Постанова № 16037555, 25.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 року Справа № 2а-3304/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

при секретарі Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська мебельна фабрика» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 12745,61 грн.,

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2011 року позивач Ленінська МДПІ у м. Луганську звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська мебельна фабрика» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 12745,61 грн., в обґрунтування якого послався на наступне.

ТОВ «Луганська мебельна фабрика» є платником податків та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську.

За відповідачем, станом на квітень 2011 року виник податковий борг зі сплати податку на додану вартість у сумі 12745,61 грн. Заборгованість зі вказаного податку утворилася внаслідок несплати сум нарахованих штрафних санкцій за 2010 рік.

З метою погашення податкового боргу відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ боржнику було направлено першу податкову вимогу від 28.09.2010 № 1/2180, та другу податкову вимогу від 20.12.2010 № 2/2845.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення ( п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181).

Відповідно до п.п. 5.8 п. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 3 липня 2001 року № 266 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за № 595/5786 - (далі Порядок №266), якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з такими випадками:

1)незнаходженням посадових осіб,

2)їх відмовою прийняти податкову вимогу,

3)незнаходженням фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків,

то працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у день повернення неврученої податкової вимоги розміщує її на дошці податкових оголошень (повідомлень).

День розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень (повідомлень) вважається днем вручення податкової вимоги.

У разі невручення податкової вимоги у той самий день працівник підрозділу стягнення податкового боргу складає акт (довільної форми) із зазначенням причин невручення.

Вжиті позивачем заходи щодо погашення податкового боргу результатів не дали.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ТОВ «Луганська мебельна фабрика» суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 12745,61 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, заперечень проти позову відповідач не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування», який діяв до 01.01.2011, визначено, що під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі). Платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, податкове зобовязання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

П. 54.3 ст. 54 визначено випадки, коли контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Згідно з п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 06.12.2000 № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), який діяв до 01.01.2011, є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобовязання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Луганська мебельна фабрика» зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.07.2005 за № 13821020000004852, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію № 45214 (а.с. 6), взятий на облік в Ленінській МДПІ м. Луганська з 14.07.2005 за № 1024 (а.с. 13).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що субєкти господарювання зобовязані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем у період з 29.06.2010 по 30.06.2010 проводилась документальна невиїзна (камеральна) перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська мебельна фабрика» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період 1 квартал 2010 року. За результатами перевірки було встановлено порушення абз. 16 та 17 п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997, та складено акт від 30.06.2010 № 1249/16/33619779 (а.с. 13-14), на підставі якого Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцію у м. Луганську прийнято податкове повідомлення рішення від 09.08.2010 № 0030381600/0, яким визначено податкове зобовязання відповідачеві в сумі 12755 грн., у тому числі за основним платежем 11595 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1160 грн. (а.с. 16).

З метою погашення податкового боргу відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ боржнику було направлено першу податкову вимогу від 28.09.2010 №1/2180 (а.с. 9), та другу податкову вимогу від 20.12.2010 №2/2845 (а.с. 10).

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення ( п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181).

Відповідно до п.п. 5.8 п. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 3 липня 2001 року №266 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за № 595/5786 - (далі Порядок № 266), якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у звязку з незнаходженням фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків, то працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у день повернення неврученої податкової вимоги розміщує її на дошці податкових оголошень (повідомлень). День розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень (повідомлень) вважається днем вручення податкової вимоги. У разі невручення податкової вимоги у той самий день працівник підрозділу стягнення податкового боргу складає акт (довільної форми) із зазначенням причин невручення.

Так позивачем 22.11.2011 було складено акт про неможливість вручення поштою податкової вимоги у звязку з незнаходженням платника податків за юридичною адресою (а.с. 11).

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно є податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оспорена, до теперішнього часу не сплачена.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська мебельна фабрика»про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 12745,61 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська мебельна фабрика»(91002, м. Луганськ, вул. Махових братьєв, буд. 2к, код ЄДРПОУ 33619779) суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 12745,61 грн. (дванадцять тисяч сімсот сорок пять грн. 61 коп.) на користь Державного бюджету України (р/р 31117029700006, отримувач УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код платежу 14010100, і.к. 24046582, банк: ГУДКУ в Луганській області, МФО 80403) з рахунків у банках, що його обслуговують.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 25 травня 2011 року.

СуддяІ.О. Свергун