Постанова № 16037159, 05.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 січня 2011 року Справа № 2а-9824/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря - Кулигіна А.Є.,

сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2011 № 6/6-17)

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Краснодонського міськрайцентру зайнятості у Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення сум витрат на соціальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2010 позивач Краснодонський міськрайцентр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послався на наступне.

ОСОБА_2 27.07.2006 була зареєстрована в Красно донському міськрайцентрі зайнятості як така, що шукає роботу, у статусі безробітного перебувала з 03.08.2006 по 28.07.2007. У заяві від 03.08.2006 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначила, що не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не є членом особистого селянського господарства. Наказом від 03.08.2006 № НТ060803 ОСОБА_2 надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю з 03.08.2006 по 28.07.2007 в сумі 2433,68 грн. У серпні 2010 року було виявлено, що ОСОБА_2 на дату отримання статусу безробітного була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

На момент звернення ОСОБА_2 з заявою до Красно донського міськрайцентру зайнятості 03.08.2006 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не було внесено реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Тобто ОСОБА_2 відносилася на той момент до категорії зайнятого населення. Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Стосовно ОСОБА_2 прийняте рішення про повернення коштів у сумі 2433,68 грн. за період з 03.08.2006 по 28.07.3007 (наказ від 11.08.2010 № 48), станом на теперішній час кошти не повернуті.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Красно донського міськрайцентру зайнятості суму виплаченого матеріального забезпечення та наданих соціальних послуг у розмірі 2433,68 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, послалася на те, що вона у період отримання допомоги по безробіттю була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, проте власне трудової діяльності не здійснювала та подавала до органу державної податкової служби звітність, в якій відображено нульові доходи. Пояснювальну та заяву про повернення коштів центру зайнятості вона написала на прохання працівників відповідача, їй ніхто не пояснив порядку та умов отримання допомоги по безробіттю, на даний час вона не працює, доглядає дитину та хворого родича, тому не має коштів для погашення заборгованості.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» належать до зайнятого населення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно з абзацом 1 ч.3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності ст. 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування»передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 03.08.2006 було подано заяву до Краснодонського міськрайцентру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначено, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності (а.с.10).

Наказом Краснодонського міськрайцентру зайнятості від 03.08.2007 № НТ 060803 ОСОБА_2 надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю; наказом від 06.09.2006 № НТ 060906 скорочено виплату допомоги по безробіттю у звязку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до п.п.5 п.5 ст.31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п.5 п.5.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» на строк з 05.09.2006 по 05.10.2006 (а.с.7).

У період з 03.08.2006 по 28.07.2007 під час перебування відповідача у статусі безробітного йому була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 2433,68 грн., що підтверджується персональною карткою № НОМЕР_1 (а.с.11), довідкою (а.с.12).

На підставі спільного наказу Міністерства праці і соціальної політики України і ДПА України №259/407 від 12.07.2006р. служба зайнятості здійснює перевірку достовірності даних, які є підставою для надання матеріальної допомоги по безробіттю, шляхом звірки інформації з органами ДПА України і Пенсійного фонду України.

10.08.2010 стало відомо про те, що ОСОБА_2 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, про що було складено в ході розслідування даного випадку спеціалістами центру зайнятості акт № 52 від 11.08.2010, та наказом Краснодонського міськрайцентру зайнятості від 11.08.2010 № 48 прийнято рішення про повернення коштів у сумі 2433,68 грн. за період з 03.08.2006 по 28.07.2007 (а.с.6).

Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007р у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У відповідності до п. 9 Порядку передбачено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

З пояснень сторін вбачається, що зазначене повідомлення рекомендованим листом не надсилалося, а про прийняття рішення про повернення коштів та необхідність протягом 15 календарних днів повернути незаконно виплачені кошти відповідачку було повідомлено в телефонному режимі в порушення п.7 Порядку, проте суд вважає, що відповідачка завчасно була повідомлена про прийняте стосовно неї рішення про повернення коштів, мала можливість у разі незгоди з ним оскаржити його у встановленому законом порядку, крім того, у пояснювальній від 11.08.2010 ОСОБА_2 зазначила, що раніше була зареєстрована як приватний підприємець та вважала, що знята з реєстрації, оскільки не здійснювала підприємницької діяльності, і в заяві від 11.08.2010 відповідачка погодилася повернути зазначену суму у добровільному порядку у звязку з тим, що зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що на час розгляду справи сума коштів у розмірі 2433,68 грн. відповідачем не перерахована.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Краснодонського міськрайцентру зайнятості підлягають задоволенню.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 05.01.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.01.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Краснодонського міськрайцентру зайнятості у Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення сум витрат на соціальні послуги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Краснодонського міськрайцентру зайнятості у Луганській області (94404, Луганська область, м. Краснодон, вул. Першокінна, 1, код 13391976 банк ДУ УДК у Луганській області, р/р 37177320001255 МФО 804013) суму виплаченого матеріального забезпечення та наданих соціальних послуг у розмірі 2433,68 (дві тисячі чотириста тридцять три гривні 68 коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10 січня 2011 року.

СуддяА.Г. Секірська