Постанова № 16038376, 11.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 р. № 2а-555/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді:Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Алексеєнка А.А.

представника відповідача Мусійчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вест-Гран»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002142302/0/37248 від 28.12.2010 року, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Вест-Гран»(далі ПП «Вест-Гран») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002142302/0/37248 від 28.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність з його боку порушень п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту за березень 2010 року на суму 11012,00 грн., посилаючись на здійснення ПП «Вест-Гран»господарської операції з ПП «Бізнесгруп»з придбання товару (запчастин для ремонту тепловоза ТГМ6А №1742), проведеної відповідно до Договору №3-02/10 від 18.03.2010 року. На підставі чого кошти, сплачені ПП «Бізнесгруп»на закупівлю комплектуючих запчастин належить до валових витрат підприємства, а сума з податку на додану вартість в розмірі 11012,00 грн. сплачена у складі таких витрат, правомірно включена до складу податкового кредиту. Наведені в акті твердження, що діяльність ПП «Вест-Грант»була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобовязань оскільки позивачу мало бути відомо фактичний адміністративно-майновий стан підприємства постачальника ПП «Бізнесгруп», а саме: відсутність власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та наявним документам. Щодо посилання ДПІ у Залізничному районі м.Львова на нікчемність договору, то такі не відповідають дійсності, оскільки недійсність Договору №3-02/10 прямо не встановлена законом та не визнана судом недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві та наданих додаткових письмових поясненнях до позовної заяви, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі, вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на недійсність правочину, який укладений між позивачем та його контрагентом ПП «Бізнесгруп». Крім того, в процесі проведення перевірки ПП «Вест-Гран»не надано документів, які б підтверджували транспортування вказаних товарів від постачальника до покупця. Відтак, наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкового кредиту є дохідною частиною державного бюджету власністю держави. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Вест-Гран»12.05.2009 року зареєстроване як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 355634513033, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100225784 серії НБ№111474.

В період з 07.12.2010 року по 20.12.2010 року на підставі направлення ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова від 07.12.2010 року №980 відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку ПП «Вест-Гран» з питань взаємовідносин з ПП «Бізнесгруп» за березень 2010 року.

За результатами позапланової документальну перевірки податковим органом складено акт №3132/23-2/35563456 від 20.12.2010 року у висновках якого встановлено, що в порушення п.п.7.2.3 п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, ПП «Вест-Гран» віднесено до податкового кредиту у березні 2010 року ПДВ в сумі 11012,20 грн. в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 11012,20 грн. у тому числі за березень 2010 року на 11012,20 грн. З висновками перевірки та даними, викладеними в даному акті перевірки позивач не згоден.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 року №0002142302/0/37248, яким визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 16518,30 грн., в тому числі: за основним платежем 11012,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5506,10 грн.

Спір між сторонами виник стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова №0002142302/0/37248 від 28.12.2010 року . При вирішенні спору суд виходив з наступного.

18.03.2010 року між ПП «Бізнесгруп»(продавець) та ПП «Вест-Гран»(Покупцем) було укладено договір №3-02/10, відповідно до умов якого Продавець продає, а покупець купує товар, найменування, кількість і ціни яких зазначаються у накладних, що складаються на кожну партію товару. Товар по кількості і якості приймається Покупцем при одержанні.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду надано видаткову накладну від 19.03.2010 року №РН-3-19001, з якої вбачається, що позивачем був придбаний товар: шестерня 55-302-10Б в кількості 1шт на суму 590,00 грн., шестерня 55-302-12 в кількості 1шт. в сумі 627,00 грн., колесо зубчасте 55-307-05 в кількості 1шт. в сумі 685,00 грн., 55-307-06 в кількості 1шт. в сумі 705,00 грн., шестерня 55-305-01 в кількості 1шт. в сумі 489,00 грн., шестерня 55-305-03 в кількості 1шт. в сумі 489,00 грн., шестерня 55-305-04А в кількості 1шт. в сумі 497,00 грн., шестерня 55-305-05 в кількості 1шт. в сумі 496,00 грн., шестерня 55-305-07А в кількості 1шт. в сумі 496,00 грн., муфта рухома 2шт. за ціною 1254,00 грн., всього 2508,00 грн., насос живильний 2шт. за ціною 1641,00 грн. за штуку, всього 3282,00 грн., насос відкачувальний в кількості 1шт. в сумі 1625,00 грн., золотникова коробка 1шт. в сумі 3200,00 грн., фільтр системи управління 1шт. в сумі 909,00 грн., клапан швидкого включення - 1шт. в сумі 589,00 грн., шарикопідшипник 70-214-К3 в кількості 2шт. за ціною 462,00 грн., всього 924,00 грн., шарикопідшипник 46-308Л в кількості 4шт. за ціною 462,00 грн., всього 924,00 грн., всього 1740,00 грн., шарикопідшипник 70-140Л 1шт. за ціною 302,00 грн., шарикопідшипник 46-210Л в кількості 4шт. за ціною 331,00 грн., всього 1324,00 грн., шарикопідшипник 210 в кількості 2шт. за ціною 53,00 грн., всього 106,00 грн., шарикопідшипник 205 1шт. в сумі 46,00 грн., шарикопідшипник 270 в кількості 1шт. за ціною 50,00 грн., шарикопідшипник 70-134Л в кількості 7шт. за ціною 367,00 грн., всього 2569,00 грн., шарикопідшипник 70-228Л 1шт. за ціною 397,00 грн., шарикопідшипник 70-228Д в кількості 1шт. в сумі 397,00 грн., роликопідшипник 70-32134Л2 в кількості 14шт. за ціною 501,00 грн., всього 7014,00 грн., роликопідшипник 70-32228 в кількості 2шт. за ціною 527,00 грн., всього 1054,00 грн., роликопідшипник 70-32234 2шт. за ціною 527,00 грн., всього 1054,00 грн., роликопідшипник 2214 в кількості 2шт. за ціною 142,00 грн., всього 284,00 грн., роликопідшипник 2207К 2шт. за ціною 166,00 грн., всього 332,00 грн., головний вал УГП в кількості 1шт. в сумі 15480,00 грн., комплект гумово-технічних виробів 1шт. за ціною 4801,00 грн., всього на загальну суму 66 073,20 грн., в тому числі податку на додану вартість 11012,20 грн.

Позивачем ПП «Вест-Гран»вищезначені товари отримані та оплачені, що підтверджується виписками банку за особовим рахунком: від 13.04.2010 року на суму 30000 грн., від 16.04.2010 року в розмірі 10000 грн., від 23.04.2010 року - в сумі 10000 грн., від 28.04.2010 року на суму 10000 грн. та від 12.05.2010 року в розмірі 6073,20 грн.

Як вбачається з податкової накладної ПП «Вест-Гран»від 19.03.2010 року №3190000001 сума податку на додану вартість в розмірі 66073,20 грн. включена до податкового кредиту відповідного періоду.

При цьому, документів, які б підтверджували транспортування зазначених вище товарів (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, тощо) позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Продавець продає, а покупець купує товар, найменування, кількість і ціни яких зазначаються у накладних, що складаються на кожну партію товару. Товар по кількості і якості приймається Покупцем при одержанні.

Крім того, при проведенні перевірки позивача ДПІ у Залізничному районі м. Львова використано матеріали документальної невиїзної перевірки його контрагента ПП «Бізнесгруп»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 26.11.2009 року по 31.05.2010 року - акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2010 року №4326/23-4/36828601.

Як зазначено у вказаному акті, встановлено:

- ПП «Бізнесгруп»за юридичною (фактичною) адресою: м.Львів, вул. В.Великого,будинок №19, квартира №26 не знаходиться;

- фактичне місцезнаходження та проживання директора підприємства не відоме, фактичне місце здійснення діяльності підприємства встановити немає можливості. Посадова особа та документи бухгалтерського та податкового обліку за юридичною адресою не знаходиться;

- для здійснення господарської діяльності ПП «Бізнес груп»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, І квартал 2010 року. Згідно звітів 1-ФД чисельність працюючих на підприємстві станом на 31.12.2009 року склало 0 осіб, на 31.04.2010 року 0 осіб.

В ході перевірки вищезазначеного підприємства встановлено відсутність обєктів господарюванню. Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для реалізації відповідної господарської, економічної діяльності.

Також в акті перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова вказано, що відповідно до бази даних АІС ОР, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розмірі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Бізнесгруп»та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентом, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадку, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що у даних господарських правовідносинах наявні значні розбіжності між обставинами, повідомленими позивачем та обставинами, встановленими проведеною перевіркою.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування.

Таким чином, в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено суму податкового кредиту в розмірі 11012, 00 грн. за березень 2010 року.

У звязку із завищенням позивачем податкового кредиту, за результатами перевірки повноти нарахування податку на додану вартість ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова встановлено заниження вказаного податку на суму 11012, 00 грн.

Судом встановлено, що факт укладання правочину та виконання його умов на загальну суму 66073, 20 грн. підтверджується зокрема податковими та видатковими накладними. Наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

При цьому, з матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання господарської операції між позивачем, ПП «Вест-Грант»та ПП «Бізнесгруп» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у підприємств необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у звязку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Оскільки доказів фактичного постачання та отримання товару позивачем згідно з договором №3-02/10 не надано, то є підстави вважати, що придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення доведена, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням норм ст. 94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 15 квітня 2011 року

Суддя Мричко Н.І.