставки продукції № 2М від 12.01.2010 року.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, пославшись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАСУ країни суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 36623607, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ ленінського району м.Харкова (а.с.9 т.1). Згідно довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є - ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, в т.ч. залізничного рухомого складу, тощо (а.с.158 т.3)

У період з 30.07.2010 року по 16.08.2010 року фахівцями ДПІ у Ленінському районі м.Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ваго-Рев»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.08.2009 року по 31.03.2010 року .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.09.2010 року № 2552/23-304/36623607, яким встановлено порушення п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року в наслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 879646,00 грн. та пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення податкового кредиту на суму 506634,00 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень рішень:

від 16.09.2010 року № 0000402320/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання у розмірі 1055575.20 грн., в тому числі основний платіж (податок на прибуток) -879646.00 грн. та штрафні санкції-175929.20 грн.;

від 16.09.2010 року №0000412320/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання у розмірі 759951.00 грн., в тому числі основний платіж (податок на додану вартість) 506634.00 грн. та штрафні санкції -253317.00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результати якого податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані рішення субєкта владних повноважень на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Миракод»укладено договір поставки продукції № 2/М від 12.01.2010 року (а.с.122 т.2). На виконання вказаного договору ТОВ “Миракод” надано позивачеві податкові накладні на загальну суму ПДВ 506634,00 грн. (а.с.193-202, 207-210,219-226 т.2)

На підставі зазначених податкових накладних позивач включив до податкового кредиту 506634.00 грн. податку на додану вартість та відніс до складу валових витрат по рядку 04.1 декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»суму 3518585.01 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що згідно з інформацією ДПІ у м. Іллічевську встановлено, що ТОВ «Миракод»в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року декларувало доходи отримані від продажу товарів, в той же час при проведенні перевірки встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ, звіт по комунальному податку-загальна кількість працюючих 1 особа), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація з податку на прибуток), чим спростовується реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з ТОВ “Ваго-Рев”

Проте суд не погоджується з правовою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні копій договорів з ТОВ “Ваго-Рев” та ТОВ “Миракод” зазначений договір є двосторонніми та по своїй суті є договором купівлі продажу та підряду, тобто до них застосовуються приписи гл. 54,61 ЦК України, які регулюють відповідні відносини.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із досліджених в судовому засіданні копії договору, податкових, видаткових накладних, копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних, які наявні у матеріалах справи вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості та здійснено подальше їх використання у власній господарській діяльності (а.с.122-226 т.2, а.с.39-63 т.3), а придбаний за договором товар використаний у подальшій діяльності ТОВ «Ваго-Рев»(а.с.64-189 т.3)

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на ненадання позивачем по справ до проведення перевірки товарно транспортних накладних, положення договору поставки, відповідно до яких доставка товарів здійснюється транспортом постачальника, запит до СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 19.08.2010 року № 4104/7/23-314, як підстави визнання договору нікчемним.

З цього приводу суд зазначає, що із дослідженого в судовому засіданні договору поставки укладеного між ТОВ «Ваго-Рев»та ТОВ «Миракод»від 12.01.2010 року № 2/ М та додаткової угоди № 1 від 01.03.2010 року (а.с.122-123 т.2) вбачається, що зазначені документи не містять жодних положень стосовно доставки товарів транспортом постачальника, а відповідь СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові на запит позивача (а.с.8-19) не містить у собі ніяких відомостей стосовно питань доступу працівників ТОВ «Ваго-Рев»на територію КП «Харківський метрополітен»(а.с.8-19, т.3)

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про виконання ТОВ “Миракод” та ТОВ “Ваго-Рев” умов вищевказаного договору та вважає висновки відповідача щодо його нікчемності необґрунтованим.

Суд також зауважує, що приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Із досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних виданих зазначеними вище субєктами господарювання позивачеві вбачається, що вони містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Суд також зазначає, що Законом України "Про податок на додану вартість" не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. В судове засідання доказів виключення ТОВ “Миракод” з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовані його свідоцтва платника податку на додану вартість на момент укладення договорів та видачі податкових накладних суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст.8-14,35,71,94,160-163,167,186,254 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000402320/0 від 16.09.2010 р., № 0000402320/1 від 03.11.2010р. , № 0000402320/2 від 24.11.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 055 575,2 грн. (в т.ч. основний платіж - 879 646 грн., штрафні санкції - 175 929,2 грн.);

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000412320/0 від 16.09.2010 р., № 0000412320/1 від 03.11.2010р., № 0000412320/2 від 24.11.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 759 951 грн. (в т.ч. основний платіж - 506 634 грн., штрафні санкції - 253 317 грн.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 17.05.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.