Постанова № 16038430, 26.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 р. № 2а-1595/11/1370

о 17 год., 30 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Голуб О.Є.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська масло сир база», представник ОСОБА_1 (довіреність від 11.02.2011 року), ОСОБА_2 (довіреність від 11.02.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, представник ОСОБА_3 (довіреність № 25697/102/10-017 від 25.10.2010 року)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська масло сир база»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000022340/0/2365 від 03.02.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки № 26/23/4/33667183 від 21.01.2011 року про результати виїзної позапланової перевірки позивача ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000022340/0/2365 форми «В1», яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування в сумі 202170,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 50542,50 грн.

На думку позивача вказане податкове повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності товариства позивача та неправильному застосуванню відповідачем норм податкового законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач у висновках акту перевірки посилається на п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, однак застосування норм Податкового кодексу України до даних правовідносин є неправомірним, оскільки відповідно до Розділу ХІХ. Прикінцеві положення, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011 року.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалася законом як правопорушення.

Протягом 2010 року правовідносини щодо податку на додану вартість регулювались чинним на той час Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими та державними цільовими фондами»та іншими підзаконними нормативно правовими актами, а відтак, відповідач, на думку позивача, повинен був застосовувати при проведенні перевірки норми, які були чинними станом на 2010 рік.

Щодо висновків відповідача в акті перевірки про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад в сумі 202170,00 грн., позивач також зазначає, що ним щомісячно надавались до податкового органу разом з податковою декларацією з ПДВ копії реєстрів отриманих та виданих податкових

накладних з інформацією щодо правильності визначення залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням сум податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 288776,00 грн., а також 202170,00 грн. яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відтак, 202170,00 грн. є сумою відємного значення за попередній податковий період та підлягає бюджетному відшкодуванню як фактично сплачені у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).

Крім цього, позивач вважає, що застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправним, оскільки сума штрафу розрахована у спірному податковому повідомленні рішенні з врахуванням Податкового кодексу України, однак такий не регулює правовідносини щодо накладення штрафних санкцій за будь які порушення податкового законодавства до 01.01.2011 року.

Представники позивача в судовому засіданні, надавши суду додаткові пояснення, позовні вимоги про визнання нечинним та скасування спірного податкового повідомлення рішення підтримали у повному обсязі, просили задоволити.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, що позивачем до відшкодування заявлено фактично сплачений/несплачений отримувачем не в попередніх періодах, а в період за який декларується відшкодування, а саме за листопад 2010 року.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач зазначає, що при встановленні податковим органом порушень законодавства застосовується відповідальність передбачена чинним законодавством на момент проведення перевірки.

Крім цього, відповідач вважає, що посилання позивача на норми ст. 58 Конституції України є безпідставним, оскільки така стосується випадків помякшення відповідальності щодо фізичної особи, а не до юридичної особи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

21.01.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий період в банку за листопад 2010 року. За результатами проведеної складено акт № 26/23-4/33667183.

В акті зазначено, що товариством позивача порушено вимоги порядку заповнення додатку 2 до податкової декларації за листопад 2010 року щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду до податкової декларації за листопад 2010 року. Додаток 2 до декларації з ПДВ передбачає відображення в графі 2 вартість звітного періоду, у якому виникла сума відємного значення.

В порушення п.п. 5.12. п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, позивачем відображено в графі 2 Довідки суми частини залишку відємного значення звітний період, у якому виникла сума відємного значення листопад 2010 року. Оскільки бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, сума відємного значення за листопад 2010 року не може брати участі у бюджетному відшкодуванні по декларації за листопад 2010 року.

Згідно з даними довідки від 19.12.2010 за № 9005695027 «Щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»у графі 2 зазначено звітні періоди, у якому виникла сума відємного значення березень 2010 року, листопад 2010 року. Відповідно, в результаті перевірки встановлено, порушення п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 5.12. п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 202170,00 грн.

03.02.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000022340/0/2365 форми «В1», яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування в сумі 202170,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 50542,50 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року (у редакції наказу № 213 від 15.06.2005 року) (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно п.п. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно п.п. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7 цього ж Закону, податковим періодом є один календарний місяць.

Згідно п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 17 цього ж Закону передбачені штрафні санкції, які накладаються на платника податків за порушення ним податкового законодавства.

Згідно п. 5.12. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копію податкової декларації за листопад 2010 року з податку на додану вартість від 19.12.2010 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року від 19.12.2010 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності зазначення в додатку № 2 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за листопад 2010 року, відтак не спростовано висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 5.12. п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, а відтак позовні вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000022340/0/2365 від 03.02.2011 року в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування 202170,00 грн., задоволенню не підлягають.

Судом не враховуються пояснення представника відповідача щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50542,50 грн., оскільки станом на листопад 2010 року за вищевказане порушення згідно Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні (фінансові) санкції не застосовувались. Податковий кодекс України діє з дня набрання ними чинності і в даному випадку не має зворотної дії у часі. За порушення, вчинені позивачем (у листопаді 2010 році) та виявлені після дати набрання чинності Податковим кодексом України законодавством не допускається застосування штрафних (фінансових) санкцій, відтак позовні вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000022340/0/2365 від 03.02.2011 року в частині штрафних (фінансових) санкцій 50542,50 грн. підлягають задоволенню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0000022340/0/2365 від 03.02.2011 року форми «В1»в частині застосування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50542,50 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000022340/0/2365 від 03.02.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50542,50 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська масло сир база»(ЄДРПОУ 33667183, вул. К. Левицького, 64/1, м. Львів) 0,68 грн. судового збору.

5. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 04.05.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.