Постанова № 16036291, 26.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6320/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 00 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Закутько О.В

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Закутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовокзали Донбасу», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання неправомірними дій та податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2011 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за дов.

від відповідача: ОСОБА_3 за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автовокзали Донбасу» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2011 року № 0000922340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798 грн. за грудень 2009 року, № 0000862340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3034818 грн. 75 коп., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 2427855 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 606963 грн. 75 коп., та № 0000872340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 234357 грн. 50 коп., у тому числі основного платежу у розмірі 187486 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46871 грн. 50 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром», ґрунтуючи свої висновки на результатах документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укрмашпром», проведеної Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька, оформлених актом від 16 червня 2010 року.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автовокзали Донбасу» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33222297, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07306590.

З 10 по 16 лютого 2011 року відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства з оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмашпром» за період з 1 червня 2009 року по 31 березня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 21 лютого 2011 року № 204/23-2/33222297 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 16 березня 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

№ 0000872340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 234357 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 187486 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46871 грн. 50 коп.;

№ 0000862340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 3034818 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 2427855 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 606963 грн. 75 коп.;

№ 0000922340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798 грн. за грудень 2009 року.

Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000862340 наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин. Правовою підставою визначення податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000872340 та № 0000922340 наведені норми підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат передплату за товари згідно нікчемного правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром», внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 9711420 грн. за 4 квартал 2009 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2427855 грн.; та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1942283 грн. 98 коп. у грудні 2009 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на 187486 грн., а також завищення залишку від'ємного значення в сумі 1754798 грн. Зазначені висновки відповідачем здійснені враховуючи: відсутність істотних умов в договорі від 18 грудня 2009 року № Д-28; відсутність документів, які свідчать про фактичне постачання товару, перевезення продукції, довіреності на отримання товару; розбіжність в сумах податкового кредиту та податкового зобов'язання. З урахуванням зазначеного, відповідач здійснив висновок, що договір від 18 грудня 2009 року не спричинив реального настання правових наслідків, отже позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, тобто правочин є нікчемним.

Як встановлено судом, між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» був укладений договір від 18 грудня 2009 року № Д-28, відповідно до якого продавець зобовязується передати товар у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар; найменування, одиниці виміру, загальна кількість , ціна за одиницю товару, визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Суду на дослідження позивачем були надані специфікація до договору від 18 грудня 2009 року № Д-28, рахунок-фактура від 18 грудня 2009 року № СФ-18/12, податкова накладна від 30 грудня 2009 року № 30/12 на загальну суму 11653703 грн. 90 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1942283 грн. 98 коп., а також банківські виписки щодо перерахування коштів позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» платіжними дорученнями від 30 грудня 2009 року № 76 в сумі 1653703 грн. 90 коп., № 74 в сумі 2000000 грн., № 73 в сумі 2000000 грн., № 71 в сумі 2000000 грн., № 72 в сумі 2000000 грн., № 75 в сумі 2000000 грн.

Судом встановлено, що листом від 21 червня 2010 року № 26039/10/23-3 відповідачем були витребувані у позивача письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року. Листом, який отриманий відповідачем 30 червня 2010 року, позивачем були надані відповідачу документи на запит податкового органу із поясненнями, що відвантаження товару не здійснилося, тому первинні документи з реалізації відсутні, взаємовідносини з ТОВ «Укрмашпром» були тільки у грудні 2009 року, а також зазначено, що станом на 23 червня 2010 року товар позивачем не був отриманий і платежі не були повернуті. Суд приймає посилання відповідача, що позивачем до перевірки не було надано специфікації до договору, що не спростовано позивачем під час судового розгляду справи, однак зазначає, що оскільки у відповідача виникли сумніви щодо реальних правових наслідків договору від 18 грудня 2009 року, податковий орган повинен був витребувати необхідні документи додатково, що ним здійснено не було. Суд також зазначає, що ненадання специфікації до договору позивачем податковому органу до перевірки не є безумовною ознакою нікчемності вчиненого правочину.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як було встановлено під час перевірки, валові витрати були збільшені позивачем за першою з подій, а саме дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено під час перевірки, позивачем було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку із передоплатою за товар за першою з подій - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів. У відповідності до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як вже зазначалося вище, ТОВ «Укрмашпром» була видана позивачу податкова накладна, отримавши яку, покупець товару (позивач) набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

За висновками акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 16 червня 2010 року № 4077/23-3/32645813 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, ТОВ «Укрмашпром» завищено податок на додану вартість в сумі 21645 грн. Як вбачається з даного акту, перевірка податковим органом проводилася у приміщенні податкової інспекції за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрмашпром» та його контрагентами. Відповідь ТОВ «Укрмашпром» на запит податкового органу надана не була, документи до перевірки не надані, в ході перевірки встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Податковим органом були проаналізовані реєстраційні документи, податкова звітність ТОВ «Укрмашпром» та встановлено, що основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності у підприємства відсутні, отже відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, у зв'язку із чим угоди, укладені підприємством мають ознаки нікчемності.

Суд не приймає посилання відповідача як на доказ вчинення нікчемного правочину від 18 грудня 2009 року між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» на акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 16 червня 2010 року з огляду на те, що даний акт фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Укрмашпром» по взаємовідносинам з позивачем; складений на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності даного підприємства по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами даного підприємства зроблений на підставі відсутності підприємства за юридичною адресою, що підтверджено актом від 16 червня 2010 року, та ненадання ним документів на запит податкового органу. Суд зазначає, що встановлення незнаходження ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою у червні 2010 року не підтверджує ознак нікчемності правочину, укладеного між позивачем та даним підприємством у грудні 2009 року, та не позбавляє правового значення господарських операцій, здійснених у грудні 2009 року.

Судом з акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 16 червня 2010 року встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» включене до ЄДРПОУ за номером 32645813, у період, за який проводилася перевірки, в тому числі й у 2009 році на час здійснення господарських операцій, було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100069245, та не було виключено з ЄДРПОУ.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача документів, що посвідчують постачання, передачу, транспортування товару, якість товару, з огляду на те, що у спірних правовідносинах має місце виконання договору від 18 грудня 2009 року тільки позивачем та невиконання договору з боку контрагента позивача ТОВ «Укрмашпром». Як вже зазначалося вище, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем за першою з подій - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, тобто здійсненням передоплати за товар. Враховуючи, що поставка товару ТОВ «Укрмашпром» не була здійснена, висновки відповідача є необґрунтованими. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334 господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. 26 квітня 2011 року позивачем на адресу господарського суду Донецької області та ліквідатора ТОВ «Укрмашпром» була надіслана заява щодо визнання позивача кредитором. Як вбачається з даної заяви, підставою для її надіслання стало оголошення в газеті «Донбасс» 26 березня 2011 року про те, що постановою господарського суду Донецької області від 22 березня 2011 року ТОВ «Укрмашпром» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на 3 місяці до 22 червня 2011 року. Зазначене підтверджує реальність господарського зобовязання та посвідчує звернення позивачем до суду за захистом свої прав та законних інтересів у звязку із невиконанням умов договору контрагентом.

Стосовно посилання відповідача на розбіжності між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями ТОВ «Укрмашпром», суд зазначає наступне. Як вбачається з інформації Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, наданої на запит суду, ТОВ «Укрмашпром» надавалася до податкового органу податкова звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток у 2009 році, першому кварталі 2010 року; за квітень 2010 року декларація з податку на додану вартість була надана, однак не визнана податковим органом як податкова звітність; з травня 2010 року податкова звітність не надається. Як вбачається з акту перевірки відповідача від 21 лютого 2011 року, за результатами проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки, результати якої оформлені актом № 4077/23-3/32645813, ДПІ у Київському районі м. Донецька були зменшені безпідставно сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Укрмашпром» за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року у повному обсязі. Суд вважає помилковим висновок податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит та валові витрати з огляду на несплату податку на додану вартість до бюджету його контрагентом. Зазначені обставини самі по собі не призводять до нікчемності всіх правочинів та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем. Норми Закону № 334 та Закону № 168 не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину. Суд вважає, що податковим органом встановлені додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку всупереч пункту 5.11 статті 5 Закону № 334. Суд також зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Як вбачається з матеріалів справи, здійснення позивачем передоплати за придбання товарів було вчинено саме з метою використання таких товарів в господарський діяльності (подальший продаж), що є одним із видів господарської діяльності підприємства, тому суд вважає, що відповідачем не доведено наміру позивача порушити публічний порядок при перерахуванні передоплати на підставі договору від 18 грудня 2009 року № Д-28.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статі 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо безпідставного проведення перевірки суд зазначає, що наслідком дій відповідача були конкретні рішення субєкта владних повноважень податкові повідомлення-рішення, які й мають для позивача негативні наслідки. Право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізоване шляхом визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, в частині позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовокзали Донбасу» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2011 року № 0000922340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798 грн. за грудень 2009 року, № 0000862340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3034818 грн. 75 коп., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 2427855 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 606963 грн. 75 коп., та № 0000872340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 234357 грн. 50 коп., у тому числі основного платежу у розмірі 187486 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46871 грн. 50 коп., задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року № 0000872340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 234357 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 187486 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46871 грн. 50 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року № 0000862340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 3034818 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 2427855 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 606963 грн. 75 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року № 0000922340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798 грн. за грудень 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовокзали Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 травня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 31 травня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.