Постанова № 16038396, 28.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. № 2а-8985/10/1370

15 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддяКоморний О.І.,

суддяКачур Р.П.

суддяПотабенко В.А.

секретар судового засідання -Кукса В.А.

з участю

представників позивачаЖила В.С., Остапенко А.В.

представника відповідача Петровський Ю.І.

представник прокуратуриЦинайко Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Львівські автобусні заводи"

до Державна податкова інспекція м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001272301/0/18021, виставленого 20.09.2010р. відповідачем, Державною податковою інспекціє у м. Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення позапланової перевірки за період, який вже був предметом перевірки та невідповідністю висновків відповідача дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, подали для огляду оригінал договору на підставі якого перераховувалися кошти та копії платіжних доручень, просять позов задовольнити.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом здійснено заміну відповідача правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, порушень у проведенні перевірки не вбачає, просить суд не брати до уваги поданий позивачем договір, оскільки про існування такого раніше не було відомо і при перевірці такий позивачем не надавався, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник прокуратури підтримав заперечення відповідача з аналогічних підстав, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін та прокуратури, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані сторонами докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем 02.09.2010 р. проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на прибуток ТзОВ «Львівські автобусні заводи» за період з 01.10.06 по 30.09.2008 з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні у складі валових витрат сум взаєморозрахунках з ПП «Дніпрометснаб»про що 02.09.2010 року складено акт №693/23-2/33894928.

За результатами та на підставі акта перевірки відповідачем 20.09.2010 року виставлено податкове повідомлення-рішення №0001272301/0/18021, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на прибуток в сумі 18046364,73 грн., та штрафну санкцію в сумі 18046364,73грн., усього 36092729,46 грн.

Підставою виставлення спірного податкового повідомлення-рішення є зафіксоване у акті перевірки порушення позивачем п.5.1 п. п. 5.2.1. п. 5.2. пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження сум податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету всього у сумі 18046364,73 грн., у тому числі за 2007 рік в сумі 13390323 грн., 9 місяців 2008 року в сумі 4656041,73 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (підвідомчість справ) визначена ст. 17 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом з акта перевірки №693/23-2/33894928 від 02.09.2010р., перевірка зумовлена отриманням ДПІ у м. Львові постанови СВ ПМ ДПІ у м. Львові від 04.08.2010 року про призначення позапланової документальної перевірки ТзОВ «Львівські автобусні заводи»; відповідей з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.05.2009 року №9284/7/23-0910 та від 25.05,2009 року та №9932/7/23-0910, в яких зазначено, що провести перевірку ТзОВ „Дніпрометснаб»немає можливості в звязку з тим, що згідно б/д АІС РПП стан платника „21" (ліквідаційна процедура за рішенням (Постановою) суду - господарський суд (визнання банкрутом; листа СВ ПМ ДПІ у м. Львові від 27.08.2010 року №5383/09-3 „Про направлення копії первинних документів ТзОВ „Дніпрометснаб" та матеріалів банкрутства останнього".

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»N 509-XII від 04.12.1990 р. у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон N 509-XII) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 11 Закону N 509-XII, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі (абз. З п. 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005).

Згідно з ст. 11-1 Закону N 509-XII, обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. При цьому, вказана стаття передбачає за таких обставин проведення позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Львові від 04.08.2010р. про призначення позапланової документальної перевірки, така призначена відповідно до ст..66,130 КПК України, та ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу»з питань господарських взаємовідносин ТзОВ «Львівські автобусні заводи»з ТзОВ «Дніпрометснаб» в період з 01.10.2008р. по 01.08.2010р.

Проте відповідач провів невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на прибуток ТзОВ «Львівські автобусні заводи»за період з 01.10.06 по 30.09.2008 з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні у складі валових витрат сум взаєморозрахунках з ПП «Дніпрометснаб»тобто за період, про який не зазначено у постанові слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Львові від 04.08.2010р.

Крім того, як встановлено судом, відповідач фактично здійснив повторну перевірку позивача за вказаний у акті період, оскільки висновки акта перевірки №693/23-2/33894928 від 02.09.2010р. повністю дублюють висновки акта планової виїзної перевірки №196/23-2/33894928 від 10.06.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Львівські автобусні заводи»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.08, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.08, а сама перевірка 02.09.2010 року, як зазначено у вступній частині акта, проведена на підставі п.1 ст. 11 Закону України «про державну податкову службу».

Однак, відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Проте будь-які із зазначених обставин для повторної перевірки позивача були відсутні. Зокрема в Акті перевірки відсутнє посилання на службове розслідування або порушену кримінальну справу відносно посадових осіб ДПІ у м. Львові, які проводили у 2009 році планову перевірку позивача, відсутній відповідний наказ ДПА України. Крім того, право на повторну перевірку має вищестоящий контролюючий орган (ДПА у Львівській області, ДПА України).

Згідно акта №693/23-2/33894928 від 02.09.2010 року невиїзної документальної перевірки, підставою донарахування позивачу податкових зобовязань є безпідставне віднесення платником податків до складу валових витрат господарських операцій з ТзОВ «Дніпрометснаб», оскільки згідно даних бази «Агенти»та ЦБД ДПА України свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Дніпрометснаб»ліквідоване за рішенням суду 16.11.2006 року, підприємство визнане банкрутом 16.11.2006 року рішенням №15/726-Б. Відтак відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочину укладеного позивачем 29.12.2006 року з ТзОВ «Дніпрометснаб», оскільки такий укладеного після визнання ТзОВ «Дніпрометснаб»банкрутом, а згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 23.04.2009 року, договір купівлі продажу від 29.12.2006 року №29/12/06 ОСОБА_6 не підписував.

Однак, згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень та банківських виписок, суми вказані у таблиці акта перевірки на стор.8-11 перераховувалися позивачем ТзОВ «Дніпрометснаб»за металопродукцію згідно договору б/н від 03.04.2006р., і у судовому засіданні представником позивача суду надано для огляду оригінальний примірник договору купівлі-продажу від 03.04.2006 року, копія якого долучена до матеріалів справи, що спростовує викладені в акті перевірки висновки про оплату позивачем металопродукції згідно договору від 29.12.2006 року.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТзОВ «Дніпрометснаб», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТзОВ «Дніпрометснаб»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Дніпрометснаб».

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняте відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові №0001272301/0/18021 від 20.09.2010р.

3. Стягнути з державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні автобуси»(м. Львів, вул. Стрийська, 45 код ЄДРПОУ 33894928) судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.05.2011 р. о 17:00 год.

Головуючий суддяКоморний О.І.

Суддя Качур Р.П.

Суддя Потабенко В.А.