Постанова № 16036246, 24.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 р. справа № 2а/0570/3412/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс»

до Державної податкової інспекції у місті Харцизьку

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов., ОСОБА_3 за дов.

ВСТАНОВИВ

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у місті Харцизьку про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000172320 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 469 642,50 грн. та податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000162320 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 587 053,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі акту планової виїзної перевірки № 84/23-3/36310820 від 11.02.2011 року ДПІ у місті Харцизьку винесені податкові повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток. Позивач вважає, що податковим органом безпідставно виключені суми зі складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки позивачем надані первинні документи, які підтверджують його право на податковий кредит та витрати. Факт відсутності у підприємства контрагента осіб, які виконували послуги для позивача по перевезенню товару не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та вважають податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах вимог, визначених законом та у спосіб, передбачений законом. Податковий орган зазначає, що підприємством включено до складу валових витрат вартість послуг, отриманих за нікчемним правочином, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, отриманих за нікчемним правочином.

У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро - Транс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36310820, перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у місті Харцизьку.

Відповідачем, державною податковою інспекцією у місті Харцизьку була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 02.02.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 11.02.2011 року № 84/23-3/36310820, яким зафіксовані виявлені порушення, у тому числі, п.п.7.4.4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме занижено податок на додану вартість у сумі 375714,00 грн. та пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток у сумі 469643,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000172320 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 469 642,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000162320 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 587 053,75 грн.

Заниження податку на прибуток спірними податковими повідомленнями рішеннями виявлено на підставі підпунктів пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податку на додану вартість на підставі п.п.7.4.4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 3.1.2 акту перевірки передбачено, що позивачем до складу валових витрат зайво включено суму витрат з отримання послуг у ТОВ «Донстройтранс» на загальну суму 1 878 569,00 грн., а саме за 1 квартал 2010 року у розмірі 165 606,00 грн., І півріччя 2010 року у розмірі 1 630 234,00 грн., ІІІ квартали 2010 року у розмірі 1 878 569,00 грн. та завищено склад податкового кредиту на суму 375 714,00 грн., а саме за березень 2010 року у розмірі 33 121,00 грн., у квітні 2010 року у розмірі 61 019,00 грн., у травні 2010 року у розмірі 83 422,00 грн., у червні 2010 року у розмірі 148 485,00 грн., у липні 2010 року у розмірі 49 667,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що згідно з договором від 31.08.2009 року № 3108/264, укладеним між ТОВ «Агро - Транс» та ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донстройтранс» зобовязаний надати послуги по вантажному перевезенню позивачу. Факт надання послуг, відповідно до умов договору повинен підтверджуватись транспортним документом або комплектом документів, а саме заяви на основи послуг по перевезенню, акт виконаних робіт, товарно-транспортні накладні. Оскільки до перевірки позивачем не надано заявки на виконання послуг та товарно-транспортні накладні, в яких авто перевізником визначено ТОВ «Донстройтранс», податковий орган вважає неправомірним включення сум до податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Донстройтранс» у періоді березень липень 2010 року.

Судом встановлено, що 31 серпня 2009 року між позивачем як експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донстройтранс” як перевізником було укладено договір № 3108/264 на надання послуг по перевезенню вантажів, відповідно до предмету якого перевізник зобовязується прийняти, а експедитор надати до перевезення вантаж в обємі згідно предявленої заявки від експедитора. Відповідно до пункту 2.1 договору перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявок від експедитора, яка повинна містити у собі маршрут руху, найменування, кількісні та якісні характеристики вантажу, дата та час завантаження/розвантаження, фірма вантажовідправника та вантажоотримувача, адреса завантаження, адреса призначення, вартість послуг. Пункт 2.2 договору визначає, що факт надання послуг по перевезенню підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, а саме заяви на підставі послуг по перевезенню, акт виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, які відображають шлях слідування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та кількість вантажу. На виконання даних договорів між позивачем та ТОВ “Донстройтранс” підписані акти виконаних робіт щодо надання ТОВ “Донстройтранс” послуг з перевезення вантажу позивачу, копії яких долучені до матеріалів справи та засвідчені судом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Стаття 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2010 року № 1775-ІІІ (в редакції, чинній протягом спірного періоду 2010 рік) передбачає, що відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Як вбачається з бази Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис про відсутність за місцем знаходження ТОВ “Донстройтранс”; кількісний склад працівників на даному підприємстві у спірний періододин чоловік директор.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що позивач формував валові витрати та податковий кредит за спірні періоди по факту отримання актів виконаних робіт по наданню послуг з перевезення вантажів та податкових накладних (з предметом - автопослуги) від ТОВ “Донстройтранс”, яке перевозило вантаж від постачальників до покупців ТОВ “Агро - Транс”. Проаналізувавши надані акти виконаних робіт, суд зазначає, що дані акти не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, а саме не наведено інформації щодо постачальників, від яких позивач транспортував вантаж та відсутнє посилання на факт одержання вантажу покупцями; відсутня інформація щодо марки транспортного засобу, його вантажопідємність, пробіг. Окрім цього, у зазначених актах за один день ТОВ «Донстройтранс» здійснювало перевезення за декількома маршрутами, які знаходяться у різних напрямках та одній особі, яка офіційно працює на підприємстві (як основне місце праці так і за сумісництвом), здійснити такий обєм робіт неможливо.

Судом було витребувано у ТОВ «Донстройтранс» пояснення та їх документальне підтвердження надання послуг по перевезенню вантажу позивачу за договором від 31.08.09 року, а саме якими особами з зазначенням їх повного найменування надавались послуги та відповідні належні документи в підтвердження цього. Директором ТОВ «Донстройтранс» було надано через канцелярію суду пояснення, відповідно до якого доказами надання послуг є відповідні акти виконаних робіт, які надані до суду. З приводу осіб, які виконували перевезення підприємство зазначає, що для перевезення залучались інші сторонні особи одноразово на підставі усних угод. Додаткових документів підприємство не має.

Суд не приймає до уваги доводи, які викладені у зазначеному поясненні, оскільки будь-яких документів на підтвердження своїх доводів ТОВ «Донстройтранс» не надано (договори оренди транспортних засобів, зазначення осіб, які здійснювали перевезення та докази оплати за виконану ними роботу), а також суд зазначає, що у разі наймання осіб для виконання одноразової роботи підприємство повинно відобразити ці операції у розрахунку 1-ДФ з зазначенням ідентифікаційного номеру особи, яка була найнята для виконання певної роботи. Відповідно до податкових розрахунків по формі 1-ДФ ТОВ «Донстройтранс» за І та ІІ півріччя 2010 року, на підприємстві як за основним місцем праці, так і за сумісництвом, працювало 1 особа директор.

Судом досліджені надані позивачем товарно-транспорті накладні, з яких встановлено, що автопідприємством у накладних визначено ТОВ «Агро-Транс» (позивач), замовником та вантажовідправником у накладних визначені підприємства контрагенти позивача, вантажоодержувачами покупці позивача, що не відповідає умовам, визначених в актах виконаних робіт, оскільки фактично автопідприємством у накладних є ТОВ «Агро-Транс» (Позивач).

Суд не приймає посилання позивача на товарно-транспортні накладні як належний доказ отримання послуг по перевезенню, оскільки в зазначених накладних не зазначений взаємозвязок між позивачем та ТОВ «Донстройтранс», які функції по перевезенню були виконані ТОВ «Донстройтранс» та назва цього підприємства взагалі відсутня у зазначених накладних як одного з учасників здійснення перевезення вантажу. Відповідачем під час перевірки при аналізі бухгалтерського рахунку 361 “розрахунки з вітчизняними покупцями”, а також договорів позивача з покупцями товару, не встановлено факту компенсації покупцями позивачу вартості послуг по перевезенню, вартість перевезень також не включалася до вартості реалізованого товару, що не було спростовано позивачем під час судового розгляду справи.

Під час розгляду справи податковим органом було надано відповідь Відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи м. Харцизьк при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 6 жовтня 2010 року № 9/20-1259 (арк. справи 45-51 т. 11), відповідно до якої у ТОВ «Агро-Транс» (позивач) тимчасово знаходилось у користуванні 59 автомобілів, які співпадають з автомобілями, зазначеними у товарно-транспортних накладних. Також відповідно до пояснень представника позивача, ТОВ «Агро-Транс» використовувало автомобілі під час здійснення господарської діяльності на підставі договорів оренди (арк. справи 42 т. 11).

Суд зазначає, що позивачем не надано заявки на виконання послуг, яка передбачена умовами договору перевезення (п. 2.1) з зазначенням усіх необхідних даних для здійснення такого перевезення.

Суд зазначає, що вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачені вимоги щодо підтвердження витрат документами, які б підтверджували фактичне здійснення платником податку господарської операції, відсутність зазначених документів а саме, товаротранспортних накладних, та будь-яких інших документів, які посвідчують факт отримання ТОВ «Донстройтранс» вантажу пшениці, соняшника, спростовують дії позивача щодо включення вартості сплачених отриманих послуг по перевезенню вантажів до складу валових витрат. Сформувавши валові витрати по першій з подій (підписання акту виконаних робіт) позивач не довів факт їх отримання з огляду на процесуальні принципи належності та допустимості доказів. Прийнятті судом товарно-транспортні накладні посвідчують факт здійснення перевезення представниками позивача, без підтвердження такого перевезення ТОВ «Донстройтранс».

Суд зазначає , що висновки податкового органу щодо відсутності підстав для визначення позивачем суми податкового кредиту в податкові періоди березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року узгоджуються з наявними в матеріалах справи документами, а саме, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, та, зокрема, податковими накладними, які складаються за наслідками здійснення господарських операцій, але сам факт здійснення зазначених операцій матеріалами справи не доведений.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договори про надання послуг з перевезення та акти виконаних робіт не підтверджують витрати позивача, що повязані із отриманням послуг по перевезенню вантажу, тобто відсутній зв'язок даних витрат із господарською діяльністю позивача, так само не підтверджується й формування позивачем податкового кредиту за послугами з перевезення з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Крім цього, суд зазначає, що з урахуванням неможливості ідентифікації осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, з актів виконаних робіт, а саме відсутність інформації щодо постачальників, від яких позивач транспортував вантаж та відсутність посилання на факт одержання вантажу покупцями; відсутність інформації щодо марки транспортного засобу, його вантажопідємність, пробігу, приводить до висновку щодо фактичної відсутності наданих послуг по перевезенню ТОВ “Донстройтранс” позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» до державної податкової інспекції у місті Харцизьку про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000172320 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 469 642,50 грн. та податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000162320 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 587 053,75 грн. відмовити.

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 24 травня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Савченко С. В.