Постанова № 16038554, 18.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 р. № 2а-9722/10/1370

11 год. 48 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Подібки М. З.

представника позивача Бальмича В. О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТМАТС»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001802321/0 від 28.09.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТМАТС»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001802321/0 від 28.09.2010 року.

З урахуванням уточнення позовних вимог № 21/12-1 від 21.12.2010 року позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001802321/0 від 28.09.2010 року та податкове повідомлення рішення № 0001802321/1 від 09.12.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на податковий кредит за липень та вересень 2009 року підтверджується усіма необхідними первинними документами, вказані документи, на підставі яких формувався податковий кредит, відповідачем безпідставно не взято до уваги. Крім того, контрагентом позивача було надано підтверджуючі документи про декларування зобовязань з податку на додану вартість , які відповідачем безпідставно не було взято до уваги при проведенні перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд позов задовольнити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, долученому до матеріалів справи в судовому засіданні 15.02.2011 року. Відповідач вказує, що позивачем протиправно включено до складу податкового кредиту за липень 2009 року податкову накладну № 12 на суму ПДВ 29674,93 грн., видану ТзОВ «Тіком», а також за вересень 2009 року податкову накладну № 14 на суму ПДВ 98578,50 грн., видану ТзОВ «Тіком», оскільки встановити джерело формування податкового кредиту не має можливості. Вказані суми підлягають коригуванню в особовому рахунку платника за відповідний період на користь бюджету. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не заперечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується розпискою представника відповідача.

Суд, враховуючи неявку відповідача без поважних причин, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТМАТС»зареєстроване та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 20.09.1995 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 9503876 від 08.04.2011 року.

У період з 01.09.2010 року по 07.09.2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Укроборонсервіс»та ТОВ «Тіком»за період травень, липень, вересень 2009 року, про що складено акт № 5044/23-209/23275120 від 10.09.2010 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено дозволений податковий кредит в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128253,43 грн., в тому числі за липень 2009 року 29674,93 грн., вересень 2009 року 98578,50 грн.

28.09.2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі акта перевірки № 5044/23-209/23275120 від 10.09.2010 року, прийнято податкове повідомлення рішення № 0001802321/0, яким згідно з п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 90915,64 грн., в тому числі 60610,43 грн. основний платіж, 30305,21 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку передбаченому п. п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення рішення № 0001802321/1 від 09.12.2010 року.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 1.8. ст. 1 цього ж Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п. п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно п. п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії:

-податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та вересень 2009 року, а також розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вказані періоди;

-договору поставки № 2/09-1 від 02.09.2009 року, укладеного між ТзОВ «Тіком»та ТзОВ «МАРКЕТМАТС»;

-специфікації до договору поставки № 2/09-1 від 02.09.2009 року;

-акта звірки заборгованості по договору поставки № 2/09-1 від 02.09.2009 року від 01.10.2010 року;

-податкової накладної № 14 від 28.09.2009 року (сума ПДВ 591471 грн.);

-видаткової накладної № РН-0000013 від 28.09.2009 року (сума ПДВ 591471 грн.);

-виписки з банківського рахунку від 08.10.2010 року;

-реєстру отриманих та виданих податкових накладних від 01.09.2009 року;

-договору поставки № 4/05-1 від 04.05.2009 року, укладеного між ТзОВ «Тіком»та ТзОВ «МАРКЕТМАТС»;

-специфікації до договору поставки № 4/05-1 від 04.05.2009 року;

-акта звірки від 01.07.2009 року, укладеного між ТзОВ «Тіком»та ТзОВ «МАРКЕТМАТС»;

-податкової накладної № 12 від 02.07.2009 року (сума ПДВ 178049,58 грн.);

-видаткової накладної № 10 від 02.07.2009 року (сума ПДВ 178049,58 грн.);

-виписки з банківського рахунку від 29.07.2009 року;

-реєстру отриманих та виданих податкових накладних від 01.07.2009 року;

-довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обовязкових платежів), що контролюються органами ДПІ у Києво Святошинському районі Київської області, згідно якої ТзОВ «Тіком» станом на 03.09.2010 року не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обовязкових платежів).

Вищевказаними доказами підтверджується дотримання ТзОВ «Тіком»та ТзОВ «МАРКЕТМАТС» вимог положень Закону України «Про податок на додану вартість», правильність видання, заповнення та обліку податкових накладних.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на відсутність ТзОВ «Тіком»за юридичною адресою як на підставу неможливості встановлення джерела формування податкового кредиту позивача за липень та вересень 2009 року, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 9241047 від 23.03.2011 року статус відомостей про юридичну особу підтверджено, а згідно довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обовязкових платежів), що контролюються органами ДПІ у Києво Святошинському районі Київської області ТзОВ «Тіком»станом на 03.09.2010 року не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обовязкових платежів).

Відповідачем не надано Суду доказів того, що ним направлялись запити до ДПІ у Києво Святошинському районі Київської області з питань взаємовідносин ТзОВ «Тіком»з ТзОВ «МАРКЕТМАТС»та чи були отримані відповіді на такі запити, відтак не підтверджено підставність висновків стосовно неможливості встановлення джерела формування податкового кредиту позивача за липень та вересень 2009 року.

Суд вважає правомірним включення позивачем ПДВ на загальну суму 128253,43 грн., в тому числі за липень 2009 року 29674,93 грн., вересень 2009 року 98578,50 грн. до складу податкового кредиту, оскільки п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платнику податку надано право з моменту придбання товару та отримання у звязку з цим податкових накладних, у яких нараховано суму ПДВ, що входить у вартість товару, включити цю суму ПДВ до складу податкового кредиту. Лише у разі відсутності підтверджуючих документів, зокрема, податкових накладних, платник податку не має права на податковий кредит. Господарські операції стосовно придбання товару підтверджені належними та допустимими доказами, доданими до матеріалів справи.

Обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту коштів в сумі 128253,43 грн. відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001802321/0 від 28.09.2010 року та № 0001802321/1 від 09.12.2010 року є протиправним і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 121, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001802321/0 від 28.09.2010 року та № 0001802321/1 від 09.12.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТМАТС» (ЄДРПОУ 23275120, м. Львів, вул. І. Франка, 7) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 22 квітня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.