Постанова № 16039146, 12.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд.

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2011 р. № 2-а- 14273/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Козловича С.М.,

представника відповідача - Удовіченка К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000552310/0 від 01.11.2010 року Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області.

В ході судового розгляду справи позивачем було повідомлено про зміну назви підприємства Закрите акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат" на Публічне акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат".

Ухвалою суду від 10.05.2011 року було допущено заміну позивача - Закрите акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат"на правонаступника-Публічне акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат".

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість. Стверджує, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця(постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій, що підтверджується Постановою Верховного суду України від 26.09.2006 року. Стверджує, що згідно з положеннями про презумпцію правочинів відбулись господарські угоди, за якими позивач придбав товари, які в подальшому використовувались в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, тому Публічне акціонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбінат" мало право відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднести сплачені за даними угодами суми сплаченого податку до податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем порушено п. 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст.216, ст.202 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Агродом», внаслідок чого позивачем в порушення вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 412689,77 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 412689,77 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 00418142, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість з 10.07.1997року, свідоцтво №28120849.

Згідно матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Куп'янський молочноконсервний комбінат»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Агродом»(код 35192280) за період з 01.10.2008 по 31.01.2009, за результатами якої був складений акт від 15.10.2010 р. № 1281/23-00418142.

На підставі зазначеного акту відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 01.11.2010 р. №0000552310/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 619024,16 грн. (у тому числі за основним платежем 412682,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 206341,39 грн.).

Згідно висновків акту перевірки від 15.10.2010 р. №1281/23-00418142 позивачем порушені приписи ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів з ПП «Агродом», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, а також встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновки відповідача вмотивовані тим, що: не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ПП «Агродом»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків; не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Агродом»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю первинних документів; у ПП «Агродом»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; операції ПП «Агродом»не є господарською діяльністю підприємства. В акті перевірки зазначено, що фінансово-господарська діяльність ПП «Агродом»здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські відносини між ПП «Агродом»та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. В зв'язку з проведенням операцій з ПП «Агродом», дані відображені ЗАТ «Куп'янський МКК»у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року про обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними на суму 412689,77грн грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ЗАТ «Куп'янський МКК»уклало договір з ПП «Агродом»№1808050321 від 17.07.08 р. про постачання молока.

На виконання умов цього договору ЗАТ "Купянський МКК" отримав від ПП "Агродом" молоко загальною вартістю 2476082,63грн., що підтверджується товарнотранспортними накладними з відміткою ЗАТ "Купянський МКК" про прийняття товарів та отриманими податковими накладними: №2 від 31.10.08, №4 від 28.11.08, №3 від 31.12.08, №40 від 22.01.09, №2 від 30.01.09, в яких окремо було визначено суму ПДВ.

Транспортування товару згідно договору проводило ЗАТ "Куп'янський МКК", що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, на яких при вїзді на територію комбінату на прохідній проставлений відповідний штамп прохідної. Також отримане молоко проходить випробування у позивача на якість (на жирність, міст води, щільність, білок і таке інше), про що на товарно-транспортній накладній проставлений відповідний штамп приймальної лабораторії. В бухгалтерському та управлінському обліку інформація про отримане молоко накопичується у Журналах руху молока (судом досліджений Журнал руху молока, розпочатий 01.10.08 р., закінчений 25.03.09 р.) та Відомостях прийому сировини (судом досліджені Відомості прийому сировини за спірний період).

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПП «Агродом», що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними за жовтень 2008р. - грудень 2008 р. та січень 2009 року включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ.

Отримане від ПП «Агродом»молоко позивач використав у власній виробничій діяльності: виготовлення молочних консервів, масла тваринного, сухих молочних продуктів, кисломолочних продуктів тощо. Про що свідчать відповідні регістри бухгалтерського обліку: журнали-ордери по рахунку 231 «Основне виробництво, 201/2 «Сировина», наявність власних виробничих потужностей та основних засобів, що підтверджується Довідкою про наявність у власності ПАТ «Купянський МКК»основних виробничих фондів, призначених для приймання, переробки молока.

В подальшому виготовлена молочна продукція реалізовувалась переважно ТОВ «Торговий дім «Молочна слобода»(код 32358958), про що свідчать дані бухгалтерського обліку, а також та договори №0101040239 від 01.05.07 р., №0101040240 від 01.05.07 р., №0101040241 від 01.05.07 р., №0101040242 від 01.05.07 р., №0101040243 від 01.05.07 р. з відповідними додатковими угодами та додатками до них.

Судом встановлено, що на момент укладення договорів та виписування спірних податкових накладних, ПП «Агродом»був зареєстрований органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, зазначений факт відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватне підприємство "Агродом" (скорочена назва ПП "Агродом"), що має реєстраційний номер юридичної особи ЄДР №10026594579 станом на 10.05.2011 року, знаходиться за адресою: 84105, Донецька область, місто Словянськ, провулок Лермонтова, будинок 34, яка співпадає з адресою, що зазначена в податкових накладних.

Висновки про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПП «Агродо컴рунтується лише на даних акту №153/23-3-35192280 від 13.01.2009р. про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання законодавства за період з 08.08.2007р. по 30.09.2008р. ПП «Агродом».

Як зазначено у акті від 15.10.2010 №1281/23-00418142, перевірку ЗАТ «Куп'янський МКК»відповідачем проведено за період з 01.10.2008 по 31.01.2009 р. При цьому відповідач робить висновки про порушення позивачем законодавства на підставі акту перевірки ПП «Агродом»за зовсім інший період - з 08.08.2007 р. по 30.09.2008 р. Таким чином, висновки відповідача про порушення законодавства позивачем базуються на результатах перевірки ПП «Агродом»за інший період. Результатах перевірки ПП «Агродом»за інший період не можуть бути доказами порушення законодавства позивачем у перевіреному періоді.

Відповідач посилається у Акті перевірки на вирок Краматорського суду від 13.10.08 р. №1-453/2008, який стосується діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача, як на підставу своїх заперечень проти позову, на те, що вироком Краматорського міського суду від 13.10.2008 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Судом встановлено, що вирок Краматорського суду від 13.10.08 р. №1-453/2008, на який відповідач посилається у Акті перевірки, стосується діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період з червень 2005 р. квітень 2008 р., тому не може жодним чином стосуватись правочинів між позивачем та ПП «Агродом»у період з 01.10.2008 по 31.01.2009 р.

До того ж, вироком Краматорського суду від 13.10.08 р. фіктивною визнана діяльність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно підприємства TOB «Схід Строй», що не має відношення до постачальника позивача - ПП «Агродом», яке у цьому вироку не згадується.

Відповідач не надав доказів, що саме TOB «Схід Строй»є постачальником молока для ПП «Агродом», яке придбане позивачем у ПП «Агродом»в період з 01.10.2008 р. по 31.01.2009 р.

Такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності. Посилаючись на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковим органом не надано достатніх доказів про порушення правил оподаткування, встановлених даною нормою, з боку позивача або його посадових осіб.

Судом встановлено, що за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 року відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача (Акт №744/23-00418142 від 05.06.2009 р.). Судом також встановлено, що за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 року відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача (Акт №934/23-00418142 від 03.08.2010 р.). Порушень стосовно правових відносин позивача із ПП "Агродом" під час зазначеної планової виїзної перевірки не встановлено. Не встановлено також проведення позивачем безтоварних операцій та не виявлені факти використання отриманого від постачальників молока, зокрема, від ПП "Агродом" не у господарській діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, про що зазначено в ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 108 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобовязанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 Цивільного кодексу України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладення спірного договору, предмету цього правочину, змісту прав та обовязків сторін за ним, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладення правочину, відповідач суду не надав.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі даних податкових декларацій, звітів, даних актів перевірок (лише ці документи досліджувались під час перевірки відповідачем, про що зазначено на стор. 5 акту від 15.10.2010 №1281/23-00418142), не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність обєкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Вивчивши договір, укладений позивачем з ПП «Агродом», судом було встановлено, що його було укладено з додержанням норм чинного в Україні законодавства, він містить всі суттєві умови, має реальний характер та був повністю виконаний сторонами.

Також судом досліджено постанову про закриття кримінальної справи №180-569/2 від 24.03.2010 року, з якої вбачається, що Нестеренко С. Г., перебуваючи на посаді директора ПП «Агродом»укладав договори та підписував всю бухгалтерську та податкову документацію. Встановлено також, що у ПП «Агродом»було багато контрагентів, а саме покупців - молокозаводів в Харківській, Донецькій, Сумській області, на які здійснювалися поставки молока, велася реальна фінансова-господарська діяльність. В постанові про закриття кримінальної справи від 24.03.2010 року зазначається, що в результаті проведеного комплексу оперативно-розшукових заходів за час досудового слідства не було виявлено доказів відносно безтоварності (фіктивності) фінансово-господарських операцій, проведених ПП «Агродом».

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ПП «Агродом»договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст.71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд зазначає, що позивач належним чином оформив договірні правовідносини з ПП «Агродом», на виконання вимог податкового законодавства оформив всі первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. Крім цього, суд відзначає, що за формою та змістом первинні документи відповідають вимогам, які чинним законодавством України висуваються до первинних документів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень законів України відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідач надав до матеріалів справи постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 08.11.2010 року по справі № 3-2447/2010, за якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-1 КУпАП Потапову Ірину Петрівну, працюючу головним бухгалтером на Закритому акціонерному товаристві "Куп'янський молочноконсервний комбінат".

У постанові зазначено, що 15.10.2010 року був складений протокол про адміністративне правопорушення в тому, що при перевірці Закритого акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат", яке розташовано за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Ломоносова, 26, встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого законодавством порядку, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року в сумі 412689,72 грн., чим Потапова І.П. скоїла адміністративне правопорушення.

Також відповідач надав до матеріалів справи постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 15.11.2010 року по справі № 3-2551/2010, якою притягнуто до адміністративної відповідальності Батицького Володимира Миколайовича, який працював генеральним директором Закритого акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат", за ч.2 ст. 163-1 КУпАП за порушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого законодавством порядку, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року в сумі 412689,72 грн.

Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з постанови по справі №3-2551/2010, порушення було встановлено відповідачем 27.10.2010, тобто вже після закінчення перевірки та складання акту від 15.10.2010. Таким чином, з зазначеної постанови не вбачається жодного звязку справи №3-2551/2010 та цієї справи. При цьому, у постанові по справі №3-2551/2010 відсутні посилання на зазначений вище акт перевірки.

Тому суд дійшов висновку, що зазначена постанова не може бути доказом по цій справі.

Також треба зазначити, що наведені постанови Купянського міськрайонного суду Харківської області не встановлюють наявність якихось діянь, які б мали значення по цій справі про відносини з платником податків ПП «Агродом».

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судом в судовому засіданні досліджені податкові накладні, видані ПП «Агродом», яке на момент їх виписки було платником податку на додану вартість. Вказані податкові накладні містять порядковий номер податкової накладної; дату їх виписування; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином спірні податкові накладні видані платником ПДВ, за формою відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ і є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Отримане від ПП «Агродом»молоко позивач використав у виробничій діяльності: виготовлення молочних консервів, масла тваринного, сухих молочних продуктів, кисломолочних продуктів тощо. Відповідачем, належних доказів, які б спростовували твердження позивача про використання у виробничій діяльності молока, отриманого від ПП «Агродом»для подальшого виготовлення молочної продукції, відповідно до технологічного процесу, який застосовується на виробництві, з подальшою реалізацією такої молочної продукції, суду надано не було. Таким чином, суми податку на додану вартість в ціні товару сплачені позивачем ПП «Агродом»підлягають включенню до податкового кредиту з ПДВ на підставі пп. 7.4.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частина 2 статті 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Виходячи з цього, якщо продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, то за таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Оскільки судом встановлено, що ПП «Агродом»перебувало в державному реєстрі та було належним чином зареєстроване як платник ПДВ, позивач мав всі законні підстави для включення спірних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідач не надав доказів, що ПП «Агродом»по виписаним ним на адресу позивача податковим накладним не включив суми ПДВ до складу своїх податкових зобовязань.

З урахуванням зазначеного, спірне податкове повідомлення-рішення не може бути визнано таким, що винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000552310/0 від 01.11.2010 року Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13.05.2011року.

Суддя Піскун В.О.