Постанова № 16039094, 10.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 травня 2011 р. № 2-а- 1252/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників: позивача Івакіної Т.В., відповідача Ламанову Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0000701505/0 від 29.09.2010 року, №0000701505/1 від 25.10.2010р., №0000701505/2 від 24.11.2010 року про визнання податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" з податку на додану вартість в сумі 1286574 грн. (в т.ч. за основним платежем 857716 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 428858 грн.)

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки № 5502/15-509/31557339 від 20.09.2010р. висновки ДПІ про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем з ТОВ “Євродез-2007 ”є хибними, наполягав на правильності обчислення податкових зобовязань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Зазначив, що невизнання податковим органом податкової декларації з ПДВ ТОВ “ Євродез-2007 ” як податкової звітності не обмежує позивача в визначенні сум податкового кредиту по операціям, проведеним з цим контрагентом. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки, зазнаючи, що факт невизнання податкової декларації ТОВ “ Євродез-2007 ” за квітень 2010 року свідчить про відсутність обєкту оподаткування який виникає при проведені вказаним підприємством фінансово-господарських операцій. Таким чином, факт неподання податкової декларації за квітень 2010 року, декларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ контрагентом ТОВ «Арго-лізинг» в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ «Арго-лізинг» податкового кредиту у розмірі 895726,3 грн. за квітень 2010 року за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищезазначеного контрагента відповідно до вимог ст. 3, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином недекларування ТОВ “ Євродез-2007 ” обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ «Арго-лізинг» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робі, послуг від вищевказаного підприємства, які фактично не відбулися, та є нікчемними, посилається на положення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228 ЦК України,

Представник позивача в судове засідання зявився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Арго-Лізинг" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПДВ ТОВ “ Євродез-2007 ” за квітень 2010 року за результатами якого був складений акт № 5502/15-509/31557339 від 20.09.2010 року.

На підставі висновків акту перевірки згідно підпункту “б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000701505/0 від 29.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1286574 грн., у т.ч. за основним платежем 857716 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 428858 грн.

За результатами подальшого адміністративного оскарження відповідачем податкового повідомлення - рішення до ДПІ у Київському районі міста Харкова, ДПА в Харківській області на адресу позивача було надіслано повідомлення-рішення № 0000701505/1 від 25.10.2010 року, № 0000701505/2 від 24.11.2010 року.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки № 5502/15-509/31557339 від 20.09.2010 року висновки відповідача про порушення ТОВ «Арго-Лізинг» ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Арго-Лізинг» з ТОВ «Євродез-2007»; | п.п.7.2.3, п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, завищено суму податкового кредиту за квітень 2010 р. на 895726 грн., що привело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 895726 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 38010грн. заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у сумі 857716 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем, ТОВ «Арго-Лізинг» (як замовником) та ТОВ «Євродез-2007» як (покупцем) було укладено договір поставки № 1003/10-5 від 10.03.2010 р.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ «Арго-Лізинг» зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 14.08.2001 року №28743865. ТОВ «Євродез-2007» зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 09.03.2009 року № 100206456.

ТОВ «Арго-Лізинг» отримало у ТОВ «Євродез-2007» податкові накладні від 10.04.2010 р. № 54 на загальну суму 2770759,2грн, у тому числі ПДВ - 461793,2грн., від 10.04.2010року № 55 на загальну суму 2602598,6грн, у тому числі ПДВ - 433933,10грн. Зазначені податкові накладі були включені до складу податкового кредиту за квітень 2010 року сума ПДВ по яких склала 895726,30 грн.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових накладних.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договором поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором № 1003/10-5 від 10.03.2010р., видатковими накладними № 54 та №55 від 10.04.2010 року, рахунком - фактурою №0055 від 10.04.2010 року на суму 2603598,6 грн., з них 433933,1 грн. ПДВ 20%; податковими накладними № 54 та №55 від 10.04.2010 року.

Крім того, в акті перевірки вказано, що постачальник товару ТОВ «Євродез-2007» , щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Позивач зазначив, що придбані будівельні матеріали на даний час не були використані в господарській діяльності та були придбані з метою проведення поточних та капітальних ремонтів зазначених нежитлових обєктів, що підтверджується бухгалтерською довідкою. (а.с. 106-107)

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Арго-Лізинг» на праві власності належать: нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, 2-й Вологодський в'їзд, 2, загальною площею 19 840,8 кв.м.; нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 14, загальною площею 1717,2 кв.м.; нежитлові приміщення загальною площею 230,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Орджонікідзе, 13/11; приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Житомир, вул.. Київська, 88;нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Красно град, буд..88, не житлові приміщення загальною площею 2 160,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги, 75а; нежиле приміщення, магазин, розташований в м. Миргород, вул. Данила Апостола, 6: не житлова будівля загальною площею 83,7 кв.м., розташована в м. Харкові, вул. Полтавський шлях, буд. 153а; не житлові приміщення загальною площею 2 119,3 кв.м., розташовані в м. Харкові, по вул. Полтавський шлях, 148/2.

Отже, факт порушення позивачем положень п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

П.п. 10.1., 10.2. ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «Євродез-2007» було подано, але податковою інспекцією не визнано як податкову звітність.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у квітні, 2010 року підтверджується документально. Доказів проведення перевірки аналізу реальності господарської діяльності контрагента ТОВ «Євродез-2007» на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку, що оспорюванні угоди спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, відповідач до суду не надав.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару, послуг (робіт) у ТОВ «Євродез-2007» відповідач до суду не подав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ в Київському районі м. Харкова стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" вимог 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України.

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000701505/0 від 29.09.2010 року, №0000701505/1 від 25.10.2010р., №0000701505/2 від 24.11.2010 року обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0000701505/0 від 29.09.2010 року, №0000701505/1 від 25.10.2010р., №0000701505/2 від 24.11.2010 року про визначення податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" з податку на додану вартість в сумі 1286574 грн. (в т.ч. за основним платежем 857716 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 428858 грн.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Лізинг" (61033, м. Харків, 2-й Вологодський вїзд, 2 код ЄДРПОУ 31557839) державне мито у розмірі 3,40 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подачі апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 травня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.