Постанова № 16037559, 24.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2011 року Справа № 2а-2157/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальовій Т.І.

при секретарі Бавикіній А.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Березниченко О.О.

від відповідача: Нинюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2011 року до суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення податкової заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач пояснив, що у зв'язку з тим, що структурний підрозділ ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго експлуатаційний район м. Ровеньки (код 24846180) ліквідовано згідно наказу ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» від 29.09.09р. № 65 до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська в березні 2010р. передано картки особових рахунків.

Податковий борг ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» (03340529) по земельному податку виник у зв'язку з використанням земельної ділянки в м. Ровеньки та несвоєчасної сплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань і станом на 12.03.2011 року складає 104413,47грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що позивачем було порушено норми процесуального права. Позивач подає адміністративний позов у відповідності до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ). Проте даний адміністративний позов підпадає під дію окремого провадження, а саме під ст. 183-3 КАСУ, яку було доповнено від 02.12.2010 згідно Закону України №2765-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України». Тобто дана вимога позивача повинна подаватися у вигляді подання, оскільки це є зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом згідно п.З. ч.І ст. 183-3 КАСУ. Вимоги щодо подання вказані у вищезазначеній статті. Таким чином, позивач використовує нововведені норми Кодексу адміністративного судочинства України у власних інтересах, проте не діє у відповідності з ними.

З адміністративного позову вбачається, що позивачем було направлено дві податкові вимоги:

-№1/120 від 30.04.2004, яка вручена Відповідачу 30.04.2004;

-№2/137 від 01.06.2004, яка була вручена Відповідачу 03.06.2004.

Згідно до ч.І ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, а у відповідності до ч.2 даної статті для звернення до адміністративного за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Борг по земельному податку виник до моменту прийняття Податкового кодексу України. Таким чином, застосовуються ті норми чинного законодавства України, які діяли в той момент та відповідно регулювали ці відносини, а саме Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закону України №2181). Так, відповідно до п. 15.2.1. Закону України №2181, який діяв до моменту прийняття Податкового кодексу України, у разі коли податкове зобовязання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Позивач пропустив строк для звернення до суду для стягнення земельного податку, адже дізнався про порушення своїх прав ще в 2004 року, проте бездіяльно не приймав жодних заходів щодо стягнення даного боргу.

У відповідності до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Це лише в черговий раз підтверджує, що позивачем пропущено строк для звернення до суду.

Щодо правильного застосування строку позовної давності Вищий адміністративний суд України пропонує довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів при здійсненні правосуддя лист №203/11/13-11 від 10.02.2011. Проте даний лист слід врахувати до податкового боргу, який виник після 01.01.2011 року. Таким чином, і даний факт свідчить про те, що позивач не має права керуватися Податковим кодексом України щодо стягнення податкового боргу минулих періодів.

Згідно до п.п ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в України» передбачена функція податкового органу, подання до судів позовів до підприємств, установ та організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Іншого предмету стягнення вищевказаний закон не передбачає. Вимога адміністративного позову з самого початку суперечить даній нормі, адже йдеться про стягнення коштів з рахунків у банках.

Відповідно до пп.3.1.1. п.3.1. ст. З Закону України №2181, вказує, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Слідує, що за рішенням суду стягнення податкового боргу можливе виключно за рахунок активів.

Вимоги Позивача вважає необґрунтованими та такими що суперечать нормам процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом установлено, що ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради від 06.09.2000 року за № 13821200000002268 (а.с.19).

Структурний підрозділ ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» експлуатаційний район м. Ровеньки (код 24846180) ліквідовано згідно наказу ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» від 29.09.09р. № 65 до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська в березні 2010р. передано картки особових рахунків.

Станом на 12 березня 2011 р. ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» має заборгованість перед бюджетом у розмірі 104413,47 грн. з земельного податку, який виник у зв'язку з використанням земельної ділянки в м. Ровеньки та несвоєчасної сплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань, у тому числі основний платіж 80473,87 грн., штрафна санкція 7719,34 грн., нарахована пеня 16220,26 грн. (а.с.8-12).

Заборгованість товариства по земельному податку утворилась внаслідок несплати суми узгодженого податкового зобов'язання, яку зазначено у поданому ним податковому розрахунку за рік 2009 та податковому розрахунку за рік 2010.

Відповідачу у відповідності до пп. 6.2. 6.2.1 ст.6 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181) направлені податкові вимоги перша та друга податкові вимоги відповідно від 30.04.04 р. № 1/120 та 01.06.04 р. № 2/137, яки були отримані власноруч головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с. 22-23).

Податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2010 р. № 0000121840/0 (акт перевірки від 12.03.2010 № 220/1840/03340529) та податковим повідомленням рішенням від 10.08.2010 року № 0000521840/0 (акт перевірки від 06.09.2010 року № 597/1840/03340529) позивач визначим ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового боргу у розмірі 4878,22 грн. Податкове повідомлення-рішення отримано 20.09.2010 року головним бухгалтером.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу із земельного податку в сумі 75437,85 грн., виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати норми раніше діючого законодавства в частині узгодження податкового боргу та нарахування пені.

Пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Законом № 2181 визначено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п.п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. В свою чергу, підпунктом 16.3.3. вказаної статі передбачено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Згідно із п.п. 16.4.1. п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин та ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в Державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки, (ст. 13 ЗУ "Про плату за землю")

Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється органами податкової служби.

Законом України "Про систему оподаткування" встановлено, що до загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) віднесена зокрема і плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Статтею 5 цього закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (пая), землекористувач, у тому числі орендар.

Розглядаючи даний спір, необхідно врахувати, що нормою п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

При цьому необхідно також врахувати преамбулу Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання. Тобто, сума податкового боргу відповідача є узгодженою, отже позивач може (та повинен) застосувати до нього заходи направлені на погашення заборгованості, що передбачені ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно із п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим кексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Частиною 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право органу державної податкової служби звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 15.2.1. Закону України № 2181, який діяв до моменту прийняття Податкового кодексу України, у разі коли податкове зобовязання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Згідно п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на пропуск строку на звернення до адміністративного суду, оскільки борг виник з липня 2009 року (аркуш справи 9), позов предявлено в строк 1095 днів.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення податкової заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з усіх рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» (адреса : 91000, м. Луганськ, вул. Карла Маркса, 54, код ЄДРПОУ 03340529), кошти за податковим боргом по земельному податку на суму 75437,85 грн. (сімдесят пять тисяч чотириста тридцять сім гривень вісімдесят пять копійок), в тому числі 60105,03 грн. основний борг, 15332,82 грн. - пеня в дохід державного бюджету (р/р 33217811700059, код платежу 13050100, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач ВДК м Ровеньки, код 24046930).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 27 травня 2011 року.

СуддяТ.І. Ковальова