Постанова № 16039205, 17.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 травня 2011 р. № 2-а- 4149/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.,

за участю сторін:

представник позивача - Лещенко Н.О.

представник відповідача - Зубрич Д.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" про стягнення коштів за незайняті робочі місця для інвалідів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" в якому просить суд, стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (юридична адреса: індекс 61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552, МФО 351607, р/р 260040174173 у АСУБ "Грант") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (індекс 61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 209618,64 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України ( в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960-IV) «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі за текстом Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача за 2010 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2010 році становила 2085 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 76 осіб, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 83 особи. Відповідач за 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 209618,64 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги адміністративного позову та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові пояснення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначив, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Відповідач протягом 2010 року здійснював низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, в 2010 році Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" щомісяця звітував перед Харківським міським центром зайнятості про наявність вакантних посад та потребу в працівниках (Форма №3-ПН). В 2010 році о відповідача було направлено 26 осіб-інвалідів для працевлаштування з них:

- 6 осіб - у відповідності до встановлених вимог до робочого місця, атестувало робочі місця та ввело їх в дію шляхом фактичного працевлаштування інвалідів ;

- 15 осіб за власним підписом відмовились від запропонованої роботи;

- 5 не відповідають вимогам за станом здоров`я (розлад психіки, розумова відсталість, довге перебування на ногах, інсоляція). Тобто, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" повністю виконало нормативи по працевлаштуванню інвалідів і підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій вважає необгрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Але оскільки Відповідачем вжито заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані докази, заперечення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд згідно наведеної норми зазначає, що суму, яку просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Згідно ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, а в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 “Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення” формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно. У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобовязаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення". Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 статті 18-1 Закону вказує, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Однак на підприємство повкладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та формувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Згідно форми 10-ПН "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" від 23.02.2011 року за 2010 рік", що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 2085 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 76 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 83 особи.

Наказом державного комітету статистики №420 від 19.12.05 затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Судом встановлено, що на адресу Харківського міського центру зайнятості відповідачем було направлено звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій станом на 20.01.2010 року, 26.02.2010 року, 01.04.2010 року, 24.06.2010 року, 23.07.2010 року, 21.08.2010 року, 21.09.2010 року, 22.10.2010 року, 18.11.2010 року, 25.12.2010 року. Так, вказаними звітами підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів: станом на 20.01.2010 року в кількості 2 робочих місця на посаду слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування (ч), 1 - на посаду слюсар-сантехнік (ч), 1-на посаду електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування (ч); станом на 26.02.2010 року - 2 робочих місця на посаду слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування (ч), 1 - на посаду слюсар-сантехнік (ч), 1-на посаду слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводі (ч), 2 - на посаду слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів (ж), 1 - на посаду майстра (ч); станом на 01.04.2010 року оператор комп'ютерного набору, фахівець, слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування (додаткова відпустка, з/п 1400), слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування (з/п 1500); станом на 24.06.2010 року - контролер газового господарства - 10 вакансій, слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів - 4 вакансії; 23.07.2010 року контролер газового господарства, майстер, водій автотранспортних засобів, інженер, слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів; станом на 21.08.2010 року контролер газового господарства - 1 вакансія,, слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів - 4 вакансії; станом на 21.09.2010 року - контролер газового господарства - 10 вакансій, слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів - 7 вакансій; станом на 22.10.2010 року - контролер газового господарства - 7 вакансій, слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів - 1 вакансія; станом на 18.11.2010 року - контролер газового господарства - 7 вакансій; станом на 25.12.2010 року - контролер газового господарства - 7 вакансій, слюсар з експлуатації та ремонту підземних газопроводів - 1 вакансія.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями представників Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміс" про те, що відповідач належним чином інформував Харківський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Харківмісьгаз" звертався до Управління праці та соціального захисту інвалідів з листом №11/1752 від 25.06.2010 року, в якому зазначав про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також просив направити інвалідів, яким за висновками МСЕК не протипоказана запропонована відповідачем робота.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Судом встановлено, що центром зайнятості направлялись інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача, про що свідчать додані до матеріалів справи копії направлень, з них:

- 6 осіб - у відповідності до встановлених вимог до робочого місця, атестувало робочі місця та ввело їх в дію шляхом фактичного працевлаштування інвалідів ;

- 15 осіб за власним підписом відмовились від запропонованої роботи;

- 5 не відповідають вимогам за станом здоров`я (розлад психіки, розумова відсталість, довге перебування на ногах, інсоляція) .

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органами позивачем не були представлені і у справі відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно ст. 94 КАС України судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" про стягнення коштів за незайняті робочі місця для інвалідів - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2011 року.

Суддя Лук'яненко М.О.