Постанова № 16037307, 21.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2011 року Справа № 2а-1589/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Секірської А.Г.

за участю секретаря Кулигіна А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрводбудкомплект» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

21.02.2011 позивач ЛОВ Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрводбудкомплект» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, в обґрунтування якого послався на наступне.

В порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на ТОВ «Укрводбудкомплект» у 2009 році замість 2 інвалідів працювало 1. Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідам, відповідач до 16.04.2010 повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 42130,51 грн. Дана сума заборгованості підтверджується актом перевірки № 181 від 08.10.2010 та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій. Розмір пені у сумі 3880,48 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій, всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає 46010,99 грн. Відповідач в порушення зазначеного Закону не працевлаштував необхідну кількість інвалідів та не сплатив адміністративно господарські санкції, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства, в порушення ст.18 Закону відповідач не інформував належним чином Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом № 1/07-5283 від 07.12.2010.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Укрводбудкомплект» на користь ЛОВ Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції у сумі 42130,51 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 3880,48 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні справи позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.

Правилом ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (згідно положень якої провадиться працевлаштування інвалідів підприємства (ч. 3 ст. 19 Закону)) встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування і оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звертання до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, перераховані в частині 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». ТОВ «Укрводбудкомплект» надавало інформацію про наявні вакансії для інвалідів до Луганського міського центру зайнятості, що підтверджується відповідним листом. Підприємство зобов'язано забезпечити працевлаштування інвалідів, уклавши з ним трудовий договір, якщо цей інвалід працевлаштується в межах 4% нормативу. Отже, підбір вказаним органом робочого місця для інваліда здійснюється переважно на підприємстві, де відбулася подія, що призвела до інвалідності, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Відповідач може виконати обовязок підприємств з працевлаштування інвалідів тільки у двох випадках: прийняти на роботу інвалідів, що безпосередньо звернулись до відповідача, та прийняти на роботу інвалідів, яких направили до відповідача органи служби зайнятості. Також, в своїх доповненнях представник відповідача пояснив, що позивачем завищено суму пені з якою він не згоден.

На підставі викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ст.12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (далі Закон № 875).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у ч.1 ст.19 цифра «15» замінена цифрою «8».

Виходячи з цієї норми, на підприємства (об'єднання), установи та організації покладено обов'язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до Наказу Мінпраці України №223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України , що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк .

Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна приймати заходи до створення робочих місць для інвалідів, за даними позивача, виходячи з кількості працюючих у відповідача 59 осіб, у нього у 2009 році повинно було працювати 2 інваліди.

Згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданим відповідачем, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2009 році для працевлаштування інвалідів, у 2009 році на підприємстві працювало 1 інвалідів замість 2 (а.с. 36).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» встановлено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як вбачається з довідки Луганського міського центру зайнятості від 07.12.2010 № 1/07-5 283, відповідачем протягом 2009 року було надано 6 звітів за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) з зазначенням 1 вакансії для інвалідів (а.с. 6).

Зі звітів про наявність вакансій за станом на 28.05.2009 (а.с.21), на 28.06.2009 (а.с.22), на 28.07.2009 (а.с.23), на 28.07.2009 (а.с.24), на 28.08.2009 (а.с.25), на 28.09.2009 (а.с.26), на 28.10.2009 (а.с.27), на 28.11.2009 (а.с.28), на 28.12.2009 (а.с.29), вбачається, що відповідачем у травні 2009 року не заявлялося вакансій для інвалідів взагалі, у червні 2009 року було повідомлено Луганський міський центр зайнятості про наявність 1 вакансії для інваліда «приймальник - касир», у липні 2009 року 2 вакансії «приймальник касир» та «бухгалтер», у серпні 2009 року не заявлялися вакансії для інвалідів, у вересні 2009 року 1 вакансія «прибиральник», у жовтні 2009 року 1 вакансія «прибиральник», у листопаді 2009 року 1 вакансія «прибиральник», у грудні 2009 року 1 вакансія «прибиральник».

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем до центру зайнятості за січень травень 2009 року не подавалися звіти про наявність вакансій для інвалідів, відповідачем не вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів (зокрема, не подавалися заявки до інших органів соціального захисту населення, не надавалися оголошення в ЗМІ про наявність вакансій для інвалідів, та ін.), з матеріалів справи не вбачається про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ТОВ «Укрводбудкомплект» у 2009 році складала 59 чол., кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 2, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 чол., кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами 1. (а.с.8).

Зазначені обставини також підтверджується наданими представником відповідача копіями звітів з праці за 2009 рік (а.с.40-49).

Таким чином, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі, який у даному випадку становить 42130,51 грн. згідно наданому позивачем розрахунку, який ніким не оспорено (а.с.7), та визначено відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, який підписано керівником ТОВ «Укрводбудкомплект» Христинець В.Г. та головним бухгалтером ОСОБА_2 (а.с. 36).

Оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, тому він має також сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 3880,48 грн. (а.с.7).

Посилання представника відповідача на те, що раніше позивач вже звертався до Луганського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, в якому пеня складала 2995,68 грн., і зазначений позов було залишено без розгляду у звязку з повторною неявкою позивача, тому в межах даного позову позивач не мав права збільшувати розмір пені до 3880,48 грн., суд оцінює критично з огляду на те, що пеня нараховується до моменту сплати нарахованих адміністративно господарських санкцій, які відповідачем на теперішній час не сплачено, а залишення позовної заяви без розгляду відповідно до статті 155 КАС України не позбавляє особу, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, права звернення до адміністративного суду в загальному порядку.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25 березня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрводбудкомплект» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрводбудкомплект» (91047, м. Луганськ, вул. Пролетаріату Донбасу, 166-А, р/р 26002010717701 МФО 300346 код 35080083) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач ВДК Ленінський район м. Луганськ, р/р 31218230700006 в ГУДКУ у Луганській області МФО 804013 код 24046582 код платежу 50070000) несплачені адміністративно господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 42130,51 (сорок дві тисячі сто тридцять гривень 51 коп.) грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 3880,48 (три тисячі вісімсот вісімдесят гривень 48 коп.) грн., а всього стягнути 46010,99 (сорок шість тисяч десять гривень 99 коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25 березня 2011 року.

СуддяА.Г. Секірська