Постанова № 16036318, 24.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6482/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

з участю:

представника позивача:Ткаченко О.М.

представника відповідача: Килимника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Крокус» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 18.11.2010 року № 0000361520/2,- В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне підприємство «Крокус» звернувся до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 18.11.2010 року № 0000361520/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.08.2010 року отримав податкове повідомлення рішення Добропільської ОДПІ від 15.07.2010 року № 0000361520/0, яким на підставі акту перевірки № 572/15-2/21996334 від 31.05.2010 року було встановлено порушення пп. «а» п. 4.1.4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про систему оподаткування», пп. 7.3.1 ЗУ «Про податок на додану вартість» та визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «податок на додану вартість» у сумі 10456,50 грн.

Не погодившись із визначеним, було подано скаргу до Добропільської ОДПІ, яку залишено без розгляду та винесено податкове повідомлення рішення № 0000361520/0 від 07.09.2010 року та зазначено, що ПП «Крокус» були подані податкові декларації з податку на додану вартість, які не підписані директором та головним бухгалтером, у звязку із чим листами № 26817/10/28 від 20.11.2008 року та № 21781/10/15-213 від 21.10.2009 року повідомлялось про невизнання їх податковими деклараціями.

Позивач вважає дане твердження необґрунтованим, оскільки декларації завжди надавалися у належному вигляді. Окрім того, позивач зазначив, що ніяких повідомлень про неприйняття декларацій не отримував.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, надав письмове заперечення, де зазначив, що при проведенні перевірки було встановлено, що 20.11.2008 року позивачем була надана декларація з податку на додану вартість № 19831 за жовтень 2008 року. У звязку із відсутністю у неї обовязкових реквізитів (підпису директора та головного бухгалтера) відповідно до ч. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ЗУ № 2181-ІІІ вона не була визнана як податкова декларація.

Також відповідач зазначив, що листом від 20.11.2008 року № 26817/10/28 директор підприємства був повідомлений про те, що декларація з податку на додану вартість від 20.11.2008 року № 19831 не визнана як податкова декларація, який вручено 26.11.2008 року. Нова звітність до податкового органу не надавалась.

20.10.2009 року ПП «Крокус» була надана податкова декларація з податку на додану вартість № 17913 за вересень 2009 року, яка була заповнена всупереч вимогам п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, тому також не була визнана як податкова декларація. Листом від 21.10.2009 року № 21781/10/15-213 директор ПП «Крокус» був про даний факт повідомлений, вказаний лист було вручено 24.10.2009 року. Нова звітність до податкового органу не надавалась.

Актом від 30.04.2010 року № 469/15-2/21996334 про результати невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з ПДВ за жовтень, листопад 2008 року та січень, вересень 2009 року встановлено порушення пп. «а» п. 4.1.4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про систему оподаткування», п. 10.2 ст. 10 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме ненадання декларації з ПДВ за жовтень, листопад 2008 року та січень, вересень 2009 року. Даний акт підписаний директором без заперечень та штрафна санкція була сплачена до бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Крокус» зареєстровано виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 04.04.2002 року за № 1260120 0000 000148 та здійснює свою діяльність на підставі статуту.

20.11.2008 року ПП «Крокус» до Добропільської ОДПІ було надано декларацію з податку на додану вартість № 19831 за жовтень 2008 року.

20.10.2009 року ПП «Крокус» також було надано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 17913 за вересень 2009 року.

Актом Добропільської ОДПІ № 372/15-2/21996334 від 31.05.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року були встановлені наступні порушення: п. «а» пп. 4.1.4 пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ЗУ від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2 ч. 1 ст. 9 ЗУ від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 ЗУ від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 6971,00 грн., в т. ч. за жовтень 2008 року на суму 2967,00 грн., за травень 2009 року на суму 2596,00 грн., за вересень 2009 року на суму 1408,00 грн.;

На підставі встановлених порушень, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000361520/0 від 15.07.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 10456,50 грн., в тому числі за основним платежем 6971,00 грн. та за штрафними санкціями 3485,50 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням позивачем було подано скаргу до Добропільської ОДПІ, в задоволенні якої було відмовлено рішенням про результати розгляду первинної скарги № 18585/10/25-012 від 07.09.2010 року та зазначено, що перевіркою було встановлено, що ПП «Крокус» 20.11.2008 року до Добропільської ОДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 19831 за жовтень 2008 року, а також додаток № 5. Вказана декларація з податку на додану вартість отримана контролюючим органом та у звязку із відсутністю обовязкових реквізитів (відсутні підписи директора та головного бухгалтера) відповідно до ч. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ЗУ № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не була визнана як податкова декларація, а нової декларації платником не надавалось. Окрім того, 20.10.2009 року також була надана податкова декларація з податку на додану вартість № 17913 за вересень 2009 року, розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до них (додаток № 5) за № 17915, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ № 17914. Надана податкова звітність була заповнена всупереч вимогам п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції Наказу від 15.06.2005 року № 213), тому дана податкова декларація також не була визнана як податкова декларація. Про дані факти ПП «Крокус» було повідомлено листами. Податкове повідомлення рішення було залишено без змін та Добропільською ОДПІ буле винесене нове від 07.09.2010 року № 0000361520/1.

Не погодившись із висновком Добропільської ОДПІ, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги від 17.11.2010 року № 20339/10/25-113-5 скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення від 15.07.2010 року № 0000361520/0 та від 07.09.2010 року № 0000361520/1 без змін. Добропільською ОДПІ було винесене податкове повідомлення рішення № 0000361520/2 від 18.11.2010 року.

Вказане рішення позивач оскаржив також до Державної податкової адміністрації України, рішенням якої про результати розгляду скарги від 02.02.2011 року № 2238/6/25-0115 скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

ПП «Крокус» звернулось до суду в порядку, визначеному законом та у своєму позові зазначив, що він не погоджується із висновками податкового органу та вважає ствердження про відсутність у деклараціях підпису директора та бухгалтера таким, що не відповідають дійсності, оскільки всі декларації, які підприємством подавалися до Добропільської ОДПІ завжди мали усі необхідні реквізити, зокрема підписи.

Отже, під час розгляду справи, з метою забезпечення додержання вимог ч. 3 ст. 129 Конституції України, всебічного та обєктивного розгляду адміністративної справи для зясування обставин, що мають значення для вирішення справи, суд витребовував у Добропільської ОДПІ оспорювані податкові декларації, які були подані 20.11.2008 року до Добропільської ОДПІ з податку на додану вартість № 19831 за жовтень 2008 року, а також додаток № 5 та 20.10.2009 року з податку на додану вартість № 17913 за вересень 2009 року, розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до них (додаток № 5) за № 17915, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ № 17914.

Ознайомившись із наданими деклараціями, встановлено, що декларація № 19831 за жовтень 2008 року дійсно не має підписів директора та головного бухгалтера ПП «Крокус», а декларація № 17913 за вересень 2009 року складена в порушення вимогам п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166.

Закон України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п. а пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ч. 5 пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

а) надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

б) оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Крім того, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 передбачено, що 4.1.2. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 5.7 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Розпорядженням КМУ від 17.07.2009 року № 838 Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість (яке діяло в момент подання декларації № 17913 за вересень 2009 року) визначено, що під час проведення камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, повязане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобовязання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період (далі коригування або уточнення декларації) є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації.

Суд не приймає посилання представника позивача з приводу неотримання листів Добропільської ОДПІ від 20.11.2008 року № 26817/10/28 та від 21.10.2009 року № 21781/10/15-213 про невизнання податкових декларацій, оскільки вказані листи отримані від 21.09. 2010 року № 21781/10/15-213 особисто директором підприємства Ткаченко О.М., а від 20.11.2008 року № 26817/10/28 Пархомовою. Незважаючи на ствердження представника позивача, що Пахомова, яка зазначена в повідомленні при отриманні вказаного листа, не працює на даному підприємстві і позивачу невідомо що це за особа, ПП «Крокус» було сплачено податкове зобовязання у вигляді штрафних санкцій в сумі 680,00 грн., тобто визнано неподання декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2008 року та вересень 2009 року.

У звязку із неподанням нової звітності з податку на додану вартість відповідно до пп. «а» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ № 2181 податковим органом самостійно була визначена сума податкового зобовязання за жовтень 2008 року та вересень 2009 року та застосовані штрафні санкції відповідно до пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181-ІІІ.

Таким чином ПП «Крокус» при поданні декларації з податку на додану вартість 20.11.2008 року до Добропільської ОДПІ було № 19831 за жовтень 2008 року, а також додаток № 5 при ознайомленні дійсно не мав підписів головного бухгалтера та директора ПП «Крокус», а при поданні 20.10.2009 року декларації з податку на додану вартість № 17913 за вересень 2009 року, розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до них (додаток № 5) за № 17915, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ № 17914 податковий кредит був сформований не за вересень 2009 року з нарахованого сплаченого податку постачальником, як того вимагало діюче законодавство, а із включенням 2008 року, суд вважає, що податкове повідомлення рішення № 0000361520/2 від 18.11.2010 року є правомірним та таким що не підлягає скасуванню.

Частинами 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність своїх дій при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення № 0000361520/2 від 18.11.2010 року, тому вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу не повертаються.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову Приватного підприємства «Крокус» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 18.11.2010 року № 0000361520/2 - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 24 травня 2011 року.

Повний текст постанови складений 30 травня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.