Постанова № 16037300, 17.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2011 року Справа № 2а-1388/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря - Кулигіна А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Свердловського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення сум витрат на соціальні виплати,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2011 позивач Свердловський міськрайцентр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послався на наступне.

З 24.09.2007 по 06.06.2008 в Свердловському міськрайцентрі зайнятості відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» перебувала на обліку як безробітна ОСОБА_2. Головним спеціалістом відділу взаємодії з роботодавцями Свердловського міськрайцентру зайнятості складений акт № 201 від 12.08.2010 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 на момент отримання статусу безробітної, а саме 01.10.2007 відносилась до зайнятого населення, а саме була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідно до п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Про факт свої реєстрації як субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 не повідомила фахівців Свердловського міськрайцентру зайнятості, що призвело до незаконної виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 01.10.2007 по 05.06.2008, яке відповідачкою до теперішнього часу не відшкодоване.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості матеріальну шкоду в розмірі 568,32 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» належать до зайнятого населення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно з абзацом 1 ч.3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності ст. 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування»передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007р у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У відповідності до п. 9 Порядку передбачено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 01.10.2007 було подано заяву до Свердловського міськрайцентру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначено, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності (а.с.12).

Наказом Свердловського міськрайцентру зайнятості від 01.10.2007 № НТ 071001 ОСОБА_2 надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю; наказом від 09.06.2008 № НТ 080609 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято відповідача з обліку у звязку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування відповідно до абзацу 4 п.п.2 п.20 Порядку.

На підставі спільного наказу Міністерства праці і соціальної політики України і ДПА України №259/407 від 12.07.2006р. служба зайнятості здійснює перевірку достовірності даних, які є підставою для надання матеріальної допомоги по безробіттю, шляхом звірки інформації з органами ДПА України і Пенсійного фонду України.

12.08.2010 головним спеціалістом відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 складено акт № 201 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно висновків якого ОСОБА_2 в порушення вимог п.п. «б» п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» та ст.36 п.2 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», перебуваючи на обліку в центрі зайнятості з 24.09.2007 по 06.06.2008 (дата надання статусу безробітного 01.10.2007), отримуючи допомогу по безробіттю була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців як субєкт підприємницької діяльності з 22.06.2007. Перевіркою встановлено, що за період перебування на обліку в Свердловському міськрайцентрі зайнятості в статусі безробітної ОСОБА_2 про факт своєї зайнятості не повідомила фахівцям Свердловського міськрайцентру зайнятості, виявлене порушення призвело до незаконного отримання матеріальної виплати по безробіттю, що є порушенням п.п. «б» п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» і призвело до незаконного отримання матеріальної допомоги по безробіттю в сумі 568,32 грн. (а.с.5).

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 12.08.2010 вбачається, що 22.06.2007 ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа підприємець, 08.07.2008 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця за її рішенням (а.с.7-8).

Наказом Свердловського міськрайцентру зайнятості від 12.08.2010 № НТ 100812 прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 в строк 15 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення незаконно отриманого матеріального забезпечення за період з 01.10.2007 по 05.06.2008 у сумі 568,32 грн. на рахунок Свердловського міськрайцентру зайнятості (а.с.6).

18.08.2010 за вих. № 12/4-2921 ОСОБА_2 було надіслано копію зазначеного наказу щодо повернення незаконно отриманих сум матеріального забезпечення в розмірі 568,32 грн., і розяснено, що у разі невідшкодування коштів у 15-денний строк з дня отримання повідомлення питання щодо їх повернення буде вирішуватись в судовому порядку з нарахуванням усіх судових витрат по справі (а.с.9), повідомлення було отримано відповідачкою 25.08.2010, що підтверджується її підписом у повідомленні про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що на час розгляду справи сума коштів у розмірі 568,32 грн. відповідачем не перерахована. Доказів оскарження повідомлення від 18.08.2010 за вих. № 12/4-2921 відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Свердловського міськрайцентру зайнятості підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Свердловського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення сум витрат на соціальні виплати задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості (р/р 37175974900072 банк УДК в Луганській області, МФО 804013, код 13392705) суму витрат на соціальні послуги в розмірі 568,32 (пятсот шістдесят вісім гривень 32 коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 17 березня 2011 року.

СуддяА.Г. Секірська