Постанова № 16036906, 18.05.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/444/11

Ряд стат. звіту № 11.5

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Рибак Т.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 16.06.2010 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" до відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції про визнання дій та рішення протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 20 травня 2011 року.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" (далі позивач, ПАТ "АКПІБ"), в особі представника ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності ПАТ "АКПІБ", доданої до позовної заяви), звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-5) до відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції (далі відповідач, відділ ДВС), якою просить визнати протиправними дії державного виконавця відділу ДВС та визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 20 січня 2011 року про накладення штрафу на філію "відділення ПАТ "Промінвестбанк в м. Ужгороді" у розмірі 510,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, визнавши протиправними дії державного виконавця при прийнятті оскаржуваної постанови, та скасувати постанову відділу ДВС від 20 січня 2011 року.

Відповідач письмових заперечень проти позову суду не надав та в судовому засіданні 10.05.2011 року заперечив проти позову, зазначивши про відповідність оскаржуваної постанови вимогам Закону України "Про виконавче провадження". В судовому засіданні 10.05.2011 року оголошено перерву в розгляді адміністративної справи за клопотанням представника відповідача, в зв'язку з необхідністю подачі ним необхідних доказів у справі, та судове засідання призначено на 18.05.2011 року. В судове засідання 18.05.2011 року представник відповідача не з'явився, жодних додаткових доказів суду не надав, не повідомив суд про причини неявки, не подавалася ним також заява про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності, та подальший розгляд справи проведено за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, постановою начальника відділу ДВС Роман Р.М. від 20 січня 2011 року (а.с.6) за невиконання законних вимог державного виконавця накладено штраф на філію "відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді" (далі філія) в розмірі 510,00 грн.

Згідно тексту постанови, штраф накладено за безпідставне повернення філією постанови про арешт коштів боржника, згідно листа № 12-06/863, який надійшов до відділу ДВС 13.01.2011 року.

21 грудня 2010 року постановою головного державного виконавця відділу ДВС Бурча В.І., при примусовому виконанні наказу № 38/80-10 виданому 11.05.2010 року господарським судом про стягнення з ТОВ "Мікаланд" боргу у розмірі 345273,53 грн., накладено арешт на кошти ТОВ "Мікаланд" , що містяться на рахунках у філії "відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Ужгороді", у межах суми 379800,00 грн.

Згідно супровідного листа відділу ДВС від 22.12.2010 року за № 9007 (а.с.9), постанова направлена на адресу філії та така отримана 30 грудня 2010 року (вх. № 12-5549).

31 грудня 2010 року філією повернуто на адресу відділу ДВС постанову про арешт коштів (лист від 31.12.2010 року за № 12-06/863, а.с.10), в зв'язку з порушенням ст. 1074 ЦК України та п.10.1, п.10.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Постанова від 20 січня 2011 року про накладення штрафу в адміністративному порядку не оскаржувалась та оскаржена до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон 606) - цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Абзацом сьомим ч. 3 ст. 5 Закону 606 встановлено, що державний виконавець має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, при цьому, таке право надано виключно на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту та виключно в порядку, встановленому цим Законом.

На спірні правовідносини, пов'язані з арештом органами ДВС грошових коштів на рахунках в межах виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого документа, поширюється дія ст. ст. 50, 55 Закону 606 "Про виконавче провадження" та п. п. 1.3, 10.1, 10.3, 10.4, 10.6, 10.8 - 10.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року за № 22, зареєстрована в Мін'юсті України 29.03.2004 року за № 377/8976, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Інструкція).

Згідно п. 1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними. Таким чином, наведена Інструкція є нормативним актом спеціальної дії, який встановлює загальнообов'язкові для стягувачів, боржників та банків правила примусового списання коштів з рахунків учасників безготівкових розрахунків. Необхідність застосування норм глави 10 Інструкції до спірних правовідносин випливає з вимог ст. 9 Закону 606, згідно яких у випадках, передбачених законом, рішення судів щодо стягнення коштів виконуються установами банків, які при цьому не є органами примусового виконання.

Пунктом 10.5 Інструкції встановлено, що якщо документ про арешт коштів оформлено з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного робочого дня повертає його органу, який надіслав цей документ, без виконання разом з листом про причину повернення (з обов'язковим посиланням на нормативний акт, який порушено).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника встановлено ст. 50 Закону 606, та згідно частини 1 цієї статті - звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації, при цьому, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 50 Закону 606).

Частиною 4 ст. 50 Закону 606 встановлено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Згідно преамбули Закону України"Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року за № 2121-III (в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон 2121) - цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону 2121, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. При цьому, ч. 3 ціэї статті встановлено, що зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що постанова про арешт коштів повернута в зв'язку з невідповідністю накладеного арешту (379800,00 грн.) сумі стягнення за виконавчим листом (345273,53 грн.), тобто, в зв'язку з помилковим зазначенням суми арешту. Вказав, що в подальшому вказана помилка виправлена відповідачем, оскільки постановою головного державного виконавця відділу ДВС Бурча В.І. про арешт коштів боржника від 14.02.2011 року (а.с.27) при примусовому виконанні наказу № 38/80-10 виданому 11.05.2010 року господарським судом про стягнення з ТОВ "Мікаланд" боргу у розмірі 345273,53 грн., накладено арешт на кошти ТОВ "Мікаланд" , що містяться на рахунках у філії "відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Ужгороді", у межах суми 345273,53 грн., тобто, фактично відповідачем арешт поза межами стягнення накладено протиправно (або помилково). В зв'язку з наведеними обставинами та згідно вимог ст. 1074 Цивільного кодексу України, листом від 31.12.2010 року постанову повернуто без виконання, а відтак дії державного виконавця по накладенню штрафу та постанова про його накладення є протиправними.

В судовому засіданні 10.05.2011 року представник відповідача зазначив про зміну (зменшення) суми арешту, але зазначив, що постанова про накладення штрафу від 20.01.2011 року винесена з тієї підстави, що позивачем порушено п. 10.5 Інструкції щодо повернення постанови не пізніше наступного дня після її отримання, про що відповідач має належні докази (в зв'язку з чим і оголошувалась перерва в розгляді справи, але жодних доказів пропуску встановленого строку для повернення документу про арешт коштів суду не надано), крім того, в матеріалах справи копія супровідного листа відділу ДВС від 22.12.2010 року за № 9007 (якою направлена постанова про арешт коштів боржника) з відміткою про її отримання 31 грудня 2010 року (вх. № 12-5549) та від лист філії від 31.12.2010 року за № 12-06/8631 про повернення постанови на адресу відділу ДВС, тобто, суд констатує, що позивачем дотримано строки повернення документу, встановлені п. 10.5 Інструкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності дій при винесенні оскаржуваної постанови та, відповідно, правомірності самої постанови, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, та слід визнати неправомірними дії та рішення відповідача та скасувати постанову про накладення штрафу.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача щодо порушення вимог ст. 1074 Цивільного кодексу України в зв'язку з винесенням відділом ДВС постанови про арешт коштів боржника, виходячи з наступного: ст. 1074 ЦК України встановлено, що не допускається обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом 606 та за своєю природою є адміністративно-правовими. Таким чином, дія ст. 1074 ЦК України не може бути поширена на дані правовідносини, оскільки вони не є цивільно-правовими.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного чи місцевого бюджету.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" до відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції про визнання дій та рішення протиправними та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії начальника відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Роман Р.М. при прийнятті постанови від 20 січня 2011 року про накладення штрафу на філію "відділення ПАТ "Промінвестбанк в м. Ужгороді" у розмірі 510,00 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції від 20 січня 2011 року про накладення штрафу на філію "відділення ПАТ "Промінвестбанк в м. Ужгороді" у розмірі 510,00 грн.

4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" (м. Київ, пров. Шевченка, 12 код 00039002) сплачений судовий збір (державне мито) у сумі 3,40 грн. (три гривни сорок копійок).

5. .Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті